Постанова

від 28.07.2021 по справі 904/1103/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2021 місто Дніпро Справа № 904/1103/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів Подобєда І.М., Кузнецової І.Л.,

секретар судового засідання: Абадей М.О.,

представники сторін:

від позивача : Ромащенко К.В., наказ №17-к від 17.09.2020, директор;

від відповідача : В`юнченко О.А., довіреність №3160 від 07.12.2020, начальник відділу;

Вінтоняк Д.В., довіреність №3158 від 07.12.2020, начальник управління;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Нікопольської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2021 (повний текст складений 28.04.2021, суддя Золотарьова Я.С.) у справі №904/1103/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Апекс Н", м. Дніпро

до відповідача : Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, м. Нікополь, Дніпропетровська область

про визнання протиправним та скасування рішення, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі , -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Апекс Н" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, в якій просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Нікопольської міської ради Дніпропетровської області №77-58/VII від 31.01.2020 "Про внесення змін до рішення Нікопольської міської ради від 27.03.2015 №32-60/VI "Про надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Апекс Н" в оренду земельної ділянки на вул. Шевченка, 81-а за фактичним розміщенням нежитлової будівлі";

- визнати укладеною Додаткову угоду до Договору оренди землі від 15.07.2015, зареєстрованого 10.09.2015 року за № 24418989, у запропонованій Товариством з обмеженою відповідальністю "Апекс Н" редакції.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2020 у справі №904/1103/20, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.08.2020, позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Нікопольської міської ради Дніпропетровської області №77-58/VII від 31.01.2020 "Про внесення змін до рішення Нікопольської міської ради від 27.03.2015 №32-60/VI "Про надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Апекс Н" в оренду земельної ділянки на вул. Шевченка, 81-а за фактичним розміщенням нежитлової будівлі"; з Нікопольської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Апекс Н" стягнуто 2 102,00 грн. судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 01.12.2021 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.08.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2020 у справі № 904/1103/20 скасовано в частині відмови у позові про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі від 15.07.2015, і в цій частині справу передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області; у решті рішення та постанову залишено без змін.

За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2021 позов задоволено частково; визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 15.07.2015, зареєстрованого 10.09.2015 за №24418989 у редакції, викладеній в резолютивній частині рішення; з Нікопольської міської ради Дніпропетровської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Апекс Н" стягнуто 2 102,00 грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що рішення Нікопольської міської ради від 27.03.2015 № 32-60/VII в частині встановлення ставки орендної плати за землю (пункт 3 цього) було скасовано рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2019 у справі №904/2403/18; рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2020 у цій справі було визнано протиправним та скасовано рішення відповідача від 31.01.2020 №77-58/VІІ "Про внесення змін до рішення Нікопольської міської ради від 27.03.2015 №32-60/VІ", яким було фактично поновлено попередню редакцію пункту 3 рішення Нікопольської міської ради від 27.03.2015 (стосовно ставки орендної плати за землю для позивача у розмірі 12 %), однак між сторонами не врегульовані правовідносини щодо користування спірною земельною ділянкою в частині розміру орендної плати, яка є істотною умовою договору оренди землі.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідачем не здійснено уніфікацію ставок орендної плати за земельні ділянки для суб`єктів господарювання, згідно з поясненнями представника відповідача, окремим землекористувачам встановлена орендна ставка за користування земельними ділянками аналогічного виду цільового призначення у розмірі 3% на рік від їх нормативної грошової оцінки; за відсутності укладеного договору оренди землекористувачі так само сплачують плату за користування земельною ділянкою аналогічного виду цільового призначення у розмірі 3% на рік від її нормативної грошової оцінки.

Місцевим господарським судом враховано, що за наслідками рішення суду у справі №904/2403/18, яке набрало законної сили, відповідач ухилився в належний спосіб впорядкувати земельні відносини з позивачем; 31.01.2020 Нікопольська міська рада ухвалила рішення №77-58/VІІ, відповідно до якого орендна плата на земельну ділянку на вул. Шевченка, 81-а, становить 12% від діючої нормативної грошової оцінки земель, тобто, Нікопольська міська рада фактично поновила попередню редакцію пункту 3 рішення Нікопольської міської ради від 27.03.2015 (стосовно ставки орендної плати за землю для позивача у розмірі 12%), який було скасовано згідно з судовим рішенням у справі №904/2403/18, яке набрало законної сили, що свідчить про порушення прав позивача у зв`язку з тим, що останній продовжує сплачувати орендну плату за користування землею у тому розмірі (12%), який за викладених у справі обставин визнаний необґрунтованим та таким, що спричиняє дискримінаційні умови діяльності для позивача.

Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що заявлена позивачем вимога про внесення змін до договору оренди землі є ефективним способом захисту його порушеного права, оскільки така вимога першочергово слугуватиме припиненню триваючого по відношенню до позивача порушення та захистить останнього від можливих свавільних дій відповідача на майбутнє.

Як зазначено у рішенні місцевого господарського суду, окремі землекористувачі сплачують за користування земельними ділянками з цільовим призначенням 03.07 (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) орендну плату у розмірі 3 % на рік від нормативної грошової оцінки землі; відповідач не надав жодних доказів щодо можливості встановити іншу ніж 3% від нормативної грошової оцінки землі на рік відсоткову ставку за користування орендованою позивачем земельною ділянкою, тому запропонована позивачем ставка за користування землею у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі на рік визнана судом обґрунтованою. З посиланням на приписи статей 651, 652, 653 Цивільного кодексу України місцевий господарський суд визнав необґрунтованими вимоги позивача про внесення змін до договору оренди з 06.11.2019 та в цій частині відмовив у задоволенні позову.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Нікопольська міська рада Дніпропетровської області звернулася до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2021 у справі №904/1103/20; прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий господарський суд дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову, не надавши належної оцінки доводам відповідача про наявність підстав для залишення позовних вимог про визнання додаткової угоди укладеною без розгляду. Апелянт зазначає, що позивач вже звертався до господарського суду із вимогою про визнання додаткової угоди про встановлення орендної плати у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі укладеною, яка була розгляду з ухваленням рішення у справі №904/2403/18 про відмову у задоволенні такої вимоги. Враховуючи, що є рішення господарського суду у справі №904/2403/18 про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання додаткової угоди про встановлення орендної плати у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі укладеною, позовні вимоги про визнання додаткової угоди про встановлення орендної плати у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі укладеною у справі №904/1103/20 підлягають залишенню без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Також апелянт посилається на неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, а саме, статті 16 Закону України "Про оренду землі" та статті 288 Податкового кодексу України щодо виключної компетенції відповідача встановлювати розмір орендної плати за земельну ділянку.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, для розгляду справи №904/1103/20 визначено колегію у складі головуючого судді Мороза В.Ф., суддів Чередка А.Є., Кузнецова В.О.

Колегією суддів у складі головуючого судді Мороза В.Ф., суддів Чередка А.Є., Кузнецова В.О. подано заяву про самовідвід у справі №904/1103/20.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.05.2021 заяву суддів Мороза В.Ф., Чередка А.Є., Кузнецова В.О. про самовідвід у справі №904/1103/20 задоволено; справу №904/1103/20 передано для визначення складу суду в порядку, встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2021 справу №904/1103/20 передано колегії суддів у складі: Орєшкіна Е.В. (головуючий, доповідач), судді: Подобєд І.М., ОСОБА_1

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.06.2021 (колегією суддів у складі: головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Подобєда І.М., Широбокової Л.П.) відкрито апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Нікопольської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2021 у справі №904/1103/20; розгляд скарги призначений у судове засідання на 28.07.2021.

15.06.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Апекс Н" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін. Позивач зазначає, що дійсно в межах справи №904/2403/18 розглядались вимоги про встановлення орендної плати у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі укладеною, однак підставою відмови у задоволенні позову вказано передчасність таких вимог. Між тим, після скасування рішення відповідача про встановлення орендної плати у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки землі з метою врегулювання договірних відносин, позивач звернувся із проектом додаткової угоди, яка є предметом розгляду у цій справі. Проект додаткової угоди, запропонований відповідачу (який є предметом розгляду у цій справі) не є аналогічним проекту додаткової угоди у справі №904/2403/18 та направлений для врегулювання договірних відносин за наслідками розгляду справи №904/2403/18.

Також позивач не погоджується із доводами апелянта про втручання в дискреційні повноваження апелянта щодо визначення розміру орендної плати з огляду на те, що відповідач не встановив єдиних ставок орендної плати для суб`єктів господарювання, які здійснюють аналогічні види діяльності (використовують земельні ділянки з однаковим цільовим призначенням), встановлений відповідачем розмір орендної плати скасований в судовому порядку, позивачем запропонований розмір орендної плати відповідно до приписів Податкового кодексу України, вказаний розмір не спростований відповідачем.

У зв`язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_1 відбулась автоматична зміна складу колегії суддів. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2021, справу №904/1103/20 передано колегії суддів у складі: Орєшкіна Е.В. (головуючий, доповідач), судді Подобєд І.М., Кузнецова І.Л.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.07.2021 справу №904/1103/20 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Орєшкіної Е.В (доповідача), суддів: Подобєда І.М., Кузнецової І.Л.

19.07.2021 від Нікопольської міської ради надійшли додаткові пояснення, в яких апелянт підтримує апеляційну скаргу та посилається на необґрунтованість встановлення орендної плати у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі.

У судовому засіданні, яке відбулося 28.07.2021, представники апелянта підтримали апеляційну скаргу, представник позивача підтримав заперечення на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні, яке відбулося 28.07.2021, оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків місцевого господарського суду, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Нікопольської міської ради від 27.03.2015 №32-60/VII "Про надання Товариству з обмеженою відповідністю "Апекс Н" в оренду земельної ділянки на вул. Шевченка, 81-а за фактичним розміщенням нежитлової будівлі" затверджено технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки (кадастровий номер 1211600000:03:009:0024) на території м. Нікополь, вул. Шевченка, 81-а Товариству з обмеженою відповідальністю "Апекс Н" та надано останньому в оренду терміном на 10 (десять) років земельну ділянку площею 0,1418 га по вул. Шевченка, 81-а для обслуговування будівель торгівлі (код цільового призначення земельної ділянки згідно КВЦПЗ - 03.07).

Відповідно до пункту 3 рішення Нікопольської міської ради від 27.03.2015 №32-60/VII Товариству з обмеженою відповідальністю "Апекс Н" встановлено орендну плату за користування земельною ділянкою по вул. Шевченка, 81-а у розмірі 12% від діючої нормативної грошової оцінки земель.

15.07.2015 на виконання цього рішення між Товариством з обмеженою відповідальністю "Апекс Н" (орендар) та Нікопольською міською радою (орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до пункту 1 якого Нікопольська міська надає, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Апекс Н" приймає у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, категорія земель: землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться: м. Нікополь, вул. Шевченка, 81-а (кадастровий номер земельної ділянки 1211600000:03:009:0024).

Договір укладено на 10 (десять) років (пункт 8 договору).

Положеннями пункту 9 договору оренди землі визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у вигляді відсотків від діючої нормативно-грошової оцінки земель міста Нікополь із врахування щорічного коефіцієнту індексації. Розмір орендної плати складає 12 %.

30.01.2018 Адміністративна колегія Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийняла рішення №3/01-14/04-18, яким визнала дії Нікопольської міської ради щодо прийняття рішень міської ради (зазначених в графі шостій Таблиці 1, в тому числі, рішення Нікопольської міської ради від 27.03.2015 №32-60/VII) про надання в оренду земельних ділянок, на підставі яких укладаються договори з орендарями, та прийнятті міською радою 2016-2017 років із застосуванням різних ставок орендної плати за користування земельними ділянками однакового цільового (функціонального) призначення, такими, що можуть ущемлювати права землекористувачів та можуть бути спрямовані на зниження конкурентоспроможності підприємств-конкурентів, настання негативних наслідків для їхніх ринкових позицій, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом третім статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", визначеним абзацом восьмим частиною другою статті 15 цього Закону, у вигляді антиконкурентних дій органів місцевого самоврядування, внаслідок яких окремим суб`єктам господарювання створюються дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2019 у справі №904/2403/18, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2019 та постановою Верховного Суду від 18.02.2020, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Апекс Н" задоволено, визнано недійсним пункт 3 рішення Нікопольської міської ради від 27.03.2015 №32-60/VІ.

05.12.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Апекс Н" направило Нікопольській міській раді проект додаткової угоди до договору оренди землі від 15.07.2015 про внесення змін до договору в частині розміру ставки орендної плати (з 12% на 3%), а саме, відповідно до пункту 1 додаткової угоди, сторони дійшли згоди внести до договору оренди землі від 15.07.2015, зареєстрованого 10.09.2015 за №24418989, та викласти пп.пп. 1, 2 п. 9 договору в наступній редакції:

"9. З 06 листопада 2019 року орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3 (трьох) % на рік від діючої нормативної грошової оцінки земель міста Нікополь з урахуванням щорічного коефіцієнту індексації".

Запропоновані Товариством з обмеженою відповідальністю "Апекс Н" зміни до договору оренди землі від 15.07.2015 сторонами внесені не були.

31.01.2020 Нікопольська міська рада ухвалила рішення №77-58/VІІ "Про внесення змін до рішення Нікопольської міської ради від 27.03.2015 №32-60/VІ "Про надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Апекс Н" в оренду земельної ділянки на вул. Шевченка, 81-а за фактичним розміщення нежитлової будівлі", відповідно до якого орендна плата на земельну ділянку на вул. Шевченка, 81-а становить 12% від діючої нормативної грошової оцінки земель.

Предметом спору є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Апекс Н" про визнання протиправним та скасування рішення Нікопольської міської ради Дніпропетровської області №77-58/VII від 31.01.2020, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі від 15.07.2015 (щодо зміни розміру орендної плати) у редакції позивача.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2020 у справі №904/1103/20, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.08.2020, позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Нікопольської міської ради Дніпропетровської області №77-58/VII від 31.01.2020 "Про внесення змін до рішення Нікопольської міської ради від 27.03.2015 №32-60/VI "Про надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Апекс Н" в оренду земельної ділянки на вул. Шевченка, 81-а за фактичним розміщенням нежитлової будівлі"; з Нікопольської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Апекс Н" стягнуто 2 102,00 грн. судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 01.12.2021 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.08.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2020 у справі № 904/1103/20 скасовано в частині відмови у позові про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі від 15.07.2015, і в цій частині справу передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області; у решті рішення та постанову залишено без змін.

Предметом спору під час нового розгляду справи є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Апекс Н" про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі від 15.07.2015 (щодо зміни розміру орендної плати) у редакції позивача.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Положеннями частини першої статті 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорах строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Аналогічні положення закріплені в статті 1 Закону України "Про оренду землі", якою визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що зміна умов договору оренди здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається в судовому порядку.

Матеріалами справи підтверджується, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Апекс Н" та Нікопольською міською радою укладено договір оренди землі від 15.07.2015, що у повному обсязі відповідає положенням статті 93 Земельного кодексу України та статтям 1, 13 Закону України "Про оренду землі".

Вказаний договір оренди землі від 15.07.2015 укладено на виконання та відповідно до рішення Нікопольської міської ради від 27.03.2015 № 32-60/VII, зокрема, і в частині встановлення ставки орендної плати за землю (пункт 9 договору оренди землі від 15.07.2015).

У подальшому, рішення Нікопольської міської ради від 27.03.2015 №32-60/VII в частині встановлення ставки орендної плати за землю (пункт 3) було скасовано рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2019 у справі №904/2403/18, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2019 та постановою Верховного Суду від 18.02.2020.

Також, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2020 у цій справі було визнано протиправним та скасовано рішення Нікопольської міської ради від 31.01.2020 №77-58/VІІ "Про внесення змін до рішення Нікопольської міської ради від 27.03.2015 №32-60/VІ", яким було фактично поновлено попередню редакцію пункту 3 рішення Нікопольської міської ради від 27.03.2015 (стосовно ставки орендної плати за землю для Товариства з обмеженою відповідальністю "Апекс Н" у розмірі 12%).

Відтак, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Апекс Н" та Нікопольською міською радою не врегульовані правовідносини щодо користування спірною земельною ділянкою в частині розміру орендної плати, яка є істотною умовою договору оренди землі.

Враховуючи, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Апекс Н" та Нікопольською міською радою не досягнуто згоди щодо внесення змін спірного договору оренди землі від 15.07.2015 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Апекс Н" цей спір передано на розгляд суду, що відповідає положенням статті 30 Закону України "Про оренду землі".

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із місцевим господарським судом про відхилення доводів Нікопольської міської ради про відсутність у суду компетенції щодо розгляду спорів про внесення змін до договорів оренди землі в частині зміни розміру орендної плати.

Як правильно зазначено місцевим господарським судом, подібні спори за позовом землекористувачів про внесення змін до договорів оренди землі в частині зміни розміру орендної плати неодноразово розглядалися судами і, за наявності підстав, права землекористувачів були захищені судом шляхом внесення змін до договорів оренди землі (постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №904/3714/18, від 16.07.2019 у справі №904/3720/18, від 08.08.2019 у справі №904/3706/18, від 27.08.2019 у справі №904/3718/18, від 11.09.2019 у справі №904/5638/18, від 18.09.2019 у справі №904/3712/18, від 24.09.2019 у справі №904/5636/18, від 15.10.2019 у справі №904/5630/18, від 22.10.2019 у справі №904/5639/18, від 29.10.2019 у справі №904/5628/18, від 27.11.2019 у справі №904/5627/18, від 10.12.2019 у справі №904/1761/19).

За змістом частин першої та другої статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Положеннями пунктів 288.1, 288.5 статті 288 Податкового кодексу України унормовано, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області у цій справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Нікопольської міської ради, яке набрало законної сили, установлена відсутність у Нікопольської міської ради єдиного підходу до визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі у м. Нікополі для суб`єктів господарювання, які здійснюють аналогічні види діяльності, та нездійснення цим органом місцевого самоврядування уніфікації ставок орендної плати за користування земельними ділянками однакового цільового (функціонального) призначення, та як наслідок встановлення для суб`єктів господарювання різних ставок орендної плати, в результаті чого одні з них отримують більш сприятливі умови конкуренції порівняно з іншими, що призводить до створення суб`єктам господарювання нерівних умов діяльності порівняно з конкурентами, які діють на одному товарному ринку, оскільки такі дії сприяють збільшенню витрат, пов`язаних зі сплатою оренди за земельну ділянку, а відтак дорожчанню продукції, зменшенню рівня прибутковості тощо.

Верховний Суд неодноразово наголошував в постановах від 28.01.2020 у справі №904/401/18, від 18.02.2020 у справі №904/2403/18, у яких брала участь Нікопольська міська рада як відповідач за подібних правовідносин, відсутність у Нікопольської міської ради єдиних ставок орендної плати для суб`єктів господарювання, які здійснюють аналогічні види діяльності та встановлення для таких суб`єктів різних ставок орендної плати, внаслідок чого одні з них отримують більш сприятливі умови конкуренції порівняно з іншими, що суперечить нормам конкурентного законодавства, оскільки зазначені обставини призводять до створення суб`єктам господарювання нерівних умов діяльності порівняно з конкурентами, які діють на одному товарному ринку.

Місцевим господарським судом встановлено, що Нікопольською міською радою на час ухвалення рішення по справі не здійснено уніфікацію ставок орендної плати за земельні ділянки для суб`єктів господарювання.

Як зазначено у рішенні місцевого господарського суду, представник Нікопольської міської ради у судовому засіданні підтвердив, що окремим землекористувачам на сьогоднішній день встановлена орендна ставка за користування земельними ділянками аналогічного виду цільового призначення у розмірі 3% на рік від їх нормативної грошової оцінки. При відсутності укладеного договору оренди землекористувачі так само сплачують плату за користування земельною ділянкою аналогічного виду цільового призначення у розмірі 3% на рік від її нормативної грошової оцінки. Такі обставини, за поясненнями відповідача, зумовлені тим, що він самостійно наділений дискреційними повноваженнями щодо встановлення орендної ставки за користування землею, у зв`язку з чим при визначені ставки конкретному землекористувачу Нікопольська міська рада застосовує індивідуалізований підхід. На думку відповідача, межі його дискреційних повноважень окреслені положеннями пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, а тому він діє в межах, передбачених законом.

Верховний Суд у пунктах 49, 50 постанови від 18.02.2020 у справі №904/2403/18 (попередній спір між сторонами) з посиланням на пункти 127 та 128 рішення Європейського Суду з прав людини від 14.06.2007 у справі "Свято-Михайлівська Парафія проти України", відзначав, що відповідач допускає занадто широке й довільне розуміння (тлумачення) дискреції у питанні визначення ставки орендної плати та не враховує допустимих законних меж своїх повноважень та об`єктивних і розумних критеріїв для захисту позивача від свавілля, несправедливості, непрогнозованості свого рішення.

У пункті 46 Рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Корецький та інші проти України" було зазначено, що навіть припускаючи, що положення закону були правильно розтлумачені судами й таке втручання базувалося на формальній підставі, закріпленій в національному законодавстві, Суд нагадує, що вислів "передбачений законом" у п. 2 ст. 11 Конвенції не тільки вимагає, щоб дія, яка оскаржується, була передбачена національним законодавством, але також містить вимогу щодо якості закону.

У Рішенні Конституційного Суду України від 12.04.2012 №9-рп/2012 зазначено, що рівність та недопустимість дискримінації особи є не тільки конституційними принципами національної правової системи України, а й фундаментальними цінностями світового співтовариства, на чому наголошено у міжнародних правових актах з питань захисту прав і свобод людини і громадянина, зокрема у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 року (статтях 14, 26), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (статті 14), Протоколі № 12 до цієї Конвенції (статті 1), ратифікованих Україною, та у Загальній декларації прав людини 1948 року (статтях 1, 2, 7); гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод (абзаци четвертий, п`ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

У §49 Рішення у справі "Пічкур проти України" від 07.11.2013 Європейський суд з прав людини акцентував увагу на тому, що відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимної мети або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною метою.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із місцевим господарським судом про відхилення посилання Нікопольської міської ради щодо належного використання ним дискреційних повноважень при визначені Товариству з обмеженою відповідальністю "Апекс Н" орендної ставки за користування земельною ділянкою, оскільки спосіб, у який відповідач використовує такі повноваження, не відповідає принципу верховенства права та призводить до ущемлення прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Апекс Н", що неодноразово було констатовано в рішеннях суду.

Матеріалами справи підтверджується, що за наслідками рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/2403/18, яке набрало законної сили, Нікопольська міська рада ухилилась в належний спосіб впорядкувати земельні відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "Апекс Н". Натомість, 31.01.2020 Нікопольська міська рада ухвалила рішення №77-58/VІІ, відповідно до якого орендна плата на земельну ділянку на вул. Шевченка, 81-а, становить 12% від діючої нормативної грошової оцінки земель. Тобто, Нікопольська міська рада цим рішенням фактично поновила попередню редакцію пункту 3 рішення Нікопольської міської ради від 27.03.2015 (стосовно ставки орендної плати за землю для позивача у розмірі 12 %), який було скасовано судовим рішенням у справі №904/2403/18, яке набрало законної сили.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява №38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10.07.2003 та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Тобто, Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 06.09.2005 у справі "Гурепка проти України" (Gurepka v. Ukraine) , заява №61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 у справі "Гарнага проти України" (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

За таких обставин апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду, що заявлена Товариством з обмеженою відповідальністю "Апекс Н" вимога про внесення змін до договору оренди землі є ефективним способом захисту його порушеного права, оскільки така вимога першочергово слугуватиме припиненню триваючого по відношенню до Товариства з обмеженою відповідальністю "Апекс Н" порушення.

Матеріалами справи підтверджено, що Нікопольською міською радою не здійснено уніфікацію ставок орендної плати за земельні ділянки за цільовим призначенням у м. Нікополі, що призводить до створення учасникам земельних правовідносин нерівних умов конкуренції.

Матеріали справи підтверджується та не заперечувалось Нікопольською міською радою, що окремі землекористувачі сплачують за користування земельними ділянками з цільовим призначенням 03.07 (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) орендну плату у розмірі 3 % на рік від нормативної грошової оцінки землі.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2019 у справі №904/401/18, в межах якого було встановлено, що встановлення відсоткової ставки у розмірі 4% від нормативно грошової оцінки землі для земельної ділянки з цільовим призначенням 03.07 (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) так само є антиконкурентними та дискримінаційними діями (обставини справи є аналогічними з обставинами цієї справи та справи №904/2403/18).

Нікопольською міською радою не надано доказів щодо можливості встановити іншу ніж 3% від нормативної грошової оцінки землі на рік відсоткову ставку за користування орендованою Товариством з обмеженою відповідальністю "Апекс Н" земельною ділянкою.

Нікопольська міська рада посилається виключно на наявність у неї дискреційних повноважень у питанні встановлення орендної ставки за користування землею.

Між тим, встановлення відсоткової ставки у розмірі 12% на рік від нормативної грошової оцінки землі для Товариства з обмеженою відповідальністю "Апекс Н" попередньо було визнано протиправним у цій справі та справі №904/2403/18.

Принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення Європейського суду з прав людини від 27.10.1993 у справі "Dombo Beheerb.V. v. The Netherlands").

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. and Others v. Sweden") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("Benderskiy v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив із того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до статті 89 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Місцевий господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість та законність запропонованої позивачем у проекті додаткової угоди до договору оренди землі від 15.07.2015 відсоткової ставки за користування землею у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки землі на рік з огляду на відсутності належних спростувань з боку Нікопольської міської ради цих обставин, а також на тому, що до моменту уніфікації Нікопольською міською радою орендних ставок за користування землею в залежності від видів цільового призначення, встановлення для Товариства з обмеженою відповідальністю "Апекс Н" відсоткової ставки у розмірі більшому, ніж 3% від нормативної грошової оцінки землі на рік, призведе до необґрунтованого та свавільного (без легітимної мети) втручання у право Товариства з обмеженою відповідальністю "Апекс Н" на мирне володіння майном.

При цьому, місцевим господарським судом відмовлено у задоволенні вимоги позивача про зміну орендної ставки за користування землею з 06.11.2019 з посиланням на приписи статей 651, 652, 653 Цивільного кодексу України, висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного в постанові від 16.02.2021 у справі № 921/530/18.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта про те, що є рішення господарського суду у справі №904/2403/18 про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання додаткової угоди про встановлення орендної плати у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі укладеною; позовні вимоги про визнання додаткової угоди про встановлення орендної плати у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі укладеною у справі №904/1103/20 підлягають залишенню без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Так, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що в межах справи №904/2403/18 розглядались вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Апекс Н" про встановлення орендної плати у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі укладеною, у задоволенні яких було відмовлено з підстав передчасності таких вимог. Водночас, після скасування рішення відповідача про встановлення орендної плати у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки землі з метою врегулювання договірних відносин, позивач звернувся із проектом додаткової угоди, яка є предметом розгляду у цій справі. Проект додаткової угоди, запропонований відповідачу (який є предметом розгляду у цій справі) не є аналогічним проекту додаткової угоди у справі №904/2403/18 та направлений для врегулювання договірних відносин за наслідками розгляду справи №904/2403/18.

Апеляційним господарським судом також відхиляються доводи апелянта про неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, а саме, статті 16 Закону України "Про оренду землі" та статті 288 Податкового кодексу України щодо виключної компетенції відповідача встановлювати розмір орендної плати за земельну ділянку з огляду на те, що відповідач не встановив єдиних ставок орендної плати для суб`єктів господарювання, які здійснюють аналогічні види діяльності (використовують земельні ділянки з однаковим цільовим призначенням); встановлений відповідачем розмір орендної плати скасований в судовому порядку; позивачем запропонований розмір орендної плати відповідно до приписів Податкового кодексу України; вказаний розмір не спростований відповідачем.

За таких обставин апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для часткового задоволення позову про визнання додаткової угоди укладеною.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Нікопольської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2021 у справі №904/1103/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2021 у справі №904/1103/20 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Нікопольську міську раду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений - 30.07.2021.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя І.М. Подобєд

Суддя І.Л. Кузнецова

У зв`язку з припиненням відправлення поштової кореспонденції в Центральному апеляційному господарському суді, копії постанови Центрального апеляційного господарського суду від 28.07.2021 у справі №904/1103/20 поштою не надсилаються.

Надіслати копії цієї постанови на електронні адреси (згідно з наявною в матеріалах справи інформацією) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Апекс Н" адвоката Ромащенко Костянтина Віталійовича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), Нікопольської міської ради Дніпропетровської області (inform@nikopol-mrada.dp.gov.ua), представника Нікопольської міської ради Дніпропетровської області Ільєнко Марини Леонтіївни (marinadl@ukr.net).