Ухвала

від 10.08.2021 по справі 320/4194/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

10 серпня 2021 року м.Київ № 320/4194/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши заяву про забезпечення позову в межах адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Ірпінської міської ради Київської області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Ірпінської міської ради Київської області , у якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправним рішення Ірпінської міської ради №790-7-УІІІ від 08.04.2021 (вхідний № Л-16422 від 16.02.2021);

- зобов`язати Ірпінську міську раду скасувати рішення №790-7-УІІІ від 08.04.2021;

- зобов`язати Ірпінську міську раду, згідно частини 9 статті 118 Земельного кодексу України, затвердити проект землеустрою та надати у власність земельну ділянку зазначену в клопотанні (вхідний № Л-16422 від 16.02.2021).

Ухвалою судді від 26.04.2021 було відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання.

02.08.2021, через канцелярію суду, від позивача надійшла заява про забезпечення позову. Дана заява була передання судді для подальшого розгляду 10.08.2021, що підтверджується відповідним актом від 10.08.2021, складеним працівниками відділу ДЗК суду.

У даній заяві позивач просить суд заборонити будь-яким особам вчиняти дії щодо відведення та/або передачі у власність, поділу, об`єднання, продажу, надання в оренду, зміни цільового призначення, вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222485200:05:001:5422, 3222485200:05:001:5423, 3222485200:05:001:5424, 3222485200:05:001:5425, 3222485200:05:001:5439, 3222485200:05:001:5438, 3222485200:05:001:5437, 3222488200:06:006:5435, 3222488200:06:006:5434, 3222485200:05:001:5433, 3222485200:05:001:5432, 3222485200:05:001:5431, 3222485200:05:001:5430, 3222485200:05:001:5429, 3222485200:05:001:5428, 3222485200:05:001:5427, 3222488200:06:006:5414, 3222488200:06:006:5415, 3222485200:05:001:5416, 3222485200:05:001:5417, 3222485200:05:001:5418, 3222485200:05:001:5419, 3222485200:05:001:5420, 3222485200:05:001:5421 до набрання законної сили рішення суду.

Обґрунтовуючи вказану заяву, позивач зазначив, що даному провадженню передувало те, що 21 грудня 2020 року Київським окружним судом було відкрито провадження № 320/13223/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо незаконності відмови у затвердженні проекту землеустрою та надання у власність земельної ділянки з кадастровим номером 3222485200:05:001:5387.

Разом з позовом ним була подана заява про забезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Київській області передавати у власність іншим особам земельну ділянку з кадастровим номером 3222485200:05:001:5387 до вирішення судового спору.

Судом була прийнята ухвала про відмову у забезпечені позову, і таким чином ділянка з кадастровим номером 3222485200:05:001:5387, не дочекавшись рішення суду, було передана відповідачем до Ірпінської міської ради.

13 квітня 2021 року судом у справі № 320/13223/20 визнано протиправною та зобов`язано відповідача скасувати відмову у затвердженні проекту землеустрою на ділянку з кадастровим номером 3222485200:05:001:5387.

Цим же рішенням відповідача було зобов`язано повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельну ділянку з кадастровим номером 3222485200:05:001:5387.

У зв`язку з тим, що позов не було забезпечено і ділянка з кадастровим номером 3222485200:05:001:5387 була передана іншій особі, відповідачем було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою з посиланням на те, що вищезазначена ділянка була передана іншій особі.

Таким чином, на думку позивача, у зв`язку з незабезпеченим позовом, він був позбавлений можливості завершити приватизацію на підставі рішення суду, і вимушений повторно подавати позов.

Позивачем, також, було подано позов до Київського окружного адміністративного суду про визнання протиправної бездіяльність Ірпінської міської ради, якій була передана спірна земельна ділянки з кадастровим номером 3222485200:05:001:5387 (справа 320/2810/21) .

З позовною заявою також подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони здійснювати поділ ділянки з кадастровим номером 3222485200:05:001:5387, оскільки це унеможливить виконання рішення суду.

20 травня 2021 року судом прийнята ухвала про відмову у забезпечені позову шляхом заборони здійснювати поділ ділянки з кадастровим номером 3222485200:05:001:5387.

У подальшому земельна ділянка з кадастровим номером 3222485200:05:001:5387 була поділена на 24 окремі ділянки.

Про зазначений факт поділу свідчать офіційні відомості Державного земельного кадастру.

Таким чином, земельну ділянку з кадастровим номером №3222485200:05:001:5387, яку позивач бажає приватизувати було поділено на 24 ділянки з кадастровими номерами: 3222485200:05:001:5422, 3222485200:05:001:5423, 3222485200:05:001:5424, 3222485200:05:001:5425, 3222485200:05:001:5439, 3222485200:05:001:5438, 3222485200:05:001:5437, 3222488200:06:006:5435, 3222488200:06:006:5434, 3222485200:05:001:5433, 3222485200:05:001:5432, 3222485200:05:001:5431, 3222485200:05:001:5430, 3222485200:05:001:5429, 3222485200:05:001:5428, 3222485200:05:001:5427, 3222488200:06:006:5414, 3222488200:06:006:5415, 3222485200:05:001:5416, 3222485200:05:001:5417, 3222485200:05:001:5418, 3222485200:05:001:5419, 3222485200:05:001:5420, 3222485200:05:001:5421.

У зв`язку із поділом ділянки з кадастровим номером 3222485200:05:001:5387, її реєстрація була скасована і позивач вимушений уточнювати позовні вимоги з проханням щодо відновлення реєстрації ділянки.

Для того щоб відновити реєстрацію ділянки з кадастровим номером 3222485200:05:001:5387 необхідно щоб з ділянками, які були сформовані в результаті її поділу не вчинялись дії, які унеможливлять відновлення реєстрації останньої.

Оскільки відповідачем вчинені заходи щодо ліквідації земельної ділянки з кадастровим номером 3222485200:05:001:5387, яка є об`єктом судового позову, невжиття заходів щодо забезпечення позову, на думку позивача, може зробити неможливим надалі виконання рішення суду.

Тому, позивач наголошує, що вжиття заходів забезпечення позову, до вирішення справи по суті, є об`єктивно необхідною умовою, оскільки передача будь-якої з перелічених ділянок іншим особам та здійснення реєстраційних записів в реєстрі речових прав щодо ділянок, сформованих в результаті вищезазначеного поділу, унеможливить виконання рішення суду та змусить його вже втретє позиватись до суду тільки через те, що знову не було забезпечено позов.

Розглянувши зазначену заяву по суті, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності з частинами першою, другою, четвертою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Види забезпечення позову визначає стаття 151 КАС України, за змістом частини першої якої позов може бути забезпечено, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Частиною другою цієї ж статті КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас, для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Відтак, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника (позивача) від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу (заявнику) реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Тобто, прийняття рішення про забезпечення позову можливе лише в разі наявності обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06.03.2008 № 2 Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989 рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Таким чином, з наведеного вбачається, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

Крім того, відповідно до приписів частини п`ятої статті 151 КАС України, зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Суд звертає увагу на те, що заявником не було наведено достатніх підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не надано належних доказів щодо існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Відтак, судом не встановлено очевидних ознак небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам ОСОБА_1 до ухвалення рішення в адміністративній справі, отже, підстави для задоволення заяви про забезпечення позову відсутні. Окрім того, заявлений позивачем спосіб забезпечення позову стосується невизначеного кола осіб, які не є учасниками даної справи.

За таких обставин суд вважає заяву про вжиття заходів забезпечення позову не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1.У задоволенні заяви ОСОБА_1 (код РНОКПП -- НОМЕР_1 ) про забезпечення позову, - відмовити.

2. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) позивачу (його представнику), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.