Рішення

від 10.11.2021 по справі 321/471/21

МИХАЙЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/471/21

Провадження № 2/321/240/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.11.2021 року

Михайлівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Машкіної Н.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Бородіної І.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Штабовенка Д.В.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача адвоката Тимошенка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Ворожбянова Людмила Миколаївна, староста на території Тимошівського старостинського округу Бородавка Людмила Анатоліївна, про визнання заповіту недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання заповіту недійсним, мотивуючи свої вимоги таким.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , яка за життя склала заповіт від 12.06.2020 року, посвідчений в.о. старости Тимошівського старостинського округу Петровим А.В., яким вона заповідала позивачу земельну ділянку, площею 7,6476 га, що належала їй на підставі Державного акту ЗП№021585, земельну ділянку площею 0,9705 га, що належала їй на підставі Державного акту ЗП№022086, земельну ділянку площею 7,7274 га, що належала їй на підставі Державного акту ЗП№021584, земельну ділянку площею 0,9705, що належала їй на підставі Державного акту ЗП№021587. Вказані земельні ділянки надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані на території Тимошівської сільської ради Михайлівського районну Запорізької області. Заповіт було складено ОСОБА_4 за домовленістю з позивачем, який взяв на себе зобов`язання здійснювати гідний догляд за нею, поховання після смерті, встановлення пам`ятника на її могилі, доглядати могили її батька та брата. Зі слів ОСОБА_4 вказані земельні ділянки без її згоди перебували в оренді у фермера ОСОБА_2 , строк дії договорів оренди складав 49 років. ОСОБА_4 намагалася розірвати договори оренди, але всі її звернення були проігноровані відповідачем. Після смерті ОСОБА_4 позивач звернувся до приватного нотаріуса Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області Ворожбянової Л.М. для оформлення своїх спадкових прав і дізнався, що ОСОБА_4 22 червня 2020 року склала іншій заповіт, за яким обіцяні йому земельні ділянки вона заповіла іншій особі, як пізніше стало відомо - відповідачу ОСОБА_2 .

Вважає, що вказаний новий заповіт був складений з використанням службового становища в.о. старости Тимошівського старостинського округу Петрова А.В. під примусом ОСОБА_2 , який скористався похилим віком, важким стан здоров`я, ОСОБА_4 , оскільки вона мала поганий зір, внаслідок прогресуючої хвороби вторинної глаукоми, вторинної катаракти, і не усвідомлювала своїх дій. Крім того, 20.06.2020 року ОСОБА_4 була фактично викрадена відповідачем і утримувала в його будинку, де на неї вчинявся психологічний та фізичний тиск, а 21.06.2020 року до будинку відповідача прибув в.о. старости Тимошівського старостинського округу ОСОБА_5 , якому під тиском вона підписала якісь документи. Таким чином, вільного волевиявлення померлої ОСОБА_4 на укладення заповіту на користь відповідача не було. Крім того, припускає недотримання порядку вчинення посвідчення спірного заповіту в.о. старости Тимошівського старостинського округу ОСОБА_5 . У зв`язку з вищевикладеним, позивач просить визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 від 22.06.2020 року.

Відповідачем ОСОБА_2 до суду подано відзив на позовну заяву, в якому викладені такі заперечення проти позову. По -перше, спірний заповіт був складений у с. Тимошівка Михайлівського району Запорізької області о 10 год. 05хв. у присутності посадової особи, яка мала право посвідчувати заповіти, а не вдома у відповідача ОСОБА_2 , що спростовує будь-які припущення позивача про викрадення та утримання ОСОБА_4 , вчинення на неї фізичного та психологічного тиску. По-друге, зміст ст. ст. 1241, 1254 та ч. 2 ст. 1307 Цивільного кодексу України ОСОБА_4 був роз`яснений, волевиявлення заповідача було вільним, зміст заповіту відповідав її волі, про що свідчить не тільки її особистий підпис, а й власноруч вчинений ОСОБА_4 напис, що текст заповіту був записаний в.о. старости старостинського округу до підписання, прочитаний нею вголос у присутності в.о. старости, нею власноручно проставлено прізвище, ім`я та по батькові і особистий розпис. Заповіт складався за особистим зверненням ОСОБА_4 , дієздатність якої була перевірена посадовою особою. Також, спірний заповіт був посвідчений через 10 днів після посвідчення заповіту на користь позивача, а доказів того, що за цей час ОСОБА_4 втратила здатність усвідомлювати свої дії позивачем не надано. Крім того, ОСОБА_4 мала можливість в будь-який час скасувати заповіт, якщо б він не відповідав її волі чи скласти новий заповіт, який би скасовував попередній. По-третє, міркування позивача щодо правомірності укладення між ОСОБА_4 та відповідачем Договору оренди земельної ділянки від 28.03.2017 року строком на 49 років, численні звернення ОСОБА_4 з цього приводу до органів місцевого самоврядування не стосуються предмету доказування у вказаній цивільній справі. Вказані фактичні обставини свідчать про те, що при складанні оспорюваного заповіту волевиявлення заповідача було вільним, зміст заповіту відповідав її волі, а заповіт було складено з дотриманням вимог щодо його форми та посвідчення.

Представником позивача - адвокатом Штабовенко Д.В. до суду подано відповідь на відзив, в якому викладені такі аргументи щодо наведених відповідачем заперечень. По-перше, ОСОБА_4 за життя, а саме: 09.07.2020 року, зверталась з відповідною заявою до Михайлівської селищної ради та зазначала, що вона стала потерпілою від шахрайських дій в.о. старости Тимошівського старостинського округу Петрова А.В., відповідача ОСОБА_2 та просила вжити відповідні дії та заходи щодо утворення робочої комісії, яка має перевірити вказані нею у заяві обставини на що отримала формальну відписку. Вказане свідчить про відсутність вільного волевиявлення ОСОБА_4 на складання спірного заповіту. При цьому, ОСОБА_4 не мала змоги скасувати спірний заповіт чи скласти новий, яким би скасовувався попередній, оскільки 22.06.2020 року вона прибула до в.о. старости Тимошівського старостинського округу Петрова А.В. з вимогами повернути їй ті документи, що вона підписала у ОСОБА_2 вдома, на що він вигнав її з адміністративного приміщення. По-друге, посвідчення заповіту відбувалось з очевидним порушенням порядку такого посвідчення, передбаченого чинним законодавством, зокрема: відсутні записи щодо посвідченого заповіту у алфавітній книзі обліку заповітів. В той же час, відповідно до п. 1.8 ч. 1 розділу ІІІ Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, що затверджений наказом Міністерства юстиції від 11.11.2011р. №3306/5 передбачено, що заповіти, посвідчені посадовими особами органів місцевого самоврядування, записуються до алфавітної книги обліку заповітів (додаток 16). Відповідно до п.2.2 розділу ІІ Порядку нотаріальні дії вчиняються після їх оплати в день подачі всіх необхідних документів. В той же час, спірний заповіт, складений 22.06 .2020 року о 10 год. 05 хв., а оплата за його посвідчення була здійснена відповідно до дублікату квитанції від 22.06.2020 року о 11 год. 05 хв. По-трете, оспорювання ОСОБА_4 за життя Договору оренди земельної ділянки від 28.03.2017 року, укладеного нею з відповідачем строком на 49 років, численні звернення ОСОБА_4 до органів місцевого самоврядування з приводу протиправних дій відповідача, свідчать про те, що відносно заповідача вчинялись протиправні дії, внаслідок яких вона склала заповіт на користь відповідача.

Відповідачем до суду подано заперечення, в якому викладені такі аргументи щодо наведених представником позивача аргументів. По-перше, позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження позовних вимог. По-друге, повернення заповідачу укладеного раніше заповіту органом, який його посвідчив, чинним законодавством не передбачено. Спірний заповіт посвідчено належною посадовою особою у формі, яка затверджена чинним законодавством. Крім того, недотримання встановленої законом форми посвідчувального напису не є достатньою підставою для визнання заповіту недійсним, оскільки ці обставини не спростовують волевиявлення заповідача та не свідчать про порушення вимог щодо форми і порядку посвідчення заповіту.

В судовому засіданні позивач та представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягали, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві та у відповіді на відзив на позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_2 , його представник в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, просили відмовити в їх задоволенні, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позовну заяву та запереченнях.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомляв, відзив на позовну заяву не подавав.

Третя особа: староста на території Тимошівського старостинського округу Бородавка Людмила Анатоліївна в судовому засіданні вважала, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки спірний заповіт посвідчено з дотриманням вимог чинного законодавства. Пояснила, що записи в реєстрі нотаріальних дій та в алфавітній книзі щодо спірного заповіту робила вона для зручності, оскільки після прийняття справ 26.11.2021 року після свого попередника - в.о. старости ОСОБА_5 вказані записи були відсутні.

Третя особа: приватний нотаріус Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Ворожбянова Людмила Миколаївна в судове засідання не з`явилася, надала заяву про проведення судового розгляду у її відсутність.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 08.04.2021 року відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 09.06.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Згідно заповіту від 12.06.2020 року, посвідченого в.о. старости Тимошівського старостинського округу Петровим А.В., ОСОБА_4 заповідала:

ОСОБА_3 - житловий будинок АДРЕСА_1 , земельну ділянку, площею 0,2499 га, розташовану в АДРЕСА_2 , надану для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, земельні ділянку, площею 0,3854 га, розташовану в АДРЕСА_2 , надану для ведення особистого селянського господарства;

ОСОБА_1 - земельну ділянку площею 7,6476 га, що належала їй на підставі Державного акту ЗП№021585, земельну ділянку площею 0,9705 га, що належала їй на підставі Державного акту ЗП№022086, земельну ділянку площею 7,7274 га, що належала померлій на підставі Державного акту ЗП№021584, земельну ділянку площею 0,9705, що належала їй на підставі Державного акту ЗП№021587, які видані згідно з розпорядженням голови Михайлівської райдержадміністрації від 03.03.2004 року за №83 дод. №3. Земельні ділянки надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані на території Тимошівської сільської ради Михайлівського районну Запорізької області (а.с.35-36).

Згідно заповіту від 22.06.2020 року, посвідченого в.о. старости Тимошівського старостинського округу Петровим А.В., ОСОБА_4 заповідала:

ОСОБА_3 - житловий будинок АДРЕСА_1 , земельну ділянку, площею 0,2499 га, розташовану в АДРЕСА_2 , надану для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, земельні ділянку, площею 0,3854 га, розташовану в АДРЕСА_2 , надану для ведення особистого селянського господарства;

ОСОБА_2 - земельну ділянку площею 7,6476 га, що належала їй на підставі Державного акту ЗП№021585, земельну ділянку площею 0,9705 га, що належала їй на підставі Державного акту ЗП№022086, земельну ділянку площею 7,7274 га, що належала померлій на підставі Державного акту ЗП№021584, земельну ділянку площею 0,9705, що належала їй на підставі Державного акту ЗП№021587, які видані згідно з розпорядженням голови Михайлівської райдержадміністрації від 03.03.2004 року за №83 дод. №3. Земельні ділянки надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані на території Тимошівської сільської ради Михайлівського районну Запорізької області (а.с.60-61).

Зі змісту вказаного заповіту вбачається, що він був складений о 10 год. 05 хв. 22.06.2020 року. ОСОБА_4 власноручно засвідчила та підписала, що текст заповіту надруковано з її слів та відповідає її точній волі, до підписання прочитаний нею вголос у присутності в.о. старости.

Згідно дубліката квитанції за № 0.0.1745176602.1, код квитанції 1999-3991-4606-9808 ОСОБА_4 22.06.2020 року об 11:05 через ПАТ КБ Приватбанк сплатила державне мито за оформлення документів у розмірі 0,90 грн. (а.с. 62).

З довідки Акціонерного Товариства Комерційний Банк ПриватБанк від 26.08.2021 року за № 20.1.0.0.0/7-2108206030 вбачається, що платіж за дублікатом квитанції № 0.0.1745176602.1 від 22.06.2020 року на суму 0,90 грн. був здійснений через додаток Приват24 з карти клієнта ОСОБА_6 . (а.с. 221).

З копії реєстру для реєстрації нотаріальних дій Тимошівського старостинського округу виконавчого комітету Михайлівської селищної ради на 2020 рік, 2021 рік вбачається запис № 17 про посвідчення нотаріальної дії - складання заповіту 22.06.2020 року ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , за що сплачено державне мито в розмірі 0,85 грн. (а.с.63-64)

Згідно запису в алфавітній книзі обліку заповітів міститься інформація про заповідача ОСОБА_4 , дати посвідчення заповітів 12.06.2020 року за реєстровим номером 15, 22.06.2020 року за реєстровим номером 17. (а.с. 66)

Згідно рішення першої сесії за № 22 Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області було вирішено уповноважити особи, які виконують обов`язки старости (до обрання на перших виборах старости) як членів виконавчого комітету Михайлівської селищної ради ОСОБА_7 та ОСОБА_5 ), вчиняти нотаріальні дії, передбачені частиною першою ст. 37 Закону України Про нотаріат у обсягах, що відповідає вимогам чинного законодавства. Здійснювати заходи із веденням погосподарського обліку на території населених пунктів Михайлівської селищної ради об`єднаної територіальної громади. Дії, перелічені у пп.1.1.,1.2 п.1 цього рішення, можуть вчинятися лише на території відповідного села, у яких особи виконують обов`язки старости відповідно до рішення Михайлівської селищної ради №13 від24 травня 2018 року (а.с. 49).

Згідно рішення першої сесії за № 20 Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області було вирішено уповноважити старост, як членів виконавчого комітету Михайлівської селищної ради ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вчиняти нотаріальні дії передбачені ч.1 ст. 37 Закону України Про нотаріус у обсягах, що відповідає вимогам чинного законодавства. Здійснювати заходи із веденням погосподарського обліку на території населених пунктів Михайлівської селищної ради об`єднаної територіальної громади. Дії, перелічені у пп.1.1.,1.2 п.1 цього рішення, можуть вчинятися лише на території відповідного села, де затверджені старости та особи, яка здійснює повноваження старости відповідно до рішення Михайлівської селищної ради №10, №11, №12 від 26.11.2020 року ( а.с.50).

В судовому засіданні встановлено, що між ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_2 28.03.2017 року були укладені договори оренди земельних ділянок строком на 49 років, а саме: площею 4,1489 га кадастровий номер 2323388800:10:003:0004, площею 4,0692 га, кадастровий номер 2323388800:10:003:0005, 3,5785, кадастровий номер 2323388800:11:001:0037, площею 3,5785 га, кадастровий номер 2323388800:11:001:0038.

З матеріалів справи вбачаються письмові звернення в березні 2020 року за підписом ОСОБА_4 до Михайлівської селищної ради з приводу отримання копії вказаних договорів, посилаючись на протиправність їх укладення (а.с. 16-27).

Згіно медичної картки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_2 , встановлено, що вона зверталася до лікаря окуліста і була направлена до офтальмолога для вирішення питання про оперативне втручання з діагнозом глаукома (а.с. 15).

З повідомлення ВП № 3 Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області (а.с. 167-172) вбачається, що 20.06.2020 до ITC ІПНП було внесено відомості за повідомленням ОСОБА_1 про відсутність за місцем свого мешкання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка імовірно поїхала разом з ОСОБА_2 . Вказане повідомлення було зареєстровано до ЖЕО Михайлівського ВП ВВП ГУНП в Запорізькій області за № 1843. За вказаним повідомленням було здійснено виїзд працівників ВП, якими було відібрано пояснення у ОСОБА_4 , згідно яких вона повідомила, що 20.06.2020 року вона за власним бажанням поїхала в гості до ОСОБА_2 за місцем його проживання в АДРЕСА_3 . Жертвою злочину вона не стала, допомоги працівників поліції не потребує (а.с. 167-172).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 27 жовтня 2020 року Михайлівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 84 роки (а.с.84).

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі за № 62234330 від 28.10.2020 року після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , приватним нотаріусом Ворожбяновою Л.М. була заведена спадкова справа за № 70/2020 ( а.с.43).

З копії спадкової справи № 70/2020 вбачається, що 28.10.2020 року після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 була відкрита спадкова справа за № 70/2020 за заявою ОСОБА_2 про прийняття спадщини за заповітом, посвідченим 22.06.2020 року, зареєстрованого за № 17. Інформаційної довідки вбачається, що вказаний заповіт зареєстрований в Спадковому реєстрі 08.07.2020 року за № 17 (заповіти/спадкові справи). Крім того, 23.12.2020 року з заявою про прийняття спадщини за заповітом, посвідченим 12.06.2020 року, зареєстрованого за № 15, звернувся ОСОБА_2 . Інших спадкоємців, які прийняли спадщину, матеріали спадкової справи не містять (а.с. 77-113).

В судовому засіданні допитані такі свідки зі сторони позивача:

Свідок ОСОБА_5 показав, що до 26.11.2020 року на нього, як на в.о. старости території Тимошівського старостинського округу був покладений обов`язок посвідчувати заповіти. Мешканка с. Тимошівка ОСОБА_4 22.06.2020 року прибула за місцем його роботи з проханням посвідчити заповіт. Оскільки ОСОБА_4 неодноразово складала, змінювала та скасовувала свої заповіти, в нього в комп`ютері збереглися її анкетні дані та перелік майна, власницею якого вона була. Він встановив, кому і яке майно ОСОБА_4 бажає заповісти, пересвідчився в її вільному волевиявленні, після чого видав їй квитанцію на сплату державного мита. Коли ОСОБА_4 сплачувала державне мито, він надрукував текст заповіту. Коли ОСОБА_4 надала квитанцію, він роздрукував заповіт на звичайному чистому аркуші згідно вимог чинного законодавства, ознайомив з ним ОСОБА_4 , після чого вона його власноручно підписала. Відомості до реєстру та алфавітної книги він не вносив, оскільки в нього поганий почерк, це робив спеціаліст ОСОБА_8 , яка зараз є старостою. Після посвідчення цього заповіту ОСОБА_4 з приводу його зміни чи скасування не зверталася.

Свідок ОСОБА_11 показала, що вона є діловодом Тимошівського старостинського округу. ОСОБА_4 неодноразово зверталася до старости з проханням скласти, змінити чи скасувати свої заповіти. Коли останнього разу ОСОБА_4 звернулася до старости ОСОБА_5 з проханням скласти заповіт на користь ОСОБА_2 , вона надала паспорт, на підставі якого ОСОБА_11 внесла записи в адресну книгу. Текст заповіту вона не друкувала, при посвідченні присутня не була. Відомості до реєстру та алфавітної книги вона не вносила, хто це роби, не знає.

Свідок ОСОБА_6 показав, що він є ФОП, який спеціалізується на торгівлі канцелярськими товарами, виготовленні ксерокопій, оплату квитанцій на прохання мешканців с. Тимошівка. Останню послугу він здійснює шляхом перерахування грошових коштів зі свого рахунку в ПАТ КБ Приватбанк . До нього часто звертаються за цією послугою, оскільки відділень банку в селі немає, а відділення пошти працює не кожен день. ОСОБА_4 за життя він не знав і не пам`ятає, чи приходила вона до нього сплачувати квитанцію. Припускає, що оскільки ОСОБА_4 мала похилий вік, вона могла когось попросити, оскільки піднятися по сходах їй би було важко.

Свідок ОСОБА_12 показав, що він бачив, як біля двору ОСОБА_4 стояла велика чорна машина близько двох годин. Як ця машина приїздила, від`їздила і що в цей час відбувалося у ОСОБА_4 йому не відомо.

Свідок ОСОБА_13 показали, що вона є сусідкою ОСОБА_4 . Одного разу ОСОБА_4 не ночувала вдома. Наступного дня вона приїхала і повідомила, що була в гостях в свого орендаря в смт. Михайлівка. Територія його домоволодіння їй не сподобалася, а в будинку було добре, вона залишилася на ніч. Вранці її частували чаєм, також вона підписувала якісь документи з орендарем, які саме не пам`ятає.

В судовому засіданні допитаний свідок зі сторони позивача ОСОБА_14 , яка показала, що ОСОБА_4 була її сусідкою. ОСОБА_1 мав намір укласти договори оренди з ОСОБА_4 щодо належних їй земельних ділянок, які були в оренді у ОСОБА_2 . З цього приводу ОСОБА_1 підтримував стосунки з ОСОБА_4 , іноді привозив їй продукти харчування та ліки. Проте, ОСОБА_4 сама себе обслуговувала, ходила в магазин виконувала хатню роботу. Також, ОСОБА_4 повідомляла, що боїться ОСОБА_1 і ховається від нього. З ОСОБА_2 у ОСОБА_4 стосунки були нормальні, вона їздила до нього в гості, а після того телефонувала йому з мобільного телефону свідка. Про складання заповіту на користь ОСОБА_2 вона дізналася від ОСОБА_5 після його посвідчення.

Оцінюючи показання свідків сторін, суд вважає, що вони узгоджуються між собою та не протирічать письмовим доказам у справі. При цьому, позивач ОСОБА_1 посилався на недопустимість показань свідка ОСОБА_5 , на підтвердження чого надав витяг з ЄРДР щодо внесення відомостей за фактом завідомо неправдивих показань свідка. Проте, на теперішній час неправдивість показань свідка ОСОБА_5 не доведена належними та допустимими доказами, тому підстав не брати їх до уваги, як і показання інших допитаних в судовому засіданні свідків у суду немає.

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно зі ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Частиною 2 статті 1236 ЦК України передбачено, що заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Вимоги щодо форми та змісту заповіту встановлені ст. 1247 ЦК України. Так, цією нормою Кодексу визначено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

Відповідно до ст. 1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Пунктом 1.4 розділу III Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2011 № 3306/5 передбачено, що посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 1247, 1251 Цивільного кодексу України і особисто подані ними посадовій особі органу місцевого самоврядування. Посвідчення заповітів через представників, а також заповіту від імені кількох осіб (крім подружжя) не допускається.

Відповідно до пп. 5 п. б. ч.1 ст. 38 Закону України Про місцеве самоврядуваня в Україні вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їхнього відання, реєстрація актів цивільного стану (за винятком виконавчих органів міських (крім міст обласного значення) рад) є делегованими повноваженнями сільських, селищних, міських рад щодо забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян і належать до відання виконавчих органів цих рад. Тому уповноважувати на вчинення нотаріальних дій старосту повинен виконком відповідної ради, членом якого, зокрема, є староста.

В судовому засіданні встановлено, що уповноваженою особою посвідчувати заповіти на території с. Тимошівка станом на час посвідчення спірного заповіту 22 червня 2020 року був ОСОБА_5 , що підтверджується рішенням першої сесії за № 22 Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області.

Пунктом 1.4 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2011 № 3306/5 визначено, що при посвідченні заповіту посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу заповідача та визначає обсяг його цивільної дієздатності. 7 Частинами 1, 2 статті 44 Закону визначено, що під час посвідчення правочинів визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть у них участь.

Відповідно до частина 1 статті 56 Закону України Про нотаріат від 02.09.1993 року нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, а також забезпечують державну реєстрацію заповітів у Спадковому реєстрі відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 7 Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі встановлено, що внесення до Спадкового реєстру відомостей щодо посвідчених заповітів, спадкових договорів, а також змін до них, скасування заповітів та розірвання спадкових договорів здійснюється Реєстраторами на підставі заяв про реєстрацію, форми та вимоги до заповнення яких встановлює Мін`юст. В свою чергу, абзацом 1 пункту 8 зазначеного порядку, абзацом 2 пункту 2.3 розділу ІІ Положення про Спадковий реєстр передбачено, що посадові особи органів місцевого самоврядування вносять до Спадкового реєстру відомості про посвідчені заповіти шляхом подання державному підприємству, яке належить до сфери управління Мін`юсту, або його філіям заяв за формою, наведеною в додатках 1-3, 9 до Положення про Спадковий реєстр.

Заяви про державну реєстрацію заповіту, посвідченого, зокрема, посадовими та службовими особами, що зазначені у статтях 1251 Посвідчення заповіту посадовою особою органу місцевого самоврядування Цивільного кодексу України, статті 37 Закону Нотаріальні дії, що вчиняються посадовими особами органів місцевого самоврядування , а також змін до них, скасування заповітів можуть бути 10 подані Реєстратору (державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіву, приватному нотаріусу) безпосередньо заповідачем, відчужувачем.

В судовому засіданні встановлено, що спірний заповіт зареєстрований в Спадковому реєстрі 08.07.2020 року за № 17 (заповіти/спадкові справи), що підтверджується відповідною Інформаційною довідкою.

Пунктом 2.12 розділу II Порядку в редакції станом на час посвідчення спірного заповіту 22 червня 2020 року встановлено, що усі нотаріальні дії, які вчиняються осадовою особою органу місцевого самоврядування, реєструються в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій органу місцевого самоврядування у порядку, передбаченому статтею 52 Закону України "Про нотаріат", та Правилами ведення нотаріального діловодства, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 № 3253/5, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 23.12.2010 за № 1318/18613.

Пунктом 1.8 розділ III Порядку в редакції станом на час посвідчення спірного заповіту 22 червня 2020 року передбачено, що заповіти, посвідчені посадовими особами органів місцевого самоврядування, записуються до алфавітної книги обліку заповітів.

В судовому засіданні встановлено, що реєстрація спірного заповіту в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій та алфавітній книзі органу місцевого самоврядування була вчинена старостою Тимошівського старостинського округу після призначення її на посаду згідно рішення Михайлівської селищної ради № 20 від 26.11.2020 року, що підтверджується її поясненнями в судовому засіданні, показаннями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_11 .

Відповідно до ст. 43 ЗУ Про нотаріат посадові особи встановлюють особу, що звернулася за посвідченням заповіту та перевіряють її цивільну дієздатність.

Відповідно до п. 1.6 розділ III Порядку посадова особа органу місцевого самоврядування перевіряє, чи не містить заповіт розпоряджень, що суперечать чинному законодавству. Заповіт повинен бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало неясностей чи суперечок після відкриття спадщини. Посадова особа органу місцевого самоврядування при посвідченні заповіту зобов`язана роз`яснити заповідачу зміст статей 1241, 1307 Цивільного кодексу України, про що зазначається у тексті заповіту.

Стаття 207 ЦК України визначає, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу . Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У відповідності до ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Спеціальною нормою, яка передбачає підстави недійсності заповіту є ст. 1257 ЦК України, згідно якої заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Таким чином, заповіт, як односторонній правочин, підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. При цьому, недійсним заповіт може бути визнаний у випадках, у яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, коли заповіт складений особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту), коли заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 18 постанови № 7 Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров`я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач ОСОБА_15 посилався на те, що в момент складання заповіту 22 червня 2020 року спадкодавець ОСОБА_4 не усвідомлювала своїх дій, стала жертвою шахрайських дій зі сторони ОСОБА_2 і ОСОБА_5 , а отже її волевиявлення не відповідало внутрішній волі особи, однак в судовому засіданні не встановлено доказів на підтвердження вказаних обставин. Так, показання свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , не містять відомостей на підтвердження того, що спірний заповіт було посвідчено поза волею ОСОБА_4 . Натомість, вказані доводи позивача спростовуються змістом заповіту власноручно підписаним спадкодавцем, матеріалами перевірки ВП № 3 Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області за зверненням ОСОБА_1 , показаннями свідка ОСОБА_5 , ОСОБА_11 в частині того, що ОСОБА_4 особисто прибула до старости, висловила свою волю і просила посвідчити її заповіт, свідка ОСОБА_14 в частині того, що ОСОБА_4 добровільно їздила в гості до ОСОБА_2 . Надані позивачем ОСОБА_15 документи переписки ОСОБА_4 з ОСОБА_2 і органами місцевого самоврядування щодо договорів оренди земельних ділянок є неналежними доказами, оскільки не стосуються предмету доказування у справі про визнання заповіту недійсним.

В судовому засіданні встановлено, що заповіт ОСОБА_4 від 22 червня 2020 року, повністю відповідає вимогам ст. 1247 ЦК України щодо форми та змісту. Так, вказаний заповіт був посвідчений уповноваженою посадовою особою місцевого самоврядування. З приводу технічної помилки (описки) в часі складання заповіту, зазначеного в його тексті, який різниться з часом оплати державного мита за посвідчення заповіту згідно квитанції, а також встановлені судом обставини реєстрації заповіту в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій та алфавітній книзі органу місцевого самоврядування, то суд вважає, що вказані обставини не свідчать про порушення його форми та порядку посвідчення і не можуть вплинули на волевиявлення заповідача.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі справа № 397/1396/19 (провадження № 61-14040 св 20.

Таким чином, суд вважає, що в судовому засіданні позивачем не доведено наявності підстав, які б мали наслідком недійсність заповіту, тому суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити за недоведеністю.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 12, 228-229, 258-260, 263 -265, 268 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Ворожбянова Людмила Миколаївна, староста на території Тимошівського старостинського округу Бородавка Людмила Анатоліївна, про визнання заповіту недійсним- відмовити.

Дата складання повного судового рішення - 19.11.2021 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 ;

Відповідачі: ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 , ОСОБА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_6 .

Треті особи: приватний нотаріус Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Ворожбянова Людмила Миколаївна, місце розташування: АДРЕСА_7 , староста на території Тимошівського старостинського округу Бородавка Людмила Анатоліївна, місце знаходження: с. Тимошівка вул. Українська, буд. 10

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду через Михайлівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Михайлівського районного суду

Запорізької області Н.В. Машкіна