Постанова

від 29.06.2022 по справі 757/58703/18-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 червня 2022 року

м. Київ

справа № 757/58703/18-ц

провадження № 61-20705св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Державна казначейська служба України, Покровський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 червня 2021 року у складі судді Писанець В. А.

та постанову Київського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року у складі колегії суддів:Сушко Л. П., Гаращенка Д. Р., Сліпченка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі - ДКС України), Покровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - Покровський РВ ДВС ГТУЮ

у Дніпропетровській області) про визнання протиправною бездіяльності, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі акта про проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна боржника від 03 листопада 2014 року, виданого Покровським РВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області

(№ 13065/03-41) ОСОБА_1 стала власницею наступного майна: ємкість для сироватки з нержавіючої сталі (горизонтальний бак об`єм 12 тон) - 2 од.; ємкість для молока зі змішувачем з нержавіючої сталі модель І-2-ОКВ-10 (вертикальний бак об`єм 10 тон) - 2 од.; ємкість для молока з алюмінію модель В-2-ОМГ-10 (горизонтальний бак об`єм 10 тон) - 1 од.; ємкість для сироватки з нержавіючої сталі (горизонтальний бак об`єм 6 тон) - 1 од.; ємкість для води з нержавіючої сталі (вертикальний бак об`єм 5 тон) - 1 од.; ємкість для води з нержавіючої сталі об`єм 600 літрів - 1 од.; ємкість для молока з нержавіючої сталі об`єм

100 літрів - 2 од., яке розташовано на території Товариства з обмеженою відповідальністю «Покровський сирзавод» (далі - ТОВ «Покровський сирзавод») за адресою: АДРЕСА_1 .

Вартість зазначеного майна на момент придбання складала 100 430,00 грн.

Відповідно до Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року № 427/25204, який був чинним на момент придбання ОСОБА_1 обладнання, а саме пункту 8 розділу ІХ цього порядку, акт про проведення електронних торгів є документом, який підтверджує право власності на придбане майно. Пункт 9 розділу ІХ Порядку визначає, що у разі придбання рухомого майна, акт про проведення електронних торгів є підставою для отримання майна у зберігача. Зберігачем майна, відповідно до акта державного виконавця опису та арешту майна від 03 лютого 2014 року виступив ОСОБА_2 (посадова особа ТОВ «Покровський сирзавод»).

Проте, всупереч неодноразовим зверненням позивача з вимогою про передачу їй майна до державного виконавця та відповідального зберігача, майно

їй не передано.

Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2016 року у справі № 189/1197/15-ц задоволено позов ОСОБА_1 та витребувано на її користь з чужого незаконного володіння ТОВ «Покровський сирзавод» придбане на електронних торгах 28 липня 2014 року майно, а саме: (горизонтальний бак об`єм 12 тон) - 2 од.; ємкість для молока зі змішувачем

з нержавіючої сталі модель І-2-ОКВ-10 (вертикальний бак об`єм 10 тон) - 2 од.; ємкість для молока з алюмінію модель В-2-ОМГ-10 (горизонтальний бак об`єм

10 тон) - 1 од.; ємкість для сироватки з нержавіючої сталі (горизонтальний бак об`єм 6 тон) - 1 од.; ємкість для води з нержавіючої сталі (вертикальний бак об`єм 5 тон) - 1 од.; ємкість для води з нержавіючої сталі об`єм 600 літрів - 1 од.; ємкість для молока з нержавіючої сталі об`єм 100 літрів - 2 од.

На виконання означеного рішення 08 липня 2016 року видано виконавчий лист, який пред`явлено до виконання відповідачу, яким відкрито виконавче провадження № 52875479.

Поряд із цим, рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 травня 2018 року у справі № 320/6048/17 задоволено позов ОСОБА_1 та зобов`язано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надати допуск на територію комплексу (колишнього сирзаводу) нежитлових будівель і споруд, розташованого на території ТОВ «Покровський сирзавод» ОСОБА_1 ,

та не чинити їй перешкоди в користуванні та розпорядженні належним їй майном згідно з актом про проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна боржника від 03 листопада 2014 року шляхом його демонтажу

та вивезення.

ОСОБА_3 на підставі акта про проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна боржника від 03 листопада 2014 року є власником комплексу (колишнього сирзаводу) нежитлових будівель та споруд, загальною площею 4605,9 кв. м, розташованого на земельній ділянці 3,25 га на території Олександрівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області.

Також, ОСОБА_3 передав у власність (продав), а ОСОБА_4 прийняв

у власність (купив) 1/2 частку комплексу (колишнього сирзаводу) нежитлових будівель та споруд, загальною площею 4605,9 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначені обставини підтверджуються рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 травня 2018 року у справі

№ 320/6048/17.

Проте, рішення суду про витребування з чужого незаконного володіння

не виконано, а відповідачем 02 серпня 2017 року на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 52875479.

Позивач зазначає, що незаконною протиправною бездіяльністю державного виконавця з неналежного виконання рішення суду їй завдано значної матеріальної та моральної шкоди та просить: визнати незаконною бездіяльність начальника Покровського РВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Варданяна А. Т.; стягнути на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 500 000,00 грн

та моральну шкоду в сумі 100 000,00 грн, шляхом списання цих коштів ДКС України з рахунків Покровського РВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області,

в межах відповідних бюджетних призначень, а в разі відсутності відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для виконання рішень суду.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року, позов залишено без задоволення.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку,

що позивачем не доведено заявлені вимоги, і в матеріалах справи відсутні належні і достатні докази на підтвердження наявності заподіяної їй шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями органу державної влади. Крім того, судом апеляційної інстанції не встановлено неправомірної поведінки Покровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Вирішуючи даний спір, і відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позивач в обґрунтування розміру моральної шкоди не посилається на жодний доказ на підтвердження факту душевних страждань, а такий спосіб захисту цивільних прав, як компенсація моральної (немайнової) шкоди,

не повинен стати засобом безпідставного збагачення.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У грудні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права

та порушення норм процесуального права, просила оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди залишили поза увагою,

що підтверджуючим фактом бездіяльності Покровського РВ ДВС ГТУЮ

у Дніпропетровській області є неповернення майна позивача та невиконання рішення про витребування майна, а також не враховано, що невиконанням рішення державним виконавцем їй завдано моральну шкоду. Крім того, зазначає про відсутність висновку Верховного суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

У січні 2022 року Покровське РВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області надіслав до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу в яких просив відмовити

у задоволенні позовних вимог. Зазначав, що твердження скаржника

є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають

до задоволення.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 757/58703/18-ц, витребувано її з Печерського районного суду м. Києва.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

На підставі акта про проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна боржника від 03 листопада 2014 року, виданого Покровським РВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області (№ 13065/03-41) ОСОБА_1 стала власницею наступного майна: ємкість для сироватки з нержавіючої сталі (горизонтальний бак об`єм 12 тон) - 2 одиниці; ємкість для молока зі змішувачем з нержавіючої сталі модель І-2-ОКВ-10 (вертикальний бак об`єм 10 тон) - 2 одиниці; ємкість для молока з алюмінію модель В-2-ОМГ-10 (горизонтальний бак об`єм 10 тон) -

1 одиниця; ємкість для сироватки з нержавіючої сталі (горизонтальний бак об`єм 6 тон) - 1 одиниця; ємкість для води з нержавіючої сталі (вертикальний бак об`єм 5 тон) - 1 одиниця; ємкість для води з нержавіючої сталі об`єм 600 літрів - 1 одиниця; ємкість для молока з нержавіючої сталі об`єм 100 літрів - 2 одиниці, яке розташовано на території ТОВ «Покровський сирзавод» за адресою: АДРЕСА_1 .

Вартість зазначеного майна на момент придбання складала 100 430,00 грн.

Проте, всупереч неодноразовим зверненням позивача з вимогою про передачу їй майна до державного виконавця та відповідального зберігача, майно

їй не передано.

Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2016 року у справі № 189/1197/15-ц задоволено позов ОСОБА_1 та витребувано на її користь з чужого незаконного володіння ТОВ «Покровський сирзавод» придбане на електронних торгах 28 липня 2014 року майно, а саме: ємкість для сироватки з нержавіючої сталі (горизонтальний бак об`єм 12 тон) - 2 одиниці; ємкість для молока зі змішувачем з нержавіючої сталі модель І-2-ОКВ-10 (вертикальний бак об`єм 10 тон) - 2 одиниці; ємкість для молока з алюмінію модель В-2-ОМГ-10 (горизонтальний бак об`єм 10 тон) - 1 одиниця; ємкість для сироватки з нержавіючої сталі (горизонтальний бак об`єм 6 тон) - 1 одиниця; ємкість для води з нержавіючої сталі (вертикальний бак об`єм 5 тон) -

1 одиниця; ємкість для води з нержавіючої сталі об`єм 600 літрів - 1 одиниця; ємкість для молока з нержавіючої сталі об`єм 100 літрів - 2 одиниці.

На виконання означеного рішення 08 липня 2016 року видано виконавчий лист.

Вказаний виконавчий лист пред`явлено до виконання до Покровського РВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області, державним виконавцем якого відкрито виконавче провадження № 52875479.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області

від 03 травня 2018 року у справі № 320/6048/17 задоволено позов ОСОБА_1

та зобов`язано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надати допуск на територію комплексу (колишнього сирзаводу) нежитлових будівель і споруд, розташованого на території ТОВ «Покровський сирзавод» ОСОБА_1 ,

та не чинити їй перешкоди в користуванні та розпорядженні належним їй майном згідно з актом про проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна боржника від 03 листопада 2014 року шляхом його демонтажу

та вивезення.

ОСОБА_3 на підставі акта про проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна боржника від 03 листопада 2014 року є власником комплексу (колишнього сирзаводу) нежитлових будівель та споруд, загальною площею 4605,9 кв. м, розташованого на земельній ділянці 3,25 га на території Олександрівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області.

Також, ОСОБА_3 передав у власність (продав), а ОСОБА_4 прийняв

у власність (купив) 1/2 частку комплексу (колишнього сирзаводу) нежитлових будівель та споруд, загальною площею 4605,9 м2, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначені обставини підтверджуються рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 травня 2018 року у справі

№ 320/6048/17.

Постановою начальника відділу Покровського РВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області від 02 серпня 2017 року на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 52875479.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 01 червня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України.

Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями

чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).

Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам під час здійснення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом. Предметом доказування у такій справі є факти неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіяння ним шкоди. Неправомірність дій (бездіяльності) державного виконавця має підтверджуватись належними доказами, зокрема відповідним рішенням суду, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків (правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 25 жовтня 2005 року у справі № 32/421).

Підставою для застосування цивільно-правової відповідальності відповідно

до статті 1166 ЦК України є наявність в діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтями 1173, 1174 ЦК України, є заподіяна шкода, протиправна поведінка

та причинний зв`язок між ними.

Шкода є неодмінною умовою цивільно-правової відповідальності. Під шкодою розуміють зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага. Залежно від об`єкта правопорушення розрізняють майнову або немайнову (моральну) шкоду.

Грошовий вираз майнової шкоди є збитками. Відповідно до статті 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких зазнала особа у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків - це відновлення майнового стану учасника правовідносин за рахунок іншого суб`єкта - правопорушника. Щоб стягнути зазнані збитки, потерпіла особа має довести їх наявність і розмір.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що невчинення посадовими особами державної виконавчої служби усіх необхідних виконавчих дій призвело до невиконання судового рішення, тому вона має право

на відшкодування з Покровського РВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області майнової шкоди, а саме вартості майна придбаного на електронних торгах

28 липня 2014 року у розмірі 500 000,00 грн.

Проте, факт тривалого невиконання рішення суду внаслідок неправомірних дій посадових осіб державної виконавчої служби, на який посилається позивач як на підставу позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, не є безумовною підставою для висновку про наявність збитків та причинного зв`язку між ними

та несвоєчасним виконанням рішення, яке набрало законної сили.

Неповернення позивачу майно на виконання судового рішення, ухваленого

на її користь, не є майновою шкодою, яка підлягає відшкодуванню на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним

у постановах: від 23 грудня 2019 року у справі № 752/4110/17 (провадження

№ 61-20325св18), від 12 березня 2020 року у справі № 757/74887/17-ц (провадження № 61-11090св19) та від 03 червня 2020 року у справі № 642/3839/17 (провадження № 61-37856св18), від 12 серпня 2020 року у справі № 761/7165/17 (провадження № 61-20203св19).

Таким чином, оскільки розмір збитків, які позивач просила стягнути

з Покровського РВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області, є сумою, що підлягає стягненню в порядку примусового виконання судових рішень, ухвалених

на її користь, то ці кошти не є майновою шкодою, яка підлягає відшкодуванню

на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Не доведено позивачем також наявність підстав для відшкодування моральної шкоди у зв`язку з тривалим невиконанням рішення суду, адже, посилання позивача на душевні страждання не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони

не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права й зводяться

до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено

з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для

їх скасування відсутні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної

чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 червня 2021 року

та постанову Київського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун

М. Є. Червинська