Рішення

від 17.11.2021 по справі 914/2276/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2021 справа № 914/2276/21

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. за участю секретаря судового засідання Бернацької Л.В., розглянув матеріали

за позовом: Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» , м. Київ,

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК ЕКСІМ» , м. Львів,

до відповідача 2 : ОСОБА_1 , м. Пустомити, Львівська область,

предмет позову: стягнення 472 888,56 грн.,

підстава позову: порушення умов кредитного договору № 011/0046/00654918 від 27.09.2019 року,

за участю представників:

позивача: Сапіга Микола Миколайович (в режимі відеоконференції),

відповідача 1: не з`явився,

відповідача 2: не з`явився,

ПРОЦЕС

26.07.2021 до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК ЕКСІМ» та до ОСОБА_1 про солідарне стягнення 472 888,56 грн.

Згідно з частиною 1 статті 176 Господарського процесуального кодексу України судом з`ясовано інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.

04.08.2021 до суду надійшла відповідь від Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Львівській області.

Ухвалою суду від 09.08.2021 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 29.09.2021. Хід судових засідань відображено в попередніх ухвалах суду та протоколах судових засідань. Зокрема, 27.10.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 17.11.2021.

Відводів суду сторонами не заявлялось.

У судове зсідання 17.11.2021 з`явився представник позивача, підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідачі явку представників повторно не забезпечили, причин неявки не повідомили. Суд зауважує, що адреси відповідачів, на які направлялася кореспонденція суду, відповідає місцезнаходженню відповідача 1 згідно з відомостями, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та відомостями, повідомленими позивачем у позовній заяві; відповідача 2 - з відомостями, вказаними позивачем у позовній заяві, які підтверджені відповіддю Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Львівській області. Також судом із матеріалів справи встановлено іншу адресу можливого місцезнаходження відповідача 1 - Львівське шосе,1, м. Миколаїв, 81600.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклик і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень, а відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Проте, конверти з ухвалами суду, адресовані відповідачу 1 на відомі суду дві адреси, повертаються на адресу суду з відмітками пошти за закінченням терміну зберігання з адреси Львівське шосе,1, м. Миколаїв, 81600, та адресат відсутній з юридичної адреси - вул. Головацького, 17/1, м. Львів, 79018.

Натомість відповідачем 2 отримувалась кореспонденція суду, оскільки до суду повернувся лише один конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі, інша кореспонденція отримувалась адресатом, про що свідчить відстеження поштового відправлення за трек-кодом 7901414220358 (на 17.11.2021) з відміткою пошти відправлення вручено: особисто, 30.10.2021 та неповернення раніше надісланої вихідної кореспонденції суду.

Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також судом здійснювались телефонограми відповідачам на номери телефону, вказані у позовній заяві, проте, за такими номерами відсутній зв`язок і абонент обмежений у прийманні дзвінків.

Суд також звертає увагу, що відповідач 2 - ОСОБА_1 відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є керівником та одним із засновників відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК ЕКСІМ» . Тому, очевидно про судове провадження у справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК ЕКСІМ» та до ОСОБА_1 відповідачі обізнані. Разом з тим, правом на участь в розгляді справи не скористалися.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Пунктом 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд також враховує позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 15.05.2019 року у справі № 0870/8014/12, щодо того, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Враховуючи неотримання відповідачем 1 ухвал суду з незалежних від суду причин, за умов вжиття судом усіх заходів щодо повідомлення сторони про судовий процес у даній справі, повторну неявку та неповідомлення причин неявки відповідачів у судові засідання, відсутність будь-яких клопотань від сторін щодо процесу розгляду справи, суд не вважає повторну неявку представників відповідачів такою, що перешкоджає розгляду справи по суті в даному судовому засіданні.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 17.11.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позивач зазначає, що на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК ЕКСІМ» уклав з відповідачем 1 кредитний договір та надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 400 000,00 грн.

Станом на 02.10.2020 року заборгованість позичальника перед банком, за розрахунками позивача, становить 375 500,64 грн. заборгованості по кредиту та 97 387,92 грн. заборгованості по відсотках.

У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 27.09.2019року між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір поруки. Тому позовні вимоги заявлено солідарно до позичальника та до поручителя.

Відповідачі позицій щодо заявлених позовних вимог не висловили.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ІЗ МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ

12.09.2019 року ОСОБА_1 як керівник Товариства з обмеженою відповідальністю ТК ЕКСІМ підписав анкету-заяву на отримання кредиту № Д5-В1/61-349, підпис скріплено печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю ТК ЕКСІМ .

27.09.2019 року Акціонерним товариством Райффайзен Банк Аваль (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТК ЕКСІМ (надалі по тексту рішення - відповідач 1, згідно з договором - позичальник) укладено кредитний договір № 011/0046/00654918, відповідно до якого кредитор зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 400 000,00 грн., а позичальник зобов`язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші зобов`язання, визначені договором.

Додатком до договору є графік погашення заборгованості за кредитом і сплати процентів: щомісячно, до 27 числа, починаючи з жовтня 2019 року по вересень 2021 року.

27.09.2019 року директором Товариства з обмеженою відповідальністю ТК ЕКСІМ Качмаром Ю.О. подано банку заяву вих. № 1 про надання кредитних коштів відповідно до договору від 27.09.2019 року, перерахувавши на рахунок позичальника, відкритий в Акціонерному товаристві Райффайзен Банк Аваль , 26008563837.

Як вбачається з виписки по рахунку НОМЕР_1 Товариства з обмеженою відповідальністю ТК ЕКСІМ від 02.10.2020 року, 27.09.2019 року позичальнику надано 400 000,00 грн. кредитних коштів згідно з договором від 27.09.2019 року на кореспондуючий рахунок НОМЕР_2 .

Із виписки по рахунку НОМЕР_1 за період 27.09.2019 - 27.09.2020 року вбачається періодичне погашення кредиту позичальником, а саме 28.10.2019 року на суму 22 778,99 грн. (згідно з графіком погашенню заборгованості по кредиту підлягала сума 12 258,44 грн. та по відсотках - 10 520,55 грн.), 29.11.2019 року на суму 22 789,74 грн. (згідно з графіком погашенню заборгованості по кредиту підлягала сума 12 240,92 грн. та по відсотках - 10 538,07 грн.), 14.01.2020 року на суму 4 400,00 грн., 22.01.2020 року на суму 40,04 грн.

На час звернення з позовом до суду Публічним акціонерним товариством Райффайзен Банк змінено найменування на Акціонерне товариство Райффайзен Банк (код ЄДРПОУ - 14305909).

27.09.2019 року Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» і громадянином України ОСОБА_1 (надалі по тексту рішення - відповідач 2, згідно з договором - поручитель) укладено договір поруки № 011/0046/00654918/1, відповідно до якого поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, утому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов кредитного договору, за умовами якого позичальник зобов`язаний

повернути кредит в розмірі 400 000,00 грн. в порядку, передбаченому кредитним договором, не пізніше 27.09.2021 року, або іншої дати, визначеної відповідно до умов кредитного договору,

сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 32 % річних або в будь-якому іншому розмірі, зміненому відповідно до умов кредитного договору, у тому числі на підставі додаткових угод до нього, укладених після набуття чинності цим договором,

сплатити комісії, в розмірах, передбачених кредитним договором,

сплатити пені, штрафи, передбачені кредитним договором, а також відшкодувати витрати та збитки кредитора, пов`язані з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені кредитним договором, у тому числі при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов`язань (п. 1.2 договору поруки).

Відповідно до п. 2.1 договору поруки поручитель і позичальник відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

15.10.2020 року позивачем надіслано відповідачам вимоги від 12.10.2020 року про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, зокрема, банк вимагав у строк не більше 30 календарних днів з дати одержання вимоги (поручителя - 10 днів) здійснити дострокове повернення кредиту у повному обсязі разом зі сплатою процентів та пені, а саме 375 500,00 грн. заборгованості по кредиту, 97 387,92 грн. заборгованості по відсотках.

Дані факти матеріалами справи підтверджені, відповідачем не спростовувались.

ВИСНОВКИ СУДУ

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, з огляду на таке.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено вище та не спростовано відповідачами, між позивачем та відповідачем 1 виникли правовідносини внаслідок укладення 27.09.2019 року кредитного договору, позичальник отримав кредитні кошти в сумі 400 000,00 грн., проте, повертав їх частково, не у повному обсязі та не відповідно до графіку, узгодженого в додатку № 1 до кредитного договору.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Позика. Кредит. Банківський вклад Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

За частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом статей 629, 525, 612, 611 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Кредитним договором (п. 1.3) сторони визначили, що кінцевим терміном погашення кредиту є 27.09.2021 року або інша дата, визначена відповідно до п. 5.4 або ст. 8 договору (останній день строку користування кредитом, до закінчення якого позичальник зобов`язаний здійснити погашення заборгованості за договором в повному обсязі).

Відповідно до п. 5.2 договору позичальник здійснює повернення кредиту та сплату процентів щомісяця ануїтетними (однаковими) платежами в розмірах згідно з графіком, зокрема, кожного місяця, 27 числа.

Відповідно до п. 5.8 договору вимоги кредитора щодо погашення заборгованості підлягають задоволенню в залежності від терміну виникнення заборгованості за договором у певній черговості, зокрема, сплата пені, штрафу за договором; сплата прострочених нарахованих процентів; погашення простроченої заборгованості за кредитом. Крім цього, кредитор на власний розсуд має право самостійно приймати рішення щодо встановлення іншої черговості погашення заборгованості.

Як передбачено графіком погашення заборгованості за кредитом і сплати процентів, 27 числа кожного місяця з жовтня 2019 року по вересень 2021 року позичальник повинен сплачувати 22 778,99 грн. (крім останнього платежу, який становить 22 603,27 грн.), які включають в себе кредитні кошти та проценти. Відповідно до погодженого графіку за весь період позичальник повинен повернути банку 400 000,00 грн. кредитних коштів і 146 520,04 грн. процентів.

За розрахунками позивача, на 02.10.2020 року заборгованість позичальника по кредиту становить 375 500,64 грн. Упродовж жовтня 2019 року - січня 2020 року відповідачем 1 здійснювались часткові сплати коштів, зокрема, погашення кредиту відповідно до графіку 27.10.2019 року та 27.11.2019 року, та погашення відсотків 27.11.2019 року, 27.11.2019 року, 14.01.2020 року та 22.01.2020 року. Зокрема, зі здійснених відповідачем платежів вбачається погашення кредиту в сумі 24 499,36 грн. та відсотків в сумі 25 509,41 грн.

Тобто, вже у грудні 2019 року допущено прострочення по внесенню платежів, передбачених графіком, внаслідок чого на липень 2021 року кредитних коштів повернуто лише на суму 24 499,36 грн.

Докази повернення решти кредитних коштів відповідно до графіку, погодженого сторонами в додатку № 1 до кредитного договору, суду не подано. Відповідно, не сплаченими залишились 375 500,64 грн. кредиту.

Суд зауважує, що відображені у виписці відомості в графі стягнення % по кредиту , дебет , в такі дати як 27.10.2019 року, 27.11.2019 року, 27.12.2019 року, 27.01.2020 року, 27.02.2020 року, 27.03.2020 року, 27.04.2020 року, 27.05.2020 року, 27.06.2020 року, 27.07.2020 року, 27.08.2020 року, 27.09.2020 року, гідно з поясненнями позивача є сумами відсотків, які були нараховані у відповідний строк їх оплати, однак, такі не були сплачені позивальником. Крім цього, як визнано позивачем у розрахунку заборгованості, станом на 22.10.2020 розмір нарахованих відсотків за користування кредитом становив 122 897,33 грн., оскільки розмір 146 520,04 грн. мав би місце станом на 27.09.2021 та за умов планового та своєчасного погашення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України (постанова Великої Палати ВС від 28.03.2018 р. у справі № 444/9519/12).

Як визначено п. 8.1 кредитного договору, у разі настання обставин дефолту (невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань за договором та/або договором забезпечення, а також інші обставини, які, на думку кредитора, свідчать про те, що зобов`язання позичальника за договором не будуть виконані), кредитор має безумовне право на вжити такі заходи як, зокрема, вимагати дострокового повного/часткового погашення заборгованості (пп. 8.1.3 п. 8.1).

Відповідно до п. 8.3 договору якщо кредитор користується такими правами, то він повідомляє про це позичальника шляхом направлення письмового повідомлення. У цьому разі зобов`язання кредитора щодо надання кредиту є припиненими з дати направлення кредитором відповідного повідомлення або з іншої дати, визначеної кредитором самостійно. Позичальник зобов`язаний виконати вимогу, зазначену в письмовому повідомленні кредитора, і здійснити погашення заборгованості негайно, але не пізніше тридцятого календарного дня з дня направлення кредитором позичальнику відповідного повідомлення (якщо у відповідному повідомленні не зазначений менший строк).

Позивач, за обставин невнесення позичальником платежів відповідно до графіку (допущення прострочення чергового платежу в листопаді 2019 року), скористався своїм правом і звернуся до позичальника та до його поручителя із вимогами повернення всієї суми кредиту разом з процентами за користування кредитом.

Враховуючи такі умови договору, та враховуючи, що у вимозі від 12.10.2020 року строк її виконання визначеною пізнішою датою (з моменту отримання вимоги, а не з моменту її надіслання), суд враховує положення договору та зазначає, що оскільки вимога надсилалась 15.10.2020, то останнім тридцятим днем її виконання було 14.11.2020 року. Тому нарахування позивачем відсотків за користування кредитом станом на 02.10.2020 відповідає умовам договору та законодавству.

Щодо розміру процентів, то процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. ч. 1, 2 ст. 1056 1 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до п. 5.3 договору позичальник зобов`язується здійснювати погашення кредиту та процентів ануїтетними платежами у валюті кредиту кожного місяця. 27 числа, та при погашенні заборгованості за кредитом в повному обсязі.

А згідно з п. 5.2 договору ануїтетний платіж включає в себе повернення частини основної суми кредиту та сплату процентів за його користування. Щомісячний ануїтетний платіж розраховується за формулою з урахуванням суми щомісячного платежу за відсотками (залишок заборгованості за кредитом * річна процентна ставка / кількість днів поточного року) * кількість днів у місяці, який передує даті сплаті ануїтетного платежу) та суми щомісячного платежу за основним боргом (сума щомісячного повернення кредиту - сума щомісячного платежу за відсотками).

Враховуючи наведене та обставини справи щодо внесення позичальником платежів по відсотках за користування кредитом на загальну суму 25 509,41 грн. станом на 02.10.2020 при нарахованих 122 897,33 грн. станом на 02.10.2020, суд погоджується із твердженнями позивача про залишок несплачених відсотків за користування кредитом у розмірі 97 387,92 грн. Тому позовна вимога в цій частині також визнається судом обґрунтованою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі (ч. ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України ).

Як зазначено вище, договором поруки передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором за забезпеченим зобов`язанням у тому ж обсязі, що і позичальник. Тому позивач правомірно заявляє позовні вимоги до відповідачів на всю суму заборгованості позичальника.

Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Договорами поруки (п. 2.1) передбачено, що у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань в порядку та строки, встановлені кредитним договором, кредитор набуває права вимоги до поручителя щодо сплати заборгованості.

У частинах першій, третій статті 509 Цивільного кодексу України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Враховуючи наведені вище обставини справи, не спростовані відповідачами, суд доходить висновку про обгрунтованість позовних вимог та їх задоволення у спосіб солідарного стягнення заборгованості із позичальника та поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, сплачений позивачем, покладається на відповідачів порівну - по 3 546,66 грн., оскільки солідарне стягнення суми судових витрат чинним законодавством не передбачене, що відповідає також судовій практиці (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 вересня 2021 року у справі № 914/159/13). Більше того, відповідно до роз`яснень Пленуму Вищого Господарського Суду України від 21.02.2013 № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України , якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК ЕКСІМ» і до ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК ЕКСІМ» (ідентифікаційний код юридичної особи 39209748, 79018, Львівська обл., місто Львів, вулиця Головацького, будинок 17, квартира 1) і ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_3 ) 375 500,64 грн. заборгованості по кредиту, 97 387,92 грн. заборгованості по відсотках.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК ЕКСІМ» (ідентифікаційний код юридичної особи 39209748, 79018, Львівська обл., місто Львів, вулиця Головацького, будинок 17, квартира 1) на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (ідентифікаційний код юридичної особи 14305909, 01011, місто Київ, вулиця Лєскова, будинок 9) 3 546,66 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (ідентифікаційний код юридичної особи 14305909, 01011, місто Київ, вулиця Лєскова, будинок 9) 3 546,66 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 19.11.2021.

Суддя Матвіїв Р.І.