Постанова

від 03.11.2021 по справі 904/1103/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 904/1103/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Апекс Н" - Ромащенка К.В.,

Нікопольської міської ради Дніпропетровської області - В`юнченка О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Нікопольської міської ради Дніпропетровської області

на постанови Центрального апеляційного господарського суду від 28.07.2021 (у складі колегії суддів: Орєшкіна Е.В. (головуючий), Кузнецова І.Л., Подобєд І.М.),

рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2021 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2021 (суддя Золотарьова Я.С.)

у справі № 904/1103/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Апекс Н"

до Нікопольської міської ради Дніпропетровської області

про визнання протиправним і скасування рішення, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Апекс Н" (далі - ТОВ "Апекс Н") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Нікопольської міської ради Дніпропетровської області про:

- визнання протиправним та скасування рішення Нікопольської міської ради Дніпропетровської області №77-58/VII від 31.01.2020 "Про внесення змін до рішення Нікопольської міської ради від 27.03.2015 №32-60/VI "Про надання ТОВ "Апекс Н" в оренду земельної ділянки на вул. Шевченка, 81-а за фактичним розміщенням нежитлової будівлі";

- визнання укладеною Додаткової угоди до Договору оренди землі від 15.07.2015, зареєстрованого 10.09.2015 за № 24418989, у запропонованій ТОВ "Апекс Н" редакції.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірним рішенням ради фактично було поновлено попередню редакцію пункту 3 рішення Нікопольської міської ради від 27.03.2015 № 32-60/VI щодо встановлення для Позивача ставки орендної плати у розмірі 12% від діючої нормативної грошової оцінки землі, який (пункт 3) уже було скасовано рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2019 у справі № 904/2403/18 (залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2019 та постановою Верховного Суду від 18.02.2020). При цьому Відповідач не здійснив уніфікації ставок оренди за землю, фактично проігнорувавши висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.02.2020 у справі № 904/2403/18.

Таким чином, Відповідач, прийнявши оспорюване рішення та відмовившись внести зміни щодо розміру ставки орендної плати на рівні 3% від нормативної грошової оцінки землі, продовжив створювати для Позивача дискримінаційні умови ведення господарської діяльності у порівнянні з іншими суб`єктами господарювання, які діють на ринку торгівлі у м. Нікополі та яким було встановлено орендну ставку у розмірі 3 %. При цьому встановлення більшого розміру відсоткової ставки є неможливим, оскільки у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2019 у справі № 904/401/18 визначену Нікопольською міською радою відсоткову ставку в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки землі для земельної ділянки з цільовим призначенням 03.07 (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) так само визнано антиконкурентною та дискримінаційною.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2020, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.08.2020, позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Нікопольської міської ради Дніпропетровської області №77-58/VII від 31.01.2020 "Про внесення змін до рішення Нікопольської міської ради від 27.03.2015 №32-60/VI "Про надання ТОВ "Апекс Н" в оренду земельної ділянки на вул. Шевченка, 81-а за фактичним розміщенням нежитлової будівлі". Стягнуто з Нікопольської міської ради на користь ТОВ "Апекс Н" 2 102,00 грн судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 01.12.2021 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.08.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2020 у справі № 904/1103/20 скасовано в частині відмови у позові про визнання укладеною Додаткової угоди до Договору оренди землі від 15.07.2015, і в цій частині справу передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області; у решті рішення та постанову залишено без змін.

За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2021, позов задоволено частково. Визнано укладеною Додаткову угоду до Договору оренди землі від 15.07.2015, зареєстрованого 10.09.2015 за № 24418989 у редакції, викладеній в резолютивній частині рішення, зокрема, підпункти 1, 2 пункту 9 Договору оренди землі від 15.07.2015 викладено у такій редакції: "9. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі у розмірі 3 (трьох) % на рік від діючої нормативної грошової оцінки земель міста Нікополь з урахуванням щорічного коефіцієнту індексації". З Нікопольської міської ради Дніпропетровської області на користь ТОВ "Апекс Н" стягнуто 2 102,00 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що встановлена у рішенні ради ставка орендної плати за землю з цільовим призначенням 03.07 (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) на рівні 12% на рік від нормативної грошової оцінки землі у судовому порядку визнана антиконкурентною та дискримінаційною, а тому за відсутності уніфікованої ставки для всіх суб`єктів господарювання з таким цільовим призначенням, запропонована Позивачем ставка за користування землею у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі на рік, визнана судом обґрунтованою. При цьому, з урахуванням положень статей 651, 652, 653 Цивільного кодексу України, судом визнано необґрунтованими вимоги Позивача про внесення змін до Договору оренди землі з 06.11.2019, оскільки якщо договір змінено у судовому порядку, у такому разі зобов`язання змінюється з моменту набрання відповідним рішенням суду законної сили, тому в цій частині у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.07.2021 залишено без змін рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2021 з тих же підстав.

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2021 заяву ТОВ "Апекс Н" про розподіл судових витрат задоволено. Стягнуто з Нікопольської міської ради Дніпропетровської області на користь ТОВ "Апекс Н" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн.

Додаткове рішення суду мотивовано, що відповідно до частин 1, 3 статті 123, частин 1 - 3 статті 126 ГПК України, частин 4, 8, 9 статті 129 ГПК України та за відсутності обґрунтованого клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, такі витрати підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.07.2021 додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2021 у справі № 904/1103/20 залишено без змін.

Постанову мотивовано тим, що додаткове рішення прийнято у відповідності до вимог процесуального закону, з належною оцінкою співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Не погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій, Нікопольська міська рада Дніпропетровської області подала касаційні скарги, у яких, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.07.2021, і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, а також скасувати додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.07.2021, і прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.09.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 904/1103/20 за касаційними скаргами Нікопольської міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.07.2021 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2021 з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, та на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.07.2021 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2021 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, та призначено касаційні скарги до розгляду у відкритому судовому засіданні на 03.11.2021; встановлено строк для подання учасниками справи відзиву на касаційні скарги до 20.10.2021.

12.10.2021 ТОВ "Апекс Н" направило до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому, заперечило доводи касаційних скарг, просило залишити їх без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Також, ТОВ "Апекс Н" направило до суду касаційної інстанції клопотання про закриття касаційного провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки правові висновки у постановах, якими обґрунтовано доводи касаційної скарги не є подібними до даних правовідносин, при цьому Верховним Судом сформовано численні висновки щодо застосування положень статей 21, 30 Закону України "Про оренду землі" за позовами землекористувачів про внесення змін до договорів оренди землі в частині зміни розміру орендної плати.

Представники учасників справи взяли участь у судовому засіданні суду у режимі відеоконференції, Нікопольської міської ради у приміщенні суду, визначеному судом в ухвалі суду від 21.09.2021, ТОВ "Апекс Н" поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників Нікопольської міської ради та ТОВ "Апекс Н", дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Судами попередніх інстанцій при розгляді даної справи встановлено, що рішенням Нікопольської міської ради від 27.03.2015 №32-60/VII "Про надання ТОВ "Апекс Н" в оренду земельної ділянки на вул. Шевченка, 81-а за фактичним розміщенням нежитлової будівлі" затверджено технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки (кадастровий номер 1211600000:03:009:0024) на території м. Нікополь, вул. Шевченка, 81-а, та надано ТОВ "Апекс Н" в оренду терміном на 10 (десять) років земельну ділянку площею 0,1418 га по вул. Шевченка, 81-а для обслуговування будівель торгівлі (код цільового призначення земельної ділянки згідно КВЦПЗ - 03.07).

Відповідно до пункту 3 рішення Нікопольської міської ради від 27.03.2015 №32-60/VII ТОВ "Апекс Н" встановлено орендну плату за користування земельною ділянкою по вул. Шевченка, 81-а у розмірі 12% від діючої нормативної грошової оцінки земель.

15.07.2015 між Нікопольською міською радою (Орендодавець) та ТОВ "Апекс Н" (Орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки (далі - Договір оренди), відповідно до пункту 1 якого, ТОВ "Апекс Н" передано у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, категорія земель: землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться: м. Нікополь, вул. Шевченка, 81-а (кадастровий номер земельної ділянки 1211600000:03:009:0024).

Договір укладено на 10 (десять) років (пункт 8 Договору оренди).

За умовами пункту 9 Договору оренди, орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі у вигляді відсотків від діючої нормативно-грошової оцінки земель м. Нікополь із врахування щорічного коефіцієнту індексації. Розмір орендної плати складає 12 %.

30.01.2018 Адміністративна колегія Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийняла рішення №3/01-14/04-18, яким визнала дії Нікопольської міської ради щодо прийняття рішень міської ради (зазначених в графі шостій Таблиці 1, в тому числі, рішення Нікопольської міської ради від 27.03.2015 № 32-60/VII) про надання в оренду земельних ділянок, на підставі яких укладаються договори з орендарями, та прийнятті міською радою 2016-2017 років із застосуванням різних ставок орендної плати за користування земельними ділянками однакового цільового (функціонального) призначення, такими, що можуть ущемлювати права землекористувачів та можуть бути спрямовані на зниження конкурентоспроможності підприємств-конкурентів, настання негативних наслідків для їхніх ринкових позицій, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом третім статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", визначеним абзацом восьмим частиною 2 статті 15 цього Закону, у вигляді антиконкурентних дій органів місцевого самоврядування, внаслідок яких окремим суб`єктам господарювання створюються дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2019 у справі № 904/2403/18, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2019 та постановою Верховного Суду від 18.02.2020, позов ТОВ "Апекс Н" в частині визнання недійсним пункту 3 рішення Нікопольської міської ради від 27.03.2015 №32-60/VІ задоволено.

Отже, у судовому порядку було скасовано визначену для ТОВ "Апекс Н" ставку орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Шевченка, 81-а у розмірі 12% від діючої нормативної грошової оцінки земель.

05.12.2019 ТОВ "Апекс Н" направило Нікопольській міській раді проект Додаткової угоди до Договору оренди землі від 15.07.2015 про внесення змін до договору в частині розміру ставки орендної плати (з 12% на 3%), а саме, відповідно до пункту 1 Додаткової угоди запропоновано, що сторони дійшли згоди внести до Договору оренди землі від 15.07.2015, зареєстрованого 10.09.2015 за № 24418989, та викласти підпункти 1, 2 пункту 9 Договору оренди в наступній редакції:

"9. З 06.11.2019 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3 (трьох) % на рік від діючої нормативної грошової оцінки земель м. Нікополь з урахуванням щорічного коефіцієнту індексації".

Запропоновані ТОВ "Апекс Н" зміни до Договору оренди землі від 15.07.2015 сторонами внесені не були, оскільки 31.01.2020 Нікопольська міська рада ухвалила рішення №77-58/VІІ "Про внесення змін до рішення Нікопольської міської ради від 27.03.2015 №32-60/VІ "Про надання ТОВ "Апекс Н" в оренду земельної ділянки на вул. Шевченка, 81-а за фактичним розміщення нежитлової будівлі", відповідно до якого орендну плату на земельну ділянку на вул. Шевченка, 81-а встановлено у розмірі 12% від діючої нормативної грошової оцінки земель.

За таких обставин, Позивач звернувся до суду з позовом у даній справі № 904/1103/20, що розглядається, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Нікопольської міської ради Дніпропетровської області № 77-58/VII від 31.01.2020, а також визнати укладеною Додаткову угоду до Договору оренди землі від 15.07.2015 (щодо зміни розміру ставки орендної плати) у редакції, яка була запропонована ТОВ "Апекс Н" після скасування пункту 3 рішення Нікопольської міської ради від 27.03.2015 №32-60/VІ.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2020 у справі № 904/1103/20, яка розглядається, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.08.2020, позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Нікопольської міської ради Дніпропетровської області №77-58/VII від 31.01.2020 "Про внесення змін до рішення Нікопольської міської ради від 27.03.2015 №32-60/VI "Про надання ТОВ "Апекс Н" в оренду земельної ділянки на вул. Шевченка, 81-а за фактичним розміщенням нежитлової будівлі". Судові витрати у розмірі 2 102,00 грн судового збору покладено на Нікопольську міську раду. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 01.12.2021 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.08.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2020 у справі № 904/1103/20 скасовано в частині відмови у позові про визнання укладеною Додаткової угоди до Договору оренди землі від 15.07.2015, і в цій частині справу передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області; у решті рішення та постанову залишено без змін.

Отже, під час нового розгляду справи № 904/1103/20, що розглядається, предметом спору була вимога ТОВ "Апекс Н" про визнання укладеною Додаткової угоди до Договору оренди землі від 15.07.2015 (щодо зміни розміру орендної плати) у редакції Позивача.

Апеляційний господарський суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про часткове задоволення заявленої вимоги, виходив з того, що з моменту визнання протиправною та дискримінаційною ставки орендної плати у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки землі за користування земельними ділянками з цільовим призначенням 03.07 (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі), Відповідачем не здійснено уніфікацію ставок орендної плати для суб`єктів господарювання, які користуються землями з таким цільовим призначення, з огляду на те, що частина землекористувачів за користування землями аналогічного виду цільового призначення сплачує 3% на рік від їх нормативної грошової оцінки, і так само, за відсутності укладеного договору оренди, землекористувачі сплачують плату за користування земельною ділянкою аналогічного виду цільового призначення у розмірі 3% на рік від її нормативної грошової оцінки.

За наслідками ухваленого у справі № 904/2403/18 судового рішення, яке набрало законної сили, Нікопольська міська рада ухилилась в належний спосіб впорядкувати земельні відносини з Позивачем, оскільки 31.01.2020 повторно ухвалила рішення № 77-58/VІІ, відповідно до якого орендна плата за земельну ділянку на вул. Шевченка, 81-а, встановлена у розмірі 12% від діючої нормативної грошової оцінки земель, тобто, фактично поновила дискримінаційну ставку орендної плати за землю у розмірі 12%, що свідчить про порушення прав Позивача у зв`язку з тим, що останній зобов`язаний сплачувати орендну плату за користування землею у тому розмірі (12%), який, за викладених у справі обставин, визнано необґрунтованим та таким, що спричиняє дискримінаційні умови діяльності для Позивача.

Заявлена Позивачем вимога про внесення змін до Договору оренди землі є ефективним способом захисту його порушеного права, оскільки така вимога першочергово слугуватиме припиненню триваючого по відношенню до нього порушення та захистить останнього від можливих свавільних дій Відповідача на майбутнє.

Враховуючи те, що окремі землекористувачі сплачують за користування земельними ділянками з цільовим призначенням 03.07 (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) орендну плату у розмірі 3 % на рік від нормативної грошової оцінки землі, і Відповідач не надав доказів щодо можливості встановити іншу ніж 3% від нормативної грошової оцінки землі на рік відсоткову ставку за користування орендованою Позивачем земельною ділянкою, тому, запропоновану в Додатковій угоді до Договору оренди ставку за користування землею у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі на рік, судом визнано обґрунтованою та доведеною, з посиланням також на те, що ставка орендної плати у розмірі більшому, ніж 3%, призведе до необґрунтованого та свавільного (без легітимної мети) втручання у право ТОВ "Апекс Н" на мирне володіння майном.

При цьому, виходячи з положень статей 651, 652, 653 Цивільного кодексу України, якими унормовано, що якщо договір змінено судом, то зобов`язання змінюється з моменту набрання відповідним рішенням суду законної сили, визнано безпідставними вимоги Позивача про внесення змін до Договору оренди землі з 06.11.2019, тому в цій частині позовних вимог відмовлено у задоволенні.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін додаткове рішення суду першої інстанції, виходив з того, що Відповідачем не заявлялось клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, в той же час заявлені до стягнення витрати на оплату адвоката підтверджені належними доказами, є співмірними зі складністю справи, відповідають обсягу наданих адвокатом послуг відповідно до умов, погоджених сторонами у Договорі про надання правничої допомоги, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.

У поданій касаційній скарзі Нікопольська міська рада посилаючись на наявність підстав оскарження судового рішення, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, вказала на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального права, зокрема, положень статей 12, 93, 124 Земельного кодексу України, частини 2 статті 4, статті 13, частини 1 статті 15, частини 2 статті 16, статті 21 Закону України "Про оренду землі", без урахування правових висновків щодо застосування цих норм, викладених у постановах Верховного Суду від 17.06.2021 у справі № 904/2127/20, від 16.04.2019 у справі № 904/2403/18, від 13.06.2019 у справі № 904/2209/18, від 19.11.2020 у справі № 904/5631/19, від 27.11.2018 у справі № 914/2505/17, від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, від 10.10.2019 у справі № 921/346/18 щодо неможливості автоматичного застосування орендної ставки без рішення органу місцевого самоврядування та належної оцінки доказів; порушення норм процесуального права, зокрема, положень статей 2, 86, 236 ГПК України щодо належної оцінки підстав позову з урахуванням поданої Відповідачем заяви про залишення позову без розгляду, яка не розглянута судом першої інстанції та невідповідність висновків суду апеляційної інстанції при розгляді такої заяви, оскільки не надано належної оцінки доказам, які надавались Відповідачем, а саме, постанові Верховного Суду від 17.06.2021 у справі № 904/2127/20 та постановам Центрального апеляційного господарського суду від 20.08.2020 у справі № 904/5631/19 та від 02.02.2021 у справі №904/2127/20.

Також Нікопольська міська рада вказала на відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування норм права у подібних правовідносинах щодо порядку встановлення (визначення) орендної ставки на землі комунальної власності у випадку скасування попередньої ставки, яку визнано дискримінаційною.

Касаційна скарга Нікопольської міської ради подана на постанову суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін додаткове рішення суду першої інстанції, обґрунтована наявністю підстави оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, з посиланням на те, що суди не врахували висновків щодо застосування частин 4, 5 статті 126 ГПК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №280/1765/19, від 01.12.2020 у справі №904/5818/19 та додатковій ухвалі Верховного Суду від 21.07.2020 у справі № 915/1654/19 щодо доведеності належним чином судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Згідно з частинами 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, враховуючи встановлені ГПК України межі такого перегляду, виходить із такого.

Положеннями статті 13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Отже, право суб`єкта господарювання на отримання рівних умов здійснення господарської діяльності порівняно з конкурентами, у тому числі, і щодо встановлення орендної плати виходячи із ставки, яка застосовуються до всіх суб`єктів господарювання, які користуються землями з однаковим цільовим призначення є об`єктом захисту, відповідно до статті 13 Конституції України.

Правові засади оренди землі регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (частина 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі").

За приписами частини 1 статті 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорах строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Аналогічні положення містяться в статті 1 Закону України "Про оренду землі".

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

На виконання рішення Нікопольської міської ради від 27.03.2015 № 32-60/VII "Про надання ТОВ "Апекс Н" в оренду земельної ділянки на вул. Шевченка, 81-а за фактичним розміщенням нежитлової будівлі" між Нікопольською міською радою (Орендодавець) та ТОВ "Апекс Н" (Орендар) укладено Договір оренди землі від 15.07.2015, за умовами пункту 9 якого, орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі у вигляді відсотків від діючої нормативно-грошової оцінки земель міста Нікополь із врахування щорічного коефіцієнту індексації. Розмір орендної плати складає 12 %.

З огляду на те, що рішенням Адміністративної колегії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 3/01-14/04-18 від 30.01.2018 дії Нікопольської міської ради з прийняття рішень (зазначених в графі шостій Таблиці 1, в т.ч. рішення Нікопольської міської ради від 27.03.2015 № 32-60/VII) про надання в оренду земельних ділянок, на підставі яких укладалися договори з орендарями, із застосуванням різних ставок орендної плати за користування земельними ділянками однакового цільового (функціонального) призначення, визнано антиконкурентними та дискримінаційними, ТОВ "Апекс Н" оскаржено у судовому порядку, встановлену йому у пункті 3 рішення Нікопольської міської ради від 27.03.2015 № 32-60/VII ставку орендної плати у розмірі 12%, яку було скасовано рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2019 у справі №904/2403/18, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2019 та постановою Верховного Суду від 18.02.2020.

Після скасування орендної ставки у розмірі 12% на рік від нормативної грошової оцінки землі ,ТОВ "Апекс Н" звернулось до Нікопольської міської ради з проектом Додаткової угоди до Договору оренди землі з пропозицією внести зміни до договору оренди в частині розміру ставки орендної плати та запропоновано ставку в розмірі 3 %, яка сплачується іншими орендарями за користування земельними ділянками з цільовим призначенням 03.07 (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі).

Проте Нікопольська міська рада Додаткову угоду не підписала у запропоновані Позивачем редакції, а прийняла рішення від 31.01.2020 № 77-58/VІІ "Про внесення змін до рішення Нікопольської міської ради від 27.03.2015 № 32-60/VІ", яким фактично поновила попередню редакцію пункту 3 рішення Нікопольської міської ради від 27.03.2015, та встановила ставку орендної плати за землю для Позивача у розмірі 12%.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2020 у цій справі № 904/1103/20, яка розглядається, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.08.2020, визнано протиправним та скасовано рішення Нікопольської міської ради від 31.01.2020 № 77-58/VІІ "Про внесення змін до рішення Нікопольської міської ради від 27.03.2015 № 32-60/VІ", виходячи з того, що у Відповідача відсутній єдиний підхід до визначення розміру орендної плати в межах, визначених Податковим кодексом України, за користування землею у м. Нікополі, що має наслідком допущення стосовно Позивача дискримінації під час повторного встановлення йому орендної плати у розмірі 12 % від діючої нормативної грошової оцінки землі, тобто підвищеної орендної плати за землю в порівняні з іншими аналогічними землекористувачами.

Постановою Верховного Суду від 01.12.2020, зазначені судові рішення судів попередніх інстанцій у частині визнання протиправним та скасування рішення Нікопольської міської ради від 31.01.2020 № 77-58/VІІ залишено без змін, а в частині відмови у позові про визнання укладеною Додаткової угоди до Договору оренди землі від 15.07.2015 судові рішення скасовано, справу № 904/1103/20 у цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому Верховним Судом за наслідками касаційного перегляду судових рішень у цій справі, яка розглядається, та з урахуванням інших судових спорів, у яких приймала участь Нікопольська міська рада, що виникли у зв`язку з відсутністю у міськради єдиного підходу до визначення ставок орендної плати для суб`єктів господарювання, які використовують у господарський діяльності земельні ділянки з однаковим цільовим призначенням, винесено окрему ухвалу від 01.12.2020, якою, з метою усунення та недопущення у подальшому зазначених порушень прав суб`єктів господарювання, повідомлено Нікопольську міську раду про встановлену під час розгляду справи № 904/1103/20 бездіяльність щодо уніфікації ставок орендної плати за земельні ділянки з однаковим цільовим призначенням у м. Нікополі, що призводить до створення учасникам земельних правовідносин нерівних умов конкуренції, у зв`язку з чим зобов`язано повідомити Верховний Суд не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали про вжиті заходи.

На виконання окремої ухвали, Нікопольська міська рада повідомила суд касаційної інстанції, що розробила проект рішення "Про встановлення розмірів ставок орендної плати за земельні ділянки, які надаються у користування на умовах оренди фізичним та юридичним особам в межах міста Нікополя Дніпропетровської області", який внесено в план діяльності ради з підготовки проектів на 2021 рік, та проект рішення "Про уніфікацію ставок орендної плати на земельні ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі у місті Нікополі", який оприлюднено на сайті ради та направлено на розгляд постійних комісій.

Разом з тим, на час розгляду спору про визнання укладеною Додаткової угоди до Договору оренди землі такі рішення радою не було ухвалено.

Таким чином, тривалий час як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на момент ухвалення судового рішення у даній справі по суті, Нікопольська міська рада не вжила належних заходів для вирішення питання щодо уніфікації земельних ставок, з урахуванням виду цільового призначення земель та, як орган місцевого самоврядування на який відповідно до закону покладено обов`язок регулювання питань земельних відносин, не здійснила затвердження ставки орендної плати для Позивача, яка б не порушувала вимоги антиконкурентного законодавства, та не створювала би для останнього несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами.

Основоположними принципами виконання органом місцевого самоврядування покладених на нього обов`язків (належне урядування) є верховенство права, одним із елементів якого, в свою чергу, є принцип правової визначеності, за змістом якого обмеження основних прав людини та громадянина, втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями, тобто обмеження будь-якого права має ґрунтуватися на критеріях, які дадуть особі змогу розмежувати правомірну і протиправну поведінку, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово наголошував на важливості принципу "належного урядування". Принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права як майнові, державні органі повинні діяти вчасно та у належний і якомога більш послідовний спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і поліпшать якість їх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Зважаючи на наведене, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що Нікопольська міська рада своєчасно не запровадила належні процедури з визначення орендних ставок для конкретного виду використання земельних ділянок, які б сприяли юридичній визначеності та не призводили б до порушення майнових прав та законних інтересів суб`єктів господарювання, що призвело до виникнення даного спору.

З урахуванням спірних правовідносин, які склались між сторонами у даній справі, Верховний Суду зазначає, що правове регулювання процедури внесення змін до договору оренди, спрямовано на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця як власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища. У контексті наведених вище норм настання наслідків у вигляді внесення змін до договору є пов`язаним з дотриманням сторонами орендних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями цивільного законодавства.

Загальний порядок укладання, зміни та розірвання господарських договорів, які вчиняються в письмовій формі, пов`язує момент реалізації учасником правовідносин власного волевиявлення на виникнення, зміну чи припинення правовідносин зі здійсненням ним такого волевиявлення в належний спосіб.

Пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України закріплено принцип справедливості, добросовісності та розумності. Зазначений принцип включає, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори.

Відповідно до частини 2 статті 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Положеннями статті 30 Закону України "Про оренду землі" визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Виходячи зі змісту статей 632, 651 Цивільного кодексу України та статті 30 Закону України "Про оренду землі" слід дійти висновку про те, що за загальним правилом зміна умов договору, в тому числі в частині розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін. За відсутності такої згоди такий договір може бути змінений за рішенням суду лише у випадках, встановлених умовами договору або в силу закону.

Відповідно до частин 1, 2 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.

Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (частина 4 статті 652 вказаного Кодексу).

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій у справі № 904/1103/20, яка розглядається, щодо задоволення позовних вимог про визнання укладеною Додаткової угоди до Договору оренди землі від 15.07.2015, у редакції запропонованій Позивачем, ураховуючи те, що:

наведені вище обставини недобросовісної поведінки Нікопольської міської ради, яка, незважаючи на встановлення Адміністративною колегією Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України та судами порушень з боку Нікопольської міської ради конкурентного та земельного законодавства, під час визначення для Позивача ставки орендної плати, тривалий час ухиляється від усунення таких порушень;

розмір орендної плати 3% на рік від нормативно грошової оцінки землі встановлено Нікопольською міською радою для інших користувачів земельними ділянками з цільовим призначенням 03.07 (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі);

а також те, що розмір орендної плати у Додатковій угоді до Договору оренди землі від 15.07.2015, яку було визнано укладеною, визначено у межах, встановлених у пункті 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Разом з тим, доводи Нікопольської міської ради, викладені у касаційній скарзі щодо не можливості суду втручатися у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування у вирішенні питання про умови договору оренди, Верховним Судом відхиляються, виходячи з того, що в національному праві визначено засоби юридичного захисту від свавільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, і зокрема, відповідно до статей 632, 651, 652 Цивільного кодексу України, статті 30 Закону України "Про оренду землі" шляхом внесення змін до договору за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони, з огляду на те, що не внесення таких змін призведе до припинення таких договірних відносин та потягне для сторін шкоду, яка значно перевищуватиме затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом. До того ж, Судом враховано, що визначення дискреційних повноважень, якими наділені органи державної влади в сфері основоположних прав, у спосіб, що фактично робить ці повноваження необмеженими, суперечило би принципу верховенства права. Відповідно, закон має чітко визначати межі повноважень компетентних органів та чітко визначати спосіб їх здійснення, беручи до уваги легітимну мету засобу, який розглядається, щоб гарантувати особі адекватний захист від свавільного втручання (див., серед інших рішень, Amann v. Switzerland [GC], no. 27798/95, ECHR 2000-II, paragraphs 55 and 56; Rotari v. Romania [GC], no 28341/95, ECHR 2000-V, paragraphs 55-63).

Посилання скаржника на не врахування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 17.06.2021 у справі № 904/2127/20 (предметом розгляду був спір про стягнення шкоди), від 27.11.2018 у справі № 914/2505/17 (предметом розгляду був спір про стягнення основного боргу, 3% річних та пені), від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 (предметом розгляду був спір про відшкодування шкоди, стягнення збитків та упущеної вигоди), від 10.10.2019 у справі № 921/346/18 (предметом розгляду був спір про стягнення матеріальної шкоди, завданої неправомірними діями відповідача), Верховним Судом визнаються необґрунтованими, виходячи з того, що предмет і підстави позовних вимог у наведених справах, не є тотожним предмету спору у справі № 904/1103/20, яка розглядається, що виключає подібність правовідносин у цих справах.

Щодо посилань скаржника на те, що судами не враховано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 904/2403/18 та від 13.06.2019 у справі № 904/2209/18, то необхідно зазначити, що аналіз висновків зроблених у судових рішеннях, що оскаржуються, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у зазначених постановах і ці висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами за інших встановлених судами попередніх інстанцій обставин, що зумовило прийняття відповідних рішень.

Доводи скаржника щодо неврахування судом апеляційної інстанції постанов Центрального апеляційного господарського суду від 20.08.2020 у справі № 904/5631/19 та від 02.02.2021 у справі № 904/2127/20 є безпідставними, оскільки відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не у постановах апеляційної інстанції.

До того ж, перегляд постанови Центрального апеляційного господарського суду від 20.08.2020 у справі № 904/5631/19 у касаційному порядку не було здійснено, оскільки 19.11.2020 Верховним Судом у справі № 904/5631/19 винесено ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Апекс Н" на зазначену постанову суду апеляційної інстанції, а ухвала Верховного Суду, якою обґрунтовано доводи касаційної скарги, не є тим судовим рішенням, невідповідність висновкам якого щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, є підставою касаційного оскарження, передбаченою у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

Аргументи скаржника про наявність підстав для залишення позову в частині вимоги про визнання укладеною Додаткової угоди без розгляду, оскільки, на думку скаржника, в межах справи № 904/2403/18 уже розглядалися вимоги про встановлення орендної плати у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі, Судом відхиляються, виходячи з того, що підставою відмови у задоволенні позову у цій частині у справі № 904/2403/18 вказано передчасність таких вимог. До того ж, після задоволення позовних вимог у справі № 904/2403/18 в частині скасування пункту 3 рішення Нікопольської міської ради від 27.03.2015 № 32-60/VІ про встановлення орендної плати у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки землі, Позивач з метою врегулювання договірних відносин, звернувся до Відповідача із проектом Додаткової угоди, яка є предметом розгляду у цій справі. Проект Додаткової угоди, запропонований Відповідачу (який є предметом розгляду у цій справі) не є аналогічним проекту Додаткової угоди у справі № 904/2403/18 та був направлений для врегулювання договірних відносин за наслідками розгляду справи № 904/2403/18.

Разом з тим, доводи скаржника щодо не вирішення судами попередніх інстанцій заяви про залишення позову без розгляду спростовується змістом рішення суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій, у яких викладено доводи відхилення поданої Відповідачем заяви.

З огляду наведеного, касаційна скарга Нікопольської міської ради у частині підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

Крім того, скаржник як підставу касаційного оскарження зазначених судових рішень також визначив пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України, обґрунтовану тим, що судами попередніх інстанцій неповно досліджено зібрані у справі докази, які мають значення для правильного вирішення справи, що відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень.

За змістом пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

При цьому, суд касаційної інстанції зауважує, що відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України, не дослідження судом зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (на які посилається скаржник у касаційній скарзі), можуть бути підставою касаційного оскарження лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, у даному випадку не підтвердилась, тому відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень на підставі пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України.

При цьому Верховний Суд відзначає, що скаржник, по суті доводів касаційної скарги з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК, ставить перед Верховним Судом питання щодо переоцінки доказів та встановлення інших фактичних обставин справи, що згідно зі статтею 300 ГПК України не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Розглянувши доводи касаційної скарги на додаткове рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій, які обґрунтовано порушення судами частин 4, 5 статті 126 ГПК України щодо оцінки співмірності заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу адвоката із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання таких робіт, Суд дійшов висновку, що оцінку наданих доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу судами зроблено з дотриманням вимог частин 4 - 6 статті 126, статті 129 ГПК України, застосований судами першої та апеляційної інстанції підхід в оцінці доказів відповідає такими критеріями, як обґрунтованість, пропорційність, співмірність та розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Разом з тим, проаналізувавши висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 280/1765/19 та від 01.12.2020 у справі № 904/5818/19, на які посилається скаржник, та які, на його думку, не було враховано апеляційним господарським судом, Верховний Суд вважає такі посилання необґрунтованим, оскільки зміст оскаржуваної постанови не суперечить цим висновкам, а зроблено за інших встановлених судами обставин.

Посилання скаржника на додаткову ухвалу Верховного Суду від 21.07.2020 у справі № 915/1654/19 не можуть бути взяті до уваги, в силу положень частини 4 статті 236, пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

З огляду на викладене Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги Нікопольської міської ради на додаткове рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалену за результатами його перегляду, оскільки оскаржувані судові рішення винесено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи те, що доводи касаційних скарг про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржених судових актів не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, а судових рішень - без змін.

З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні касаційних скарг та залишає без змін оскаржувані судові рішення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Нікопольської міської ради Дніпропетровської області залишити без задоволення.

2. Постанови Центрального апеляційного господарського суду від 28.07.2021, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2021 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2021 у справі № 904/1103/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: В.А. Зуєв

І.С. Міщенко