Постанова

від 10.05.2023 по справі 321/471/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 10.05.2023 Справа № 321/471/21

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 321/471/21 Пр. № 22-ц/807/48/23 Головуючий у 1-й інстанції Машкіна Н.В. Повний текст рішення складено 19.11.2021 року. Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2023 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Кримської О.М., Подліянової Г.С.

за участі секретаря Камалової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 10 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,треті особи:приватний нотаріус Михайлівського районногонотаріального округуЗапорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Ворожбянова Людмила Миколаївна, староста на території Тимошівського старостинського округу Бородавка Людмила Анатоліївна, про визнання заповіту недійсним

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом (т.с. 1 а.с. 2-9), який в подальшому уточнив (т.с. 1 а.с. 130-136), в якому просив визнати заповіт ОСОБА_5 від 22.06.2020 року, що посвідчений старостою Тимошівського старостинського округу виконавчого комітету Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області Петровим А.В. та зареєстрований в реєстрі за №17 недійсним.

В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , яка за життя склала заповіт від 12.06.2020 року, посвідчений в.о. старости Тимошівського старостинського округу Петровим А.В., яким вона заповідала позивачу земельну ділянку, площею 7,6476 га, що належала їй на підставі Державного акту ЗП№021585, земельну ділянку площею 0,9705 га, що належала їй на підставі Державного акту ЗП№022086, земельну ділянку площею 7,7274 га, що належала їй на підставі Державного акту ЗП№021584, земельну ділянку площею 0,9705, що належала їй на підставі Державного акту ЗП№021587. Вказані земельні ділянки надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані на території Тимошівської сільської ради Михайлівського районну Запорізької області. Заповіт було складено ОСОБА_5 за домовленістю з позивачем, який взяв на себе зобов`язання здійснювати гідний догляд за нею, поховання після смерті, встановлення пам`ятника на її могилі, доглядати могили її батька та брата. Зі слів ОСОБА_5 вказані земельні ділянки без її згоди перебували в оренді у фермера ОСОБА_3 , строк дії договорів оренди складав 49 років. ОСОБА_5 намагалася розірвати договори оренди, але всі її звернення були проігноровані відповідачем. Після смерті ОСОБА_5 позивач звернувся до приватного нотаріуса Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області Ворожбянової Л.М. для оформлення своїх спадкових прав і дізнався, що ОСОБА_5 22 червня 2020 року склала іншій заповіт, за яким обіцяні йому земельні ділянки вона заповіла іншій особі, як пізніше стало відомо відповідачу ОСОБА_3 .

Вважав, що вказаний новий заповіт був складений з використанням службового становища в.о. старости Тимошівського старостинського округу Петрова А.В. під примусом ОСОБА_3 , який скористався похилим віком, важким стан здоров`я, ОСОБА_5 , оскільки вона мала поганий зір, внаслідок прогресуючої хвороби вторинної глаукоми, вторинної катаракти, і не усвідомлювала своїх дій. Крім того, 20.06.2020 року ОСОБА_5 була фактично викрадена відповідачем і утримувала в його будинку, де на неї вчинявся психологічний та фізичний тиск, а 21.06.2020 року до будинку відповідача прибув в.о. старости Тимошівського старостинського округу ОСОБА_6 , якому під тиском вона підписала якісь документи. Таким чином, вільного волевиявлення померлої ОСОБА_5 на укладення заповіту на користь відповідача не було. Крім того, припускає недотримання порядку вчинення посвідчення спірного заповіту в.о. старости Тимошівського старостинського округу Петровим А.В.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Машкіну Н.В. (т.с. 1 а.с. 52).

Ухвалою суду першої інстанції від 08 квітня 2021 року провадження у цій справі відкрито в порядку загального позовного провадження з повідомленняучасників справи (т.с. 1 а.с. 55).

Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 10 листопада 2021 року (т.с. 2 а.с. 29-33) в задоволенні позову ОСОБА_1 у цій справі відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у своїйапеляційнійскарзі(т.с.2а.с.48-54)просив рішення суду першої інстанції у цій справі скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити; судові витрати покласти на відповідача.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (т.с. 2 а.с.55).

Ухвалою апеляційного суду від 04 січня 2022 року апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито (т.с. 2 а.с. 59), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (т.с. 2 а.с. 60) з урахуванням навантаження судді-доповідача та колегії суддів Запорізького апеляційного суду (в Запорізькому апеляційному суді працює фактично 16 суддів, з яких 12 суддів складають судді судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень).

Приватний нотаріусВорожбянова Л.М. подала апеляційному суду заяву (т.с. 2 а.с. 82-83), в якому просила розглядати дану справу апеляційним судом за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_3 подав апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу позивача у цій справі (т.с. 2 а.с. 74-81).

Інші учасники цієї справи не скористалась своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу сторони відповідача у цій справі.

Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

У період з 18 лютого 2022 року по 10 травня 2022 року суддя-доповідач перебувала у відпустці (довідка т.с. 2 а.с. 85).

Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 18 травня 2022, не відбувся та був відкладений без визначення конкретної дати судового засідання через перебування учасників цієї справи на тимчасово окупованій території Запорізької області внаслідок воєнної агресії РФ проти України та відсутність будь-якого зв`язку (поштового чи мобільного) з останнім, з урахуванням вказівок Верховного Суду щодо особливості здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан (т.с. 2 а.с. 88).

В автоматизованому порядку суддею Кримською О.М. у цій справі замінено суддю Маловічко С.В. у зв`язку із тривалою відпусткою останньої (т.с. 2 а.с. 90).

Ухвалою апеляційного суду від 01 листопада 2022 року (т.с. 2 а.с. 91) витребувано у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію про перетинання державного кордону, починаючи з 24 лютого 2022 року, громадянами України: 1. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , виданий 01.12.2020 року, 2. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_4 , виданий Михайлівським РВ УМВС України в Запорізькій області 15.01.1998 року, 3. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП невідомий, адреса: с. Гурзуф м. Ялта АР Крим, відомості про паспорт відсутні.

На виконання вказаної ухвали апеляційним судом отримано відповідь (т.с. 2 а.с. 93-96)), за змістом якої: відповідач ОСОБА_3 виїхав за межі України 17.03.2022 року у пункті пропуску «Мостиська», відносно інших осіб інформація відсутні.

У січні 2023 року апеляційним судом здійснено відповідний запит до Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих території України (т.с. 2 а.с. 97-100), у лютому 2023 року ухвалою апеляційного суду у Міністерства соціальної політики України (т.с. 2 а.с. 101) витребувано інформацію на підтвердження (спростування) в ЄІБД ВПО про взяття на облік громадян України: 1. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , виданий 01.12.2020 року, 2. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_4 , виданий Михайлівським РВ УМВС України в Запорізькій області 15.01.1998 року, 3. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП невідомий, адреса: с. Гурзуф м. Ялта АР Крим, відомості про паспорт відсутні. Якщо підтверджується взяття на облік цих осіб в ЄІБД ВПО, то повідомити апеляційний суд про нове фактичне місце проживання/перебування цих осіб.

02.03.2023 року на виконання вищезазначеної ухвали апеляційного суду Міністерством соціальної політики України надано відповідь, що в Єдинійінформаційній базіданих провнутрішньо переміщенихосіб інформаціящодо запитуванихосіб відсутня (т.с. 2 а.с. 103-104).

Ухвалою апеляційного суду від 03 березня 2023 року (т.с. 2 а.с. 105) дану справу призначено до апеляційного розгляду, з повідомленням про дату, час і місце розгляду цієї справи її учасників справи, у тому числі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 через оголошення про їх виклик на веб-сайті судової влади України (т.с. 2 а.с. 113-114).

У дане судове засідання належним чином повідомлені з додержанням вимог ЦПК України про дату, час і місце розгляду цієї справи (т.с. 2 а.с. 106-114), у томучислі позивач ОСОБА_1 через свогопредставника ОСОБА_2 ,що узгоджуєтьсяіз вимогамист.130ч.5ЦПК України(т.с.2а.с.112), всіучасники цієїсправи не з`явились, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

Крім того, в силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності всіх учасників цієї справи.

В силу вимог ст. 247 ч. 2 ЦПК України у разі неявки в судове засіданні всіх учасників справи…, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 в особіпредставника ОСОБА_2 у цій справі підлягає залишенню беззадоволення з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В силу вимог ст. 258 ч. 1 ЦПК України судовими рішення є: … рішення, постанови…

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено,що судпершої інстанції,відмовляючи позивачевіу задоволеннійого позовуу ційсправі,керувався ст.ст. 2, 7, 12, 228-229, 258-260, 263-265, 268 ЦПК України та виходив із того, що в судовому засіданні позивачем не доведено наявності підстав, які б мали наслідком недійсність заповіту, тому в задоволенні позовних вимог позивача у цій справі слід відмовити за недоведеністю.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним.

Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що згідно із заповітом від 12.06.2020 року, посвідченого в.о. старости Тимошівського старостинського округу Петровим А.В., ОСОБА_5 заповідала:

ОСОБА_4 - житловий будинок АДРЕСА_3 , земельну ділянку, площею 0,2499 га, розташовану в АДРЕСА_4 , надану для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, земельні ділянку, площею 0,3854 га, розташовану в АДРЕСА_4 , надану для ведення особистого селянського господарства;

ОСОБА_1 - земельну ділянку площею 7,6476 га, що належала їй на підставі Державного акту ЗП№021585, земельну ділянку площею 0,9705 га, що належала їй на підставі Державного акту ЗП№022086, земельну ділянку площею 7,7274 га, що належала померлій на підставі Державного акту ЗП№021584, земельну ділянку площею 0,9705, що належала їй на підставі Державного акту ЗП№021587, які видані згідно з розпорядженням голови Михайлівської райдержадміністрації від 03.03.2004 року за №83 дод. №3. Земельні ділянки надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані на території Тимошівської сільської ради Михайлівського районну Запорізької області (т.с. 1 а.с. 35-36).

Згідно із заповітом від 22.06.2020 року, посвідченого в.о. старости Тимошівського старостинського округу Петровим А.В., ОСОБА_5 заповідала:

ОСОБА_4 - житловий будинок АДРЕСА_3 , земельну ділянку, площею 0,2499 га, розташовану в АДРЕСА_4 , надану для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, земельні ділянку, площею 0,3854 га, розташовану в АДРЕСА_4 , надану для ведення особистого селянського господарства;

ОСОБА_3 - земельну ділянку площею 7,6476 га, що належала їй на підставі Державного акту ЗП№021585, земельну ділянку площею 0,9705 га, що належала їй на підставі Державного акту ЗП№022086, земельну ділянку площею 7,7274 га, що належала померлій на підставі Державного акту ЗП№021584, земельну ділянку площею 0,9705, що належала їй на підставі Державного акту ЗП№021587, які видані згідно з розпорядженням голови Михайлівської райдержадміністрації від 03.03.2004 року за №83 дод. №3. Земельні ділянки надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані на території Тимошівської сільської ради Михайлівського районну Запорізької області (т.с. 1 а.с.60-61).

Зі змісту вказаного заповіту вбачається, що він був складений о 10 год. 05 хв. 22.06.2020 року. ОСОБА_5 власноручно засвідчила та підписала, що текст заповіту надруковано з її слів та відповідає її точній волі, до підписання прочитаний нею вголос у присутності в.о. старости.

Згідно із дублікатом квитанції за № 0.0.1745176602.1, код квитанції 1999-3991-4606-9808 ОСОБА_5 22.06.2020 року об 11:05 через ПАТ «КБ Приватбанк» сплатила державне мито за оформлення документів у розмірі 0,90 грн. (т.с. 1 а.с. 62).

З довідки Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» від 26.08.2021 року за № 20.1.0.0.0/7-2108206030 вбачається, що платіж за дублікатом квитанції №0.0.1745176602.1 від 22.06.2020 року на суму 0,90 грн. був здійснений через додаток Приват24 з карти клієнта ОСОБА_7 . (т.с. 1 а.с. 221).

З реєстру для реєстрації нотаріальних дій Тимошівського старостинського округу виконавчого комітету Михайлівської селищної ради на 2020 рік, 2021 рік вбачається запис № 17 про посвідчення нотаріальної дії складання заповіту 22.06.2020 року ОСОБА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 , за що сплачено державне мито в розмірі 0,85 грн. (копія т.с. 1 а.с.63-64).

Згідно із записом в алфавітній книзі обліку заповітів міститься інформація про заповідача ОСОБА_5 , дати посвідчення заповітів 12.06.2020 року за реєстровим номером 15, 22.06.2020 року за реєстровим номером 17 (т.с. 1 а.с. 66).

Відповідно до рішення першої сесії за № 22 Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області було вирішено уповноважити особи, які виконують обов`язки старости (до обрання на перших виборах старости) як членів виконавчого комітету Михайлівської селищної ради ОСОБА_8 та ОСОБА_6 ), вчиняти нотаріальні дії, передбачені частиною першою ст. 37 Закону України «Про нотаріат» у обсягах, що відповідає вимогам чинного законодавства. Здійснювати заходи із веденням погосподарського обліку на території населених пунктів Михайлівської селищної ради об`єднаної територіальної громади. Дії, перелічені у пп.1.1.,1.2 п.1 цього рішення, можуть вчинятися лише на території відповідного села, у яких особи виконують обов`язки старости відповідно до рішення Михайлівської селищної ради №13 від24 травня 2018 року (т.с. 1 а.с. 49).

Згідно із рішенням першої сесії за № 20 Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області було вирішено уповноважити старост, як членів виконавчого комітету Михайлівської селищної ради ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вчиняти нотаріальні дії передбачені ч.1 ст. 37 Закону України «Про нотаріус» у обсягах, що відповідає вимогам чинного законодавства. Здійснювати заходи із веденням погосподарського обліку на території населених пунктів Михайлівської селищної ради об`єднаної територіальної громади. Дії, перелічені у пп.1.1.,1.2 п.1 цього рішення, можуть вчинятися лише на території відповідного села, де затверджені старости та особи, яка здійснює повноваження старости відповідно до рішення Михайлівської селищної ради №10, №11, №12 від 26.11.2020 року (т.с. 1 а.с.50).

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що між ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_3 28.03.2017 року були укладені договори оренди земельних ділянок строком на 49 років, а саме: площею 4,1489 га кадастровий номер 2323388800:10:003:0004, площею 4,0692 га, кадастровий номер 2323388800:10:003:0005, 3,5785, кадастровий номер 2323388800:11:001:0037, площею 3,5785 га, кадастровий номер 2323388800:11:001:0038.

З матеріалів справи вбачаються письмові звернення в березні 2020 року за підписом ОСОБА_5 до Михайлівської селищної ради з приводу отримання копії вказаних договорів, посилаючись на протиправність їх укладення (т.с. 1 а.с. 16-27).

Згідно із медичною карткою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_4 , встановлено, що вона зверталася до лікаря окуліста і була направлена до офтальмолога для вирішення питання про оперативне втручання з діагнозом глаукома (т.с. 1а.с. 15).

З повідомленняВП №3Василівського РУПГУНП вЗапорізькій області(а.с.167-172)вбачається, що 20.06.2020 до ITC ІПНП було внесено відомості за повідомленням ОСОБА_1 провідсутність замісцем свогомешкання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка імовірно поїхала разом з ОСОБА_3 . Вказане повідомлення було зареєстровано до ЖЕО Михайлівського ВП ВВП ГУНП в Запорізькій області за № 1843. За вказаним повідомленням було здійснено виїзд працівників ВП, якими було відібрано пояснення у ОСОБА_5 , згідно яких вона повідомила, що 20.06.2020 року вона за власним бажанням поїхала в гості до ОСОБА_3 за місцем його проживання в АДРЕСА_5 . Жертвою злочину вона не стала, допомоги працівників поліції не потребує (т.с. 1 а.с. 167-172).

Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 , виданого 27 жовтня 2020 року Михайлівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 у віці 84 роки (т.с. 1 а.с.84).

Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі за № 62234330 від 28.10.2020 року після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , приватним нотаріусом Ворожбяновою Л.М. була заведена спадкова справа за № 70/2020 (т.с. 1 а.с.43).

З фотокопії спадкової справи № 70/2020 вбачається, що 28.10.2020 року після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 була відкрита спадкова справа за № 70/2020 за заявою ОСОБА_3 про прийняттяспадщини зазаповітом,посвідченим 22.06.2020року,зареєстрованого за№ 17. Інформаційної довідки вбачається, що вказаний заповіт зареєстрований в Спадковому реєстрі 08.07.2020 року за № 17 (заповіти/спадкові справи). Крім того, 23.12.2020 року з заявою про прийняття спадщини за заповітом, посвідченим 12.06.2020 року, зареєстрованого за № 15, звернувся ОСОБА_3 . Інших спадкоємців, які прийняли спадщину, матеріали спадкової справи не містять (т.с. 1 а.с. 77-113).

Суд першої інстанції на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин цієї справи: ним були допитані такі свідки зі сторони позивача:

Свідок ОСОБА_6 показав, що до 26.11.2020 року на нього, як на в.о. старости території Тимошівського старостинського округу був покладений обов`язок посвідчувати заповіти. Мешканка с. Тимошівка ОСОБА_5 22.06.2020 року прибула за місцем його роботи з проханням посвідчити заповіт. Оскільки ОСОБА_5 неодноразово складала, змінювала та скасовувала свої заповіти, в нього в комп`ютері збереглися її анкетні дані та перелік майна, власницею якого вона була. Він встановив, кому і яке майно ОСОБА_5 бажає заповісти, пересвідчився в її вільному волевиявленні, після чого видав їй квитанцію на сплату державного мита. Коли ОСОБА_5 сплачувала державне мито, він надрукував текст заповіту. Коли ОСОБА_5 надала квитанцію, він роздрукував заповіт на звичайному чистому аркуші згідно вимог чинного законодавства, ознайомив з ним ОСОБА_5 , після чого вона його власноручно підписала. Відомості до реєстру та алфавітної книги він не вносив, оскільки в нього поганий почерк, це робив спеціаліст ОСОБА_9 , яка зараз є старостою. Після посвідчення цього заповіту ОСОБА_5 з приводу його зміни чи скасування не зверталася.

Свідок ОСОБА_12 показала, що вона є діловодом Тимошівського старостинського округу. ОСОБА_5 неодноразово зверталася до старости з проханням скласти, змінити чи скасувати свої заповіти. Коли останнього разу ОСОБА_5 звернулася до старости ОСОБА_6 з проханням скласти заповіт на користь ОСОБА_3 , вона надала паспорт, на підставі якого ОСОБА_12 внесла записи в адресну книгу. Текст заповіту вона не друкувала, при посвідченні присутня не була. Відомості до реєстру та алфавітної книги вона не вносила, хто це роби, не знає.

Свідок ОСОБА_7 показав, що він є ФОП, який спеціалізується на торгівлі канцелярськими товарами, виготовленні ксерокопій, оплату квитанцій на прохання мешканців с. Тимошівка. Останню послугу він здійснює шляхом перерахування грошових коштів зі свого рахунку в ПАТ «КБ «Приватбанк». До нього часто звертаються за цією послугою, оскільки відділень банку в селі немає, а відділення пошти працює не кожен день. ОСОБА_5 за життя він не знав і не пам`ятає, чи приходила вона до нього сплачувати квитанцію. Припускає, що оскільки ОСОБА_5 мала похилий вік, вона могла когось попросити, оскільки піднятися по сходах їй би було важко.

Свідок ОСОБА_13 показав, що він бачив, як біля двору ОСОБА_5 стояла велика чорна машина близько двох годин. Як ця машина приїздила, від`їздила і що в цей час відбувалося у ОСОБА_5 йому не відомо.

Свідок ОСОБА_14 показали, що вона є сусідкою ОСОБА_5 . Одного разу ОСОБА_5 не ночувала вдома. Наступного дня вона приїхала і повідомила, що була в гостях в свого орендаря в смт. Михайлівка. Територія його домоволодіння їй не сподобалася, а в будинку було добре, вона залишилася на ніч. Вранці її частували чаєм, також вона підписувала якісь документи з орендарем, які саме не пам`ятає.

В судовому засіданні допитаний свідок зі сторони позивача ОСОБА_15 , яка показала, що ОСОБА_5 була її сусідкою. ОСОБА_1 мав намір укласти договори оренди з ОСОБА_5 щодо належних їй земельних ділянок, які були в оренді у ОСОБА_3 . З цього приводу ОСОБА_1 підтримував стосунки з ОСОБА_5 , іноді привозив їй продукти харчування та ліки. Проте, ОСОБА_5 сама себе обслуговувала, ходила в магазин виконувала хатню роботу. Також, ОСОБА_5 повідомляла, що боїться ОСОБА_1 і ховається від нього. З ОСОБА_3 у ОСОБА_5 стосунки були нормальні, вона їздила до нього в гості, а після того телефонувала йому з мобільного телефону свідка. Про складання заповіту на користь ОСОБА_3 вона дізналася від ОСОБА_6 після його посвідчення.

Оцінюючи показання свідків сторін, суд вважає, що вони узгоджуються між собою та не протирічать письмовим доказам у справі. При цьому, позивач ОСОБА_1 посилався на недопустимість показань свідка ОСОБА_6 , на підтвердження чого надав витяг з ЄРДР щодо внесення відомостей за фактом завідомо неправдивих показань свідка. Проте, на теперішній час неправдивість показань свідка ОСОБА_6 не доведена належними та допустимими доказами, тому підстав не брати їх до уваги, як і показання інших допитаних в судовому засіданні свідків у суду немає.

Мотиви, з яких правильно виходив суд першої інстанції у цій справі та застосовані норми права.

Відповідно до ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно дост. 1233 ЦК Українизаповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно зі ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Ч. 2ст. 1236 ЦК Українипередбачено, що заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Вимоги щодо форми та змісту заповіту встановленіст. 1247 ЦК України. Так, цією нормою Кодексу визначено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

Відповідно до ст. 1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

П. 1.4 розділу III Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2011 № 3306/5 передбачено, що посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 1247, 1251 Цивільного кодексу України і особисто подані ними посадовій особі органу місцевого самоврядування. Посвідчення заповітів через представників, а також заповіту від імені кількох осіб (крім подружжя) не допускається.

Відповідно до пп. 5 п. б. ч.1 ст. 38 Закону України «Про місцеве самоврядуваня в Україні» вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їхнього відання, реєстрація актів цивільного стану (за винятком виконавчих органів міських (крім міст обласного значення) рад) є делегованими повноваженнями сільських, селищних, міських рад щодо забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян і належать до відання виконавчих органів цих рад. Тому уповноважувати на вчинення нотаріальних дій старосту повинен виконком відповідної ради, членом якого, зокрема, є староста.

Судом першої інстанції встановлено, що уповноваженою особою посвідчувати заповіти на території с. Тимошівка станом на час посвідчення спірного заповіту 22 червня 2020 року був ОСОБА_6 , що підтверджується рішенням першої сесії за № 22 Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області (т.с. 1 а.с. 49-50).

П. 1.4 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2011 № 3306/5 визначено, що при посвідченні заповіту посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу заповідача та визначає обсяг його цивільної дієздатності. 7 Частинами 1, 2 статті 44 Закону визначено, що під час посвідчення правочинів визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть у них участь.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, а також забезпечують державну реєстрацію заповітів у Спадковому реєстрі відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

П. 7 Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі встановлено, що внесення до Спадкового реєстру відомостей щодо посвідчених заповітів, спадкових договорів, а також змін до них, скасування заповітів та розірвання спадкових договорів здійснюється Реєстраторами на підставі заяв про реєстрацію, форми та вимоги до заповнення яких встановлює Мін`юст. В свою чергу, абзацом 1 пункту 8 зазначеного порядку, абзацом 2 пункту 2.3 розділу ІІ Положення про Спадковий реєстр передбачено, що посадові особи органів місцевого самоврядування вносять до Спадкового реєстру відомості про посвідчені заповіти шляхом подання державному підприємству, яке належить до сфери управління Мін`юсту, або його філіям заяв за формою, наведеною в додатках 1-3, 9 до Положення про Спадковий реєстр.

Заяви про державну реєстрацію заповіту, посвідченого, зокрема, посадовими та службовими особами, що зазначені у статтях 1251 «Посвідчення заповіту посадовою особою органу місцевого самоврядування» Цивільного кодексу України, статті 37 Закону «Нотаріальні дії, що вчиняються посадовими особами органів місцевого самоврядування», а також змін до них, скасування заповітів можуть бути 10 подані Реєстратору (державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіву, приватному нотаріусу) безпосередньо заповідачем, відчужувачем.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що спірний заповіт зареєстрований в Спадковому реєстрі 08.07.2020 року за № 17 (заповіти/спадкові справи), що підтверджується відповідною Інформаційною довідкою (т.с. 1 а.с. 82 зворот).

П. 2.12 розділу II Порядку в редакції станом на час посвідченняспірного заповіту22червня 2020року встановлено, що усі нотаріальні дії, які вчиняються осадовою особою органу місцевого самоврядування, реєструються в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій органу місцевого самоврядування у порядку, передбаченому статтею 52 Закону України "Про нотаріат", та Правилами ведення нотаріального діловодства, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 № 3253/5, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 23.12.2010 за № 1318/18613.

П. 1.8 розділ III Порядку в редакції станом на час посвідчення спірного заповіту 22 червня 2020 року передбачено, що заповіти, посвідчені посадовими особами органів місцевого самоврядування, записуються до алфавітної книги обліку заповітів.

Судом першої інстанції також було правильно встановлено, що реєстрація спірного заповіту в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій та алфавітній книзі органу місцевого самоврядування (т.с. 1 а.с. 63-66) була вчинена старостою Тимошівського старостинського округу після призначення її на посаду згідно рішення Михайлівської селищної ради № 20 від 26.11.2020 року (т.с. 1 а.с. 50), що підтверджується її поясненнями в судовому засіданні, показаннями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_12 .

Відповідно до ст. 43 ЗУ «Про нотаріат» посадові особи встановлюють особу, що звернулася за посвідченням заповіту та перевіряють її цивільну дієздатність.

Відповідно до п. 1.6 розділ III Порядку посадова особа органу місцевого самоврядування перевіряє, чи не містить заповіт розпоряджень, що суперечать чинному законодавству. Заповіт повинен бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало неясностей чи суперечок після відкриття спадщини. Посадова особа органу місцевого самоврядування при посвідченні заповіту зобов`язана роз`яснити заповідачу зміст статей 1241, 1307 Цивільного кодексу України, про що зазначається у тексті заповіту.

Ст. 207 ЦК Українивизначає,що правочинвважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Відповідно дост. 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно зіст. 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У відповідності дост. 225 ЦК Україниправочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Спеціальною нормою, яка передбачає підстави недійсності заповіту єст. 1257 ЦК України,згідно якоїзаповіт,складений особою,яка немала наце права,а такожзаповіт,складений зпорушенням вимогщодо йогоформи тапосвідчення,є нікчемним. Запозовом заінтересованоїособи судвизнає заповітнедійсним,якщо будевстановлено,що волевиявленнязаповідача небуло вільнимі невідповідало йоговолі. Недійсністьокремого розпорядження,що міститься узаповіті,не маєнаслідком недійсностііншої йогочастини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Таким чином, заповіт, як односторонній правочин, підпорядковується загальним правиламЦК Українищодо недійсності правочинів. При цьому, недійсним заповіт може бути визнаний у випадках, у яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, коли заповіт складений особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту), коли заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 18 постанови № 7«Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 рокуза позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров`я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що, обґрунтовуючи свої вимоги позивач ОСОБА_16 посилався на те, що в момент складання заповіту 22 червня 2020 року спадкодавець ОСОБА_5 не усвідомлювала своїх дій, стала жертвою шахрайських дій зі сторони ОСОБА_3 і ОСОБА_6 , а отже її волевиявлення не відповідало внутрішній волі особи, однак в судовому засіданні не встановлено доказів на підтвердження вказаних обставин. Проте, показання свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , не містять відомостей на підтвердження того, що спірний заповіт було посвідчено поза волею ОСОБА_5 . Натомість, вказані доводи позивача спростовуються змістом заповіту власноручно підписаним спадкодавцем, матеріалами перевірки ВП № 3 Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області за зверненням ОСОБА_1 , показаннями свідка ОСОБА_6 , ОСОБА_12 в частині того, що ОСОБА_5 особисто прибула до старости, висловила свою волю і просила посвідчити її заповіт, свідка ОСОБА_15 в частині того, що ОСОБА_5 добровільно їздила в гості до ОСОБА_3 . Надані позивачем ОСОБА_16 документи переписки ОСОБА_5 з ОСОБА_3 і органами місцевого самоврядування щодо договорів оренди земельних ділянок є неналежними доказами, оскільки не стосуються предмету доказування у справі про визнання заповіту недійсним.

За таких обставин, судом першої інстанції було встановлено, що заповіт ОСОБА_5 від 22 червня 2020 року, повністю відповідає вимогам ст. 1247 ЦК України щодо форми та змісту. Так, вказаний заповіт був посвідчений уповноваженою посадовою особою місцевого самоврядування. З приводу технічної помилки (описки) в часі складання заповіту, зазначеного в його тексті, який різниться з часом оплати державного мита за посвідчення заповіту згідно квитанції, а також встановлені судом першої інстанції обставини реєстрації заповіту в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій та алфавітній книзі органу місцевого самоврядування, то суд першої інстанції вважав, що вказані обставини не свідчать про порушення його форми та порядку посвідчення і не можуть вплинули на волевиявлення заповідача.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі справа № 397/1396/19 (провадження № 61-14040 св 20.

Таким чином, суд першої інстанції правильно вважав, що в судовому засіданні позивачем не доведено наявності підстав, які б мали наслідком недійсність заповіту, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог позивача у цій справі слід відмовити за недоведеністю.

Доводи апеляційноїскарги позивача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 дублюють доводи його позовної заяви у цій справі, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.

Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію позивача, викладену в його позові, яку він та його представник вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою.

За життя спадкодавець ОСОБА_5 не зверталась до суду із позовом про визнання вищезазначеного заповіту недійсним з будь-яких підстав. Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.

Суд першої інстанції правильно на виконання вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України врахував у цій справі висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 397/1396/19.

Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України.

За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; ж одні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; с уд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України).

Підстави для звільнення від доказування позивача, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Позивач та його представник не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування позову позивача у цій справі.

Апеляційний суд на виконання вимог ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги сторони позивача.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).

В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Проте докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, у цій справі відсутні, і зокрема стороною позивача апеляційному суду не надані.

Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення.

В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.

Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення по суті цієї справи.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі, або ж його зміни.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови позивачеві у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок відповідача будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.

Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Михайлівськогорайонного судуЗапорізької областівід 10листопада 2021року уцій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Повний текст постанови апеляційним судом складений 17.05.2023 року.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар М.С. Кримська О.М.Подліянова Г.С.