Постанова

від 16.11.2021 по справі 757/58703/18-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №757/58703/18-ц головуючий у суді І інстанції Писанець В.А.

провадження №22-ц/824/12746/2021 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 листопада 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Гаращенка Д.Р., Сліпченка О.І.,

секретар судового засідання: Спеней О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Покровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Покровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказала, що на підставі акту про проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна боржника від 03 листопада 2014 року, виданого Покровським районним відділом державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області (№ 13065/03-41) ОСОБА_1 стала власницею наступного майна: ємкість для сироватки з нержавіючої сталі (горизонтальний бак об`єм 12 т) - 2 од.; ємкість для молока зі змішувачем з нержавіючої сталі модель І-2-ОКВ-10 (вертикальний бак об`єм 10 т.) - 2 од.; ємкість для молока з алюмінію модель В-2-ОМГ-10 (горизонтальний бак об`єм 10 т.) - 1 од.; ємкість для сироватки з нержавіючої сталі (горизонтальний бак об`єм 6 т.) - 1 од.; ємкість для води з нержавіючої сталі (вертикальний бак об`єм 5 т.) - 1 од.; ємкість для води з нержавіючої сталі об`єм 600 л. - 1 од.; ємкість для молока з нержавіючої сталі об`єм 100 л. - 2 од., яке розташовано на території ТОВ Покровський сирзавод за адресою: АДРЕСА_1 .

Вартість зазначеного майна на момент придбання складала 100 430,00 грн.

Відповідно до Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року № 427/25204, який був чинним на момент придбання ОСОБА_1 обладнання, а саме п. 8 розділу ІХ цього порядку, акт про проведення електронних торгів є документом, який підтверджує право власності на придбане майно. П. 9 розділу ІХ Порядку визначає, що у разі придбання рухомого майна, акт про проведення електронних торгів є підставою для отримання майна у зберігача. Зберігачем майна, відповідно до акту державного виконавця опису та арешту майна від 03 лютого 2014 року виступив ОСОБА_2 (посадова особа ТОВ Покровський сирзавод ).

Проте, всупереч неодноразовим зверненням позивача з вимогою про передачу їй майна до державного виконавця та відповідального зберігача, майно їй не передано.

Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2016 року у справі № 189/1197/15-ц задоволено позов ОСОБА_1 та витребувано на її користь з чужого незаконного володіння ТОВ Покровський сирзавод придбане на електронних торгах 28 липня 2014 року майно, а саме: ємкість для сироватки з нержавіючої сталі (горизонтальний бак об`єм 12 т) - 2 од.; ємкість для молока зі змішувачем з нержавіючої сталі модель І-2-ОКВ-10 (вертикальний бак об`єм 10 т.) - 2 од.; ємкість для молока з алюмінію модель В-2-ОМГ-10 (горизонтальний бак об`єм 10 т.) - 1 од.; ємкість для сироватки з нержавіючої сталі (горизонтальний бак об`єм 6 т.) - 1 од.; ємкість для води з нержавіючої сталі (вертикальний бак об`єм 5 т.) - 1 од.; ємкість для води з нержавіючої сталі об`єм 600 л. - 1 од.; ємкість для молока з нержавіючої сталі об`єм 100 л. - 2 од.

На виконання означеного рішення 08 липня 2016 року видано виконавчий лист, який пред`явлено до виконання відповідачу, яким відкрито виконавче провадження № 52875479.

Поряд із цим, рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 травня 2018 року у справі № 320/6048/17 задоволено позов ОСОБА_1 та зобов`язано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надати допуск на територію комплексу (колишнього сирзаводу) нежитлових будівель і споруд, розташованого на території ТОВ Покровський сирзавод ОСОБА_1 , та не чинити їй перешкоди в користуванні та розпорядженні належним їй майном згідно з актом про проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна боржника від 03 листопада 2014 року шляхом його демонтажу та вивезення.

ОСОБА_3 на підставі акту про проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна боржника від 03 листопада 2014 року є власником комплексу (колишнього сирзаводу) нежитлових будівель та споруд, загальною площею 4605,9 м 2 , розташованого на земельній ділянці 3,25 га на території Олександрівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області.

Також, ОСОБА_3 передав у власність (продав), а ОСОБА_4 прийняв у власність (купив) 1/2 частку комплексу (колишнього сирзаводу) нежитлових будівель та споруд, загальною площею 4605,9 м 2 , розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначені обставини підтверджуються рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 травня 2018 року у справі № 320/6048/17.

Проте, рішення суду про витребування з чужого незаконного володіння не виконано, а відповідачем 02 серпня 2017 року на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 52875479.

Позивач зазначає, що незаконною протиправною бездіяльністю державного виконавця з неналежного виконання рішення суду їй завдано значної матеріальної та моральної шкоди та просить: визнати незаконною бездіяльність начальника Покровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Варданяна А.Т.; стягнути на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 500000,00 грн. та моральну шкоду в сумі 100000,00 грн., шляхом списання цих коштів Державною казначейською службою України з рахунків Покровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в межах відповідних бюджетних призначень, а в разі відсутності відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для виконання рішень суду.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 07 червня 2021 року залишено без задоволення позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Покровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про визнання протиправною бездіяльності, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1

подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги та не досліджено той факт, що позивач неодноразово звергалась до державного виконавця з вимогою про передачу їй майна, що також свідчить про бездіяльність Покровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області. Зазначає, що позивачем чітко зазначено в позовній заяві, що саме невиконанням рішення суду державним виконавцем Покровського ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області позивачці завдано моральної шкоди, яка складає 100000 гривень 00 копійок, і моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких позивачка зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою державного виконавця, яка спричинила втрату коштів сплачених за придбане майно.

Звертає увагу суду на те, що судом першої інстанціїне застосовано положення статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , а саме суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Також, не застосовано при винесення рішення аналогічні висновки Європейського суду з прав людини викладених у пункті 28 рішення від 11 грудня 2008 року в справі Антонюк проти України , а саме відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні та висновок Європейського суду з прав людини в пункті 100 рішення від 15 жовтня 2009 року у справі Юрій Миколайович Іванов проти України де вказано, що існує обґрунтована і водночас спростовна презумпція, що надмірне тривале провадження даватиме підстави для відшкодування моральної шкоди.

Покровський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області подав заяву, у якій просив провести розгляд справи без участі відділу ДВС та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Інші учасники справи відзивів на апеляційну скаргу, у встановлений апеляційним судом строк, не надали.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, і відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення матеріальної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позивачем не доведено причино-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправною діянням заподіювача, яким позивач зазначає Покровський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Вирішуючи даний спір, і відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позивач в обґрунтування розміру моральної шкоди не посилається на жодний доказ на підтвердження факту душевних страждань, а такий спосіб захисту цивільних прав, як компенсація моральної (немайнової) шкоди, не повинен стати засобом безпідставного збагачення. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювана шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана та вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Разом з тим, п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди передбачено порядок розрахунку розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Проте, всупереч вищевказаним вимогам позивачем не зазначено, чи дійсно йому заподіяно страждання (фізичні, душевні або психічні) та у чому конкретно вони полягали, а таким чином не можливо дослідити характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), тому вимоги позову про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби, його посадовими або службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України Про виконавче провадження .

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає такі складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України.

Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам під час здійснення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом. Предметом доказування у такій справі є факти неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіяння ним шкоди. Неправомірність дій (бездіяльності) державного виконавця має підтверджуватись належними доказами, зокрема відповідним рішенням суду, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків (правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 25 жовтня 2005 року у справі № 32/421).

Підставою для застосування цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 1166 ЦК України є наявність в діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтями 1173, 1174 ЦК України, є заподіяна шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між ними.

При розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби, державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження, суди повинні виходити з положень статті 56 Конституції України, частини другої статті 87 Закону Про виконавче провадження , а також статей 1173, 1174 ЦК України і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.

Шкода є неодмінною умовою цивільно-правової відповідальності. Під шкодою розуміють зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага. Залежно від об`єкта правопорушення розрізняють майнову або немайнову (моральну) шкоду.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суд встановлює наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

Аналогічні висновки викладено у постановах від 23 грудня 2019 року у справі № 752/4110/17 (провадження № 61-20325св18), від 12 березня 2020 року у справі № 757/74887/17-ц (провадження № 61-11090св19), від 03 червня 2020 року в справі № 642/3839/17 (провадження № 61-37856св18) та від 12 серпня 2020 року в справі № 761/7165/17 (провадження № 61-20203св19).

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Для наявності підстав зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її заподіювача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди, і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди у розумінні статей 1167, 1174 ЦК України.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 22 березня 2021 року в справі № 203/1067/19 (провадження № 61-23293св19).

Встановлено, що на підставі акту про проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна боржника від 03 листопада 2014 року, виданого Покровським районним відділом державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області (№ 13065/03-41) ОСОБА_1 стала власницею наступного майна: ємкість для сироватки з нержавіючої сталі (горизонтальний бак об`єм 12 т) - 2 од.; ємкість для молока зі змішувачем з нержавіючої сталі модель І-2-ОКВ-10 (вертикальний бак об`єм 10 т.) - 2 од.; ємкість для молока з алюмінію модель В-2-ОМГ-10 (горизонтальний бак об`єм 10 т.) - 1 од.; ємкість для сироватки з нержавіючої сталі (горизонтальний бак об`єм 6 т.) - 1 од.; ємкість для води з нержавіючої сталі (вертикальний бак об`єм 5 т.) - 1 од.; ємкість для води з нержавіючої сталі об`єм 600 л. - 1 од.; ємкість для молока з нержавіючої сталі об`єм 100 л. - 2 од., яке розташовано на території ТОВ Покровський сирзавод за адресою: АДРЕСА_1 .

Вартість зазначеного майна на момент придбання складала 100 430,00 грн. (а.с. 21-23).

Відповідно до Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року № 427/25204, який був чинним на момент придбання ОСОБА_1 обладнання, а саме п. 8 розділу ІХ цього порядку, акт про проведення електронних торгів є документом, який підтверджує право власності на придбане майно. П. 9 розділу ІХ Порядку визначає, що у разі придбання рухомого майна, акт про проведення електронних торгів є підставою для отримання майна у зберігача. Зберігачем майна, відповідно до акту державного виконавця опису та арешту майна від 03 лютого 2014 року виступив ОСОБА_2 (посадова особа ТОВ Покровський сирзавод ).

Проте, всупереч неодноразовим зверненням позивача з вимогою про передачу їй майна до державного виконавця та відповідального зберігача, майно їй не передано.

Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2016 року у справі № 189/1197/15-ц задоволено позов ОСОБА_1 та витребувано на її користь з чужого незаконного володіння ТОВ Покровський сирзавод придбане на електронних торгах 28 липня 2014 року майно, а саме: ємкість для сироватки з нержавіючої сталі (горизонтальний бак об`єм 12 т) - 2 од.; ємкість для молока зі змішувачем з нержавіючої сталі модель І-2-ОКВ-10 (вертикальний бак об`єм 10 т.) - 2 од.; ємкість для молока з алюмінію модель В-2-ОМГ-10 (горизонтальний бак об`єм 10 т.) - 1 од.; ємкість для сироватки з нержавіючої сталі (горизонтальний бак об`єм 6 т.) - 1 од.; ємкість для води з нержавіючої сталі (вертикальний бак об`єм 5 т.) - 1 од.; ємкість для води з нержавіючої сталі об`єм 600 л. - 1 од.; ємкість для молока з нержавіючої сталі об`єм 100 л. - 2 од.

На виконання означеного рішення 08 липня 2016 року видано виконавчий лист (а.с. 25).

Вказаний виконавчий лист пред`явлено до виконання до Покровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, державним виконавцем якого відкрито виконавче провадження № 52875479 (а.с. 85).

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 травня 2018 року у справі № 320/6048/17 задоволено позов ОСОБА_1 та зобов`язано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надати допуск на територію комплексу (колишнього сирзаводу) нежитлових будівель і споруд, розташованого на території ТОВ Покровський сирзавод ОСОБА_1 , та не чинити їй перешкоди в користуванні та розпорядженні належним їй майном згідно з актом про проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна боржника від 03 листопада 2014 року шляхом його демонтажу та вивезення (а.с. 30-31).

ОСОБА_3 на підставі акту про проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна боржника від 03 листопада 2014 року є власником комплексу (колишнього сирзаводу) нежитлових будівель та споруд, загальною площею 4605,9 м 2 , розташованого на земельній ділянці 3,25 га на території Олександрівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області.

Також, ОСОБА_3 передав у власність (продав), а ОСОБА_4 прийняв у власність (купив) 1/2 частку комплексу (колишнього сирзаводу) нежитлових будівель та споруд, загальною площею 4605,9 м 2 , розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначені обставини підтверджуються рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 травня 2018 року у справі № 320/6048/17 (а.с. 30-31).

Постановою начальника відділу Покровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 02 серпня 2017 року на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 52875479.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено заявлені вимоги, і в матеріалах справи відсутні належні і достатні докази на підтвердження наявності заподіяної їй шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями органу державної влади. Крім того, судом апеляційної інстанції не встановлено неправомірної поведінки Покровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не взято до уваги та не досліджено той факт, що позивач неодноразово звергалась до державного виконавця з вимогою про передачу їй майна, що також свідчить про бездіяльність Покровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області. Зазначає, що позивачем чітко зазначено в позовній заяві, що саме невиконанням рішення суду державним виконавцем Покровського ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області позивачці завдано моральної шкоди, яка складає 100000 гривень 00 копійок, і моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких позивачка зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою державного виконавця, яка спричинила втрату коштів сплачених за придбане майно, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки органом ДВС накладено на боржника штраф та направлено повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, і після цього виконавче провадження № 52875479 закінчено 02.08.2017 року на підставі ч. 3 ст. 63 ЗУ "Про виконавче провадження". Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що матеріали справи не містять доказів про звернення позивачем до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність Покровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області щодо даного виконавчого провадження.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанціїне застосовано положення статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , а саме суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Також, не застосовано при винесення рішення аналогічні висновки Європейського суду з прав людини викладених у пункті 28 рішення від 11 грудня 2008 року в справі Антонюк проти України , а саме відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні та висновок Європейського суду з прав людини в пункті 100 рішення від 15 жовтня 2009 року у справі Юрій Миколайович Іванов проти України де вказано, що існує обґрунтована і водночас спростовна презумпція, що надмірне тривале провадження даватиме підстави для відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки судом першої інстанції ухвалено оскаржуване судове рішення відповідно до вимог діючого законодавства та практики Верховного Суду. Крім того, Конвенція та практика ЄСПЛ на які посилається скаржник не можуть бути застосовані до даних правовідносин, оскільки в матеріалах справи відсутні докази причинно-наслідкового зв`язку в бездіяльності відповідача та заподіяння матеріальної та моральної шкоди позивачу.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що майнове право позивача не було порушено відповідачем .

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог та вірно застосував до правовідносин що виникли між сторонами положення ст. 23, 1166, 1167, 1173, 1174, 176.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 18 листопада 2021 року.

Головуючий суддяЛ.П. Сушко СуддіД.Р. Гаращенко О.І. Сліпченко