Ухвала

від 19.11.2021 по справі 915/1617/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

19 листопада 2021 року Справа № 915/1617/21

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ткаченко О.В.

розглянувши заяву б/н від 16.11.2021р. (вх.№17283/21 від 17.11.2021) товариства з обмеженою відповідальністю "МНП"

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю МНП

юридична адреса: 54017, м.Миколаїв, вул. Соборна, 12/1,

поштова адреса: 57017, м.Миколаїв, вул.Дунаєва, 55, код ЄДРПОУ 39889253.

до відповідача : Миколаївської міської ради, 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, ЄДРПОУ 26565573, ел.пошта kancel@mkrada.gov.ua

про : визнання додаткової угоди до договору оренди землі укладеною, -

встановив:

08.11.2021р. ТОВ МНП звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № б/н від 05.11.2021р., в якій просить визнати додаткову угоду до договору оренди землі укладеною в редакції позивача.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 17 жовтня 2013 року між ТОВ МПН та Миколаївською міською радою був укладений договір оренди землі №9641 від 17.10.2013р. У зв`язку із закінченням строку дії договору та на виконання його умов позивач через повноважного представника звернувся 16.10.2020р. до відповідача через ЦНАП ММР із заявою та повним пакетом документів для отримання послуги - поновлення договору оренди землі, проте станом на 05.11.2021р. відповідачем так і не розглянуто заяву позивача про поновлення договору оренди землі. Позивач зазначає, що він як до так і після закінчення строку дії договору оренди землі продовжує користуватись орендованою земельною ділянкою та щомісячно сплачує орендну плату у визначеному договором розміру. Окрім цього, позивач зазначає, що ним 22.12.2020р. належним чином зареєстровано право власності на об`єкт незавершеного будівництва за адресою м.Миколаїв, пр.Богоявленський 340-а. позивач вдруге 13.10.2021р. звернувся до відповідача із заявою про поновлення строку дії оренди землі, однак повторна заява також залишена без відповіді. Позивач стверджує, що не отримував жодного листа-повідомлення від орендодавця про наявність заперечень щодо укладення договору оренди землі на новий строк чи негативної відповіді на свої звернення.

Ухвалою суду від 15.11.2021р. вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

17 листопада 2021 року позивач подав до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову в якій просить суд заборонити Миколаївській міській раді та її виконавчим органам вчиняти будь-які дії та приймати рішення щодо розпорядження (в тому числі але не виключно, направлення листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі) земельною ділянкою (кадастровий номер 4810136600:07:023:0036) площею 688 кв.м для будівництва магазину по проспекту Богоявленському, 340-а (Корабельний район).

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник (позивач) зазначає, що має обґрунтовані підстави вважати, що під час розгляду даної справи відповідач, який систематично здійснює заходи щодо розпорядження земельними ділянками комунальної форми власності, може з порушенням строків передбачених ст.33 Закону України Про оренду землі , направити позивачу листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, чи іншим чином розпорядитись спірною земельною ділянкою на користь третіх осіб, незважаючи на те, що ТОВ МНП продовжує використовувати земельну ділянку в своїй господарській діяльності та ним зареєстровано право власності на об`єкт незавершеного будівництва, який розташований на даній ділянці, що в подальшому, в разі прийняття судом рішення на користь позивача, знову потребуватиме захисту шляхом оскарження неправомірних дій відповідача.

Позивач також зазначає, що вжиття таких заходів забезпечення позову жодним чином не завдасть відповідачу негативних майнових наслідків, оскільки позивач справно продовжує сплачувати орендну плату та має беззаперечні наміри по подальшому користуванню земельною ділянкою.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд ухвалив відмовити у задоволенні заяви з огляду на наступне.

У відповідності до ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст.137 ГПК України, позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Таким чином, із змісту вищенаведених процесуальних норм вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення.

Отже, інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги , зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Одночасно з цим, заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

За правилами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За змістом ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, виходячи з вимог п. 3 ч. 1 ст. 139 ГПК України, повинна обґрунтувати причини звернення із відповідною заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є доведення підстав та подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів сторонніх осіб.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення особою дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення особи від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При цьому, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Суд наголошує, що заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 20.08.2018 у справі № 917/1390/17.

Предметом спору у даній справі виступає немайнова вимога позивача щодо визнання додаткової угоди до договору оренди землі укладеною в редакції позивача.

В заяві про забезпечення позову заявник просить забезпечити позов шляхом заборонити Миколаївській міській раді та її виконавчим органам вчиняти будь-які дії та приймати рішення щодо розпорядження (в тому числі але не виключно, направлення листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі) земельною ділянкою (кадастровий номер 4810136600:07:023:0036) площею 688 кв.м для будівництва магазину по проспекту Богоявленському, 340-а (Корабельний район), при цьому не вказує на наявність зв`язку між запропонованим заходом до забезпечення позову і предмету позовної вимоги, та як саме такий захід буде спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заявником не надано жодних належних, допустимих та вірогідних доказів в розумінні ст.ст.76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, із яким діюче законодавство пов`язує застосування заходів щодо забезпечення позову.

Твердження щодо можливого направлення відповідачем позивачу листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі або можливого розпорядження відповідачем спірною земельною ділянкою є припущеннями. Позивачем не подано суду про наявність у відповідача такого наміру.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ТОВ МНП про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76, 77, 79, 136, 137, 138, 140, 232, 234, 233, 234, 235 ГПК України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ТОВ МНП (вх.№17283/21 від 17.11.2021) про забезпечення позову відмовити.

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України набирає законної сили 19.11.2021р.

Ухвала може бути оскаржена у відповідності п.4 ч.1 ст.255 ГПК України.

Ухвала господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя О.В. Ткаченко