Постанова

від 18.11.2021 по справі 753/1713/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у суді першої інстанції: Мицик Ю.С.

Єдиний унікальний номер справи № 753/1713/19

Апеляційне провадження № 22-ц/824/11309/2021

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 листопада 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мережко М.В.,

суддів: Верланова С.М., Савченка С.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,

встановив:

У січні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що 21.11.1998 між сторонами було зареєстровано шлюб. 28.04.2011 під час перебування сторін у шлюбі, ОСОБА_1 було укладено Договір купівлі-продажу № ДР-0000714 (далі - Договір) з Товариством з обмеженою відповідальністю Автосаміт ЛТД , згідно з яким було придбано транспортний засіб - автомобіль ТOYOTA YARIS , 2011 року випуску, чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований ВРЕР-6 УДАІ в м. Києві 13.05.2011.

Відповідно до пункту 1.1. Договору, Продавець зобов`язується передати у власність Покупця транспортний засіб (автомобіль) ТOYOTA YARIS, 2011 року випуску загальною вартістю з ПДВ - 148 432,00 грн., а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його за ціною, визначеною у цьому Договорі.

Враховуючи, що у подружжя не було достатньо коштів на придбання вказаного транспортного засобу, було укладено договір кредиту на суму 118 745,00 грн.

На підставі Договору застави транспортного засобу № 003/41/11-ZO/1 від 18.05.2011 вказаний автомобіль було передано в заставу у якості забезпечення зобов`язань за Договором кредиту на купівлю автотранспортних засобів № 001/38/11-КR від 18.05.2011.

15.08.2014 рішенням Дарницького районного суду міста Києва у цивільній справі №753/6343/14-ц було розірвано шлюб між сторонами. Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 відновлено дошлюбне прізвище - ОСОБА_1 .

Спірний автомобіль було відчужено відповідачем без згоди позивача, а тому останній був змушений звернутися до суду та просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь грошову компенсацію половини середньоринкової вартості автомобіля в сумі 92 955, 88 грн та вирішити питання розподілу судових витрат.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03 березня 2021 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію половини середньоринкової вартості автомобіля Тoyota Yaris , 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , в сумі 92 955,88 грн та судовий збір в сумі 929,56 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 березня 2021 року змінити, стягнути з ОСОБА_1 грошову компенсацію половини вартості автомобіля у розмірі 45 218,44 грн.

У апеляційній скарзі відповідач не заперечує щодо свого обов`язку зі сплати позивачеві частини вартості спірного автомобіля як об`єкта права спільної сумісної власності. При цьому вказує, що, задовольняючи позов ОСОБА_2 у повному обсязі, суд першої інстанції не врахував того, що автомобіль було придбано за кредитні кошти і з моменту припинення між сторонами шлюбних відносин відповідачка ОСОБА_1 самостійно вносила на погашення кредиту особисті кошти.

У відзиві на апеляційну скаргу представниця позивача - адвокат Дубчак Л.С. зазначає, що що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права. Апеляційну скаргу вважає безпідставною та необґрунтованою, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Крім цього, у відзиві на апеляційну скаргу представниця позивача - адвокат Дубчак Л.С. просить розгляд справи здійснювати з викликом (повідомленням) сторін та з обов`язковою участю ОСОБА_2 . Повно та об`єктивно дослідивши обставини справи, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для розгляду справи в судовому засіданні із викликом сторін, оскільки дана категорія справ підпадає під ознаки малозначних справ та не є складною. Жодної об`єктивної підстави на підтвердження необхідності розгляду справи у судовому засіданні з викликом сторін заявник не вказав

За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення компенсації в порядку поділу майна подружжя у розмірі 92 955,88 грн.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову у повному обсязі, суд першої інстанції мотивував його тим, що спірний автомобіль є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, тому доведеним є право позивача на відшкодування Ѕ вартості автомобіля. Такі висновки суду не повною мірою відповідають обставинам справи.

Встановлено, що 21.11.1998 між сторонами було укладено шлюб, який в подальшому було розірвано рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15.08.2014 /а.с. 15/.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 було відновлено дошлюбне прізвище - ОСОБА_1 .

За час зареєстрованого шлюбу сторони придбали автомобіль марки Тoyota Yaris , 2011 року випуску, чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований ВРЕР-6 УДАІ в м. Києві 13.05.2011, згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ /а.с. 71-76/.

Вартість зазначеного вище автомобіля, згідно Договору № ДР - 0000714, укладеного 28.04.2011 між ОСОБА_1 та ТОВ Автосаміт ЛТД становить 148 432, 00 гривень.

Згідно з договором купівлі - продажу № ДР - 0000714, укладеного 28.04.2011 покупцем сплачено 20 % вартості рухомого майна в розмірі 29 687 та 5 883,05 грн. за роботи по укомплектуванню.

Таким чином, загальна сума внеску, що був сплачений автосалону - ТОВ Автосаміт ЛТД , становить 35 570,05 грн. /а.с.77-79/.

Відповідно до Договору кредиту на купівлю транспортного засобу № 001/38/11КR від 18.05.2011, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ УКРСОЦБАНК для придбання автомобіля було надано кредит в розмірі 118 745 грн. Строк погашення кредиту до 17.05.2016 /а.с. 80-89/.

Відповідно до Договору застави транспортного засобу № 003/41/11-ZO/1, що був укладений 18.05.2011 між ОСОБА_1 та ПАТ УКРСОЦБАНК та посвідчений приватним нотаріусом КМНО Ковальчуком С.П., в забезпечення виконання зобов`язань за Договором кредиту, транспортний засіб було передано в заставу ПАТ УКРСОЦБАНК /а.с. 93-96/.

Відповідно до договору поруки № 001/40/11-РО від 18.05.2011, поручителем за виконання зобов`язань за Договором кредиту виступив ОСОБА_2 /90-92/.

Відповідно до довідки № 10.1.-186/38-1649 від 24.03.2015 ПАТ Укрсоцбанк , у зв`язку з повним виконанням зобов`язань за договором кредиту № 001/38/11КR від 18.05.2011, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ УКРСОЦБАНК , договір застави транспортного засобу № 003/41/11-ZO/1 від 18.05.2011 втратив силу /а.с. 109/.

Як видно із відповіді ГСЦ МВС на адвокатський запит від 12.09.2019, автомобіль марки Тoyota Yaris , 2011 року випуску, чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 був відчужений відповідачем на користь ОСОБА_6 на підставі довідки-рахунку серії ААЕ № 042799, виданої ТОВ Контракт-Авто . Вартість за яку було відчужено автомобіль становить 344 000 грн./а.с. 127/.

Доказів надання позивачем згоди на продаж автомобіля відповідачем суду не надано.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 Цивільного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 60 Сімейного кодексу України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Частиною 1 ст. 61 Сімейного кодексу України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ст. 63 Сімейного кодексу України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Відповідно до статті 70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Майно, яке є об`єктом права спільною сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Частиною 3 ст. 370 ЦК України передбачено, що виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності здійснюється в порядку, встановленому ст. 364 ЦК України. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Відповідно до положень ст.ст. 76, 77, 78, 80, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи те, що спірний автомобіль є об`єктом спільної сумісної власності та був відчужений відповідачем на користь третьої особи, без згоди позивача, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи щодо стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації за його частку у праві спільної сумісної власності на спірний автомобіль.

Відповідні висновки зроблено також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 грудня 2018 року у справі № 607/4701/13-ц та у постанові від 09 січня 2019 року в справі № 643/4589/15-ц.

Згідно з практикою Верховного Суду (постанова Верховного у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03.10.2018 року у справі № 127/7029/15-ц , постанова Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.08.2019 року у справі № 523/8542/15-ц) у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Ринкова вартість автомобіля була визначена позивачем відповідно до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403 28 листопада 2018 року на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на підставі даного Порядку, було розраховано середньоринкову вартість транспортного засобу, а саме автомобіля ТOYOTA YARIS , який є спільним майном подружжя, і яка становить 185 911 (сто вісімдесят п`ять тисяч дев`ятсот одинадцять) гривень 77 копійок.

Розрахунок вартості автомобіля, що підлягає поділу, не викликає у суду сумнівів у його правильності, достовірності та не заперечується і не спростовується відповідачем.

Відповідно до вказаного Порядку, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (надалі - Мінекономрозвитку України розраховує середньоринкову вартість автомобіля відповідно до Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів , затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66 (надалі - Методика).

Згідно з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (постанова від 13.03.2018 року, справа № 821/2089/16) вартість легкового автомобіля, що розрахована Мінекономрозвитку України у відповідності до Методики, є належним підтвердженням дійсної вартості автомобіля.

При цьому суд обґрунтовано відхилив доводи відповідача про те, що вартість автомобіля на момент його відчуження не могла бути вищою ніж його ринкова вартість на момент придбання, оскільки в судовому засіданні встановлено, що відповідачем транспортний засіб відчужено на користь ОСОБА_6 за 344 000 грн.

Разом з цим, задовольняючи позов у повному обсязі і стягуючи з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію половини середньоринкової вартості автомобіля Тoyota Yaris , 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 в сумі 92 955, 88 грн, суд першої інстанції не урахував, що автомобіль було придбано за кредитні кошти. Кредитне зобов`язання не було об`єктом поділу спільного майна подружжя.

Як видно із матеріалів справи, погашення вказаного кредиту здійснювалось відповідачкою ОСОБА_1 як під час перебування в шлюбі, тобто, в інтересах сім`ї та за спільні кошти подружжя, так і після припинення шлюбних відносин та розірвання шлюбу.

Так, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15.08.2014 /а.с. 15/.

При цьому, відповідачка вказує, що фактично шлюбні відносини між ними припинились у листопаді 2012 року. Як на підтвердження цієї обставини посилається на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 вересня 2013 року /а.с 102-104/. Разом з цим, як вбачається із мотивувальної частини вказаного рішення, відповідачка з 01.02.2013 року по час ухвалення рішення проживала у Притулку Центру у справах сім`ї та жінок Деснянської РДА у м. Києві, тому колегія суддів вважає доведеним факт припинення шлюбних відносин саме з цієї дати.

Відповідно до виданої ПАТ Укрсоцбанк довідки №10.1-186/96-16499 (станом на 05.12.2014), ОСОБА_1 за період з 28 лютого 2013 року по 18 листопада 2014 року внесла на погашення кредиту за договором №001/38/11-KR від 18.05.2011 (кредитування фізичних осіб на купівлю автотранспортних засобів) грошові кошти на загальну суму 37 672,87 грн /а.с. 97-100/.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що 24.03.2015 ОСОБА_1 сплатила на рахунок ПАТ Уксоцбанк 65 259,31 грн, таким чином повністю виконавши зобов`язання за кредитним договором №001/38/11-KR від 18.05.2011, що підтверджується квитанцією №FJB1508303800171 /а.с. 108/ та довідкою №10.1-186/38-1649, виданою банком /а.с. 109/.

Отже, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що ОСОБА_1 після припинення шлюбних відносин із позивачем з метою погашення кредиту на придбання спірного автомобіля сплатила власні грошові кошти на суму 102 932,18 грн.

За таких обставин, з урахуванням частини власних коштів ОСОБА_1 , сплачених в рахунок погашення кредиту на придбання спірного автомобіля, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 41 489,80 грн ((185 911,77 - 102 932,18) : 2) в якості грошової компенсації його частки вартості автомобіля ТOYOTA YARIS , 2011 року випуску, чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 141, 365, 367, 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 березня 2021 року скасувати, ухвалити по справі нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію половини середньоринкової вартості автомобіля Тoyota Yaris , 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , в сумі 41 489 (сорок одну тисячу чотириста вісімдесят дев`ять) гривень 80 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3

Головуючий: М.В. Мережко

Судді: С.М. Верланов

С.І. Савченко