Ухвала

від 19.11.2021 по справі 910/17027/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 910/17027/20

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Малашенкової Т.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Комунального підприємства "Київський метрополітен" (далі - КП "Київський метрополітен", позивач, скаржник)

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021

у справі № 910/17027/20

за позовом КП "Київський метрополітен"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсвітлопроект" (далі - ТОВ "Укрсвітлопроект", відповідач)

про стягнення 278 152, 68 грн,

та за зустрічним позовом ТОВ "Укрсвітлопроект"

до КП "Київський метрополітен"

про зобов`язання прийняти та оплатити товар,

ВСТАНОВИВ:

КП "Київський метрополітен" 01.11.2021 через "Скриню" Верховного Суду звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 у справі № 910/17027/20 в частині відмови КП "Київський метрополітен" у задоволені первісного позову та ухвалити нове рішенням, яким залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2021 у справі № 910/17027/20. Також, скаржник просить суду поновити строк на касаційне оскарження у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2021 для розгляду касаційної скарги у справі № 910/17027/20 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючий, Бенедисюка І.М., Колос І.Б.

Водночас, ТОВ "Укрсвітлопроект" 09.11.2021 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернулося до Верховного Суду із запереченнями проти відкриття касаційного провадження, в яких відповідач просить суд відмовити у відкриті касаційного провадження за касаційною скаргою КП "Київський метрополітен" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 у справі № 910/17027/20.

Вказані заперечення обґрунтовані, зокрема тим, що предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 278 152,68 грн, тобто, ціна позову не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому справа є малозначною. При цьому, ТОВ "Укрсвітлопроект" вказує, що не погоджується з доводами та міркуваннями позивача стосовно того, що дана справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Також відповідач зазначає, що касаційна скарга не містить жодних належних обґрунтувань підстав касаційного оскарження судового рішення, не містить посилань на частину другу статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та не відповідає положенням пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.

Розглянувши вказане заперечення проти відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи викладенні в заперечені щодо наявності підстав для застосування до поданої касаційної скарги положень статті 293 ГПК України не знайшли свого підтвердження, з огляду на наступне.

Згідно з частиною другою та третьою статті 180 ГПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову; вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Оскільки у даній справі судові рішення прийняті за результатом розгляду позовних вимоги, які містять вимоги майнового характеру за первісним позовом та вимоги немайнового характеру за зустрічним позовом, в даному випадку відсутні підстави для застосування до поданої касаційної скарги наслідків, передбачених статтею 293 ГПК України.

Перевіривши дотримання форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 ГПК України, враховуючи доводи відповідача, викладені у запереченнях проти відкриття касаційного провадження, Верховний Суд встановив таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах , викладеного у постанові Верховного Суду , крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах , викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах ;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу .

Приписами частини 3 статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду , в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах , що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника, що в разі оскарження судового рішення суду на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; та/або зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи , або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів , та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення .

З урахуванням змін до ГПК України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження , а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Водночас убачається, що касаційна скарга не містить посилань на конкренту підставу (підстави) для відкриття касаційного провадження, передбачених частиною другою статті 287 ГПК України (п.1, 2, 3, 4 ч. 2 ст. 287) , а також касаційна скарга не містить належного обґрунтування того, у чому саме полягало невірне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції під час прийняття оскаржуваної постанови у даній справі.

Натомість, скаржник у поданій касаційній скарзі посилається на підстави для відкриття касаційного провадження у малозначній справі, передбачених підпунктами "а", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, оскільки касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Водночас Верховним Судом не приймається зазначена підстава для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб , крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Отже, зазначена стаття передбачає винятки та регламентує випадки, коли можливе касаційне оскарження судових рішень саме у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Однак, як зазначено вище, у даній справі містяться вимоги майнового та немайнового характеру, а тому посилання скаржника на підстави для відкриття касаційного провадження, передбачених підпунктами "а", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, є помилковим.

Отже, Верховним Судом встановлено, що касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України , оскільки у порушення цього пункту, у ній не зазначено, передбачені статтею 287 цього Кодексу, підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення з посиланням на конкретний пункт (пункти), передбачений частиною другою статті 287 ГПК України.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, касаційна скарга університету "Україна" підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків, шляхом надання касаційної скарги в новій редакції з зазначенням підстави (підстав) касаційного оскарження судових рішень, визначену (визначені) у конкретному пункті (пунктах) частини другої статті 287 ГПК України з належним обґрунтуванням того, у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи/або порушення норм процесуального права під час прийняття оскарженої постанови у даній справі.

Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

Враховуючи, що касаційна скарга містить недоліки, Суд вважає за необхідне залишити її без руху, а відтак, заява про поновлення строку на касаційне оскарження, розглядатиметься у разі належного усунення недоліків касаційної скарги.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Київський метрополітен" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 у справі № 910/17027/20 - залишити без руху.

2. Надати Комунальному підприємству "Київський метрополітен" строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали. Документи про усунення недоліків направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка,6.

3. Роз`яснити Комунальному підприємству "Київський метрополітен", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова