Рішення

від 16.11.2021 по справі 320/4194/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2021 року м.Київ № 320/4194/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області в особі Державного кадастрового реєстратора міськрайонного управління у Києво-Святошинському районі та місті Ірпені Головного управління Держгеокадастру у Київській області Козаченка Артема Олександровича, Ірпінської міської ради Київської області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області в особі Державного кадастрового реєстратора міськрайонного управління у Києво-Святошинському районі та місті Ірпені Головного управління Держгеокадастру у Київській області Козаченка Артема Олександровича, Ірпінської міської ради Київської області, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Київській області в особі Державного кадастрового реєстратора відділу у Києво-Святошинському районі міськрайонного управління у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені Головного управління Держгеокадастру у Київській області Козаченка Артема Олександровича, згідно п.п. 60-61 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012, скасувати реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222485200:05:001:5422, 3222485200:05:001:5423, 3222485200:05:001:5424, 3222485200:05:001:5425, 3222485200:05:001:5439, 3222485200:05:001:5438, 3222485200:05:001:5437, 3222488200:06:006:5435, 3222488200:06:006:5434, 3222485200:05:001:5433, 3222485200:05:001:5432, 3222485200:05:001:5431, 3222485200:05:001:5430, 3222485200:05:001:5429, 3222485200:05:001:5428, 3222485200:05:001:5427, 3222488200:06:006:5414, 3222488200:06:006:5415, 3222485200:05:001:5416, 3222485200:05:001:5417, 3222485200:05:001:5418, 3222485200:05:001:5419, 3222485200:05:001:5420, 3222485200:05:001:5421;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області в особі Державного кадастрового реєстратора відділу у Києво-Святошинському міськрайонного управління у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені Головного управління Держгеокадастру у Київській області Козаченка Артема Олександровича, згідно п.п. 60-61 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року поновити запис/реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером: 3222485200:05:001:5387;

- визнати протиправним рішення Ірпінської міської ради Київської області № 790-7-УІІІ від 08.04.2021 щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою, зазначеного у клопотанні ОСОБА_1 за вхідним № Л-16422 від 16.02.2021;

- зобов`язати Ірпінську міську раду Київської області скасувати рішення № 790-7-УІІІ від 08.04.2021;

- зобов`язати Ірпінську міську раду Київської області згідно частини 9 статті 118 Земельного кодексу України, затвердити проект землеустрою та надати у власність земельну ділянку, зазначену у клопотанні ОСОБА_1 за вхідним № Л-16422 від 16.02.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 23.12.2020 розроблено та погоджено проект землеустрою щодо відведення у власність позивача земельної ділянки з кадастровим номером 3222485200:05:001:5387, орієнтовною площею 1,4827 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, на території Михайлівсько-Рубежівської сільської ради. 16.02.2021 позивач звернувся до Ірпінської міської ради Київської області з заявою про затвердження вказаного проекту землеустрою. Проте, рішенням від 08.04.2021 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою через сформованість спірної земельної, станом на 23.10.2020, та передачу її у комунальну власність. Також позивач стверджує, що рішенням Ірпінської міської ради від 08.04.2021 вирішено здійснити розроблення технічної документації щодо поділу спірної земельної ділянки на 24 окремі земельні ділянки. Після розроблення якої, Державним кадастровим реєстратором скасовано реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3222485200:05:001:5387 та зареєстровано нові 24 земельні ділянки з новими кадастровими номерами. Вказані рішення та дії, на думку позивача, порушують його право щодо завершення приватизації бажаної земельної ділянки, з огляду на дотримання ним усіх вимог, передбачених ст.ст. 118-122 Земельного кодексу України.

Ухвалою суду від 26.04.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання.

Відповідач, Ірпінська міська рада Київської області, не погоджуючись з позовними вимогами ОСОБА_1 , подала відзив на позовну заяву, у якому зазначила, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222485200:05:001:5387, станом на 23.10.2020, була сформованою, та передана у комунальну власність Ірпінської міської ради на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 23.12.2020 №59-ОТГ, та 03.02.2021 відбулась державна реєстрація права комунальної власності на неї. Оскільки, у силу вимог ст.79-1 Земельного кодексу України розробка проекту щодо сформованої земельної ділянки не передбачається, у відповідача відсутні підстави для затвердження проекту землеустрою.

Позивач, не погоджуючись з позицією відповідача, викладеною у відзиві на позовну заяву, надав відповідь на відзив, у якій зазначив, що якщо земельна ділянка має ідентичні характеристики, зокрема за площею та координатами, то кадастровий номер не скасовується, а вносяться зміни щодо відомостей про земельну ділянку, а тому твердження відповідача про відсутність підстав для розроблення проекту землеустрою щодо сформованої земельної ділянки є хибним. Крім того, факт передачі спірної земельної ділянки з державної власності до комунальної власності не позбавляє позивача права претендувати на цю ділянку згідно ст. 118 Земельного кодексу України, не анулює попередні процедури, рішення суду та не позбавляє відповідача обов`язку затвердити відповідний проект, якщо він був погоджений згідно ст. 186-1 Земельного кодексу України.

У подальшому, позивач збільшив свої позовні вимоги, які ухвалою суду від 13.08.2021 прийняті до розгляду.

Також, ухвалою суду від 13.08.2021 залучено до участі у справі у якості співвідповідача - Головне управління Держгеокадастру у Київській області в особі Державного кадастрового реєстратора міськрайонного управління у Києво-Святошинському районі та м.Ірпені Головного управління Держгеокадастру у Київській області Козаченка Артема Олександровича.

Вказаний відповідач не скористався правом подачі відзиву на позовну заяву, копії ухвали про відкриття провадження у справі, ухвали про залучення до участі у справі у якості співвідповідача, позовної заяви з додатками до неї, отримав засобами електронного зв`язку шляхом надсилання копій документів на його офіційну електронну пошту - kyiv.obl@land.gov.ua.

Ухвалою суду від 15.11.2021 залишено без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області в особі Державного кадастрового реєстратора міськрайонного управління у Києво-Святошинському районі та місті Ірпені Головного управління Держгеокадастру у Київській області Козаченка Артема Олександровича, Ірпінської міської ради Київської області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, у частині позовних вимог про:

- зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Київській області в особі Державного кадастрового реєстратора відділу у Києво-Святошинському районі міськрайонного управління у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені Головного управління Держгеокадастру у Київській області Козаченка Артема Олександровича згідно п.п. 60-61 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року, скасувати реєстрацію ділянок з кадастровими номерами: 3222485200:05:001:5422, 3222485200:05:001:5423, 3222485200:05:001:5424, 3222485200:05:001:5425, 3222485200:05:001:5439, 3222485200:05:001:5438, 3222485200:05:001:5437, 3222488200:06:006:5435, 3222488200:06:006:5434, 3222485200:05:001:5433, 3222485200:05:001:5432, 3222485200:05:001:5431, 3222485200:05:001:5430, 3222485200:05:001:5429, 3222485200:05:001:5428, 3222485200:05:001:5427, 3222488200:06:006:5414, 3222488200:06:006:5415, 3222485200:05:001:5416, 3222485200:05:001:5417, 3222485200:05:001:5418, 3222485200:05:001:5419, 3222485200:05:001:5420, 3222485200:05:001:5421;

- зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Київській області в особі Державного кадастрового реєстратора відділу у Києво-Святошинському міськрайонного управління у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені Головного управління Держгеокадастру у Київській області Козаченка Артема Олександровича згідно п.п. 60-61 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року, поновити запис/реєстрацію на земельну ділянку з кадастровим номером: 3222485200:05:001:5387;

- зобов`язання Ірпінської міської ради Київської області, згідно частини 9 статті 118 Земельного кодексу України, затвердити проект землеустрою та надати у власність земельну ділянку зазначену у клопотанні (вхідний № Л-16422 від 16.02.2021).

Відтак, предметом розгляду у даній справі залишились позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення Ірпінської міської ради Київської області від 08.04.2021 щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою, зазначеного у клопотанні за вхідним № Л-16422 від 16.02.2021 та зобов`язання Ірпінської міської ради Київської області скасувати рішення № 790-7-VІІІ від 08.04.2021.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , код РНОКПП - НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим Києво-Святошинським РВ УМВС України у Київській області 10.03.2011 (а.с. 21-22).

Позивач є учасником бойових дій та має право та пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_3 від 21.06.2016 (а.с. 22).

З метою реалізації свого права на першочергове відведення землі як учаснику бойових дій, згідно Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , та статей 118, 121 Земельного кодексу України, 27.05.2020, позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, через електронний сервіс Держгеокадастру, з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1.4827 га, кадастровий номер 3222485200:05:001:5387, яка розташована на території Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (а.с. 8).

До свого клопотання позивач додав скрін-шот з публічної кадастрової карти України про місце розташування бажаної земельної ділянки з кадастровим номером 3222485200:05:001:5387 (а.с. 9).

З витягу з Державного земельного кадастру вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером: 3222485200:05:001:5387, площею 1,4827 га, зареєстрована 21.04.2015 у Державному земельному кадастрі на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 12.07.2012, та на час подання клопотання позивачем, обліковувалась як державна власність (а.с. 39).

Оскільки рішення щодо розгляду вказаного клопотання позивача від 27.05.2020 у строки, визначені статтею 118 Земельного кодексу України, прийнято не було, позивач замовив у Київській обласній філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" проект землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки за принципом "мовчазної згоди" у відповідності до вимог ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України, про що 06.07.2020 укладено відповідний договір №202999000076-ПЗ на розроблення проекту землеустрою (а.с. 8, 10-11).

Також, у відповідності до вимог абзацу 3 ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, 10.07.2020, позивач повідомив Головне управління Держгеокадастру у Київській області про замовлення зазначеного проекту (а.с. 32).

Висновком Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області №11325/82-20 від 02.09.2020 даний проект погоджено у порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, та передано до Держгеокадастру для реєстрації внесення змін до відомостей про земельну ділянку (а.с. 31).

Між тим, Головне управління Держгеокадастру у Київській області, за наслідком розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 27.05.2020, прийняло наказ №10-10775/15-20-сг від 03.08.2020 про відмову у надані дозволу на розробку проекту землеустрою (а.с. 33).

Не погоджуючись з вказаним наказом, позивач оскаржив його до суду, та рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20.11.2020 у справі № 320/7460/20 визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області №10-10775/15-20-сг від 03.08.2020, а також зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Київській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку документації із землеустрою, зазначеної у клопотанні від 27.05.2021 №11235/94-20 (а.с. 34-36).

На виконання вищезазначеного рішення суду, Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області прийнято наказ від 23.12.2020 №2834-УБД про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, орієнтовним розміром - 1,4827 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (а.с. 10)

У зв`язку з прийняттям вказаного наказу, розроблений раніше проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3222485200:05:001:5387, було скоректовано Київською обласною філією Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" та повторно погоджено Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області (а.с. 37, 86-87).

Надалі, вдруге погоджений проект землеустрою, передано позивачем Головному управлінню Держгеокадастру у Київській області на затвердження, проте, листом від 09.02.2021 №1282/0-1044/0/17-21 Головне управління Держгеокадастру у Київській області повідомило про відсутність у нього повноважень для затвердження проекту землеустрою у зв`язку з передачею бажаної позивачем земельної ділянки у комунальну власність Ірпінській міській раді Київської області на виконання вимог постанови КМУ "Деякі заходи прискорення реформ у сфері земельних відносин" від 16.11.2020 №1113 (а.с. 43).

Так, згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області №59-ОТГ від 23.12.2020, на підставі Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності , Указом Президента України від 15.10.2020 №449/2020 Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин , Постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 №1113 Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин , наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2020 №485, земельну ділянку, з кадастровим номером 3222485200:05:001:5387, передано у комунальну власність Ірпінській міській територіальній громаді (а.с. 46).

Вказана земельна ділянка передана у комунальну власність згідно акту приймання-передачі земельної ділянки від 23.12.2020 на підставі п.1 ст.117 Земельного кодексу України (а.с. 45, 47).

На цій підставі, позивач, 16.02.2021, звернувся до Ірпінської міської ради Київської області з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3222485200:05:001:5387 у його власність, за наслідком розгляду якої, рішенням Ірпінської міської ради Київської області від 08.04.2021 № 790-7-УІІІ відмовлено у затвердженні проекту землеустрою, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 3222485200:05:001:5387 станом на 23.12.2020 була сформована та відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області №59-ОТГ від 23.12.2020 передана у комунальну власність Ірпінській міській територіальній громаді згідно Указу Президента України "Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин" від 15.10.2020, постанови КМУ від 16.11.2020 "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин", наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2020 №485 "Деякі питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності до комунальної власності" (а.с. 52).

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України (далі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За змістом статті 3 ЗК України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до частини першої статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Положеннями частини третьої статті 22 ЗК України (частину третю статті 22 виключено на підставі Закону №1423-IX від 28.04.2021, але вона була чинною на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Згідно з частиною першою статті 33 ЗК України громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

За змістом частин першої - третьої та п`ятої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно з частиною першою статті 117 ЗК України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Відповідно до пункту б частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність встановлені статтями 118, 122 ЗК України.

Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті (у редакції закону, чинного на час виникнення спірних правовідносин), відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 5 березня 2019 року у справі №360/2334/17.

Згідно із частиною сьомою статті 118 ЗК України (у редакції закону, чинного на час виникнення спірних правовідносин) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до частин восьмої-дев`ятої статті 118 ЗК України (частину восьму статті 118 виключено на підставі Закону № 1423-IX від 28 квітня 2021 року, однак вказана норма була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (дану статтю виключено на підставі Закону № 1423-IX від 28 квітня 2021 року, однак вона була чинною на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до положень частини 4 статті 123 ЗК України (частину четверту статті 123 виключено на підставі Закону № 1423-IX від 28 квітня 2021 року, однак вказана норма була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (дану статтю виключено на підставі Закону № 1423-IX від 28 квітня 2021 року, однак вона була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) .

Згідно частини 6 цієї правової норми (у редакції закону, чинного на час виникнення спірних правовідносин), орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

За змістом частин 14-15 статті 123 ЗК України, підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у користування є завершальною стадією процедури відведення земельної ділянки. При цьому, стаття 123 ЗК України встановлює вичерпний перелік підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, зокрема, його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, тобто, поданий проект землеустрою за своїм змістом і формою має відповідати вимогам законів та інших нормативно-правових актів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19 червня 2018 року по справі №820/5348/17 та від 16 червня 2021 року по справі №812/1617/17.

Тобто, єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено у порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України (дану статтю виключено на підставі Закону № 1423-IX від 28 квітня 2021 року, однак вона була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Результат розгляду з питань затвердження проекту землеустрою оформлюється відповідним органом у формі рішення, що прямо передбачено частиною 9 статті 118 ЗК України (у редакції закону, чинного на час виникнення спірних правовідносин).

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження у порядку статті 186-1 ЗК України (у редакції закону, чинного на час виникнення спірних правовідносин) норми цього Кодексу не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі №818/1903/17 та від 16 листопада 2020 року у справі № 640/5615/19.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Ірпінської міської ради Київської області №790-7-VIII від 08.04.2021 ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,4827 га (кадастровий номер 3222485200:05:001:5387), оскільки вказана земельна ділянка станом на 23.12.2020 була сформована та передана у комунальну власність.

Однак, суд вважає, що такі підстави відмови у затвердженні погодженого проекту землеустрою не ґрунтуються на вимогах законів, виходячи із наступного.

Відповідно до Указу Президента України "Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин" від 15 жовтня 2020 року № 449/2020 (далі - Указ № 449/2020) з метою забезпечення подальшого здійснення реформ у сфері земельних відносин та створення умов для реалізації прав громадян України і територіальних громад у цій сфері Кабінету Міністрів України постановлено:

1) активізувати діяльність із передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в комунальну власність;

2) опрацювати питання щодо стимулювання оформлення територіальними громадами права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, передані з державної власності;

3) вжити в установленому порядку заходів щодо врегулювання питання забезпечення набуття гарантованого права громадян на землю під час передачі у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, щодо яких громадянам надано дозволи на розроблення документації із землеустрою;

4) забезпечити супроводження законопроектів щодо фінансової підтримки фермерських господарств, удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин, встановлення прозорого процесу проведення електронних земельних аукціонів;

5) вжити в установленому порядку заходів щодо прискорення створення, функціонування та розвитку національної інфраструктури геопросторових даних України.

З метою забезпечення виконання Указу Президента України від 15 жовтня 2020 року №449 "Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин від 16 листопада 2020 року № 1113 (далі - Постанова № 1113), якою постановлено:

1. Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру забезпечити:

1) прискорення проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності;

2) передачу з 17 листопада 2020 земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність відповідно до статті 117 Земельного кодексу України;

3) передачу у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, включених до переліків земельних ділянок, права на які виставляються на земельні торги, після оприлюднення результатів земельних торгів та укладення договорів оренди (емфітевзису) таких земельних ділянок відповідно до статті 117 Земельного кодексу України;

4) передачу у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, щодо яких надано дозволи на розроблення документації із землеустрою, у разі, коли до 15 грудня 2020 документацію із землеустрою не подано на затвердження до територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру відповідно до статті 117 Земельного кодексу України;

5) у разі відмови органів місцевого самоврядування від підписання акта приймання-передачі земельних ділянок, зазначених у підпункті 1 цього пункту, вжиття заходів до включення відповідних земельних ділянок до переліку земельних ділянок, права на які виставляються на земельні торги з урахуванням вимог Земельного кодексу України.

Зі змісту Указу № 449/2020 та Постанови № 1113 вбачається, що вони стосуються порядку передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в комунальну власність, водночас вказаними актами не врегульовано питання стосовно процедури відведення земельних ділянок у власність, щодо яких зацікавленим особам органами Держгеокадастру надано дозволи на розроблення документації із землеустрою та щодо яких розроблено і погоджено проекти землеустрою відповідно до Закону України Про землеустрій та статті 186-1 ЗК України.

При цьому, суд зазначає, що Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 6 вересня 2012 року № 5245-VI (далі - Закон № 5245-VI), який набрав чинності з 1 січня 2013 року, було внесено зміни до ЗК України, зокрема до статті 122, де розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності визначено відповідні управління Держземагентства (в подальшому Управління Держгеокадастру).

З урахуванням змін до ЗК України, внесених Законом № 5245-VI, з 1 січня 2013 року Головне управління Держгеокадастру у Київській області було розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Київської області до моменту передачі цих земель об`єднанням територіальних громад.

Так, спірну земельну ділянку, з кадастровим номером 3222485200:05:001:5387, передано у комунальну власність Ірпінській міській територіальній громаді на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області №59-ОТГ від 23.12.2020, та згідно акту приймання-передачі земельної ділянки від 23.12.2020 на підставі п.1 ст.117 Земельного кодексу України.

03.02.2021 відбулась державна реєстрація права комунальної власності Ірпінської міської ради Київської області на вказану земельну ділянку.

З набранням чинності вказаними змінами законодавства та делегуванням повноважень з управління землями сільськогосподарського призначення органам місцевого самоврядування, законодавством не зобов`язано зацікавлених осіб повторно отримувати дозволи на розроблення проектів землеустрою та не визначено, що раніше видані дозволи є нечинними. Також не передбачено, що проекти землеустрою, розроблені на підставі отриманих раніше дозволів та погоджені відповідно до законодавства, чинного на момент, коли розпорядником земель сільськогосподарського призначення були управління Держгеокадастру, не можуть бути затвердженні органом місцевого самоврядування, який став розпорядником земель сільськогосподарського призначення.

При цьому, суд звертає увагу на те, що з передачею земель сільськогосподарського призначення з державної власності у комунальну не відбулася зміна цільового призначення вказаних земель, а також на момент передачі спірних земельних ділянок у розпорядження органів місцевого самоврядування не змінився порядок розробки та погодження проектів землеустрою.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.10.2021 у справі №160/5982/19.

Отже, звертаючись до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою, позивачем було подано проект землеустрою, розроблений на підставі дозволу Головного управління Держгеокадастру у Київській області та погоджений у порядку, визначеному Законом України Про землеустрій та ЗК України.

Дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих на території Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, був виданий Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області у межах повноважень та є чинним.

Відтак, передача земель до комунальної власності не може бути підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою, розробленого та погодженого у встановленому законодавством порядку.

При цьому, суд критично відноситься до посилання відповідача у спірному рішенні, та у відзиві на позовну заяву, як на підставу відмови у затвердженні проекту землеустрою, на сформованість спірної земельної ділянки станом на 23.12.2020, оскільки питання наявності правових підстав для розроблення проекту землеустрою сформованої земельної ділянки та відповідність проекту землеустрою сформованої земельної ділянки вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, має здійснюватися на етапі надання дозволу на розробку такого проекту та на етапі його погодження.

З Витягу, наявного у матеріалах справи, вбачається, що бажана позивачем земельна ділянка, орієнтовною площею 1,4827 га, зареєстрована у Державному земельному кадастрі з 21.04.2015 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 12.07.2012, у зв`язку з чим їй присвоєно кадастровий номер - 3222485200:05:001:5387, та станом на день звернення позивача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою (27.05.2020) вказана земельна ділянка перебувала у державній власності (а.с. 39).

Згідно з частинами 1, 2 ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території.

На підставі ч.4 ст.79-1 ЗК України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до ч. 1 статті 181 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Однак, згідно з ч. 1 ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають виключно з моменту державної реєстрації цих прав.

За змістом статті 126 цього кодексу у випадку безоплатної передачі органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування у власність земельної ділянки право власності на неї посвідчується державним актом на право власності на земельну ділянку.

Тобто, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

З 01 січня 2016 року для державної реєстрації права власності на земельну ділянку, відповідне право на яку набувається шляхом її передання із земель державної або комунальної власності, подається рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передання земельної ділянки у власність (пункт 47 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 у редакції, чинній до 09 грудня 2017 року, та пункт 81-2 цього ж Порядку у редакції, чинній з 09 грудня 2017 року).

Тобто, рішення про передачу земельної ділянки у власність є актом, необхідним для набуття у власність цього об`єкта у майбутньому - з моменту державної реєстрації відповідного цивільного права.

З наведеного вбачається, що сформованість спірної земельної ділянки без державної реєстрації цивільного права на неї не є перепоною у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, та, тим більше, для відмови у затвердженні проекту землеустрою.

У свою чергу, матеріали справи не містять жодного підтвердження реєстрації цивільного права на спірну земельну ділянку за іншою особою, окрім Витягів про перебування земельної ділянки у державній власності, а з 03.02.2021 - у комунальній власності.

Крім того, у даному випадку питання правомірності надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність позивача спірної земельної ділянки, було предметом розгляду у справі № 320/7460/21.

Зокрема, Київській окружний адміністративний суд, у своєму рішенні від 20.11.2020 встановив, що під час прийняття відповідачем (Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області) наказу від 03.08.2020, проект землеустрою на спірну земельну ділянку не був затверджений, тобто земельна ділянка ще не була об`єктом цивільних прав, у зв`язку з чим відповідач не мав законних підстав для відмови у наданні аналогічного дозволу на ту саму ділянку позивачу, який звернувся пізніше.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, наведені відповідачем у спірному рішенні підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою не є підставами для відмови ОСОБА_1 у реалізації гарантованого конституцією права на землю, та суперечать вимогам ст.ст. 122-123 ЗК України (у редакції закону, чинного на час виникнення спірних правовідносин).

Крім того, рішення Ірпінської міської ради Київської області від 08.04.2021 № 790-7/УІІІ не відповідає критеріям обґрунтованості та вмотивованості, оскільки не містить переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідачем не виконано обов`язок доведення правомірності свого рішення.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши рішення Ірпінської міської ради від 08.04.2021 № 790-7-УІІІ, суд дійшов висновку, що дане рішення прийнято відповідачем без урахування вимог ЗК України та з порушенням передбачених статтею 2 КАС України принципів, тому наявні підстави для визнання його протиправним.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача скасувати рішення від 08.04.2021 № 790-7-УІІІ, суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог ч.ч. 1-2 ст. 5 КАС України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про протиправність рішення Ірпінської міської ради від 08.04.2021 № 790-7-УІІІ про відмову у затвердженні проекту землеустрою, належним способом захисту прав позивача буде скасування вказаного рішення.

Водночас, як вже зазначалось, ухвалою суду від 15.11.2021 залишено без розгляду позов ОСОБА_1 у частині позовних вимог, зокрема, про зобов`язання Ірпінську міську раду Київської області затвердити проект землеустрою та надати у власність земельну ділянку, зазначену у клопотанні ОСОБА_1 за вхідним № Л-16422 від 16.02.2021.

Суд наголошує, що дана позовна вимога є предметом розгляду у справі №320/2810/21, що унеможливлює прийняття судом рішення стосовно неї.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Ірпінської міської ради Київської області (код ЄДРПОУ - 33800777) № 790-7-УІІІ від 08.04.2021 щодо відмови ОСОБА_1 (код РНОКПП - НОМЕР_1 ) у затвердженні проекту землеустрою, зазначеного у його клопотанні за вхідним № Л-16422 від 16.02.2021.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.