Постанова

від 16.11.2021 по справі 927/624/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2021 р. Справа№ 927/624/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Чорногуза М.Г.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.08.2021 (повний текст рішення складено 10.08.2021)

у справі № 927/624/21 (суддя Демидова М.О.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт"

до Фізичної особи-підприємеця Колісника Дмитра Сидоровича

про стягнення 63276 грн.14 коп., -

В С Т А Н О В И В :

У 2021 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Фізичної особи-підприємеця Колісника Дмитра Сидоровича про стягнення 63276 грн.14 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано свого обов`язку зі сплати орендної плати за договором суборенди земельної ділянки від 24.04.2020, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 52584,00 грн.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 10.08.2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт" на користь Фізичної особи - підприємця Колісника Дмитра Сидоровича витрати відповідача на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 3000 грн. 00 коп.

Рішення мотивовано тим, що відповідач свій обов`язок щодо сплати орендної плати за договором від 24.04.2020 року виконав належним чином, матеріали справи містять докази оплати за суборенду земельної ділянки згідно договору від 24.04.2020, за договором від тієї ж дати, що і спірний, та за тим самим предметом - суборенда земельної ділянки, а в свою чергу позивачем не надано належних доказів, що спростовують відповідні доводи і докази відповідача, а також пояснень щодо зарахування суми на іншу, ніж зазначено відповідачем, мету, у встановленому законом порядку.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.08.2021 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що висновок суду про те, що відповідач платіжним дорученням №702 від 30.07.2020 на суму 330 000, 00 грн., сплатив свою заборгованість за Договором є необґрунтованим, оскільки за 66 договорами суборенди у відповідача перед позивачем виник обов`язок щодо сплати 1 914 741, 36 грн. з яких відповідачем сплачено лише 960 000, 00 грн. Апелянт зазначає, що станом на 30.07.2020 за Договором у відповідача виник обов`язок щодо сплати лише 50% від суми зазначеної у Договорі. Також, скаржник вказує, що не погоджується з висновком суду, що неможливо встановити хронологію зарахування коштів (орендної плати) сторонами у договорі внаслідок відсутності відповідних доказів, оскільки позивач надавав Акт звіряння взаємних розрахунків за період квітень 2020 - червень 2021 за договорами суборенди від 24.04.2020. Поряд з цим, апелянт долучає інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.12.2020 та акт звіряння взаємних розрахунків за період квітень 2020 - червень 2021 між позивачем та відповідачем за договорами суборенди від 24.04.2020 та заявляє клопотання про залучення вказаних вище доказів до матеріалів справи.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.08.2021, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

05.10.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Фізичної особи-підприємеця Колісника Дмитра Сидоровича, відповідача у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останні просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

22.10.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт", позивача у справі, надійшли пояснення по справі, в яких позивач пояснює використання грошових коштів в сумі 330 000 грн., отриманих від відповідача платіжним дорученням №702 від 30.07.2020 року та просить скасувати рішення і ухвалити нове, про задоволення позову.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 24.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт" (орендар, позивач) та фізичною особою-підприємцем Колісником Дмитром Сидоровичем (суборендар, відповідач) було укладено договір суборенди земельної ділянки (далі- договір) (а.с. 12-14).

Відповідно до п. 1.1-1.4 договору орендар зобов`язується за плату передати суборендарю земельну ділянку у строкове платне користування без зміни цільового призначення, а суборендар зобов`язується прийняти і використовувати земельну ділянку відповідно до умов цього договору та вимог земельного законодавства. Земельна ділянка, що передається в суборенду, знаходиться у користуванні орендаря у відповідності до договору оренди від 20.04.2018 між орендарем і орендодавцем Жадченко Н.А. (надалі - договір оренди), у якому передбачено право суборенди (п. 3 додаткової угоди від 01.08.2019). Земельна ділянка розташована за межами с. Хрипівка, Городнянського району, Чернігівської області. Загальна площа земельної ділянки складає 9,39 га, у тому числі ріллі - 9,39 га, кадастровий номер земельної ділянки 7421489600:04:000:5380.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що земельна ділянка передається в суборенду до 30.11.2020 з дати підписання даного договору. Договір суборенди підлягає державній реєстрації.

Згідно із п. 3.1 договору суборендар сплачує орендарю орендну плату у розмірі 5600,00 грн., включно з ПДВ за 1 гектар земельної ділянки за весь період чинності договору. До 15.05.2020 - 10 % від загальної суми договору; до 15.07.2020 - 40 % від загальної суми договору. Решту коштів, а саме 50%, суборендар сплачує орендарю не пізніше, ніж у третій день збирання врожаю з земельної ділянки, але не пізніше 15.11.2020.

У відповідності до п. 4.1, 5.1 договору підписанням цього договору сторони підтверджують факт передачі земельної ділянки в суборенду. Після закінчення строку дії цього договору земельна ділянка вважається повернутою орендарю.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, передбачених договором, сторони несуть відповідальність на умовах і в порядку, передбачених чинним законодавством та договором.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30.11.2020 (п. 11.1 договору).

15.05.2020 договір зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, номер запису про інше речове право 36540936, що підтверджується витягом із відповідного Державного реєстру (а.с. 13 зворот).

Як зазначає позивач, суборендар (відповідач) своїх зобов`язань щодо сплати орендної плати за землю за спірним договору не виконав, у зв`язку з чим відповідно до п. 3.1 договору за останнім утворилась заборгованість з суборендної плати, а саме: з 16.05.2020 - на суму 5258,40 (10 % від загальної суми договору); з 16.07.2020 - на суму 21033,60 грн. (40 % від загальної суми договору); з 16.11.2020 - 26292,00 грн. (решта 50 %).

30.11.2020 ТОВ "Етнопродукт" за договором суборенди земельної ділянки від 24.04.2020 складено для ФОП Колісника Д.С. рахунок на оплату № 122 на суму 52584,00 грн., у якому зазначено: суборенда земельної ділянки 7421489600:04:000:5380; площа 9,39; ціна 5600,00 грн. (а.с. 15).

31.12.2020 ТОВ "Етнопродукт" складено податкову накладну №48 від 31.12.2020, яка була прийнята та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних за №9372725332 26.02.2021 (а.с. 16-17).

Відповідчем рахунок №112 від 30.11.2020 р. на суму 52 854, 00 грн. не сплачено. Доказів оплати заборгованості по договору суборенди земельної ділянки 7421489600:04:000:5380 від 24.04.2020 року відповідачем не надано.

Заборгованість з суборендної плати у сумі 52584,00 грн. заявлена позивачем до стягнення з відповідача за даним позовом.

Відповідно до п. 9.2 договору у разі прострочення сплати орендної плати суборендарем відповідно до п. 3.1, останній зобов`язаний сплатити орендарю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вчасно суми за кожен день прострочення платежу.

З посиланням на п.9.2 договору позивачем за період прострочення плати суборендних платежів з 16.05.2020 по 10.06.2021 нараховано пеню на суму 5059,94 грн.

На підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних за період прострочення плати суборендних платежів з 16.05.2020 по 10.06.2021 на суму 1185,47 грн. та інфляційних нарахувань за період з 16.05.2020 по 10.06.2021 на суму 4446,73 грн.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 792 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 93 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно частини 1-3 та 5 ст. 8 Закону України "Про оренду землі" орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. Право суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем передано відповідачу в суборенду земельну ділянку загальною площею 9,36 га, у тому числі рілля - 9,39 га, кадастровий номер 7421489600:04:000:5380, за оренду якої відповідач відповідно до п. 3.1 договору повинен сплачувати орендну плату у розмірі 5600,00 грн з ПДВ, за 1 гектар земельної ділянки за весь період чинності договору, а саме: до 15.05.2020 - 10 % від загальної суми договору; до 15.07.2020 ще 40 % від загальної суми договору; решту коштів, а саме 50% не пізніше, ніж у третій день збирання врожаю з земельної ділянки, але не пізніше 15.11.2020.

Позивач вважає, що відповідачем не виконано свого обов`язку зі сплати орендної плати, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 52584,00 грн.

В свою чергу, відповідач заперечує існування заборгованості, у підтвердження чого надав копію платіжного доручення №702 від 30.07.2020 на суму 330000,00 грн. з призначенням платежу "за суборенду земельної ділянки згідно договору від 24.04.2020".

З приводу вказаного вище платіжного доручення колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на науступне.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб`єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами визначено законом "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Згідно з п. 1.30 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" платіжне доручення -розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до п. 1.35 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Відповідно до п. 1.7. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Згідно з п. 3.8. вказаної Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті реквізит: "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи , на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення: "Призначення платежу" . Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Отже, право визначати призначення платежу в платіжних документах иа повноту інформації згідно вказаних норм належить виключно платнику (відповідачу).

Слід також зауважити, що у випадку, коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку : починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Наведений вище алгоритм розподілу коштів врегульований в статті 534 Цивільного кодексу України, яка визначає правила виконання грошового зобов`язання, якщо наявна сума грошей є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі не можуть бути задоволені. У такому випадку вимоги кредитора погашаються у встановленій черговості: - у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання. В даному випадку мова йдеться про судові витрати, витрати на сплату держмита та інших обов`язкових платежів, витрати на юридичну допомогу тощо. Такі витрати мають бути підтверджені кредитором (наприклад, підлягатиме стягненню за рішенням суду тощо); - у другу чергу підлягають сплаті проценти та неустойка, в разі їх нарахування на підставі договору або закону; - і лише в третю чергу сплачується основна сума боргу. Інший порядок погашення вимог кредитора може бути встановлений договором. Сторони можуть передбачити, наприклад, першочергове погашення основної суми боргу або інші правила тощо. Можливість застосування положень статті 534 Цивільного кодексу України безпосередньо залежить від змісту реквізиту "призначення платежу" платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею 534 цього Кодексу застосовуватися не може.

Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отримано без реквізиту "Призначення платежу" чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості тощо . Відповідний порядок наведено у пункті 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 № 22 та пункті 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.12.2019 у справі № 911/2630/18.

Як вбачається з платіжного доручення №702 від 30.07.2020 року, на яке посилається відповідач в якості доказу сплати заборгованості, в призначенні платежу не конкретизовано користування за якою саме земельною ділянкою (кадастровий номер) сплачуються кошти.

Суд апеляційної інстанції погоджується з позивачем, що останнім закрито заборгованість відповідача перед позивачем за іншими земельними ділянками з іншими кадастровими номерами.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем не надано заперечень щодо визначення позивачем черговості зарахування оплати по договорам, визначених у актах, виписки з банківського рахунку, платіжних доручень про перерахування коштів за іншими договорами від 24.04.2020.

Враховуючи, що право визначати призначення платежу в платіжних документах згідно вказаних норм належить виключно платнику , а обраний платником спосіб зазначення у платіжному дорученні не дає змоги позивачу ідентифікувати конкретний договір, за який здійснюється платіж, оскільки в ньому не зазначено ні первісного орендодавця, ні кадастровий номер земельної ділянки, а ні площі такої ділянки, колегія суддів приходить до висновку, що оплата за спірним договором, скоріше не була здійснена відповідачем (не мала місце), аніж булла.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень . Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

З урахуванням принципу змагальності саме на відповідача, який стверджує обставину належного виконання обов`язку із здійснення оплати за договором, покладено обов`язок доведення зазначеного ним належними та допустимими доказами.

Посилаючись на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 1 185, 47 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 4 446, 73 грн. ьа пені у розмірі 5 059 грн. 94 коп. за період з 16.05.2020 по 18.06.2021, які підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог.

Статтями 546, 549 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 9.2 договору у разі прострочення сплати орендної плати суборендарем відповідно до п. 3.1, останній зобов`язаний сплатити орендарю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вчасно суми за кожен день прострочення платежу.

З посиланням на вказаний вище пункт договору позивачем за період прострочення плати суборендних платежів з 16.05.2020 по 10.06.2021 нараховано пеню у розмірі 5 059, 94 грн.

Однак, наведений позивачем у позовній заяві розрахунок пені не відповідачє ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3260, 51 грн. пені.

Колегія суддів, зважаючи на встановлене вище, дійшла висновку про невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи через неповне з`ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт"є обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.08.2021 у справі №927/624/21 - скасуванню, з постановленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

З приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів зазначає наступне.

В клопотанні про відшкодування судових витрат на надання правової (правничої) допомоги наявний договір про надання правничої допомоги від 01 березня 2021 року №01-03-2021/ю1 укладений між Адвокатським об`єднанням Яр.ВАЛ та Товариством з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт".

Позивачем надано детальний перелік робіт виконаних за договором № 01-03-2021/ю1 від 01.03.2021, з якого вбачається, що за надання правової допомоги, що складається з ознайомлення з документами, наданими позивачем у даній справі, аналізу норм чинного законодавства та судової практики, підготовки позовної заяви та аналізу відзиву на позову заяву в загальному 11 годин на суму 11 000 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем, станом на момент розгляду клопотання про прийняття додаткової постанови щодо стягнення судових витрат 07.07.2021 р. не було подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката позивача.

Дослідивши розрахунок суми судових витрат позивача колегія суддів зазначає, що під час розгляду даної справи №927/624/21 у суді першої інстанції позивачем було подано позову заяву, а також відповідь на відзив на позовну заяву.

Отже, з наданих доказів на підтвердження здійснених судових витрат на професійну правничу допомогу та витрат, пов`язаних із розглядом справи вбачається, що позивачем надано належні докази на підтвердження понесення ним в суді першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу адвоката у даній справі у розмірі та витрат, пов`язаних із розглядом справи у розмірі 11 000 грн. 00 коп., що є розумним розміром витрат позивача на послуги адвоката у даній справі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог .

Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що розгляд апеляційної скарги з порушенням строку, визначеного ч.1 ст. 273 ГПК України, зумовлений перебування судді Агрикової О.В. на лікарняному з 26.10.2021 року.

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.08.2021 року у справі №927/624/21 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.08.2021 у справі №927/624/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Колісника Дмитра Сидоровича, ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт" (пр. Миру, 233, м. Чернігів, 14007, код ЄДРПОУ 03798553) 52 284 (п`ятдесят дві тисячі двісті вісімдесят чотири) грн. 00 коп. боргу, 1 185 (тисяча сто вісімдесят п`ять) грн. 47 коп. 3 % річних, 4 446 (чотири тисячі чотириста сорок шість) грн. 73 коп. інфляційних нарахувань, 3 260 (три тисячі двісті шістдесят) грн. 51 коп. пені. 2 205 (дві тисячі двісті п`ять) грн. 52 коп. судового збору та 11 000 (одинадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу адвоката.

3 . У решті позову відмовити.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Колісника Дмитра Сидоровича, ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт" (пр. Миру, 233, м. Чернігів, 14007, код ЄДРПОУ 03798553) 3 302 (три тисячі триста дві) грн. 85 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду Чернігівської області видати накази на виконання даної постанови.

5. Матеріали справи №927/624/21 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

М.Г. Чорногуз