Постанова

від 06.10.2021 по справі 927/168/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2021 р. Справа№ 927/168/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.В.

за участю представника(-ів) згідно протоколу судового засідання від 06.10.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження старого міста"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.06.2021 (повний текст рішення складено 16.06.2021)

у справі №927/168/21 (суддя Белов С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження старого міста"

до Комунального підприємства "Паркування та ринок" Чернігівської міської ради

про стягнення 1 839 582,94 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Відродження старого міста" звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Комунального підприємства "Паркування та ринок" Чернігівської міської ради про стягнення 1 839 582,90 грн, з яких: 1 397 926,30 грн основної заборгованості та 441 656,64 грн штрафних санкцій та відсотків.

Поданий позов мотивований необхідністю застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, в порядку ст. 216, 1212 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 16.06.2021 в позові відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Відродження старого міста" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.06.2021 у справі № 927/168/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Разом з тим, скаржник просить поновити строк на оскарження рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.06.2021, у зв`язку з тим, що повний текст оскаржуваного рішення ним було отримано 23.06.2021.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі позивач зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, а також не з`ясовано обставин, що мають значення для справи.

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що місцевим господарським судом не враховано те, що:

- в договорах укладених позивачем із фізичною особою підприємцем Луценко вказано найменування робіт та видача будь-яких видаткових накладних не передбачалась;

- листування, яке наявне з приводу ліцензійного договору та договору про спільну інвестиційну діяльність;

- рішенням Господарського суду Чернігівської області від 14.02.2018 визнано договір недійсним, але не скасовано грошові витрати позивача на будівництво автостоянки, виплати компенсації за утримання земельної ділянки та витрати за умовами ліцензійного договору.

При цьому, позивач наголошує на тому, що судом першої інстанції не було досліджено та не надано будь - якої юридичної оцінки факту сплати позивачем грошових коштів за розроблення технічної документації щодо земельної ділянки, яка облаштовувалась на підставі договору про спільну інвестиційну діяльність без створення юридичної особи.

За таких обставин, позивач вважає, що сплачені ним кошти є помилково сплаченими та підпадають під дію ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить суд апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування судового рішення є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2021 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Разіної Т.І., Михальської Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження старого міста" на рішення Господарського суду Господарського суду Чернігівської області від 16.06.2021 у справі № 927/168/21 залишено без руху, надавши скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

До Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено платіжне доручення №2216 від 05.08.2021 із якого вбачається, що скаржник усунув недоліки апеляційної скарги та сплатив 41 390,61 грн судового збору.

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 у справі № 927/168/21 призначено повторний автоматизований розподіл, в зв`язку з перебуванням судді Разіної Т.І. на лікарняному, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2021, справу № 927/168/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2021 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Відродження старого міста" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.06.2021 у справі № 927/168/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження старого міста" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.06.2021 у справі № 927/168/21; розгляд апеляційної скарги призначено на 06.10.2021.

В судове засідання, яке відбулося 06.10.2021 з`явилися представники позивача та відповідача, які підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги.

Також в судовому засіданні представник позивача просив задовольнити клопотання про приєднання документів, яке було подано до суду першої інстанції 15.06.2021, що підтверджується штампом вищевказаного суду.

Дослідивши вищезгадане клопотання позивача та матеріали справи, заслухавши думку представника відповідача з цього приводу, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні даного клопотання позивача, оскільки судом першої інстанції було розглянуто вказане клопотання позивача та за результатами якого, ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 16.06.2021 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про поновлення процесуального строку та приєднання копій документів.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Рішенням Чернігівської міської ради від 06.03.2014 затверджено Комунальному підприємству "Паркування та ринок" Чернігівської міської ради проект землеустрою щодо відведення та надано земельну ділянку (кадастровий номер 7410100000:01:012:0199) у постійне користування, площею 0,2027 га, по проспекту Миру, вздовж території заводу "Жовтневий молот" для розміщення автостоянки (землі промисловості).

01.04.2014 між Комунальним підприємством "Паркування та ринок" Чернігівської міської ради (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Відродження старого міста" (інвестор) укладено договір про спільну інвестиційну діяльність без створення юридичної особи №012:0199 (надалі - договір).

Предметом договору є спільна діяльність сторін з розміщення об`єкта - автостоянки по проспекту Миру, вздовж території заводу "Жовтневий молот" (об`єкт інвестування) на земельній ділянці, наданій підприємству у постійне користування згідно з рішенням Чернігівської міської ради від 06.03.2014. Кадастровий номер земельної ділянки 7410100000:01:012:0199 (п. 1.1 договору).

Метою спільної діяльності за договором є задоволення суспільних потреб (соціальний ефект) шляхом вдосконалення транспортної інфраструктури, організації якісного обслуговування населення та забезпечення благоустрою міста (п. 1.2 договору).

Для досягнення мети, визначеної у п. 1.2 договору, сторони домовились спільно діяти шляхом об`єднання зусиль без створення юридичної особи та без об`єднання вкладів (п.1.3 договору).

Згідно п. 2.1 договору об`єктом інвестування за цим договором є розміщення та експлуатація автостоянки.

Характеристики об`єкта інвестування формуються у відповідності до наданих у встановленому порядку містобудівних умов, обмежень забудови земельної ділянки та умов погоджених сторонами (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору інвестор здійснює інвестування як в грошовій формі за рахунок власних та/або залучених коштів, так і в матеріальній формі.

Розмір (обсяг) інвестицій, необхідних для виконання умов договору складається із фактичних сум витрат інвестора, понесених ним при виконанні умов договору та які пов`язані з розміщенням та експлуатацією об`єкта інвестування (п. 3.2 договору).

Згідно п. 4.1.6 договору інвестор має право використовувати об`єкт інвестування для обслуговування ринку.

Пунктом 4.1.7 договору визначено, що інвестор не набуває права власності на земельну ділянку, на якій розміщено об`єкт інвестування.

Інвестор взяв на себе обов`язок розмістити об`єкт інвестування за адресою, зазначеною у п.1.1 Договору, не пізніше 31.12.2014 (п. 4.2.2 договору), щомісячно не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним відшкодовувати підприємству витрати, пов`язані з утриманням земельної ділянки, на якій розташовується об`єкт інвестування (п.4.2.6 договору), забезпечити належну експлуатацію та утримання об`єкта інвестування, що включає в себе роботи, передбачені у п. 4.2.9 договору.

Згідно з п. 4.2.9 договору інвестор взяв на себе обов`язок забезпечити належну експлуатацію та утримання об`єкту інвестування, що включає в себе:

- санітарне очищення закріпленої та прилеглої до об`єкту інвестування території: прибирання сміття, відходів; встановлення, щоденне та по мірі наповнення очищення ємкостей для збору сміття, утримання їх в належному естетичному стані; укладання договорів зі спеціалізованими організаціями на вивіз та прийом і знешкодження твердих побутових відходів тощо;

- освітлення території об`єкту інвестування: підключення (під`єднання) об`єкту інвестування до електроустановок виключно з дозволу користувача електроенергії, з дотриманням технічної безпеки, вимог пожежної безпеки у встановленому чинним законодавством порядку;

- озеленення та квіткове оформлення закріпленої та прилеглої до об`єкту інвестування території, забезпечення догляду за газонами та зеленими насадженнями, якщо такі є на закріпленій та прилеглій до об`єкту інвестування території;

- відновлення прилеглої та закріпленої до об`єкту інвестування території у міжсезонний період, після стихійних природних явищ, в інших випадках;

- додержання вимог Законів України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення", "Про захист прав споживачів", Правил благоустрою, забезпечення чистоти, порядку утримання і прибирання вуличних, дворових територій, парків, скверів та додержання тиші в громадських місцях м. Чернігова, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до п. 4.3 договору підприємство мало право:

- контролювати додержання Інвестором умов цього Договору та можливих додатків до нього (п. 4.3.1);

- виконувати функції замовника розміщення об`єкта інвестування з урахуванням особливостей, передбачених даним Договором (п. 4.3.2);

- на отримання відшкодування за понесені підприємством фактичні витрати на розміщення та експлуатацію об`єкта інвестування (п. 4.3.3);

- на отримання від Інвестора інформації про хід виконання цього договору (п. 4.3.4);

- надати інвестору за винагороду на термін дії цього договору дозвіл (невиключну ліцензію) на використання знаку для товарів і послуг підприємства (п. 4.3.4);

- укладати від свого імені передбачені чинним законодавством України договори, які необхідні для виконання умов цього договору (п. 4.3.5).

Пунктом 4.4. договору було визначено наступні обов`язки підприємства:

- в межах своєї компетенції всіляко сприяти інвестору у його діяльності, пов`язаній з реалізацією інвестиційної пропозиції (п. 4.4.1);

- в разі потреби вносити відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування пропозиції щодо вирішення питань, що виникають під час виконання цього договору (п. 4.4.2);

- забезпечити безперешкодний доступ інвестора до земельної ділянки для реалізації інвестором своїх прав та обов`язків за цим договором (п. 4.4.3);

- не вчиняти дій, які б перешкоджали інвестору здійснювати розміщення та експлуатацію об`єкта інвестування на умовах цього договору (п. 4.4.4);

- розглядати подані на розгляд інвестором документи в найкоротші строки та з урахуванням виробничої необхідності (п. 4.4.5).

Згідно п. 5.1 договору жодна із сторін не набуває будь-яких прав щодо майна іншої сторони у процесі виконання договору.

Договір був укладений з 01.04.2014 до 01.04.2024 (п. 9.1 договору).

Відповідно до п. 10.1 договору інвестор набуває виключних прав на здійснення інвестування в будівництво об`єкту інвестування з дня укладання (підписання) сторонами цього договору.

Як зазначив позивач у позовній заяві, на виконання умов договору інвестором було побудовано автостоянку на земельній ділянці з кадастровим номером 7410100000:01:012:0199 (на усій її площі), яка розташована по проспекту Миру, 194, вздовж території заводу "Жовтневий молот".

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 14.02.2018 у справі №927/1020/17 визнано недійсним договір про спільну інвестиційну діяльність без створення юридичної особи №012:0199 від 01.04.2014, укладений між Комунальним підприємством "Паркування та ринок" Чернігівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Відродження старого міста".

Разом з цим, у позовній заяві позивач стверджував, що ним, як інвестором, з метою виконання умов договору починаючи з 01.04.2014 та по 14.03.2018 було витрачено 1397926,30 грн. Також в обґрунтування вказаної суми позивач посилався на те, що ним у підтвердження суми витрат у розмірі 1397926,30 грн до позовної заяви додано копії документів. Втім обґрунтування (розрахунку) вказаних витрат позивачем у позовній заяві не наведено.

Окрім цього, позивач у позовній заяві наголошував на тому, що грошові кошти інвестору після набрання законної сили рішенням суду не були повернуті.

Крім стягнення основної заборгованості у розмірі 1 397 926,30 грн, позивачем заявлено до стягнення з відповідача відсотки, пеню та інфляційні нарахування у загальному розмірі 441 656,55 грн.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 16.06.2021 в позові відмовлено повністю.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, зважаючи на наступне.

Згідно з пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до статті 227 Цивільного кодексу України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. Якщо юридична особа ввела другу сторону в оману щодо свого права на вчинення такого правочину, вона зобов`язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

За правилами статті 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

В силу вимог статті 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

З наведеного вище вбачається, що ліцензійний договір №74 про надання прав на використання знаку для товарів та послуг від 01.07.2014 діє самостійно, а не на підставі договору про спільну інвестиційну діяльність без створення юридичної особи №012:0199 від 01.04.2014.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача на відшкодування витрат за ліцензійним договором №74 про надання прав на використання знаку для товарів та послуг від 01.07.2014 не підлягають задоволенню.

Доводи позивача стосовно того, що договори із фізичною особою - підприємцем Луценко О.В. укладались на виконання договору про спільну інвестиційну діяльність без створення юридичної особи N 012:0199 від 01.04.2014, колегією суддів відхиляються, виходячи з наступного.

На підставі п. 4.2.8 договору позивач мав право лише за погодженням з відповідача проводити реконструкцію, поточний та капітальний ремонт об`єкта інвестування.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем жодних погоджень на виконання ремонтних робіт фізичної особи - підприємця Луценко О.В. на земельній ділянці, кадастровий номер 7410100000:01:012:0199, адреса: Чернігівська обл., м. Чернігів, проспект Миру, не надано.

Зі змісту договорів про надання послуг (п. 1.1.) фізична особа - підприємець Луценко О.В. проводив ремонтні роботи за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 194.

Місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження старого міста" є та сама адреса: м. Чернігів, проспект Миру, 194, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка долучена до матеріалів справи разом із позовною заявою.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.07.2014 року № 23775433, земельна ділянка з кадастровим номером 7410100000:01:012:0199 не знаходиться за адресою: м. Чернігів, пр-т Миру, 194.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що вказані вище договори про надання послуг між Товариством з обмеженою відповідальністю "Відродження старого міста" та фізичною особою - підприємцем Луценко О.В. не мають жодного відношення до договору про спільну інвестиційну діяльність без створення юридичної особи від 01.04.2014 року № 012:0199.

Щодо посилань позивача на ліцензійний договір від 01.07.2021 № 74, колегія суддів зазначає, що жодні наслідки недійсності правочину до ліцензійного договору від 02.07.2014 № 74 не можуть бути застосовані, так як вказаний ліцензійний договір судом недійсним не визнавався та не був предметом розгляду у справі №927/1020/17.

Крім того, судова колегія зауважує на тому, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Відродження старого міста" та Комунальне підприємство "Паркування та ринок" Чернігівської міської ради були пов`язані договірними правовідносинами щодо розміщення та експлуатації автостоянки на земельній ділянці, кадастровий номер 7410100000:01:012:0199.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 14.02.2018 у справі № 927/1020/17 встановлено фактичну передача у користування ТОВ "Відродження старого міста" майна, яке належить Комунальному підприємству "Паркування та ринок" Чернігівської міської ради, у вигляді земельної ділянки.

Договір про спільну інвестиційну діяльність без створення юридичної особи від 01.04.2014 містив у собі елементи різних договорів (змішаний договір). Тобто структура взаємовідносин між Товариством з обмеженою відповідальністю "Відродження старого міста" та Комунальне підприємство "Паркування та ринок" Чернігівської міської ради в частині відшкодування підприємству витрат пов`язаних з утриманням земельної ділянки, кадастровий номер 7410100000:01:012:0199, за своєю правовою природою є орендними правовідносинами.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Відродження старого міста" відшкодовувало Комунальному підприємству "Паркування та ринок" Чернігівської міської ради витрати за утримання земельної ділянки, кадастровий номер 7410100000:01:012:0199, що полягали у сплаті підприємством земельного податку.

В свою чергу, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 14.02.2018 у справі № 927/1020/17 беззаперечно встановлено, що у спірний період Товариство з обмеженою відповідальністю "Відродження старого міста" використовувало земельну ділянку, кадастровий номер 7410100000:01:012:0199, у власних господарських інтересах.

Разом з цим, в рішенні від 14.02.2018 суд зазначив, що розміщенням такої автостоянки у першу чергу забезпечуються фінансово-господарські інтереси відповідача за зустрічним позовом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Відродження старого міста".

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що чинне цивільне законодавство не передбачає повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Відродження старого міста" грошових коштів, які були спрямовані на утримання земельної ділянки, кадастровий номер 7410100000:01:012:0199, яку Товариство з обмеженою відповідальністю "Відродження старого міста" використовувало на власний розсуд.

В силу вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах позивачем не доведено наявність правових підстав для стягнення основного боргу, штрафних санкцій та відсотків в судовому порядку.

Отже, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Наведені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги позивача.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження старого міста" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.06.2021 у справі №927/168/21 - без змін.

Матеріали справи №927/168/21 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 17.11.2021.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Ю.Б. Михальська

К.В. Тарасенко