Постанова

від 11.11.2021 по справі 380/9832/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 380/9832/20 пров. № А/857/16821/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Кухтея Р.В.,

Обрізка І.М.,

секретаря судового засідання Максим Х.Б.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Громадської організації Кам`янка-Бузьке мисливсько-рибальське господарство Побужани на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Сподарик Н.І.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Львові о 14 год. 17 хв. 13 липня 2021 року, повне судове рішення складено 16 липня 2021 року, у справі №380/9832/20 за позовом Громадської організації Кам`янка-Бузьке районне товариство мисливців і рибалок ТМР Крижень до Незнанівської сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області, Добротвірської селищної ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Громадська організація Кам`янка-Бузьке мисливсько-рибальське господарство Побужани про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

03.11.2020 Громадська організація Кам`янка-Бузьке районне товариство мисливців і рибалок ТМР Крижень звернулась в суд з позовом до Незнанівської сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області, просила: визнати протиправним та скасувати рішення Незнанівської сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області 44 (позачергової) сесії 7 скликання № 4 від 15.05.2020 Про погодження надання у користування мисливських угідь ГО Побужани , яким громадській організації Кам`янка-Бузьке мисливсько-рибальське господарство Побужани погоджено надання у користування мисливських угідь, що розташовані на території Незнанівської сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області площею 784 га, терміном на 20 років.

Протокольною ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18.05.2021 залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Добротвірську селищну раду Львівської області.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2021 року позов задоволено.

Задовольняючи позові вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи оскаржуване рішення, Незнанівською сільською радою Кам`янка-Бузького району Львівської області не враховано той факт, що угіддя перебувають у користуванні позивача до кінця 2022 року згідно з Рішенням Львівської обласної ради 9 сесії 5 демократичного скликання №145 від 05.12.2006 та, відповідно, не враховано переважне право на користування мисливськими угіддями, що мають власники та постійні користувачі земельних ділянок; користувачі мисливських угідь, які продовжують строк користування цими угіддями, адже таке переважне право є лише у позивача. Суд першої інстанції вказав, що право користування позивача мисливськими угіддями не припинено, докази щодо такого відсутні у матеріалах справи, а тому таке право користування не може бути надано іншому користувачу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Громадська організація Кам`янка-Бузьке мисливсько-рибальське господарство Побужани подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2021 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуване рішення Незнанівської сільської ради не дає третім особам права використовувати мисливські угіддя для ведення мисливського господарства, таке право виникне лише після отримання рішення Львівської обласної ради про надання мисливських угідь у користування ГО MРГ Побужани . Скаржник вказує, що в своєму рішенні суд першої інстанції помилково прирівняв повноваження сільських рад, до повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських рад, чим порушив норми матеріального права. Скаржник зазначає, що з позовом звернулася особа, якій не належить право вимоги та що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача. Скаржник вважає, що суд першої інстанції втрутився в дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування. Зазначає, що сільська рада як представницький орган територіальної громади, в інтересах такої громади може укладати договори із користувачами мисливських угідь, відповідно до яких будуть врегульовані, зокрема, і умови оплати за користування мисливськими угіддями, при здійсненні повноважень власника мисливських угідь сільська рада є рівноправним суб`єктом земельних відносин, дії якої спрямовані на реалізацію свого права розпоряджатися землями (мисливськими угіддями). Також зазначає, що відповідно до Рішення №145 Львівської обласної ради від 05.12.2006 позивач отримав у користування мисливські угіддя на території Кам`янка-Бузького району, загальною площею 67780 га строком на 15 років, а тому 05.12.2021 у ТМР Крижень закінчується право на використання мисливських угідь, оскільки Договір №46 Про умови ведення мисливського господарства від 19.11.2010 укладений на підставі Рішення №145 Львівської обласної ради від 05.12.2006, то положення договору, що суперечать даному рішенню, є нікчемними.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, вказавши, що оскільки угіддя перебувають у користуванні позивача, то погодження, щодо надання у користування таких угідь ГО МРГ Побужани , вважає незаконним. Зазначає, що предметом судового розгляду є саме правомірність надання погодження на користування мисливськими угіддями, а не передача в користування цих мисливських угідь. Вказує, що Незнанівська сільська рада як власник або постійний користувач земельних ділянок, на яких розташовані мисливські угіддя, не вживала жодних заходів для укладення договорів з користувачами мисливських угідь з метою врегулювання відносин між ними, в тому числі щодо плати за користування мисливськими угіддями. Звертає увагу, що оскаржуване рішення Незнанівської сільської ради прийнято 15.05.2020 в той час, коли термін користування мисливськими угіддями у позивача не закінчився.

В судовому засіданні 11.11.2021 представник скаржника апеляційну скаргу підтримав, представники позивача щодо апеляційної скарги заперечили, просили залишити в силі рішення суду першої інстанції. Інші учасники процесу до суду повноважних представників не забезпечили, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що Громадська організація Кам`янка-Бузьке районне товариство мисливців і рибалок ТМР Крижень зареєстрована як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 29.03.2005, код ЄДРПОУ 33465072. Місцезнаходження: Україна, 80400, Львівська область, Кам`янка-Бузький район, м.Кам`янка-Бузька, вул. Шевченка, 1. Серед видів діяльності за КВЕД 01.50 Мисливство.

Рішенням Львівської обласної ради 9 сесії 5 демократичного скликання №145 від 05.12.2006 Про внесення змін до рішення обласної ради від 11.02.1997 №127 Про надання у користування мисливських угідь у Львівській області (пункт 3), надано в користування мисливські угіддя терміном на 15 років ТМР Крижень Кам`янка-Бузького району (додаток 3), зокрема, загальна площа мисливських угідь - 67 780 га, з них- 53 006 га - польові, 12 218 га - лісові, 2556 га - водно-болотні.

Згідно з пунктом 6 зазначеного рішення користувачам мисливських угідь, зокрема, ТМР Крижень Кам`янка-Бузького району - приступити з 01.01.2007 до ведення мисливського господарства на новоприйнятих мисливських угіддях та забезпечити працевлаштування вивільнених працівників ДП Радехівське лісомисливське господарство .

На підставі рішення Львівської обласної ради №145 від 05.12.2006 між Львівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Кам`янка-Бузьким районним товариством мисливців і рибалок ТМР Крижень укладено договір №49 про умови ведення мисливського господарства від 19.11.2010.

Рішенням Незнанівської сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області від 15.05.2020 №3 Про розгляд листа Кам`янка-Бузького районного товариства мисливців та рибалок ТМР Крижень не погоджено Кам`янка-Бузькому районному товариству мисливців та рибалок ТМР Крижень надання у користування мисливських угідь, що розташовані на території Незнанівської сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області.

16.06.2020 Кам`янка-Бузьке районне товариство мисливців та рибалок ТМР Крижень звернулось з адвокатським запитом до голови Незнанівської сільської ради, в якому просила надати інформацію щодо надання в користування мисливських угідь на території Незнанівської сільської ради Громадській організації Кам`янка-Бузьке мисливсько-рибальське господарство Побужани , вказати правові підстави надання в користування угідь, надати копію рішень, протоколів сесій Незнанівської сільської ради щодо надання в користування мисливських угідь Громадській організації Кам`янка-Бузьке мисливсько-рибальське господарство Побужани .

Листом від 06.07.2020 №194 Незнанівська сільська ради Кам`янка-Бузького району Львівської області повідомила на вказаний адвокатський запит, що 44-ю сесією VII скликання 15.05.2020 в межах повноважень та в інтересах громади прийнято рішення про погодження надання в користування мисливських угідь громадській організації Кам`янка-Бузьке мисливсько-рибальське господарство Побужани . З листом надано копію рішення №4 від 15.05.2020, прийнятого на 44 позачерговій сесії VII скликання щодо розгляду звернення громадської організації Кам`янка-Бузьке мисливсько-рибальське господарство Побужани та звернення місцевих жителів та мисливців району про погодження надання в користування мисливських угідь.

Рішенням 44 позачергової сесії VII скликання Незнанівської сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області №4 від 15.05.2020, розглянувши звернення жителів та мисливців району, ГО Кам`янка-Бузьке мисливсько-рибальське господарство Побужани про погодження надання у користування мисливських угідь на території Незнанівської сільської ради, враховуючи погодження землевласників та землекористувачів, відповідно до Закону України Про мисливське господарство та полювання , Закону України Про тваринний світ , погоджено ГО Побужани надання у користування мисливських угідь, що розташовані на території Незнанівської сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області площею 784 га, терміном на 20 років.

Вважаючи незаконним погодження щодо надання у користування мисливських угідь ГО МРГ Побужани , а вказане рішення протиправним, Громадська організація Кам`янка-Бузьке районне товариство мисливців і рибалок ТМР Крижень звернулась із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання визначено Законом України Про мисливське господарство та полювання від 22.02.2000 №1478-III, в редакції чинній на час винесення оскаржуваного рішення (далі - Закон №1478-III), відповідно до статті 1 якого: користувачі мисливських угідь - спеціалізовані мисливські господарства, інші підприємства, установи та організації, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства з наданням в їх користування мисливських угідь; мисливські угіддя - ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства.

Тобто, мисливські угіддя фактично є частиною земної (або водної) поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, а також з визначеними щодо неї правами та порядку надання і користування такими правами, а тому мисливські угіддя не можуть існувати окремо від земельної ділянки, на якій провадиться мисливське господарство. Таким чином, порядок та підстави надання у користування мисливських угідь мають визначатись з урахуванням положень законодавства України, що регулює земельні відносини та виходячи із суб`єктів розпорядження земельним фондом України.

Відповідно до статті 10 Закону №1478-III до повноважень сільських, селищних і міських рад у галузі мисливського господарства та полювання належить: організація та здійснення заходів щодо охорони державного мисливського фонду, поліпшення середовища перебування мисливських тварин; вирішення відповідно до цього Закону питань, що стосуються надання у користування мисливських угідь; реалізація інших питань у межах своїх повноважень.

Відповідно до частин 1-3 статті 21 Закону №1478-III ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь. Не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку. Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь.

Згідно з статтею 22 Закону №1478-III мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

Мисливські угіддя надаються у користування на строк не менш як на 15 років.

Переважне право на користування мисливськими угіддями мають: власники та постійні користувачі земельних ділянок; користувачі мисливських угідь, які продовжують строк користування цими угіддями.

Запровадження на законодавчому рівні погоджень власниками зумовлене необхідністю узгодження реалізації власниками земельних ділянок, на яких розташовані мисливські угіддя, прав на землю з реалізацією користувачем мисливських угідь права на ці угіддя.

Вирішення в установленому порядку питань надання в користування мисливських угідь статтею 9 Закону №1478-III віднесено до повноважень обласних рад у галузі мисливського господарства та полювання.

Відповідно до положень статті 116 Земельного кодексу України юридичні особи набувають права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю юридичними особами здійснюється шляхом надання земельних ділянок у користування. Земельні ділянки, які перебувають у користуванні юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права користування ними в порядку, визначеному законом.

Підстави припинення права користування мисливськими угіддями визначені положеннями статті 23 Закону №1478-III згідно з якими таке право припиняється, зокрема, у разі закінчення строку користування.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що переважно право на користування спірними мисливськими угіддями належало позивачу, строк права користування спірними мисливськими угіддями на час винесення оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування не сплив, право користування з підстав передбачених статтею 23 Закону №1478-III припинено не було.

З метою реалізації переважно право на користування спірними мисливськими угіддями позивач звернувся до Незнанівської сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області, однак Рішенням Незнанівської сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області від 15.05.2020 №3 Про розгляд листа Кам`янка-Бузького районного товариства мисливців та рибалок ТМР Крижень не погоджено Кам`янка-Бузькому районному товариству мисливців та рибалок ТМР Крижень надання у користування мисливських угідь, що розташовані на території Незнанівської сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області.

Разом з тим, оскаржуваним рішенням надано погодження Громадська організація Кам`янка-Бузьке мисливсько-рибальське господарство Побужани , яке відповідного переважного права на користування мисливськими угіддями не набуло.

Відповідно до частини 1 статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Повноваження сільських, селищних, міських рад визначені в главі 1 розділу ІІ Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 12.06.1997 № 280/97-ВР, в редакції чинній на час винесення оскаржуваного рішення (далі - Закон № 280/97-ВР).

В рішенні від 16.04.2009 № 7-рп/2009 Конституційний Суд України, за результатом аналізу статей 19, 140, 143, 144, 146 Конституції України, зазначив, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключним

Згідно із частиною 1 статті 10 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законам

Статтею 25 Закону № 280/97-ВР встановлено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

За встановлених обставин, враховуючи, що право користування позивача мисливськими угіддями відповідно до статті 23 Закону №1478-III не припинено, що скаржник не заперечує, а переважне право на користування мисливськими угіддями мають власники та постійні користувачі земельних ділянок, користувачі мисливських угідь, які продовжують строк користування цими угіддями, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем вказані обставини не враховані, чим, в свою чергу, порушено встановлений статтею 22 Закону №1478-III порядок надання у користування мисливських угідь

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Щодо аргументів скаржника про те, що оскаржуване рішення Незнанівської сільської ради не дає третім особам права використовувати мисливські угіддя для ведення мисливського господарства, а таке право виникне лише після отримання рішення Львівської обласної ради про надання мисливських угідь у користування ГО MРГ Побужани , то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що надання такого погодження є одним з обов`язкових етапів для подальшого надання мисливських угідь для ведення мисливського господарства у користування та є формою реалізації повноважень відповідача як органу місцевого самоврядування, покликаного вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Відсутність відповідного погодження є порушенням визначеного статтею 22 Закону №1478-III порядку надання в користування мисливських угідь, що, як наслідок, впливає на реалізацію права на користування мисливськими угіддями, а тому такий етап не можна розглядати як суто формальний.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності, який є одним з визначальних принципів доброго врядування і належної адміністрації (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до якості закону).

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський Суд з прав людини, практика якого в силу приписів частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини підлягає застосуванню судами разом з Конвенцією як джерело права, у пунктах 70-71 рішення у справі Рисовський проти України (29979/04), аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу належного урядування , зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), № 33202/96, пункт 120, Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), № 48939/99, пункт 128, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), №21151/04, пункту 72, Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Також суд апеляційної інстанції критично оцінює аргументи відповідача та скаржника щодо недобросовісності позивача у користуванні угіддями, оскільки предметом спору у цій справі є правомірність прийняття рішення щодо погодження надання у користування мисливських угідь третій особі, а не позивачу.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення Незнанівська сільська рада Кам`янка-Бузького району Львівської області діяла не у відповідності до вимог чинного законодавства, оскаржуване рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки не ґрунтується на нормах законодавства та суперечить вимогам Закону України Про мисливське господарство та полювання , порушує права позивача, як діючого користувача мисливських угідь на території Кам`янка-Бузького району Львівської області, а також як такого, що має переважне право на користування такими мисливськими угіддями.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено мотиви протиправності оскаржуваного рішення відповідача, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Водночас, суд апеляційної інстанції не може залишити поза увагою недотримання судом першої інстанції, встановлених нормами КАС України розумних строків розгляду справи.

Як це зазначено у практиці ЄСПЛ, судовий розгляд справи повинен відповідати вимозі розумного строку в розумінні ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Обґрунтованість тривалості провадження має оцінюватися з урахуванням конкретних обставин справи та з урахуванням критеріїв, викладених у прецедентній практиці Суду, зокрема, складності справи та поведінку заявника та відповідних органів. (п.41 рішення ЄСПЛ у справі Зяя проти Польщі (заява №45751/10)).

Суд апеляційної інстанції за наслідком апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції не знайшов обґрунтування затримки у розгляді даної справи з 03.11.2020 по 13.07.2021.

Керуючись статтями 229, 241, 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Громадської організації Кам`янка-Бузьке мисливсько-рибальське господарство Побужани залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2021 року у справі №380/9832/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Р. В. Кухтей І. М. Обрізко Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 18.11.2021 згідно з ч.3 ст.321 КАС України