Постанова

від 16.11.2021 по справі 236/1751/20

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 236/1751/20

Номер провадження 22-ц/804/2507/21

Єдиний унікальний номер 236/1751/20 Головуючий у 1 інстанції Бєлоусов А.Є.

Номер провадження 22-ц/804/2507/21 Суддя доповідач Агєєв О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2021 року м. Бахмут

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.

суддів Канурної О.Д., Космачевської Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Гладуха О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Бахмут Донецької області апеляційні скарги Лиманської міської ради Донецької області та ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Фальченко Іван Володимирович, на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 30 липня 2021 року у цивільній справі № 236/1751/20 за позовом ОСОБА_2 до Лиманської міської ради Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 , про визнання незаконним договору оренди землі та стягнення моральної шкоди (суддя першої інстанції Бєлоусов А.Є.), -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року до Краснолиманського міського суду Донецької області звернулась ОСОБА_2 з позовом до Лиманської міської ради про визнання незаконним договору оренди землі від 22.08.2013 № 1 та стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в межах суми 40000 грн..

В обґрунтування позову зазначила, що ОСОБА_2 після смерті її свекра ОСОБА_3 отримала у спадщину майнове право на земельну частку (пай) на землях колишнього КСП Дружба (с. Рубці Лиманської об`єднаної територіальної громади, за межами населених пунктів). Майнове право ОСОБА_3 було підтверджено сертифікатом на земельну частку (пай) від 26.06.1997, зареєстрованим за № 4777, йому належала ділянка на землях КСП Дружба площею 5,1173 га за № 400.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , після його смерті спадкоємцем всього майна (за заповітом) був ОСОБА_4 (чоловік позивачки). ОСОБА_4 тяжко хворів, мав встановлену інвалідність І групи, за життя не встиг завершити оформлення своїх майнових прав на вказану земельну частку (пай). ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4 08.05.2015 отримала свідоцтво про право на спадщину, 26.05.2015 переоформила право на земельну частку (пай) в Краснолиманській міській раді Донецької області на своє ім`я.

Позивач ОСОБА_2 під час оформлення свої майнових прав на земельну частку (пай) дізналась про договір оренди землі від 22.08.2013, укладеного між Рубцівською сільською радою (як орендодавцем) та ОСОБА_1 (як орендарем), зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Рубцівської сільської ради за №1 від 22.08.2013. Об`єктом оренди за вказаним договором була також земельна частка (пай) за № 400 на землях колишнього КСП Дружба , котра не була виділена в натурі (на місцевості).

26.05.2015 позивач зверталась до ОСОБА_1 , який здійснював користування не виділеними в натурі (на місцевості) земельними частками (паями) колишнього КСП Дружба на підставі договору оренди землі від 22.08.2013. Пропонувала ОСОБА_1 укласти договір оренди земельної ділянки з нею, останній відмовився від такої пропозиції.

Вважає, що ОСОБА_1 використовував належну їй землю безпідставно та незаконно. Вона в 2015-2017рр. неодноразово зверталась зі скаргами та заявами про перевірку законності підстав використання відповідачем земельної ділянки до Донецької обласної державної адміністрації, до Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області, до Лиманської міської ради Донецької області, до органів прокуратури. Внаслідок проведених компетентними органами перевірок позивачка отримала інформацію про те, що підставами для використання ОСОБА_1 належної їй землі були рішення Краснолиманської міської ради Донецької області від 17.05.2013 № 6/23-2348, договір оренди землі від 22.08.2013 № 1.

Вважає, що відповідач незаконно користувався належною їй землею, оскільки право на користування було надано ОСОБА_1 на підставі рішення колишньої Рубцівської сільської ради, котра за законом не мала повноважень на розпорядження землями колективної власності поза межами населених пунктів, а мала право лише розпоряджатись землями комунальної форми власності. Крім того, позивач зауважує, що ОСОБА_1 використовував підроблені документи під час укладання договору оренди землі від 22.08.2013 № 1. Вона ( ОСОБА_2 ) з цього приводу зверталась до територіального органу Національної поліції, де було за її заявою розпочато досудове розслідування, отримано висновки експертів, згідно з якими підписи на документах при оформленні права оренди земельних ділянок виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою, проте дотепер жодній особі не було повідомлено про підозру у кримінальному провадженні, відповідна кримінальна справа не була предметом судового розгляду.

Зазначає, що 28.03.2019 вона зверталась до Краснолиманського міського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення на її користь збитків, заподіяних незаконним використанням її земельної ділянки (справа № 236/1163/19), судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні її вимог, Донецьким апеляційним судом було залишено без змін рішення місцевого суду, при цьому апеляційний суд роз`яснив ОСОБА_2 її право звернутись із позовом до Лиманської міської ради Донецької області (як правонаступниці колишньої Рубцівської сільської ради) і вимагати відшкодування заподіяних їй збитків.

Додатково пояснює, що лише з 06.04.2018 нею було укладено договір оренди належної їй земельної ділянки (вже виділеної в натурі) з Фермерським господарством Провінція , з 26.03.2020 вказана земельна ділянка перебуває в оренді у Агрофірми Шевченківська . До 06.04.2018 належна їй ділянка незаконно використовувалась ОСОБА_1 ..

Просить суд визнати незаконним договір оренди землі від 22.08.2013 № 1 та стягнути з Лиманської міської ради Донецької області на її користь 40000,00 грн. моральної шкоди, заподіяної незаконною передачею її земельної ділянки у користування ОСОБА_1 ..

Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 30 липня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано недійсним договір оренди землі від 22.08.2013, укладений між Рубцівською сільською радою (як орендодавцем) та ОСОБА_1 (як орендарем), зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Рубцівської сільської ради за № 1 від 22.08.2013р. - в частині надання в користування орендарю земельної частки (паю) розміром 4,92 умовних кадастрових гектарів, сертифікат на право на який було видано на ім`я ОСОБА_3 Краснолиманською міською радою 26.06.1997р. на підставі рішення Краснолиманської міської ради Донецької області від 11.06.1997 № 278. Стягнуто з Лиманської міської ради Донецької області на користь ОСОБА_2 моральну шкоду, завдану внаслідок незаконного використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, в розмірі 10000 гривень. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Лиманської міської ради Донецької області на користь ОСОБА_2 понесені позивачкою витрати щодо сплати судового збору в розмірі 225 гривень 98 копійок.

Із вказаним рішенням суду не погодилася Лиманська міська рада Донецької області , а також третя особа ОСОБА_1 та подали апеляційні скарги.

У своїй апеляційній скарзі Лиманська міська рада Донецької області, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильну оцінку доказів, просить рішення суду скасувати повністю та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити повністю.

Зазначають, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доказів по справі, і під час прийняття рішення не враховано, що ані ОСОБА_3 , ані ОСОБА_4 за життя земельну частку (пай) в натурі не отримали, не оформили документи на право власності на земельну ділянку, а вказане вище рішення Краснолиманської міської ради від 15.09.2004 №4/25-422, яким земельні ділянки власників 149 сертифікатів на право на земельну частку (пай), залишено в розпорядженні Краснолиманської міської ради до витребування їх власниками сертифікатів або спадкоємцями таких власників - у судовому порядку протиправним не визнавалось та не скасовувалось, тому Краснолиманська міська рада, як належний розпорядник цих земель, 17.05.2013 року прийняла рішення №6/23-2348 Про передачу в оренду гр. ОСОБА_1 не витребуваних земельних часток (паїв) для ведення фермерського господарства на території Рубцівської сільської ради в оренду строком на 20 років передані не витребувані земельні частки (паї) загальною площею 101,1400 умовних кадастрових га (з них рілля - 77, 1400 умовних кадастрових га; пасовища - 24,0000 умовних кадастрових га) на території Рубцівської сільської ради (за межами населених пунктів) (т.1, а.с.66-67).

На підставі вказаного рішення 22.08.2013 між розпорядником (на строк до моменту отримання власниками невитребуваних земельних часток (паїв) документів на право власності на земельну ділянку) - Рубцівською сільською радою Орендодавцем), правонаступником якої є Лиманська (Краснолиманська) міська рада Донецької області, та ОСОБА_1 (Орендарем) укладений договір оренди землі. Предметом договору є передача в оренду 19 не витребуваних земельних часток (паїв) загальною площею 101,1400 умовних кадастрових га (з них ріллі 77,1400 умовних кадастрових га, пасовища - 24,0000 умовних кадастрових га) на території Рубцівської сільської ради Краснолиманського району Донецької області (за межами населених пунктів); розмір щорічної орендної плати (без індексації) складає 30342, 00 грн.; строк дії договору - 20 років (т.1, а.с.68-71).

17.10.2019 № 7/69-4288 рішенням Лиманської міської ради на підставі заяви ОСОБА_1 надано згоду на розірвання спірного договору оренди землі від 22.08.2013 № 1 та припинено право користування землею згідно з цим договором (т.1, а.с.72).

За таких обставин, вважають, що суд дійшов помилкового висновку щодо порушення права позивачки на мирне володіння її майном саме внаслідок відсутності повноважень у Лиманської міської ради щодо розпорядження невитребуваними земельними частками (паями) за межами населених пунктів.

Крім того, зазначають, що судом не враховано, що спірний договір оренди укладено 22.08.2013 року, а відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.05.2015 позивачка ОСОБА_2 є спадкоємицею майна після смерті ОСОБА_4 , в тому числі майнового права на землю на підставі сертифікату серії ДН № 0040011 на право на земельну частку (пай), виданого 26.06.1997 року. 25.06.2015 до сертифікату серії ДН № 0040011 на право на земельну частку (пай) внесені зміни у зв`язку з передачею права на земельну частку (пай) ОСОБА_2 . Отже, у період з 22.08.2013 року (дата укладання договору) по 08.05.2015 року (дата отримання свідоцтва про спадщину) ОСОБА_2 не мала майнового права на земельну частку (пай) на підставі успадкованого сертифікату, і відповідно у цей період не мала права вимоги про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає земельна частка (пай).

Також вважають, що судом не надано належної оцінки Договору оренди земельної частки (паю) від 06.04.2018 року, укладеного між позивачкою та ФГ Провінція . Так, суд зазначає, що позивачка уклала договір оренди належної їй земельної ділянки (вже виділеної в натурі) з Фермерським господарством Провінція . Проте, висновок суду про те, що земельна ділянка вже виділена в натурі, тобто сформована як об`єкт цивільно-правових відносин, не відповідає дійсності та спростовується самим Договором оренди на земельну частку (пай) від 06.04.2018 року, в якому предметом Договору визначено земельну частку (пай) 4,92 умовних кадастрових га (т.1, а.с.226, 227). Разом з тим, факт укладеного вказаного договору в період дії спірного договору від 22.08.2013 року спростовує висновок суду про неможливість використання позивачкою належного їй майна на власний розсуд, отримувати орендну плату від ФГ за використання належної їй частки (паю) та, відповідно, порушене право позивачки на володіння та розпорядження належним їй майном.

На підставі Закону України від 10.07.2018 № 2498-УЩ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні внесено зміни до ст. 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), якими сільським, селищним, міським радам надано повноваження щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв). Вказані зміни набули чинності з 01.01.2019 року. Внаслідок чого ОСОБА_2 отримала змогу реалізувати своє право на виділення земельної частки (паю) в натурі - земельна ділянка площею 5,1173 га (колишня земельна частка (пай) №400) була сформована, як об`єкт цивільно-правових відносин, їй присвоєно кадастровий номер 1423084300:07:000:0652, про що 24.04.2019 року в Державний земельний кадастр внесено відповідний запис. 04.09.2019р. за позивачкою зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку у Державному реєстрі прав на нерухоме майно.

Крім того, зазначають, що з часу отримання у спадщину сертифікату на земельну частку (пай) до моменту розірвання спірного договору оренди землі ОСОБА_2 жодного разу не зверталась до Лиманської міської ради про зменшення площі землі, яка перебувала в оренді у фізичної особи ОСОБА_1 , на площу належної їй земельної частки (паю) в розмірі 4,92 умовних кадастрових га у зв`язку з наявністю сертифікату.

Вважають, що оскаржуване рішення Краснолиманського міського суду прийняте з порушенням норм матеріального права, оскільки відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зазначають, що оскаржуваним рішенням так і не визначено яке саме право позивача було порушено спірним договором, і як воно відновиться у зв`язку з визнанням недійсним договору оренди землі від 22.08.2013 року, тому з урахуванням ч.1 ст.23 ЦК України, рішення суду в частині стягнення з міської ради на користь позивача моральної шкоди у сумі 10000,00 вважаєть таким, що прийнято з порушенням норм матеріального права.

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Фальченко Іван Володимирович, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, про відмову у задоволенні позовних вимог.

В мотивування апеляційної скарги зазначає, що єдиною підставою для задоволення позову на думку суду стало те, що Рубцівська сільська рада Краснолиманського району (орендодавець за оскаржуваним договором) правонаступником якої є відповідач - Краснолиманська міська рада начебто не мала повноважень на укладання договору оренди на не витребувані земельні частки (паї). По суті єдиною нормою права яка стала підставою для подібних висновків суду стало посилання на ст.5 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) яку суд протлумачив як статтю яка розмежовує повноваження щодо укладення договорів оренди не витребуваних паїв між радами (сільськими, міськими) та райдержадміністраціями, прийшовши до висновку, що укласти договір оренди не витребуваного паю який розташований за межами населеного пункту може лише райдержадміністрація. а сільська рада може укладати такі договори лише на не витребувані паї, які розташовані в межах населеного пункту. При цьому ч.2 ст.5 цього Закону у редакції на момент укладання договору (22.08.2013) вказувала наступне: сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів . Ця стаття мала назву : Повноваження сільських, селищних, міських рад та районних державних адміністрації щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв). Тобто, ця стаття регулює виключно порядок виділення в натурі земельних ділянок їх власникам, натомість жодного відношення до укладання договорів оренди на не витребувані земельні частки (паї) не має та розширеному тлумаченню не підлягає.

На думку скаржника, єдина стаття цього закону яка регламентує порядок передачі в оренду не витребуваних паїв є ст.13, яка в редакції станом на 22.08.2013 мала назву Використання нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок та наступний текст Нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну |ділянку, про-що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження . Тобто, ст. 13 не містить застережень щодо розподілу повноважень при передачі в оренду не витребуваних паїв за критерієм розташування в межах чи за межами населеного пункту паю і дозволяє це робити сільській раді, а райдержадміністрації, як правильно зазначено в рішенні суду, у 2013 році у Красному Лимані не існувало, у зв`язку з чим Рубцівська сільська рада укладаючи оспорюваний договір діяла в межах своїх повноважень.

Вважає, що суд першої інстанції застосував норму права, яка не підлягає застосуванню.

Крім того, позивач просила визнати оспорюваний договір незаконним (тобто таким, що суперечить нормам права), тоді як суд самостійно не просто вийшов за рамки позовних вимог, а змінив предмет позову, оскільки поняття недійсність правочину та незаконність правочину мають різну правову природу та абсолютно різні правові підстави для визнання їх такими (ч.2 ст.16 ЦК України).

Зазначає, що вказаний договір відповідно до преамбули договору та додатку до договору укладено на виконання рішення Краснолиманської міської ради №6/23-2348 від 17.05.2013 на яке неодноразово посилається суд, натомість вказане рішення незаконним не визнано, судом до теперішнього часу не скасовано і до скасування судом цього рішення міської ради відсутні підстави для визнання договору незаконним або недійсним.

У зв`язку з вказаними обставинами також відсутні підстави для стягнення моральної шкоди з відповідача на користь позивача.

18 жовтня 2021 року на адресу Донецького апеляційного суду надійшли відзиви на апеляційні скарги відповідача та третьої особи з додатками від позивача ОСОБА_2 .

Разом з тим, усупереч приписам ч. 4 ст. 360 ЦПК України до відзиву не додано докази надсилання його копій іншим учасникам процесу, а тому дані відзиви не враховуються колегією суддів під час перегляду оскаржуваного рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити. Не заперечувала проти задоволення апеляційної скарги третьої особи ОСОБА_1 .

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційних скарг, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Третя особа, та його представник адвокат Фальченко І.В. в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до частини 2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника Лиманської міської ради Донецької області, позивача ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 як члену колективного сільськогосподарського підприємства Дружба , 26.06.1997 було видано сертифікат серії ДН № 0040011 на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП Дружба (с. Рубці Краснолиманського району Донецької області), розміром 4,92 умовних кадастрових га, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), на підставі рішення Краснолиманської міської ради від 11.06.1997 № 278. Сертифікат зареєстрований 26.06.1997 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 4777 (т.1, а.с.10).

ОСОБА_3 в подальшому заповів все своє майно своєму синові ОСОБА_4 (чоловікові позивачки).

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 08.05.2015 позивачка ОСОБА_2 є спадкоємицею майна після смерті ОСОБА_4 , в тому числі майнового права на землю на підставі сертифікату серії ДН № 0040011 на право на земельну частку (пай), виданого 26.06.1997 року. 25.06.2015 до сертифікату серії ДН № 0040011 на право на земельну частку (пай) внесені зміни у зв`язку з передачею права на земельну частку (пай) ОСОБА_2 ..

Рішенням Краснолиманської міської ради від 15.09.2004 №4/25-422 Про затвердження технічної документації по землеустрою відносно складання документів, що підтверджують право на земельні ділянки і безоплатну передачу у власність земельних ділянок власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) з земель КСП Дружба було затверджено технічну документацію з землеустрою, передано в натурі 943 власникам сертифікатів (згідно з додатком) земельні ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 4029,6126 га (в тому числі 4029,6126 га пашні). Земельні ділянки власників 149 сертифікатів на право на земельну частку (пай), які не брали участі в розділі земельних ділянок, загальною площею 807,1344 га, залишено в розпорядженні Краснолиманської міської ради до витребування за їх цільовим призначенням (т.1, а.с.147, 148).

Як встановлено судом в списку 943-ох власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) з земель КСП Дружба , що отримують земельну частку (пай) в натурі, були відсутні прізвища ОСОБА_3 або ОСОБА_4 (т.1, а.с.150-168).

Рішенням Краснолиманської міської ради від 17.05.2013 №6/23-2348 Про передачу в оренду гр. ОСОБА_1 не витребуваних земельних часток (паїв) для ведення фермерського господарства на території Рубцівської сільської ради ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства в оренду строком на 20 років передані не витребувані земельні частки (паї) загальною площею 101,1400 умовних кадастрових га (з них рілля - 77, 1400 умовних кадастрових га; пасовища - 24,0000 умовних кадастрових га) на території Рубцівської сільської ради (за межами населених пунктів) за таких умов: укладання договорів оренди з Рубцівською сільською радою на не витребувані земельні частки (паї) для ведення фермерського господарства на території Рубцівської сільської ради; повернення не витребуваних земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) громадянам та їх правонаступникам, котрі виявлять бажання отримати відповідні документи та використовувати земельні ділянки на власний розсуд (т.1, а.с.66, 67).

На підставі згаданого рішення 22.08.2013 між розпорядником (на строк до моменту отримання власниками не витребуваних земельних частко (паїв) документів на право власності на земельну ділянку) - Рубцівською сільською радою (Орендодавцем) та ОСОБА_1 (Орендарем) укладений договір оренди землі. Предметом договору є передача в оренду 19 не витребуваних земельних часток (паїв) загальною площею 101,1400 умовних кадастрових га (з них ріллі 77,1400 умовних кадастрових га, пасовища - 24,0000 умовних кадастрових га) на території Рубцівської сільської ради Краснолиманського району Донецької області (за межами населених пунктів); розмір щорічної орендної плати (без індексації) складає 30342, 00 грн.; строк дії договору - 20 років (т.1, а.с.68-71).

На підставі рішення Краснолиманської міської ради Донецької області від 23.07.2015 № 6/44-3461 Про добровільне об`єднання територіальних громад Краснолиманська міська рада об`єдналась з територіальними громадами селищ, сіл Краснолиманського району (в тому числі с. Рубці, с. Лозове, с. Вовчий Яр), була утворена Краснолиманська об`єднана територіальна громада (з центром у м. Красний Лиман), міська рада є правонаступником усіх прав та зобов`язань колишніх селищних, сільських рад (т.1, а.с.65). Згідно з постановою Верховної Ради України від 04.02.2016 № 984-VIII Про перейменування окремих населених пунктів та районів місто Красний Лиман Донецької області було перейменоване в місто Лиман.

На підставі наведеного суд дійшов висновку про те, що Лиманська міська рада є правонаступницею всіх прав та зобов`язань колишньої Рубцівської сільської ради, в тому числі за договором оренди землі від 22.08.2013р.

Згідно з наданими третьою особою квитанціями та довідкою ГУ ДФС у Донецькій області від 14.06.2019 ОСОБА_1 не має податкового боргу, недоїмки зі сплати єдиного внеску, іншої заборгованості з платежів, заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи (т.1, а.с.134-143).

Після успадкування ОСОБА_2 майнового права на землю земельна ділянка площею 5,1173 га була остаточно сформована, їй в квітні 2019 року присвоєно кадастровий номер 1423084300:07:000:0652.

Крім того, судом встановлено, що з 06.04.2018 ОСОБА_2 було укладено договір оренди належної їй, вже виділеної в натурі, земельної ділянки з Фермерським господарством Провінція , до 06.04.2025 (т.1, а.с.226, 227). А з 26.03.2020 вказана земельна ділянка перебуває в оренді у ТОВ Агрофірма Шевченківська , строк дії договору оренди, укладеного між позивачкою та агрофірмою, визначено до 26.03.2027 (т.1, а.с.189).

Згідно з рішенням Лиманської міської ради Донецької області від 17.10.2019 № 7/69-4288 на підставі заяви ОСОБА_1 було надано згоду на розірвання спірного договору оренди землі від 22.08.2013 № 1 та припинено право користування землею згідно з цим договором (т.1, а.с.72).

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність, на час виникнення правовідносин, у Рубцівської сільської ради та Краснолиманської міської ради повноважень щодо розпорядження землями колективної власності (земельними частками (паями)), розміщеними за межами населених пунктів, наведене вказує на відсутність у однієї зі сторін договору оренди землі (орендодавця) на той час необхідного обсягу цивільної дієздатності. Отже, в розглядуваному випадку ефективним способом судового захисту прав позивачки буде визнання договору оренди землі недійсним (а не незаконним) та стягнення з відповідача моральної шкоди. При цьому договір оренди землі від 22.08.2013, укладений між Рубцівською сільською радою (як орендодавцем) та ОСОБА_1 (як орендарем), зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Рубцівської сільської ради за № 1 від 22.08.2013, суд визнав недійсним лише в частині надання в користування орендарю земельної частки (паю) розміром 4,92 умовних кадастрових гектарів, сертифікат на право на який було видано на ім`я ОСОБА_3 Краснолиманською міською радою 26.06.1997 на підставі рішення Краснолиманської міської ради Донецької області від 11.06.1997 № 278. Адже предметом оспорюваного договору було користування невитребуваними земельними частками (паями), майнове право на котрі належало не лише позивачці, а й іншим особам, ніхто з інших осіб з позовними вимогами про визнання згаданого договору недійсним до суду не звертався.

Задовольняючи позов в наведеній вище частині, суд першої інстанції, з посиланням на норми ст.23, 1167 ЦК України, частково задовольнив позов про стягнення моральної шкоди - в розмірі 10000грн. При цьому суд врахував глибину моральних страждань позивачки ОСОБА_2 , пов`язаних з необхідністю звернень до судів та правоохоронних органів, зміною звичного способу життя, докладанням певних зусиль для відновлення своїх прав, неодноразовими виїздами з м. Краматорська до м. Лиман для участі в судових засіданнях.

Суд апеляційної інстанції не може в повній мірі погодитись з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Використання земельних часток (паїв) на підставі договорів оренди вперше була запроваджена Указом Президента України №1529/99 від 03.12.1999 р. Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки .

На виконання вказаного указу ще до прийняття Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) було розроблено наступні підзаконні акти:

Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах №5 від 17.01.2000р., яким затверджено Типову форму договору оренди земельної частки (паю). Слід зазначити, що у наказі не міститься вказівки про обов`язковість використання даної форми;

Постанова Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000р. № 119, якою затверджено Порядок реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), де передбачено, що реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю) у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв), що ведеться за формою згідно з додатком. Датою реєстрації договору оренди є дата внесення відповідного запису до цієї Книги.

Із системного тлумачення вказаних актів, з урахуванням також змісту Указу Президента України № 720/95 від 08.08.1995 р. Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям , випливає, що земельна частка (пай) - це умовна частка земель, розмір якої визначається в умовних кадастрових гектарах.

У 2003р. було прийнято Закон України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , де статтею 13 (в редакції на час укладення спірного договору оренди) визначено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Згідно Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування з визначеними щодо неї правами.Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (частини перші статей 79 та 79-1 Земельного кодексу України відповідно).

Земельна частка (пай) - умовна частка землі, визначена у результаті поділу земель, переданих у колективну власність, серед членів сільськогосподарського підприємства.

На відміну від земельної ділянки, земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарcьким кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, розмір якої визначений в умовних кадастрових гектарах.

Земельна частка (пай) не відноситься до об`єктів нерухомого майна, речові права щодо яких підлягають державній реєстрації у порядку, визначеному нормами Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Невитребуваною земельною ділянкою є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки.

Власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача про те, що суд першої інстанції не врахував, що ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_4 за життя земельну частку (пай) в натурі не отримали, не оформили документи на право власності на земельну ділянку. Сама же позивач, згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 08.05.2015, набула право в порядку спадкування в тому числі на майнові права на землю на підставі сертифікату серії ДН № 0040011 на право на земельну частку (пай), виданого 26.06.1997 року. 25.06.2015 до сертифікату серії ДН № 0040011 на право на земельну частку (пай) внесені зміни у зв`язку з передачею права на земельну частку (пай) позивачці ОСОБА_2 ..

Крім того, рішенням Краснолиманської міської ради від 15.09.2004 №4/25-422, земельні ділянки власників 149 сертифікатів на право на земельну частку (пай), куди увійшов сертифікат ОСОБА_3 і це не оспорюється сторонами по справі, залишено в розпорядженні Краснолиманської міської ради до витребування їх власниками сертифікатів або спадкоємцями таких власників.

На підставі наведеного рішення Краснолиманська міська рада, як розпорядник відповідних земель, 17.05.2013 року прийняла рішення №6/23-2348 Про передачу в оренду гр. ОСОБА_1 не витребуваних земельних часток (паїв) для ведення фермерського господарства на території Рубцівської сільської ради в оренду строком на 20 років.

Дані рішення Краснолиманськоїміської ради, правонаступником якої є відповідач (Лиманська міська рада) є діючими та у судовому порядку протиправними не визнавались.

Як пояснила позивач в судовому засіданні, вона звернулась на даний час до адміністративного суду з відповідним позовом.

На підставі вказаного вище рішення 22.08.2013 між розпорядником (на строк до моменту отримання власниками невитребуваних земельних часток (паїв) документів на право власності на земельну ділянку) - Рубцівською сільською радою Орендодавцем), правонаступником якої є Лиманська (Краснолиманська) міська рада Донецької області, та ОСОБА_1 (Орендарем) укладений договір оренди землі. Предметом договору є передача в оренду 19 не витребуваних земельних часток (паїв) загальною площею 101,1400 умовних кадастрових га на території Рубцівської сільської ради Краснолиманського району Донецької області.

На підставі Закону України від 10.07.2018 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні внесено зміни до ст. 5 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , якими сільським, селищним, міським радам надано повноваження щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв). Вказані зміни набули чинності з 01.01.2019 року. Це надало позивачу право на виділення земельної частки (паю) в натурі - земельна ділянка площею 5,1173 га (колишня земельна частка (пай) №400) була сформована, як об`єкт цивільно-правових відносин, їй присвоєно кадастровий номер 1423084300:07:000:0652, про що 24.04.2019 року в Державний земельний кадастр внесено відповідний запис. 04.09.2019р. за позивачкою зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку у Державному реєстрі прав на нерухоме майно. Саме після цього 17.10.2019 рішенням Лиманської міської ради №7/69-4288 надано згоду на розірвання спірного договору оренди землі від 22.08.2013 №1 та припинено право користування третьою особою землею згідно з цим договором.

Отже, колегія суддів, з урахуванням наведених норм діючого на час укладення спірного договору оренди законодавства та встановлених судом фактичних обставин справи (дія рішень Краснолиманської міської ради), не може погодитись з висновком суду першої інстанції в частині висновку про відсутність повноважень у Краснолиманської міської ради та Рубцівської сільської ради Краснолиманського району повноважень щодо розпорядження землями, в тому числі на яку мав право ОСОБА_4 (час укладення спірного договору).

Щодо тверджень позивача про використання третьою особою ОСОБА_1 підроблених документів під час укладання договору оренди землі від 22.08.2013 № 1, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з цього приводу, зазначеним в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Крім того, з моменту отримання позивачем 08.05.2015 року свідоцтва про спадщину, до укладання 06.04.2018р. з ФГ Провінція договору оренди земельної частки (паю) в розмірі 4,92 умовних кадастрових га (а ні земельної ділянки як зазначив суд в рішенні) позивач не надало доказів, що вона зверталась до ОСОБА_1 , як вона зазначає в позові, з вимогою про укладення договору оренди земельного паю з нею ( ОСОБА_2 ) чи порушення її прав, як власника сертифікату на земельну частку (пай).

Відповідно до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем не доведено порушення відповідачем її прав на володіння майном з підстав вказаних в позові. Встановивши фактичні обставини справи суд прийшов до помилкового висновку про задоволення позову.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України ("Pronina v. Ukraine") від 18 липня 2006 року, заява N 63566/00, § 23).

Згідно п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Лиманської міської ради Донецької області та ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Фальченко Іван Володимирович, на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 30 липня 2021 року задовольнити.

Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 30 липня 2021 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Лиманської міської ради Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1 , про визнання незаконним договору оренди землі та стягнення моральної шкоди відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повний текст постанови складений 18 листопада 2021 року

Головуючий суддя О.В. Агєєв