Постанова

від 02.11.2021 по справі 398/1813/20

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

іменем України

02 листопада 2021 року м. Кропивницький

справа № 398/1813/20

провадження № 22-ц/4809/1432/21

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Дуковського О.Л., Єгорової С.М.

за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приютівська селищна рада Олександрійського району Кіровоградської області ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 червня 2021 року у складі судді Бугайченко Т.А.,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування.

В обґрунтування заявленого позову посилався на те, що 23 жовтня 2015 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений секретарем Войнівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області Меткою Н.Й., зареєстрований у реєстрі за №99, яким вона заповіла належну їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії КР №005766 земельну ділянку площею 5,28 га, кадастровий №3520381800:02:000:0072, розташовану на території Войнівської сільської ради Олександрійського району, Кіровоградської області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла. Похованням померлої займався також ОСОБА_1 . Зважаючи на те, що останні роки життя ОСОБА_3 тяжко хворіла і потребувала постійної сторонньої допомоги та догляду, який окрім позивача їй надати було нікому, оскільки вона була одинокою, ОСОБА_1 проживав разом із нею у будинку АДРЕСА_1 , але був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . У зв`язку з тим, що у передбачений ч.1 ст.1270 ЦК України шестимісячний строк для прийняття спадщини позивачем не було подано до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про відмову від її прийняття, він, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України, вважається таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 . Інших спадкоємців за законом або заповітом, які б прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 немає, ОСОБА_1 є єдиною особою, яка може претендувати на спадкове майно, окрім Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області. Посилаючись на зазначені обставини просив суд визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на земельну ділянку площею 5,28 га, кадастровий №3520381800:02:000:0072, розташовану на території Войнівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 червня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення його позову у повному обсязі.

Приютівська селищна рада Олександрійського району Кіровоградської областінаправила до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 червня 2021 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , без задоволення. Вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального права.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримав доводи поданої апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Відповідач у судове засідання апеляційного суду свого представника не направив. Про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином. Направив заяву про розгляд справи без участі представника Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області (а.с.182-183). Колегія суддів постановила ухвалу про розгляд справи у відсутності представника відповідача на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні, із викладенням мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії КР № 005766 ОСОБА_3 належала земельна ділянка площею 5,28 га, кадастровий №3520381800:02:000:0072, яка розташована на території Войнівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області (а.с.9).

За життя ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений секретарем Войнівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області Меткою Н.Й., зареєстрований у реєстрі за №99, яким вона заповіла належну їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії КР №005766 земельну ділянку площею 5,28 га, кадастровий №3520381800:02:000:0072, розташовану на території Войнівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.11).

Відповідно до акту обстеження за місцем проживання від 02 червня 2020 року, виданого Виконавчим комітетом Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області, складеного за участі в.о. старости, діловода селищної ради та сусідів, ОСОБА_1 дійсно доглядав ОСОБА_3 до дня її смерті (а.с.12).

Відповідно до інформаційної довідки Олександрійської районної державної нотаріальної контори від 12 червня 2020 року, згідно алфавітних книг спадкових справ, спадкова справа після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 у вказаній нотаріальній конторі відсутня.

Із копії довідки, виданої Виконавчим комітетом Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області 21 липня 2020 року №1303, убачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований з 24 жовтня 2012 року за адресою: АДРЕСА_2 . До складу його сім`ї входять: мати, батько, дружина та двоє дітей (а.с.46) .

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що законні підстави для визнання права власності за ОСОБА_1 на спадкове майно за заповітом відсутні, належних доказів проживання зі спадкодавцем та неможливості у позасудовому порядку реалізувати спадкові права позивачем та його представником не надано, вимоги про встановлення факту проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_3 не заявлялись.

Колегія суддів частково не погоджується у з таким висновком суду, виходячи з такого.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (стаття 1296 ЦК України).

Статтею 1297 ЦК України встановлено обов`язок спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Порядок оформлення права на спадщину встановлений главою 89 ЦК України, Законом України Про нотаріат , підзаконними нормативними актами, та являє собою визначену законодавством сукупність функцій, притаманну юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 Про судову практику в справах про спадкування роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Отже, зверненню позивача до суду з указаним позовом мало передувати вирішення питання щодо отримання ним у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину, що у випадку відмови у вчиненні нотаріальної дії - видачі цього свідоцтва, вказувало б на наявність підстав для вирішення питання про порушення або невизнання його права у судовому порядку.

За відсутності відмови нотаріуса про видачу свідоцтва про права на спадщину, вирішення спору в судовому порядку є неможливим.

Таким чином, якщо відсутність умов для одержання у нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.

У судовому засіданні встановлено, що рішення про відмову у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину нотаріус не приймав.

Таким чином, суд першої інстанції, розглядаючи позов ОСОБА_1 по суті та відмовляючи у задоволенні заявлених ним вимог за безпідставністю, не врахував зазначених обставин, тому колегія суддів дійшла переконання про наявність підстав для відмови у задоволенні в судовому порядку вимог про визнання права власності на спадкове майно з підстав відсутності письмової відмови нотаріуса у видачі позивачеві свідоцтва про право на спадщину та можливості вирішення цього питання у позасудовому порядку.

За змістом статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки судом першої інстанції ухвалено правильне по суті рішення про відмову у задоволенні позову, його необхідно змінити шляхом зміни мотивувальної частини з урахуванням висновків, сформульованих у цій постанові.

В силу частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно частин першої та другої статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи, що за наслідками апеляційного розгляду у задоволенні позову відмовлено, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 червня 2021 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17 листопада 2021 року.

Головуючий суддя О.І. Чельник

Судді О .Л. Дуковський

C.М. Єгорова