Рішення

від 10.08.2021 по справі 927/624/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

10 серпня 2021 року справа № 927/624/21 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Етнопродукт , проспект Миру, буд. 233, м. Чернігів, 14007

e-mail: or@ethnoproduct.com

до фізичної особи-підприємеця Колісника Дмитра Сидоровича, АДРЕСА_1

e-mail: відсутній

про стягнення 63276 грн.14 коп.

Без виклику сторін

встановив:

До Господарського суду Чернігівської області звернувся позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт", з позовом до фізичної особи-підприємця Колісника Дмитра Сидоровича про стягнення заборгованості у сумі 52584грн. 00 коп., пені у сумі 5059 грн. 94 коп., 3% річних у сумі 1185 грн. 47 коп. та інфляційних нарахувань у сумі 4446 грн. 73 коп.

Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов укладеного сторонами договору суборенди земельної ділянки від 24.04.2020.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області 17.06.2021 відкрите спрощене позовне провадження у справі №927/624/21 без повідомлення учасників сторін; надано відповідачу строк (до 16.07.2021) для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України. Вказаною ухвалою відповідача повідомлено про те, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. Запропоновано позивачу у строк до п`яти днів з дня отримання відзиву подати до суду відповідь на відзив.

16.07.2021 у встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив на позовну заяву з доданими до нього документами №59/А від 14.07.2021, у якому останній щодо позовних вимог заперечив, вказавши що орендна плата за оренду вказаної у договорі суборенди від 24.04.2020 земельної ділянки площею 9,39 га сплачена згідно платіжного дорученням №702 від 30.07.2020 на суму 330000,00 грн., у тому числі 52584,00 грн., тобто на момент подання позову заборгованість відсутня. Договір відповідно до п. 11.1., припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, та не був продовжений сторонами. Належні докази існування заборгованості за спірним договором у матеріалах справи відсутні. З моменту укладання договору та до моменту отримання ухвали суду про відкриття провадження у справі позивач жодних претензій відповідачу не пред`являв. Оскільки заборгованість перед позивачем погашена повністю до пред`явлення позову та в межах строку, визначеного п. 3.1 договору, позовні вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних є безпідставними. Позивачем вказано про те, що пеня нарахована позивачем з порушенням ч. 6 ст. 232 господарського кодексу України та з порушенням встановленого строку позовної давності у один рік, відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України; відповідач заперечив щодо стягнення витрат у якості правової допомоги у сумі 10000,00 грн. У відзиві відповідач просить суд стягнути з позивача 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Від позивача у встановлений судом строк на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якому позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, вказавши, що твердження відповідача не відповідають дійсності, оскільки 24.04.2020 між ТОВ Етнопродукт та ФОП Колісник Д.С. було укладено 66 договорів суборенди земельних ділянок на загальну суму 1914741,36 грн.; відповідачем частково виконано зобов?язання щодо оплати оренди земельних ділянок за іншими договорами суборенди, але не за договором суборенди земельної ділянки за кадастровим номером 7421489600:04:000:5380. Зазначений факт позивач підтверджує доданим актом звіряння за квітень 2020 року - червень 2021 року, у якому, за доводами позивача, зазначено, які саме договори були оплачені відповідачем та акт звіряння за квітень 2020 року - червень 2021 року, яким підтверджує суму боргу. Позивач посилається на додане відповідачем платіжне доручення №610 від 15.05.2020 в той час як вірним є платіжне доручення №702 від 30.07.2020 на суму 330000,00 грн., у якому у призначенні платежу зазначене посилання тільки на договір суборенди земельної ділянки від 24.04.2020 без зазначення кадастрового номера земельної ділянки, за оренду якої сплачується сума, не зазначена фізична особа, яка здала земельну ділянку в оренду, а також правильна сума за оренду земельної ділянки. Вказані факти, на думку позивача, доводять, що відповідачем не виконано зобов?язання щодо сплати за оренду земельної ділянки за кадастровим номером 7421489600:04:000:5380. Щодо закінчення терміну договору, про що зазначав відповідача у відзиві на позовну заяву, позивач у справі заперечив.

Інших заяв та клопотань від сторін не надійшло.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

24.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт" (орендар, позивач) та фізичною особою-підприємцем Колісником Дмитром Сидоровичем (суборендар, відповідач) було укладено договір суборенди земельної ділянки (далі- договір) (а.с. 12-14).

Відповідно до п. 1.1-1.4 договору орендар зобов`язується за плату передати суборендарю земельну ділянку у строкове платне користування без зміни цільового призначення, а суборендар зобов`язується прийняти і використовувати земельну ділянку відповідно до умов цього договору та вимог земельного законодавства. Земельна ділянка, що передається в суборенду, знаходиться у користуванні орендаря у відповідності до договору оренди від 20.04.2018 між орендарем і орендодавцем Жадченко Н.А. (надалі - договір оренди), у якому передбачено право суборенди (п. 3 додаткової угоди від 01.08.2019). Земельна ділянка розташована за межами с. Хрипівка, Городнянського району, Чернігівської області. Загальна площа земельної ділянки складає 9,39 га, у тому числі ріллі - 9,39 га, кадастровий номер земельної ділянки 7421489600:04:000:5380.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що земельна ділянка передається в суборенду до 30.11.2020 з дати підписання даного договору. Договір суборенди підлягає державній реєстрації.

Згідно із п. 3.1 договору суборендар сплачує орендарю орендну плату у розмірі 5600,00 грн., включно з ПДВ за 1 гектар земельної ділянки за весь період чинності договору. До 15.05.2020 - 10 % від загальної суми договору; до 15.07.2020 - 40 % від загальної суми договору. Решту коштів, а саме 50%, суборендар сплачує орендарю не пізніше, ніж у третій день збирання врожаю з земельної ділянки, але не пізніше 15.11.2020.

У відповідності до п. 4.1, 5.1 договору підписанням цього договору сторони підтверджують факт передачі земельної ділянки в суборенду. Після закінчення строку дії цього договору земельна ділянка вважається повернутою орендарю.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, передбачених договором, сторони несуть відповідальність на умовах і в порядку, передбачених чинним законодавством та договором.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30.11.2020 (п. 11.1 договору).

15.05.2020 договір зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, номер запису про інше речове право 36540936, що підтверджується витягом із відповідного Державного реєстру (а.с. 13 зворот).

Як зазначає позивач, суборендар (відповідач) своїх зобов`язань щодо сплати орендної плати за землю за спірним договору не виконав, у зв`язку з чим відповідно до п. 3.1 договору за останнім утворилась заборгованість з суборендної плати, а саме: з 16.05.2020 - на суму 5258,40 (10 % від загальної суми договору); з 16.07.2020 - на суму 21033,60 грн. (40 % від загальної суми договору); з 16.11.2020 - 26292,00 грн. (решта 50 %).

30.11.2020 ТОВ "Етнопродукт" за договором суборенди земельної ділянки від 24.04.2020 складено для ФОП Колісника Д.С. рахунок на оплату № 122 на суму 52584,00 грн., у якому зазначено: суборенда земельної ділянки 7421489600:04:000:5380; площа 9,39; ціна 5600,00 грн. (а.с. 15).

31.12.2020 ТОВ "Етнопродукт" складено податкову накладну №48 від 31.12.2020, яка була прийнята та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних за №9372725332 26.02.2021 (а.с. 16-17).

Заборгованість з суборендної плати у сумі 52584,00 грн. заявлена позивачем до стягнення з відповідача за даним позовом.

Відповідно до п. 9.2 договору у разі прострочення сплати орендної плати суборендарем відповідно до п. 3.1, останній зобов`язаний сплатити орендарю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вчасно суми за кожен день прострочення платежу.

З посиланням на п.9.2 договору позивачем за період прострочення плати суборендних платежів з 16.05.2020 по 10.06.2021 нараховано пеню на суму 5059,94 грн.

На підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних за період прострочення плати суборендних платежів з 16.05.2020 по 10.06.2021 на суму 1185,47 грн. та інфляційних нарахувань за період з 16.05.2020 по 10.06.2021 на суму 4446,73 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 792 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 93 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно частини 1-3 та 5 ст. 8 Закону України "Про оренду землі" орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. Право суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, позивачем передано відповідачу в суборенду земельну ділянку загальною площею 9,36 га, у тому числі рілля - 9,39 га, кадастровий номер 7421489600:04:000:5380, за оренду якої відповідач відповідно до п. 3.1 договору повинен сплачувати орендну плату у розмірі 5600,00 грн з ПДВ, за 1 гектар земельної ділянки за весь період чинності договору, а саме: до 15.05.2020 - 10 % від загальної суми договору; до 15.07.2020 ще 40 % від загальної суми договору; решту коштів, а саме 50% не пізніше, ніж у третій день збирання врожаю з земельної ділянки, але не пізніше 15.11.2020.

За доводами позивача відповідачем не виконано свого обов`язку зі сплати орендної плати, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 52584,00 грн.

Відповідач заперечує існування заборгованості, у підтвердження чого надав копію платіжного доручення №702 від 30.07.2020 на суму 330000,00 грн. з призначенням платежу "за суборенду земельної ділянки згідно договору від 24.04.2020".

Суд, дослідивши подану відповідачем копію платіжного доручення №702 від 30.07.2020 на суму 330000,00 грн. з призначенням платежу "за суборенду земельної ділянки згідно договору від 24.04.2020", суд зазначає таке.

Щодо порядку зарахування коштів слід зазначити, що у випадку, коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Наведений вище алгоритм розподілу коштів урегульований у статті 534 Цивільного кодексу України, яка визначає правила виконання грошового зобов`язання, якщо наявна сума грошей є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі не можуть бути задоволені. У такому випадку вимоги кредитора погашаються у встановленій черговості:

- у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання. В даному випадку мова йдеться про судові витрати, витрати на сплату держмита та інших обов`язкових платежів, витрати на юридичну допомогу тощо. Такі витрати мають бути підтверджені кредитором (наприклад, підлягатиме стягненню за рішенням суду тощо);

- у другу чергу підлягають сплаті проценти та неустойка, в разі їх нарахування на підставі договору або закону;

- і лише в третю чергу сплачується основна сума боргу. Інший порядок погашення вимог кредитора може бути встановлений договором. Сторони можуть передбачити, наприклад, першочергове погашення основної суми боргу або інші правила тощо.

Можливість застосування положень статті 534 Цивільного кодексу України безпосередньо залежить від змісту реквізиту "призначення платежу" платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що, якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею 534 Цивільного кодексу України застосовуватися не може.

Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження або платіж буде отримано без реквізиту "Призначення платежу" чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості тощо.

Відповідний порядок наведено у пункті 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 № 22 та пункті 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 904/12527/16, від 26.09.2019 у справі № 910/12934/18, від 26.12.2019 у справі 911/2630/18.

Судом встановлено, що між сторонами укладено 66 договорів суборенди земельних ділянок від однієї дати (від 24.04.2020), але з різними кадастровими намерами земельних ділянок, які надано позивачем відповідачу в суборенду. Позивачем ані у позовній заяві, іні у відповіді на відзив не було вказно у якій послідовності були укладенні 66 договорів суборенди.

Будь-яку хронологію зарахування коштів (орендної плати) сторонами у договорі, який є предметом спору у даній справі встановити неможливо внаслідок відсутності відповідних доказів.

Як вбачається з наданої відповідачем копії платіжного доручення №702 від 30.07.2020 на суму 330000,00 грн., вказана сума сплачена за суборенду земельної ділянки згідно договору від 24.04.2020, тобто за договором від тієї ж дати, що і спірний, та за тим самим предметом - суборенда земельної ділянки.

В даному випадку сума коштів, яка надійшла від відповідача за правилами ст.534 Цивільного кодексу України, а саме 330000,00 грн., була достатньою для задоволення вимог кредитора щодо погашення боргу в повному обсязі.

Додані позивачем акти звіряння за квітень 2020 року - червень 2021 року судом оцінюються критично, оскільки з акту неможливо у повній мірі ідентифікувати кадастрові номери земельних ділянок, за яким, за доводами позивача, проводились оплати, та дати сплати, оскільки їх неможливо прочитати (позивачем надано копію доказу неналежної якості). Крім того, вказані акти не підписані з боку відповідача, а тому відсутні підстави вважати, що акти звіряння мають юридичну сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості та погоджує зазначені проплати.

Враховуючи зазначене, доводи позивача про те, що платіжне доручення не є доказом виконання зобов?язання за договором, оскільки у платіжному доручення у призначенні платежу іде посилання тільки на договір суборенди земельної ділянки від 24.04.2020, без зазначенні кадастрового номера земельної ділянки, за оренду якої сплачується сума, фізичної особи, яка здала земельну ділянку в оренду, правильної суми за оренду земельної ділянки, спростовуються викладеним вище.

Позивачем не надано належних доказів, що спростовують відповідні доводи і докази відповідача, а також пояснень щодо зарахування суми на іншу, ніж зазначено відповідачем, мету, у встановленому законом порядку.

Оскільки сплата коштів відповідачем відбулась 30.07.2020 за спірним договором, позивачем вказані обставини не спростовано, а суд доходить висновку, що підстави для стягнення з відповідача суборендної плати за договором суборенди земельної ділянки від 24.04.2020 відсутні.

Згідно із ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку. Зазначена правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 21.01.2018 у справі №5-249кс15.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінивши усі наявні докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що надані відповідачем докази у підтвердження викладених ним обставин є більш вірогідними, ніж докази, надані позивачем.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням викладеного вище у задоволенні позову у частині стягнення суборендної плати у сумі 52584,00 грн. слід відмовити за необгрунтованістю.

У зв`язку з тим, що суд відмовив у задоволенні позовних вимог у частині стягнення з відповідача основної заборгованості, не підлягають задоволенню і похідні від основної вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 5059,94 грн., 3% річних у сумі 1185,47 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 4446,73 грн.

Таким чином, позов є необгрунтованим та не підлягає задоволенню.

Оскільки у позові слід відмовити повністю, судові витрати, понесені позивачем, стягненню з відповідача не підлягають.

Відповідач у відзиві на позов просить стягнути з позивача суд 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Частиною 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Таким чином, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Відповідач у відзиві на позов навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, у якому зазначив, що попередній розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката становить 3000 грн.

Як докази витрат на професійну правничу допомогу позивач надав: копію договору про надання професійної правничої допомоги та представництво інтересів в господарському суді № 24 від 12.07.2021, укладений між Адвокатським бюро "Дефініція Кушніра" та відповідачем (далі - договір); копію акту прийому-передачі виконаних робіт №1 (опис робіт (наданих послуг) від 14.07.2021 на суму 3000,00 грн.; копію рахунку на оплату правничих послуг адвокатського бюро № 24 від 14.07.2021 на суму 3000,00 грн.; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 345 від 19.10.2009, виданого Кушнір С.В.; ордер на надання правничої (правової) допомоги від 14.07.2021 № 1011277 на ім`я адвоката Кушнір С.В.

Згідно із п. 1.1 договору виконавець в особі адвоката Кушніра С.В. зобов`язується надати професійну правничу допомогу, представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, складення усіх необхідних процесуальних документів, заяв по суті справи, заяв з процесуальних питань, збір доказів тощо, а замовник зобов`язується виплатити виконавцю винагороду (гонорар), винагороду за результат та оплатити всі витрати виконавця, пов`язані з виконанням завдання замовника відповідно до цього договору.

Виконавець приймає на себе обов`язки представляти права і законні інтереси замовника в місцевому господарському суді першої інстанції, апеляційному господарському суді, згідно з умовами цього Договору з усіма правами представника, які передбачені Господарським процесуальним кодексом України, у зв`язку зі зверненням ТОВ "Етнопродукт" до господарського суду області з позовом до замовника про стягнення заборгованості та штрафних санкцій у справі № 927/624/21 за договором суборенди земельної ділянки від 24.04.2020 (п. 1.2 договору).

У п. 3.2 договору сторони погодили найменування та вартість послуг, які надаються Адвокатом, загальна вартість яких становить 3000 грн. Оплата винагороди (гонорару) виконавцю за цим договором здійснюється замовником шляхом безготівкового розрахунку на банківський рахунок виконавця. Оплата винагороди здійснюється замовником до 30.09. 2021.

14.07.2021 Адвокат та відповідач підписали акт прийому-передачі виконаних робіт №1, у якому зазначено про надання Адвокатом Клієнту послуг правничої допомоги, визначених у договорі, на загальну суму 3000,00 грн, а саме:

1. Складено відзив на позовну заяву за предметом позову з проведення аналізу та застосування відповідних правових норм (їх вивчення та можливість застосування) - вартість послуг 2000,00 грн.

2. Направлення поштою матеріалів та відзиву на позовну заяву від імені замовника до Господарського суду та позивача (включено витрати адвоката на відправку поштою) - вартість послуг невизначена.

3. Складення заперечення на відповідь на відзив - вартість послуг 1000,00 грн.

Вивчивши надані відповідачем докази понесених ним судових витрат на правничу допомогу, зазначені у акті наданої правничої допомоги, з урахуванням матеріалів справи, її категорії та складності, характер та обсяг наданих адвокатом послуг, виходячи з принципу розумності, справедливості та пропорційності, суд, керуючись частиною 4 статті 129 Господарського кодексу України, дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню у розмірі 3000,00 грн.

Заяви про неспівмірність або клопотання про зменшення витрат відповідача на професійну правничу допомогу від позивача не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у позові відмовлено повністю, стягненню з позивача підлягають витрати відповідача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 3000,00 грн.

Керуючись ст. 129, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт" ( пр. Миру, 233, м. Чернігів, 14007, код 03798553) на користь фізичної особи - підприємця Колісника Дмитра Сидоровича ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати відповідача на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 3000 грн. 00 коп. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення підписаний 10.08.2021.

Суддя М.О. Демидова