Постанова

від 03.11.2021 по справі 617/779/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 617/779/15-ц

провадження № 61-18931св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, державного підприємства Вовчанське лісове господарство ,

відповідачі: Вовчанська районна державна адміністрація Харківської області, ОСОБА_1 , реєстраційна служба Вовчанського районного управління юстиції,

третя особа - відділ Держгеокадастру у Вовчанському районі Харківської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, державного підприємства Вовчанське лісове господарство на постанову Харківського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Бурлака І. В., Хорошевського О. М., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2015 року заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, державного підприємства Вовчанське лісове господарство (далі -

ДП Вовчанське лісове господарство ) звернувся до суду з позовом до Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області (далі - Вовчанської РДА Харківської області), ОСОБА_1 , реєстраційної служби Вовчанського районного управління юстиції, про визнання недійсними розпоряджень та повернення земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовано тим, що у ході вивчення правомірності передачі у приватну власність земельних ділянок, розташованих на землях

ДП Вовчанське лісове господарство на території Вовчанського району, прокуратурою області встановлено, що розпорядженням голови Вовчанської РДА від 21 листопада 2012 року № 660 Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх у власність для індивідуального дачного будівництва надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель запасу рекреаційного призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району для передачі її у власність для індивідуального дачного будівництва.

На виконання вказаного розпорядження державним реєстратором реєстраційної служби Вовчанського районного управління юстиції внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим

№ 6321655800:01:005:0040, а саме: в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено записи про право власності від 14 серпня

2013 року № 5002688 за ОСОБА_1 .

Посилаючись на те, що оспорюване розпорядження суперечить вимогам закону, а всі подальші рішення районної державної адміністрації щодо відведення земельних ділянок для передачі їх у власність громадян є незаконними, оскільки з державної власності протиправно вибули земельні ділянки лісового фонду, заступник прокурора просив суд позов задовольнити, визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Вовчанської РДА від 21 листопада 2012 року № 660 Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх у власність для індивідуального дачного будівництва в частині надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для: індивідуального дачного будівництва; визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Вовчанської районної державної адміністрації від 19 липня 2013 року № 174 Про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі у власність 88 громадянам для індивідуального дачного будівництва за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області в частині передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки (кадастровий номер 6321655800:01:005:0040), загальною площею 0,05 га, вартістю 102 810 грн, для індивідуального дачного будівництва; визнати недійсним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яке внесено державним реєстратором реєстраційної служби Вовчанського районного управління юстиції на земельну ділянку з кадастровим номером 6321655800:01:005:0040 від 14 серпня 2013 року № 5002688; зобов`язати реєстраційну службу Вовчанського районного управління юстиції внести запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про скасування запису про право власності від 14 серпня 2013 року № 5002688; зобов`язати ОСОБА_1 передати, а ДП Вовчанське лісове господарство прийняти земельну ділянку, площею 0,05 га, (кадастровий номер 6321655800:01:005:0040), про що скласти акт прийому-передачі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області в складі судді Уханьової І. С. від 03 серпня 2016 року позовну заяву заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, ДП Вовчанське лісове господарство задоволено.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Вовчанської РДА від 21 листопада 2012 року № 660 Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх у власність для індивідуального дачного будівництва в частині надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Вовчанської районної державної адміністрації від 19 липня 2013 року № 174 Про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі у власність 88 громадянам для індивідуального дачного будівництва за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області в частині передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки (кадастровий номер 6321655800:01:005:0040), загальною площею 0,05 га, вартістю 102 810 грн, для індивідуального дачного будівництва.

Визнано недійсним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яке внесено державним реєстратором реєстраційної служби Вовчанського районного управління юстиції на земельну ділянку з кадастровим номером 6321655800:01:005:0040 від 14 серпня 2013 року № 5002688.

Зобов`язано ОСОБА_1 передати, а ДП Вовчанське лісове господарство прийняти земельну ділянку, площею 0,05 га, (кадастровий номер 6321655800:01:005:0040), про що скласти акт прийому-передачі.

Додатковим рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 31 травня 2017 року стягнуто солідарно з Вовчанської РДА Харківської області та ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 028 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що земельна ділянка, належна ОСОБА_1 , була відведена у приватну власність із земель лісового фонду, що суперечило на момент прийняття оскаржуваних розпоряджень Вовчанської РДА пункту 5 прикінцевих положень Лісового кодексу України та розпорядженню Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2008 року № 610-р Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

В апеляційному порядку справу було переглянуто неодноразово.

Постановою апеляційного суду Харківської області від 29 січня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , задоволено. Апеляційну скаргу Вовчанської РДА Харківської області задоволено.

Рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 03 серпня 2016 року та додаткове рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 31 травня 2017 року скасовано.

У задоволенні позовних вимог заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, ДП Вовчанське лісове господарство до Вовчанської РДА Харківської області, ОСОБА_1 , реєстраційної служби Вовчанського районного управління юстиції, про визнання недійсними розпоряджень та повернення земельної ділянки відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 18 березня 2020 року касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, ДП Вовчанське лісове господарство задоволено частково. Постанову Апеляційного суду Харківської області від 29 січня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Харківського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та Вовчанської РДА Харківської області задоволено. Рішення Вовчанського районного суду Харківської області

від 03 серпня 2016 року та додаткове рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 31 травня 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства,

ДП Вовчанське лісове господарство до Вовчанської РДА Харківської області, ОСОБА_1 , реєстраційної служби Вовчанського районного управління юстиції Харківської області, третя особа - відділ Держгеокадастру у Вовчанському районі Харківської області, про визнання недійсними розпоряджень та повернення земельної ділянки залишено без задоволення.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами земель лісогосподарського призначення ДП Вовчанське лісове господарство на території колишньої бази відпочинку Сосновий бір , яку вилучено з земель лісогосподарського призначення ДП Вовчанське лісове господарство на підставі рішення Ради Міністрів УРСР від 13 травня 1991 року № 467 із зміною цільового призначення, про що свідчить біла пляма на лісовпорядному планшеті. Таким чином, ДП Вовчанське лісове господарство не має жодного речового права щодо спірної земельної ділянки. Такого права також не мають ані Державне агенство лісових ресурсів, ані Харківське обласне управління лісового та мисливського господарства, про що зазначив також Верховний Суд в постанові від 12 грудня 2018 року (справа № 635/5773/16).

У суді апеляційної інстанції представник відповідача надав копію планшету № 7, на якому зазначено, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами лісогосподарського призначення ДП Вовчанське лісове господарство , позивач не спростував зазначене.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, ДП Вовчанське лісове господарство на постанову Харківського апеляційного суду

від 10 листопада 2020 року, в якій заявник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду та суд не дослідив зібрані у справі докази (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 1 частини третьої

статті 411 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що постанова Харківського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року прийнята з порушенням норм статей 20, 21, 57, 84, 149 Земельного кодексу України, статей 7, 8, 48 Лісового кодексу України та порушенням норм статей 89, 263-265 ЦПК України. Вказує, що матеріали лісовпорядкування ДП Вовчанське лісове господарство з планшетами, що виготовлені на основі геодезичних матеріалів землевпорядкування, відповідно до вимог статті 48 Лісового кодексу України затверджені Харківським обласним управлінням лісового та мисливського господарства. Ураховуючи викладене, а також вимоги

статті 48 Лісового кодексу України, указані матеріали лісовпорядкування, у тому числі планшет, який є складовою частиною матеріалів лісовпорядкування, з часу їх затвердження є офіційними чинними документами, та які з огляду на положення пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України підтверджують право державного підприємства на раніше надані землі.

Таким чином, право постійного користування спірною землею

ДП Вовчанське лісове господарство належним чином посвідчене як в силу закону, так і відповідними документами, а також рішеннями суду у справі № К/800/9740/15, що відповідно до вимог частини четвертої

статті 82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Отже, постанова Харківського апеляційного суду від 10 листопада

2020 року підлягає касаційному оскарженню відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки судом не враховано висновків суду касаційної інстанції, викладених у постановах Верховного Суду України

від 13 листопада 2013 року у справі № 6-123цс13 та від 14 травня 2014 року у справі № 6-35цс14, Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада

2018 року у справі № 183/1617/16-ц та від 29 травня 2019 року у справі

№ 367/2022/15-ц.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У січні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2021 року справу за позовом

заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, ДП Вовчанське лісове господарство до Вовчанської РДА Харківської області, ОСОБА_1 , реєстраційної служби Вовчанського районного управління юстиції, третя особа - відділ Держгеокадастру у Вовчанському районі Харківської області, про визнання недійсними розпоряджень та повернення земельної ділянки призначено до судового розгляду.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Розпорядженням Вовчанської РДА Харківської області від 21 листопада 2012 року № 660 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель запасу рекреаційного призначення у власність громадянам в кількості 88 чоловік для індивідуального дачного будівництва, які розташовані за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області (а. с. 13, т. 1).

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі у власність 88 громадянам для індивідуального дачного будівництва за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області погоджено управлінням Держкомзему в Вовчанському районі Харківської області, що підтверджується висновком від 29 грудня 2012 року № 01-13/4364. При цьому, згідно вказаного висновку спірна земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення (а. с. 106, т. 1).

Розпорядженням Вовчанської РДА Харківської області від 19 липня

2013 року № 174 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі у власність 88 громадянам для індивідуального дачного будівництва, які розташовані за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області.

Передано 88 громадянам відповідно до списку у власність земельні ділянки загальною площею 7,8570 га із земель запасу рекреаційного призначення, які розташовані за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області для індивідуального дачного будівництва (а. с. 18, т. 1).

Зі списку, який є додатком до розпорядження від 19 липня 2013 року № 174, вбачається, що ОСОБА_1 передано земельну ділянку площею 0,05 га

(а. с. 19, т. 1).

На виконання вказаного розпорядження державним реєстратором реєстраційної служби Вовчанського районного управління юстиції Харківської області внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності щодо земельної ділянки, а саме внесено запис про право власності на земельну ділянку з кадастровим від 14 серпня 2013 року № 6321655800:01:005:0040

№ 5002688 за ОСОБА_1 (а. с. 12, т. 1).

Із листа ДП Харківська державна лісовпорядна експедиція від 19 березня 2015 року № 128 вбачається, що земельні ділянки громадян, які надані для індивідуального дачного будівництва, знаходяться в кварталі № 103

виділ 8-9; 11; 15-22; 28-29 (а. с. 14, 17, т. 1).

Проте, із листів ДП Харківська державна лісовпорядна експедиція

від 04 квітня 2016 року № 140, 29 березня 2017 року № 164, 19 квітня

2017 року № 194, 21 квітня 2017 року № 197, 26 вересня 2017 року № 378,

14 січня 2019 року № 31, схемою розташування земельної ділянки

ОСОБА_1 , викопіюванням з лісовпорядного планшету 2017 року вбачається, що земельна ділянка ОСОБА_1 знаходиться поза межами земель лісового фонду (а. с. 142-182, т. 2).

Зокрема, із листа ДП Харківська державна лісовпорядна експедиція

від 19 квітня 2017 року № 194 вбачається, що розбіжності у планово-картографічних матеріалах лісовпорядкування (лісовпорядних планшетах) за різні періоди, а саме, розбіжностей у значеннях площі кварталу № 103 Старосалтівського лісництва ДП Вовчанське лісове господарство пояснюються відсутністю точних геопросторових даних за спірним

об`єктом - координат поворотних точок меж земельних ділянок, які підлягали вилученню, їх точних графічних зображень (первинної документації), а також в результаті перев`язування лісових кварталів під час проведення базового лісовпорядкування. Лист ДП Харківська державна лісовпорядна експедиція від 08 лютого 2018 року № 79 містить всю інформацію, яка стосується спірної земельної ділянки. Так у ньому, зокрема, зазначено, що згідно планово-картографічних матеріалів базового лісовпорядкування 1990 року спірна земельна ділянка ОСОБА_1 , кадастровий номер № 6321655800:01:005:0040, знаходиться в межах земель лісогосподарського призначення ДП Вовчанське лісове господарство , а саме знаходяться в межах виділів 9. 11 кварталу 103 Старосалтівського лісництва, (вилучені земельні ділянки для розташування баз відпочинку Сосновий бір (Телеком) , Залив , Сосоновий бір ЗЕМІ-1 на лісовпорядному планшеті ще не нанесені). Згідно планово-картографічних матеріалів базового лісовпорядкування 2001 року спірна земельна ділянка ОСОБА_1 , кадастровий номер № 6321655800:01:005:0040, знаходиться в межах земель лісогосподарського призначення ДП Вовчанське лісове господарство , а саме знаходяться в межах виділів 11. 13 кварталу 103 Старосалтівського лісництва, (вилучені земельні ділянки для розташування відповідних баз відпочинку на лісовпорядному планшеті нанесені орієнтовно, методами окомірної таксації, дешифрування аерофотознімків за умов відсутності точних геопросторових даних за вказаним об`єктом - координат поворотних точок меж земельних ділянок, які підлягали вилученню, їх точних графічних зображень). Згідно планово-картографічних матеріалів базового лісовпорядкування 2010 року спірна земельна ділянка ОСОБА_1 , кадастровий номер № 6321655800:01:005:0040, знаходиться в межах земель лісогосподарського призначення ДП Вовчанське лісове господарство , а саме знаходяться в межах виділів 11. 15. 18. 19 кварталу 103 Старосалтівського лісництва, (межі вилучених земельних ділянок для розташування відповідних баз відпочинку на лісовпорядному планшеті скориговані шляхом використання ортофотопланів, спектрозональних аерофотознімків зальоту 1989 року та космічних знімків задовільної якості за умов відсутності точних геопросторових даних за вказаним об`єктом, у відповідності до пункту 1.6 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженою Державним комітетом СРСР по лісовому господарству від 11 грудня 1986 року (далі - Інструкції). Цим же пояснюються розбіжності у планово-картографічних матеріалах за різні періоди лісовпорядкування. Згідно планово-картографічних матеріалів безперервного лісовпорядкування 2017 року спірна земельна ділянка ОСОБА_1 , кадастровий номер № 6321655800:01:005:0040 знаходиться поза межами земель лісогосподарського призначення ДП Вовчанське лісове господарство та частково межує з ними, а саме із кварталом 103 Старосалтівського лісництва (зміни згідно рішення Харківського районного суду Харківської області від 18 травня 2017 року щодо розташування на лісовпорядному планшеті баз відпочинку Сосновий бір (Телеком) , Залив , Сосновий бір ЗЕМІ-1 у відповідності з координатами зовнішніх меж вказаних земельних ділянок, встановлених у технічних звітах, що складені ТОВ АГ Ріелті ).

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 18 травня 2017 року у справі № 635/5773/16-ц (провадження № 2/635/170/2017) визнано частково недійсними планово-картографічні матеріали лісовпорядкувального планшету № 7 кварталу № 103 Старосалтівського лісництва ДП Вовчанське лісове господарство , розробленого Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням Харківська державна лісовпорядна експедиція у 2001 та 2010 роках. Цим же рішенням зобов`язано ДП Харківська державна лісовпорядна експедиція в порядку поточного лісовпорядкування внести зміни до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2010 року щодо земель, які надані в постійне користування ДП Вовчанське лісове господарство , виключивши із кварталу 103 Старосатівського лісництва земельні ділянки, що вилучені для розташування баз відпочинку Сосновий бір (площею 1,29 га), Залив (площею 3,1 га) та Сосновий бір ЗЕМІ-1 (площею 1,0 га), у відповідності з координатами зовнішніх меж вказаних земельних ділянок, встановлених у технічних звітах, що складені

ТОВ АГ Ріелті . Також, зазначено, що рішення обласного виконавчого комітета від 13 травня 1991 року за № 467 (підстава вилучення бази відпочинку Сосновий бір ЗЕМІ-1 ) та рішення Ради Міністрів УРСР

від 23 травня 1975 року за № 358 (підстава вилучення бази відпочинку Сосновий бір ( Телеком ) вперше були вказані у Проекті організації і розвитку лісового господарства Вовчанського держлісгоспу обласного державного лісогосподарського об`єднання Харківліс Державного Комітету лісового господарства України та враховані під час лісовпорядних робіт у 2000 році шляхом орієнтовного нанесення на лісовпорядний планшет вилучених земельних ділянок методом окомірної таксації та методом дешифрування спектрозональних аерофотознімків зальоту 1989 року за умовою відсутності планів землекористувань (землеволодінь), матеріалів топографічних зйомок, топографо-геодезичних даних лісовпорядкування та землевпорядкування (геопросторових даних тощо) по вказаним землям. Вищезазначені рішення органів влади на підприємстві не збереглися. Встановлення меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості) ДП Харківська державна лісовпорядна експедиція не виконувалось. Про проведення таких заходів іншими суб`єктами господарювання на підприємстві також не відомо. Сучасні зовнішні межі кварталу 103 Старосалтівського лісництва ДП Вовчанське лісове господарство були сформовані та встановлені в натурі (на місцевості) до 1991 року, а саме під час лісовпорядкування 1980-1981 років. Починаючи з 1991 року, зовнішня межа кварталу 103 Старосалтівського лісництва

ДП Вовчанське лісове господарство не змінювалась, за виключенням тих частин межі внутрішніх меж, які підлягали змінам в результаті вилучення відповідних земельних ділянок зі складу земель лісогосподарського призначення. Лісовпорядні планшети 2001 та 2010 років (в тому числі планшет № 7) Старосалтівського лісництва ДП Вовчанське лісове господарство складені на основі оригіналів планшетів минулого лісовпорядкування (а саме, лісовпорядкування 1990 року) шляхом прямого копіювання, у відповідності до пункту 2.2.1 Інструкції - у частині зовнішньої межі. Встановлення меж кварталу 103 Старосалтівського лісництва, починаючи з 1991 року в натурі (на місцевості) ДП Харківська державна лісовпорядна експедиція не виконувалось. Про проведення таких заходів іншими суб`єктами господарювання на підприємстві не відомо. Встановлення меж в натурі (на місцевості) бази відпочинку Сосновий бір ЗЕМІ-1 (рішення обласного виконавчого комітету від 13 травня 1991 року за № 467) та бази відпочинку Сосновий бір ( Телеком (рішення Ради Міністрів УРСР від 23 травня 1975 року за № 358) ДП Харківська державна лісовпорядна експедиція не виконувалось. Документів, на підставі яких до кварталу 103 Старосалтівського лісництва ДП Вовчанське лісове господарство були внесені відомості про зовнішні межі зазначених земельних ділянок, що були вилучені зі складу земель лісогосподарського призначення для розташування баз відпочинку Сосновий бір ЗЕМІ-1 загальною площею 1,0 га. Сосновий бір ( Телеком загальною площею

1,3 га, та Залив , загальною площею 3,1 га, а саме планів землекористувань (землеволодінь), матеріалів топографічних зйомок, топографо-геодезичні дані лісовпорядкування та землевпорядкування (геопросторові данні) на підприємстві - не знайдено. Лісовпорядкування на території Старосалтівського лісництва ДП Вовчанське лісове господарство проводилось у 1990 році Харківською аерофотолісовпорядною експедицією (ревізійний період 1991-2000 роки), наступні - Харківською державною лісовпорядною експедицією у 2000 році (ревізійний період 2001-2010 роки) та у 2010 році (ревізійний період

2011-2020 роки). Таксаційні описи за минулі ревізійні періоди базових лісовпорядкувань (до 2001 року), а також будь-які копії, відомості про них на підприємстві не збереглися.

Із рішення Харківського районного суду Харківської області від 18 травня 2017 року, на яке посилався в своїх листах-відповідях ДП Харківська державна лісовпорядна експедиція вбачається, що підприємство Вовчанське лісове господарство , колишня назва Вовчанський держлісгосп було організовано в 1939 році на базі лісів, які були розташовані навколо міста Вовчанськ з приєднанням до них лісів Печенізького, Хотімлянського та Старосалтівського лісництв Чугуївського лісгоспу. В цих межах він проіснував до 1960 року, його площа становила 31054 га. За період з 1960 року до 1970 року від колгоспів та радгоспів було прийнято в склад держлісгоспу 3962 га, а частина земель була вилучена під будівництво оздоровчих комплексів та баз відпочинку. В 1971 році Печенізьке лісництво (8751 га) було передано Чугуєво-Бабчанському лісгоспу. В 1980 році від колгоспів Вовчанського району в склад держлісгоспу знову було прийнято 1784 га, а іншим організаціям було передано 31 га земель під будівництво баз відпочинку. У зв`язку із збільшенням площі лісгоспу була проведена реорганізація чотирьох лісництв і додатково створено Жовтневе лісництво із лісів Старицького та Рубіжанського лісництв. В 1988 році було ліквідовано Єфремівське лісництво, на основі чого було змінено границі Жовтневого, Рубіжанського і Старицького лісництв. В 1996 році Жовтневе лісництво було реорганізовано, на частині його було створено Чайківське лісництво.

За даними акту від 21 липня 2000 року, що є складовою проекту організації і розвитку лісового господарства Вовчанського держлісгоспу обласного державного лісогосподарського об`єднання Харківліс Державного Комітету лісового господарства України 2003 року, площа держлісгоспу в межах території Вовчанського району Харківської області складала

26546 га, оскільки за даними лісовпорядкування 1990 року площа держлісгоспу складала 26593 га, а в період з 1990 року до 1999 року передано зі складу 47 га. Землі передані для організації баз відпочинку. Так, постановою виконавчого комітету Харківського обласної Ради депутатів трудящих та президії Обласної ради профспілок від 10 травня 1967 року

№ 253 Про організацію літнього відпочинку трудящих для цілей організації масового відпочинку закріплено наступні територіальні зони, що включають лісові масиви та водні басейни, зокрема, район Печенізького водосховища північніше Старосалтівської греблі у Вовчанському районі до межі

с. Революційне Вовчанського району Харківської області. На підставі розпорядження Ради Міністрів УРСР від 23 травня 1975 року № 358,

у 1975 році підприємству А/С А-7160 для цілей розташування бази відпочинку Сосновий бір передано земельну ділянку площею 1,29 га, яка розташована біля Печенізького водосховища північніше Старосалтівської греблі у Вовчанському районі поблизу с. Петрівське Вовчанського району Харківської області. Вказане підприємство А/С А-7160 з часом перейменовано у КБ Електроприладобудування . На підставі рішення виконавчого комітету Харківської обласної ради депутатів трудящих

від 21 вересня 1981 року, № 618, у 1981 році підприємству ГСКБД для цілей розташування бази відпочинку Залив передано земельну ділянку площею 3,1 га, яка розташована біля Печенізького водосховища суміжно із базами відпочинку Сосновий бір ЗЕМІ-1 та Сосновий бір

КБ Електроприладобудування, північніше Старосалтівської греблі у Вовчанському районі поблизу с. Петрівське Вовчанського району Харківської області. На підставі рішення виконавчого комітету Харківської обласної ради депутатів від 13 травня 1991 року № 467, у 1991 році підприємству ЗЕМІ-1 для цілей розташування бази відпочинку Сосновий бір передано земельну ділянку площею 1,0 га, яка розташована біля Печенізького водосховища суміжно із базами відпочинку Залив ГСКБД та Сосновий бір КБ Електроприладобудування. Таким чином, з матеріалів лісовпорядкування 2001 року Проекту організації і розвитку лісового господарства Вовчанського держлісгоспу Державного лісогосподарського об`єднання Харківліс за 2003 рік вбачається, що земельні ділянки площею 1,29 га, 3,1 га та 1,0 га надані у 1975 році, 1981 році та 1991 році під розташування баз відпочинку Сосновий бір КБ Електроприладобудування, Залив ГСКБД та Залив ЗЕМІ-1 відповідно обліковуються як вилучені зі складу земель лісогосподарського призначення кварталу № 103 Старосалтівського лісництва та з постійного користування Вовчанського держлісгоспу (відчужені у минулі ревізійні періоди). Згідно відомості про прийомку та передачу земель за минулий ревізійний період проекту організації і розвитку лісового господарства Вовчанського держлісгоспу за 2003 рік, вказані земельні ділянки площами 1,29 га, 3,1 га та 1,0 га враховані при обрахунку 47 га, вилучених зі складу земель держлісгоспу у минулі періоди, додаток № 4 до проекту 2003 року. Як вбачається з листа відділу Держгеокадастру у Вовчанському районі Харківської області у відповіді

від 15 квітня 2016 року № 29-20.16.3-1126/2-16 повідомлено, що у відділі відсутні матеріали про повернення у період з 1990 року до 2010 року раніше вилучених земельних ділянок кварталу 103 Старосалтівського лісництва у постійне користування ДП Вовчанське лісове господарство . Відповідні відомості також відсутні у проекті організації і розвитку лісового господарства ДП Вовчанське лісове господарство за 2010 рік, що був складений у 2011 році. Із акту від 08 жовтня 2010 року, що є складовою проекту 2011 року вбачається, що станом на 01 липня 2010 року площа земель ДП Вовчанське лісове господарство в межах Вовчанського району складає 26576,1 га, а на час минулого лісовпорядкування (01 січня

2000 року) площа лісгоспу в межах району складала 26546 га, при цьому за ревізійний період сталися наступні зміни: у 2005 році 9,9 га передано до

ТОВ Ліс 2003 , прийнято для заліснення 40 га, та відбувся рівнозначний обмін земель площею 2,76 га і 5,23 га. Земельна ділянка площею 40 га, яка розташована на території Старосалтівської сільської ради Вовчанського району Харківської області, не входить до складу земель лісогосподарського призначення ДП Вовчанське лісове господарство , у тому числі до складу Старосалтівського лісництва за причиною відсутності у підприємстві правовстановлюючих документів на зазначену земельну ділянку. Також, в рішенні зазначено, що під час проведення лісовпорядкування земель кварталу № 103 Старосалтівського лісництва Державного підприємства Вовчанське лісове господарство у 2001 та у 2011 році відображено на планово-картографічних матеріалах лісовпорядкування (планшет лісовпорядкування № 7), вилучені зі складу земель лісогосподарського призначення та з постійного користування

ДП Вовчанське лісове господарство земельні ділянки баз відпочинку Сосновий бір , Залив та Сосновий бір ЗЕМІ-1 , як частково лісові у

2001 році та повністю лісові у 2010 році. Розбіжності в планово-картографічних матеріалах лісовпорядкування (планшетах лісовпорядкування № 7 кварталу 103 Старосалтівського лісництва) за різні періоди - це наслідки відсутності в минулому точних геопросторових даних координат поворотних точок меж земельних ділянок баз відпочинку Сосновий бір , Залив та Сосновий бір ЗЕМІ-1 , які підлягали вилученню, їх точних графічних зображень (первинної документації), а також через відсутність точно відпрацьованого механізму нанесення відповідної інформації на лісові карти, за відсутності в той період комп`ютерних технологій, які прийшли на заміну класичним технологіям ручного креслення.

Вносячи відомості про зовнішні межі земельних ділянок, що були вилучені зі складу земель лісогосподарського призначення для розташування баз відпочинку Сосновий бір , Залив та Сосновий бір ЗЕМІ-1 , на лісовпорядні планшети № 7 Старосалтівського лісництва, Харківська державна лісовпорядна експедиція керувалась пунктом 1.6 Інструкції про порядок створення та розмноження лісових карт, затвердженою Комітетом СРСР по лісовому господарству від 11 грудня 1986 року та при складанні планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування використовували фотоплани та аерофотознімки. Планів землекористувань (землеволодінь), матеріалів топографічних зйомок, топографо-геодезичних даних лісовпорядкування та землевпорядкування (геопросторові дані) не знайдено.

Згідно пункту 2.1.2. Інструкції про порядок створення та розмноження лісових карт, складальний оригінал планшету повинен бути викреслений у відповідності до прийнятих умовних знаків та містити повне навантаження (топографічне та лісотаксаційне). На ньому, серед іншого, повинні бути вказані область, район, лісгосп, лісництво, номер та площа планшету. Також, у кожному кварталі проставляється його номер та площа, номера таксаційних виділів. Значення (кількісний показник) площі лісового кварталу на лісовпорядному планшеті розміщується під його номером та відображає площу тільки тих земель, які знаходяться у постійному користуванні лісогосподарського підприємства. Значення площі лісового кварталу не включає в себе площі земельних ділянок, які були вилучені зі складу земель лісогосподарського призначення підприємства (відповідного кварталу), на планшеті площі таких ділянок не відображаються. На замовлення Держбуду УРСР та за завданням Харківського облвиконкому у 1985 році ТОВ Інститут Харківпроект розроблено генеральний план Печенізької зони відпочинку, який був розроблений з урахуванням Генерального плану розвитку міста Харкова та проекту планування його приміської і зеленої зон, виконаного у 1983 році та затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 23 червня 1986 року № 226 Про генеральний план розвитку міста Харкова . При складанні Генерального плану Печенізької зони відпочинку також були враховані та використані в роботі зйомки виконані ГУГКом СРСР у 1943-1955 роках, з доповненнями виконаними Укрземпроектом , планшети лісовпорядної експедиції, проекти окремих баз відпочинку, розроблені Інститутом Харківпроект, Укрміськбудпроектом та іншими проектними організаціями. Усі 37 комплектів відпочинку були обстежені спеціалістами інституту на відповідність державним нормативам, можливості їх подальшого розвитку та реконструкції. На 25 базах, в тому числі, базі відпочинку Сосновий бір КБ Електроприладобудування, Залив ГСКБД, Сосновий бір ЗЕМІ-1 намічалося будівництво нових капітальних корпусів з усіма видами благоустрою. Також інститутом Харківпроект надане викопіювання з планшету лісовпорядкування № 7 за 2001 рік кварталу № 103 Старосалтівського лісництва Вовчанського держлісгоспу, на якому нанесені межі баз відпочинку у відповідності з натурними зйомками з генерального плану Печенізької зони відпочинку М 1:10000. Як вбачається з технічних звітів по встановленню (відновленню) меж земельних ділянок зазначених колишніх баз відпочинку та закріплення їх межовими знаками, розташованих за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області, ТОВ АГ Ріелті , визначено місцезнаходження та координати поворотних точок меж цих земельних ділянок, встановлено їх межі в натурі та закріплено межовими знаками. Технічні звіти були складені в результаті проведених польових геодезичних робіт по відновленню меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та встановлення їх площі. При складенні технічних звітів були враховані дані з проектів організації і розвитку лісового господарства Вовчанського держлісгоспу, складених у 2003 та 2011 роках, дані Державного земельного кадастру, планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2001 та 2010 років, матеріали генерального плану розвитку м. Харкова та проекту планування його приміської і зеленої зон 1983 року, генерального плану Печенізької зони відпочинку 1985 року, інформаційні листи ДП Харківська державна лісовпорядна експедиція та ДП Вовчанське лісове господарство , викопіювання з лісовпорядного планшету № 7 2001 року кварталу № 103 Старосалтівського лісництва Вовчанського держлісгоспу, на якому нанесені межі баз відпочинку у відповідності з натурними зйомками з генерального плану Печенізької зони відпочинку М 1:10000 та інші документи. Зазначене судове рішення є чинним.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 13 липня 2017 року у справі призначено судову земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступне питання: чи є порушення меж (або накладення) земельної ділянки 6321655800:01:005:0040 площею 0,05 га та земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні ДП Вовчанське лісове господарство на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування відповідно до правовстановлювальних документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки? (а. с. 187-188, т. 1).

27 листопада 2017 року справа повернута до Апеляційного суду Харківської області з повідомленням про неможливість надання висновку експертизи від 07 листопада 2017 року № 13455 у зв`язку з ненаданням до інституту додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи, та ненадходженням оплати на рахунок інституту за проведення експертизи

(а. с. 201-202, т. 1).

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, ДП Вовчанське лісове господарство задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини (наприклад, рішення у справі Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня

1982 року, Новоселецький проти України від 11 березня 2003 року, Федоренко проти України від 1 червня 2006 року).

Правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Згідно з частиною першою статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цих кодексом або за результатами аукціону.

Згідно зі статтею 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Статтею 373 ЦК України передбачено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 210 ЗК України угоди, укладені з порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України є підставою недійсності правочину.

Зокрема, частиною першою статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина друга

статті 1 ЛК України).

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 ЛК України).

Оскільки земельна ділянка та права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного законодавства та лісового законодавства у частині використання й охорони лісового фонду.

Земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів регулюються ЗК України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (частина друга статті 3 ЗК України).

За основним цільовим призначенням ЗК України передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (пункт е частини першої статті 19 ЗК України).

Згідно зі статтею 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до статей 56, 57 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Таким чином, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які розповсюджується особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність, який визначається нормами Конституції України, ЗК України, іншими законами й нормативно-правовими актами.

Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі № 617/964/15-ц (провадження № 61-16466сво18).

Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (стаття 63 ЛК України).

Відповідно до статті 48 ЛК України у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт б частини першої статті 164 ЗК України).

Відповідно до пункту 5 розділу VIII Прикінцеві положення ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1. Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, лісовпорядкувальні планшети належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

Відтак, вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати пункт 5 розділу VIII Прикінцеві положення ЛК України (пункт 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц).

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 20 ЗК України в редакції на час виникнення спірних правовідносин, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами земель лісогосподарського призначення ДП Вовчанське лісове господарство на території колишньої бази відпочинку Сосновий бір , яку вилучено з земель лісогосподарського призначення ДП Вовчанське лісове господарство на підставі рішення Ради Міністрів УРСР від 13 травня 1991 року № 467 із зміною цільового призначення, про що свідчить біла пляма на лісовпорядному планшеті. Таким чином, ДП Вовчанське лісове господарство не має жодного речового права щодо спірної земельної ділянки. В суді апеляційної інстанції представник відповідача надав копію планшету № 7, на якому зазначено, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами лісогосподарського призначення ДП Вовчанське лісове господарство .

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні апеляційним судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Відповідно до частини першої 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, державного підприємства Вовчанське лісове господарство залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С. Ф. Хопта

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович