Постанова

від 17.11.2021 по справі 420/13341/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/13341/21 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л.М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача -Кравця О.О. судді - Зуєвої Л.Є. судді - Коваля М.П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року по справі № 420/13341/21, прийнятого у складі судді Токмілової Л.М., за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

28.07.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виражена у порушенні пункту 7 статті 118 та пункту 3 статті 123 Земельного кодексу України при розгляді клопотання позивача від 19.04.21;

зобов`язати відповідача задовольнити клопотання позивача від 19.04.21;

стягнути з відповідача на користь позивача 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень у якості компенсації моральної шкоди.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.10.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволений частково.

Визнане протиправним та скасоване Рішення Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області № 222-VIII від 22.04.2021 року Про відмову в наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність для індивідуального дачного будівництва.

Зобов`язано Лиманську сільську раду Білгород-Дністровського району Одеської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для індивідуального дачного будівництва площею 0,10 га, яка знаходиться на південь від ділянки із кадастровим номером 5125082700:02:002:0462.

У задоволені іншої частини позовних вимог - відмовлено.

25.10.2021 року від позивача через систему "Електроний суд" надійшло клопотання про звернення до негайного виконання рішення суду по справі №40/13341/21.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року вказану заяву повернуто позивачу без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року позивач подав апеляційну скаргу, та просив її скасувати та прийняти нове рішення, яким направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Вимоги апеляційної скарги позивач обґрунтовує тим, що надсилання процесуальних документів в електронному вигляді передбачає використання сервісу Електронний суд , розміщеному за посиланням //cabinet.court.gov.ua/login, відповідно з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) та з обов`язковим використанням власного електронного підпису, а з 22.12.18 отримані всіма місцевими та апеляційними адміністративними судами заяви та інші процесуальні документи через підсистему Електронний суд мають реєструватися та розглядатися в установленому порядку.

Апелянт зазначає, що відсутність факту початку повноцінного функціонування ЄСІТС не може бути перешкодою для роботи її підсистеми Електронний суд та відповідно, права особи на подання процесуальних документів через цю підсистему в електронній форміЮ посилаючись на аналогічну правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 06.08.20 по справі №160/1841/19.

Апелянт також зазначає, що помилковий, на його думку, висновок суду першої інстанції про відсутність права позивача на подання документів через Електронний суд - та повернення позову - мало наслідком фактичну перешкоду позивачу у доступі до правосуддя. Повернення позовної заяви унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Відповідно до ч. 7-9 ст. 44 КАС України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

У разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

Згідно з ч.2 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Згідно ст.15 Закону України, від 29.06.2004, № 1906-IV "Про міжнародні договори України", чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права. Згідно з принципом сумлінного дотримання міжнародних договорів Україна виступає за те, щоб й інші сторони міжнародних договорів України неухильно виконували свої зобов`язання за цими договорами.

Згідно ст.14 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, вчинену у частині політичних положень (преамбула, стаття 1, розділи I, II, VII) від 21 березня 2014 року в м. Брюсселі та у частині торговельно-економічних і галузевих положень (розділи III, IV, V, VI) 27 червня 2014 року в м. Брюсселі, ратифікованої Законом України, від 16.09.2014, № 1678-VII "Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони", в рамках співробітництва у сфері юстиції, свободи та безпеки Сторони надають особливого значення утвердженню верховенства права та укріпленню інституцій усіх рівнів у сфері управління загалом та правоохоронних і судових органів зокрема. Співробітництво буде спрямоване, зокрема, на зміцнення судової влади, підвищення її ефективності, гарантування її незалежності та неупередженості та боротьбу з корупцією. Співробітництво у сфері юстиції, свободи та безпеки буде відбуватися на основі принципу поваги до прав людини та основоположних свобод.

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція), була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно ч.1 ст.6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.8 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року, Серія A № 18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (див. рішення у справі Guйrin v. France від 29 липня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998-V, p. 1867, § 37).

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі "Скордіно проти Італії"(Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011року ).

Судами 1-ї та апеляційної інстанцій встановлено, що заява ОСОБА_1 надійшла до Одеського окружного адміністративного суду в електронній формі через систему Електронний суд .

З аналізу вищенаведених норм процесуального права вбачається, що у разі подання до суду позовної заяви через систему Електронний суд , до неї повинні бути додані докази надсилання такої позовної заяви з додатками листом з описом вкладення іншим учасникам справи.

З матеріалів справи вбачається, що до заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та звернення до негайного виконання рішення суду не додано доказів її надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження), необхідність додання яких прямо передбачена приписами ст.ст.44, 167 КАС України.

Апеляційний суд вважає необґрунтованим посилання апелянта на правову позицію Верховного Суду викладену у справі №160/1841/19, згідно якої відсутність факту початку повноцінного функціонування ЄСІТС не може бути перешкодою для роботи її підсистеми Електронний суд та відповідно, права особи на подання процесуальних документів через цю підсистему в електронній формі, оскільки в даному випадку судом не було відмовлено позивачу у прийнятті документів через систему Електронний суд , а вказано на недотримання вимог процесуального законодавства, а саме ч.9 ст.44 та ч.1 ст.167 КАС України.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що оскільки позивачем не було дотримано вимоги процесуального законодавства, суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо повернення заяви.

Разом з тим, апеляційний суд зауважує, що позивач не позбавлений права повторно звернутись до суду з відповідною заявою із дотриманням усіх вимог процесуального законодавства.

Апеляційний суд вважає, що судом 1-ої інстанції повно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладених в ухвалі суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, правильно застосовані та додержані норми процесуального права, ухвалу прийнято повноважним складом суду, суд не приймав рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, судове рішення прийняте та підписано суддею, який зазначений у судовому рішенні.

Апеляційний суд, доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни або скасування ухвали суду 1-ої інстанції.

Керуючись ст.8,19,55,125 Конституції України, ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 3,5,12,14,19,21, 292, 308, 311, 312, 316,320, 321, 322, 325 КАС України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання та може бути, у разі відповідності вимогам ст.328 КАС України, оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом 30-ти днів.

Повне судове рішення складене та підписане 17 листопада 2021 року.

Головуючий суддя Кравець О.О. Судді Коваль М.П. Зуєва Л.Є.