Постанова

від 10.11.2021 по справі 820/19807/14

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2021 р. Справа № 820/19807/14 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ральченка І.М.

суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Ігнатьєвої К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2021, суддя Бідонько А.В., повний текст складено 16.07.2021, по справі № 820/19807/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівська паливна компанія"

до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про визнання протиправними та скасування податкових повідмлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лозівська паливна компанія" (далі - позивач, ТОВ "Лозівська паливна компанія") звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Лозівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 25.06.2014 №0000392220, №0000402220.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2015, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2015, у позові відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.06.2016 касаційну скаргу "Лозівська паливна компанія" задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2015 у справі № 820/19807/14 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2016, позов ТОВ "Лозівська паливна компанія" задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Лозівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 25.06.2014 року №0000392220 та №0000402220.

Постановою Верховного Суду від 19.02.2021 касаційну скаргу Лозівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2016 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2021 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Лозівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 25.06.2014 №0000392220 про донарахування ПДВ на загальну суму 353 541,00 грн, №0000402220 про донарахування податку на прибуток на загальну суму 371 219,00 грн.

Головне управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач), не погодившись із судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що позивачем протиправно завищено податковий кредит з ПДВ в квітні 2012 року внаслідок включення до його складу сум податку, які були визначені при поверненні позики ТОВ Осокор 98 . Також апелянт зазначив, що позивачем під час перевірки не були надані сертифікати якості; не надано будь-яких пояснень яким чином дизельне паливо в кількості 181 537 літрів, яке належало ТОВ Осокор 98 02.04.2012 знаходилося за адресою: 64800, смт. Близнюки, Харківської області, вул. Комсомольська, 3-А, яке фактично використовує ТОВ Лозівська паливна компанія .

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що з 15.05.2014 по 04.06.2014 Лозівською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Лозівська паливна компанія" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх податків та зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 21.01.2012 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт №486/20-27-22-12/37915066 від 12.06.2014 (т. 1 а.с. 15-40).

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем:

- п.п 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2, п.138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України; ст. ст. 513, 1046 ЦК України, в результаті чого занижено по сплаті до бюджету податок на прибуток в суму 296 975 грн, у т.ч. за 2012 рік в сумі 296 975 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображено в п.п.3.1.1, п.п.3.1.2 п. 3.1 розділу 3 акту перевірки;

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201, п. 44.1 ст. 44 , п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК з урахуванням норм ст. ст. 513, 1046 ЦК України, що призвело до завищення грошового зобов`язання з ПДВ у сумі 282 833 грн, в т.ч. за квітень 2012 року в сумі 282 833 грн, в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображено в п.п.3.2.2 п.3.2 розділу 3 акту перевірки;

- п.3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні на зальну суму 2 011,18 грн.

Не погоджуючись з актом перевірки, позивач оскаржив його в адміністративному порядку. Рішенням Лозівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 25.06.2014 року №3375/10/20-27-22-28 при розгляді скарги встановлено, що висновки щодо встановлених порушень визнано правомірними (а.с.100-106).

25.06.2014 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000392220, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 353 541 грн, в т.ч. за основним платежем 282 833,00 грн та штрафними санкціями в розмірі 70708 грн;

- №0000402220, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 371 219 грн, в т.ч. за основним платежем 296 975 грн. та штрафними санкціями в розмірі 74 244 грн (а.с. 41-42).

Вищевказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до ГУ Міндоходів у Харківській області, Державної фіскальної служби України. Рішеннями ГУ Міндоходів у Харківській області від 03.09.2014 №5780/10/20-40- 10-04-17 та Державної фіскальної служби України від 10.11.2014 №6502/6/91-99-10-01-15 податкові повідомлення - рішення Лозівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 25.06.2014 №0000402220, №0000392220 залишено без змін ( а.с. 43-51, 107-118).

Позивач, вважаючи неправомірними податкові повідомлення-рішення, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджено реальність здійснення господарської операції з контрагентом належними первинними документами, а тому висновки акту перевірки є неправомірними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до статті 513 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 138.2, п.138.4 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати не підтверджені відповідними розрахунковими,платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України ( 92-15 ); д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України ( 92-15 ), для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових обов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Судовим розглядом встановлено, що в березні 2012 року ТОВ "Лозівська паливна компанія" надано ТОВ "Лоранік" безвідсоткову позику в грошовому еквіваленті на загальну суму 1697000,00 грн згідно з договорами займу: від 03.03.2012 №4/03/12 в розмірі 684000,00 грн (платіжне доручення від 03.03.2012 №4); від 24.03.2012 №5/03/12 в розмірі 500000,00 грн (платіжне доручення від 26.03.2012 №5 на суму 200000 грн, платіжне доручення від 27.03.2012 №7 на суму 140000,00 грн, платіжне доручення від 28.03.2012 №8 на суму 90000,00 грн, платіжне доручення від 29.03.2012 №9 на суму 70000,00 грн); від 29.03.2012 №6/03/12 в розмірі 513000,00 грн (платіжне доручення від 29.03.2012 року №9 на суму 260000,00 грн, платіжне доручення від 30.03.2012 №10 - 20000 грн, платіжне доручення від 02.04.2012 №103 на суму 233000,00 грн).

Зазначену позику ТОВ "Лоранік" позивачу не повернуло, натомість 02.04.2012 між ТОВ "Лоранік" (Цедент) та ТОВ ОСОКОР 98 (Наступник), ТОВ "Лозівська паливна компанія" було укладено угоду про поступку договору, за умовами якого Цедент передає, а Наступник приймає на себе права та обов`язки Цедента і стає стороною по договору займу № 4/03/012 від 03.03.2012 на суму 684000,00 грн, № 5/03/012 від 24.03.2012 на суму 500000,00 грн, №6/03/12 від 29.03.2012 на суму 513000,00 грн - всього на суму 1697000,00 грн між Цедентом та ТОВ Лозівська паливна компанія (Кредитор).

Пунктом 7 зазначеної угоди про поступку договору змінено умови розрахунку по договорам займу, а саме: займ в розмірі 1697000,00 грн. повинен бути повернутий дизельним паливом в кількості 181537 літрів.

На виконання умов угоди про поступку договору від 02.04.2012 ТОВ Осокор 98 здійснило передачу ТОВ "Лозівська паливна компанія"дизельного пального позивачу в кількості 181537 літрів.

Так, 04.04.2012 між ТОВ ОСОКОР 98 (Продавець) та позивачем (Покупець) укладено договір купівлі-продажу дизельного палива від 02.04.2012 № 000001, за умовами якого Продавець зобов`язувався продати, а Покупець прийняти дизельне паливо в кількості 181537 літрів вартістю 1697000,03 грн (т. 2 а.с. 14).

В Розділі 2 договору купівлі-продажу зазначено, що товар (дизельне паливо) та виробничий підрозділ ТОВ "Лозівська паливна компанія" знаходяться за адресою: 64800, смт. Близнюки, Харківської області, вул. Комсомольська, 3-А.

Позивач з 14.02.2012 використовує комплекс "Склад паливно-мастильних матеріалів", у т.ч. ємкості для паливно-мастильних матеріалів у кількості 35 одиниць, за адресою: 64800, смт. Близнюки, Харківської області, вул. Комсомольська, 3-А, про що свідчить акт опису та арешту майна, складений 14.02.2012 державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Близнюківського районного управління юстиції (т.2 а.с. 4-6).

В акті приймання-передачі до договору купівлі продажу №000001 від 02.04.2012 зазначено, що місце передачі - склад ПММ, розташований за адресою : 64800, смт. Близнюки, Харківської області, вул. Комсомольська, 3-А (т. 2 а.с. 17).

Отже, фактично передача вказаного палива здійснювалась за місцем його зберігання за адресою: 64800, смт. Близнюки, Харківської області, вул. Комсомольська, 3-А в ємкостях Складу паливно-мастильних матеріалів, що не потребує додаткових умов та витрат на транспортні послуги.

Судовим розглядом встановлено, що платник надав копію оголошення у газеті "Голос Лозівщини" від 18.11.2014 про втрату фінансово - господарських документів ТОВ "Лозівська паливна компанія" (т. 1 а.с. 98). В подальшому позивачем було додатково надано копії належним чином оформлених документів (т.2 а.с. 54-218).

Так, ТОВ Осокор 98 виписана податкова накладна від 02.04.2012 №1 та видаткова накладна від 02.04.2012 №РН-0000011, якими визначено кількість переданого дизельного палива в кількості 181537 літри на загальну суму 1697000,03 грн.

Зазначена операція відображена позивачем в бухгалтерському обліку бухгалтерською проводкою ДТ607 КТ631, тобто закриття рахунку раніше наданої позики ТОВ Лоранік .

В результаті здійснення господарської операції позивачем було визначено суму ПДВ - 282833, 34 грн, яку включено до складу ПДВ за квітень 2012 року.

Також дохід від реалізації дизельного палива отриманого від ТОВ Осокор 98 позивачем відображено в бухгалтерських проводках ДТ 791 Кт23. Собівартість отриманого дизельного палива позивач відніс до складу витрат, відобразивши їх у бухгалтерських проводках: ДТ 281 КТ 631, Дт 23 Кт 281, Дт 791 Кт 23 - загальний розмір, яких склав 1414166,69 грн., у т.ч. по періодам: 1) реалізовано: за квітень 2012 року 977702,80 грн, за травень 2012 року 382720,96 грн, за червень 2012 року 39090,02 грн; 2) використано у власній господарській діяльності на потреби автотранспорту при реалізації дизельного пального: за квітень 1986,44 грн, за травень 2012 року 12666,47 грн.

Придбане за вказаною господарською операціяєю дизельне паливо позивач використав при здійснені своєї поточної діяльності, про що свідчать належним чином оформлені первинні документи: податкові накладні, накладні, довіреності на отримання товарів, товарно-транспортні накладні (т.2 а.с.60-218).

Доказів повернення коштів після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за наданні послуги в матеріалах справи не міститься.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що факт надання послуг підтверджується документально, господарська операція належним чином відображена в бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується належними первинними документами.

Щодо доводів апелянта про не надання позивачем сертифікатів якості колегія суддів зазначає, що з огляду на предмет та умови правочину, укладеного між позивачем та контрагентом, відсутність за окремими операціями певних документів (сертифікатів якості), а також незначні помилки в оформленні окремих документів не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції, оскільки досліджені первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства та мають необхідні обов`язкові реквізити.

При цьому, колегія суддів зазначає, що сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік, а тому саме по собі незбереження й ненадання позивачем зазначених документів не є безперечним доказом відсутності господарської операції.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 21.10.2020 по справі № 620/846/19.

Згідно правової позиції Верховного Суду викладеній в постановах від 28.05.2019 по справі №815/2960/17, від 15.10.2019 по справі 813/1066/16, від 23.07.2019 по справі №826/10852/158, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податку як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України. Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду. Податкова вигода може бути визнана необгрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним по суті висновок суду першої інстанції про те, що надані первинні документи відображають суть господарської операції, а отже й її реальність.

На противагу зазначеному, податковим органом під час судового розгляду справи, не наведено будь-яких переконливих доводів та не надано належних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійсненої позивачем господарської операції, та/або свідчили б про невідповідність цієї операції дійсному економічному змісту, та/або про наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача, як платника податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2ст. 77 КАС України).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що досліджена господарська операція по правочину між позивачем та контрагентом була реально здійснена, що повністю підтверджується наявністю належним чином оформлених первинних документів, така операція пов`язана з господарською діяльністю підприємства, всі учасники господарської операції володіли спеціальною податковою правосуб`єктністю, а висновок відповідача про безтоварність укладеного правочину є таким, що не відповідає дійсності, та не ґрунтується на належних доказах.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення від 25.06.2014 №0000392220, №0000402220 є протиправними та правомірно скасовані судом.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2021 по справі № 820/19807/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді Г.Є. Бершов В.В. Катунов Постанова складена в повному обсязі 18.11.21.