Постанова
від 10.11.2021 по справі 742/1552/19
КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 листопада 2021 року

м . Київ

справа № 742/1552/19

провадження № 61-6200св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Міський комерційний банк Савельєва Анна Миколаївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07 жовтня 2020 року у складі судді Ільченка О. І. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 19 березня 2021 року у складі колегії суддів: Євстафіїва О. К., Бечка Є. М., Шарапової О. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Міський комерційний банк Савельєвої А. М. про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень та зобов`язати вчинити дії.

Позовну заяву мотивовано тим, щозгідно з постановою правління НБУ

від 19 березня 2015 розпочато процедуру ліквідації ПАТ Міський комерційний банк , що здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. 03 грудня 2015 року ОСОБА_1 було залучено уповноваженою особою цього Фонду для забезпечення здійснення покладених на неї функцій в ліквідаційній процедурі ПАТ Міський комерційний банк . 31 березня

2017 року позивача звільнено з посади начальника управління позовної роботи ПАТ Міський комерційний банк у зв`язку із закінченням строку трудового договору, відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП України.

Вказував, що при звільненні з ним не було проведено остаточного розрахунку, в зв`язку з чим заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 06 листопада 2017 року у справі № 742/1335/17, яке набрало законної сили 13 листопада 2018 року, з ПАТ Міський комерційний банк на користь ОСОБА_1 стягнуто 192 610 грн, з яких:

59 840 грн - компенсація за роботу у вихідні та святкові дні і 132 770 грн - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Крім того, рішенням цього ж суду =від 14 серпня 2019 року у справі № 742/4077/18 з

ПАТ Міський комерційний банк на користь позивача стягнуто 403 920 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Оскільки ОСОБА_1 є особою, залученою для ліквідації банку, то витрати на оплату його послуг виплачуються позачергово протягом усієї процедури ліквідації. Втім уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Міський комерційний банк не виконує рішення суду та не включає до кошторису ПАТ Міський комерційний банк витрат на оплату праці ОСОБА_1 . Окрім цього, віднесення до 7 черги реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ Міський комерційний банк грошових вимог ОСОБА_1 у сумі 132 770 грн є незаконним, оскільки ці вимоги мають бути задоволені позачергово.

Посилаючись на вищевикладене, позивач просив визнати протиправним невключення до кошторису ПАТ Міський комерційний банк таких витрат на оплату його праці: з 12 квітня до 30 червня 2017 року (другий квартал

2017 року) 59 840 грн; з 01 липня до 30 вересня 2017 року (третій квартал

2017 року) - 109 395 грн; з 01 жовтня до 31 грудня 2017 року (четвертий квартал 2017 року) - 169 235 грн; з 01 січня до 31 березня 2018 року (перший квартал 2018 року) - 228 140 грн; з 01 квітня до 30 червня 2018 року (другий квартал 2018 року) - 286 110 грн; з 01 липня до 30 вересня 2018 року (третій квартал 2018 року) - 342 210 грн; з 01 жовтня до 31 грудня 2018 року (четвертий квартал 2018 року) - 402 050 грн; з 01 січня до 31 березня

2019 року (перший квартал 2019 року) - 461 890 грн; з 01 квітня до 30 червня 2019 року (другий квартал 2019 року) - 518 925 грн; з 01 до 31 липня

2019 року (третій квартал 2019 року) - 575 025 грн; з 01 серпня до 30 вересня 2019 року (третій квартал 2019 року) - 515 185 грн; з 01 жовтня до 31 грудня 2019 року (четвертий квартал 2019 року) - 536 690 грн; з 01 до 30 січня

2020 року (перший квартал 2020 року) - 536 690 грн; а такожвіднесення уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Міський комерційний банк до 7 черги реєстру акцептованих вимог кредиторів цього товариства грошових вимог ОСОБА_1 у сумі

132 770 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07 жовтня 2020 року у задоволенні позовуОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 30 січня 2020 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію припинення ПАТ Міський комерційний банк як юридичної особи, а отже, ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим, тому вимоги кредиторів до банку, що були незадоволені за недостатністю його майна, вважаються погашеними.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 19 березня 2021 року рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області

від 07 жовтня 2020 року змінено в частині мотивів відмови у задоволенні позову, викладено їх у редакції, що наведена в мотивувальній частині цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що саме по собі визнання протиправними як невключення до кошторису ПАТ Міський комерційний банк витрат на оплату праці ОСОБА_1 , так і віднесення уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Міський комерційний банк до 7 черги реєстру акцептованих вимог кредиторів цього товариства грошових вимог останнього не призведе до поновлення прав, які позивач вважає порушеними. Позовні вимоги про визнання незаконним і (або) скасування рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 червня 2019 № 1580 про затвердження змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ Міський комерційний банк у рамках цієї справи поряд з вищеописаними вимогами ОСОБА_1 не заявлялися. Крім того, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Міський комерційний банк є неналежним відповідачем у справі. Отже, суд апеляційної інстанції вважав за можливе змінити мотиви відмови у задоволенні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, щоуповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Міський комерційний банк повинна була вносити до щоквартального кошторису ПАТ Міський комерційний банк витрати на оплату праці ОСОБА_1 для подальшого затвердження кошторису Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Однак згадана уповноважена особа, починаючи з 12 квітня 2017 року, при формуванні кошторису ПАТ Міський комерційний банк не включала до нього вищевказані витрати. Крім того, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні відноситься до фонду заробітної плати, а тому уповноважена особа помилково включила його до 7 черги реєстру акцептованих вимог кредиторів банку.

Вказував, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про обрання ним неефективного способу захисту прав та інтересів, оскільки вважає, що не можна ототожнювати право позивача на реальну ефективність результату засобу юридичного захисту, який у даному випадку забезпечує суд, виходячи саме із визначеності наперед позитивного чи негативного для заявника результату розгляду справи. Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що встановлення факту протиправної бездіяльності відповідачів за результатом розгляду цієї справи матиме правове значення для розгляду справи № 761/3730/19 за його позовом до Фонду про відшкодування шкоди. Зазначив, що суд апеляційної інстанції застосував положення пункту 5 частини другої статті 52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 910/7040/19.

Відзив на касаційну скаргу

У липні 2017 року від Фонду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень. Вказував, що позивачем не надано жодних документів, які б підтверджували існування заборгованості із заробітної плати на загальну суму 536 690 грн. При цьому рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 06 липня 2017 року з ПАТ Міський комерційний банк на користь позивача стягнуто 59 840 грн - суму компенсації за вихід на роботу у вихідні та святкові дні та 132 770 грн - суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на виконання зазначеного рішення суду позивача було включено до 2 черги реєстру акцептованих вимог кредиторів банку на суму 59 840 грн, яку

31 липня 2019 року було погашено шляхом перерахування ОСОБА_1 48 171,20 грн та утриманням і сплатою податків та зборів у розмірі

11 668,80 грн. Вимогу на суму 132 770 грн - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні віднесено до 7 черги акцептованих вимог кредиторів банку, однак 30 січня 2020 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення

ПАТ Міський комерційний банк як юридичної особи, а отже, ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим, тому вимоги кредиторів до банку, що були незадоволені за недостатністю його майна, вважаються погашеними. Вказує, що уповноважена особа Фонду правильно віднесла вимогу позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до 7 черги акцептованих вимог кредиторів банку, оскільки такий заробіток не відноситься до структури заробітної плати. Вважає посилання ОСОБА_1 на постанову Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 910/7040/19 помилковим, оскільки у справі, яка переглядається, і у справі, яку розглядав Верховний Суд, правовідносини не є подібними. Посилається на те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав та інтересів.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 29 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з постановою правління НБУ від 19 березня 2015 розпочато процедуру ліквідації ПАТ Міський комерційний банк , що здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

03 грудня 2015 року ОСОБА_1 було залучено уповноваженою особою цього Фонду для забезпечення здійснення покладених на неї функцій в ліквідаційній процедурі ПАТ Міський комерційний банк .

31 березня 2017 року позивача звільнено з посади начальника управління позовної роботи ПАТ Міський комерційний банк у зв`язку із закінченням строку трудового договору, відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП України.

Заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 06 листопада 2017 року у справі № 742/1335/17 з ПАТ Міський комерційний банк на користь ОСОБА_1 стягнуто 192 610 грн, з яких:

59 840 грн - компенсація за роботу у вихідні та святкові дні і 132 770 грн - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у такій черговості:

1) зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян;

2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов`язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;

3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі покриття витрат Фонду, передбачених пунктом 7 частини другої статті 20 цього Закону, витрат, пов`язаних із консолідованим продажем активів Фондом;

4) вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб-підприємців), які не є пов`язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом;

5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування, а також для забезпечення повернення банкнот і монет, переданих Національним банком України на зберігання та для проведення операцій з ними;

6) вимоги фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб-підприємців), які не є пов`язаними особами банку, платежі яких або платежі на ім`я яких заблоковано;

7) вимоги інших вкладників, які не є пов`язаними особами банку, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов`язаними особами банку;

8) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом;

9) вимоги кредиторів банку (фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб-підприємців, а також юридичних осіб), які є пов`язаними особами банку;

10) вимоги за субординованим боргом.

Судами установлено, що заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 06 листопада 2017 року у справі № 742/1335/17 з ПАТ Міський комерційний банк на користь ОСОБА_1 стягнуто

192 610 грн, з яких: 59 840 грн - компенсація за роботу у вихідні та святкові дні і 132 770 грн - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

На виконання цього рішення суду від 06 листопада 2017 року Уповноваженою особою надано до Фонду гарантування зміни до реєстру акцептованих вимог № 25, які були затверджені рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 червня 2019 року за № 1580.

Так, позивача було включено до 2 черги реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ Міський комерційний банк на суму компенсації за вихід на роботу у вихідні та святкові дні - 59 840 грн. Кредиторські вимоги

ОСОБА_1 , віднесені до 2 черги, були погашені шляхом перерахування

31 липня 2019 року ОСОБА_1 48 171, 20 грн та утриманням і сплатою податків та зборів у розмірі 11 668,8 грн. Отже, позивачу було виплачено компенсацію за роботу у вихідні та святкові дні, що ним і не оспорювалось.

До 7 черги реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ Міський комерційний банк були включені вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні 132 770 грн.

Аргументи касаційної скарги про безпідставне включення вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до сьомої черги акцептованих вимог кредиторів банку, а не до другої, є необґрунтованими з огляду на таке.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Водночас відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітною платою є винагорода, яка виплачується працівникові за виконану ним роботу. Відшкодування, яке сплачується за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, не відповідає цим ознакам заробітної плати, оскільки виплачується не за виконану працівником роботу, а за затримку розрахунків при звільненні.

При цьому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема компенсація працівникам втрат частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України Про оплату праці .

До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30 січня 2019 року в справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18).

Тому відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, хоча і розраховується, виходячи з середнього заробітку працівника, однак не є заробітною платою.

Такий висновок узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 19 травня 2020 року в справі № 761/35141/17 (провадження № 14-474цс19).

Отже, кредиторські вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає задоволенню відповідно до пункту 7 частини першої статті 52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб в сьому чергу.

Аналогічний висновок щодо черговості задоволення вимог кредитора до боржника, який перебуває у стадії ліквідації, про відшкодування сум, передбачених статтею 117 КЗпП України, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), постанові Верховного Суду від 01 липня 2020 року в справі 3 761/40127/17 (провадження № 61-15435св19).

Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідно до статті 52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб до другої черги підлягають включенню виключно вимоги щодо заробітної плати, до яких не віднесена вимога позивача в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені.

Крім того, рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 06 листопада 2017 року у справі № 742/1335/17, який стягнуто з

ПАТ Міський комерційний банк на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 132 770 грн скасовано постановою Верховного Суду від 03 червня 2020 року та провадження у справі у вказаній частині закрито.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнанняпротиправним дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію щодо невключення до кошторису вимог позивача стосовно заборгованості із заробітної плати, а також віднесення уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію

ПАТ Міський комерційний банк до 7 черги реєстру акцептованих вимог кредиторів цього товариства грошових вимог ОСОБА_1 у сумі 132 770 грн не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України.

Хоча суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про обрання позивачем неналежного способу захисту прав та інтересів, однак у цілому дійшов правильного висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову, а тому колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін, оскільки не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи по суті, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

У матеріалах справи міститься достатньо даних і відомостей для об`єктивного і всебічного розгляду справи, що судом забезпечено.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Рішення суду першої інстанції не переглядається, оскільки змінено судом апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків суду обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400 , 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Чернігівського апеляційного суду від 19 березня 2021 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

Дата ухвалення рішення10.11.2021
Оприлюднено20.11.2021

Судовий реєстр по справі —742/1552/19

Постанова від 10.11.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Білоконь Олена Валеріївна

Ухвала від 29.09.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Білоконь Олена Валеріївна

Ухвала від 23.06.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Білоконь Олена Валеріївна

Ухвала від 25.05.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Білоконь Олена Валеріївна

Ухвала від 20.04.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Білоконь Олена Валеріївна

Ухвала від 05.04.2021

Цивільне

Чернігівський апеляційний суд

Євстафієв О. К.

Постанова від 19.03.2021

Цивільне

Чернігівський апеляційний суд

Євстафієв О. К.

Постанова від 19.03.2021

Цивільне

Чернігівський апеляційний суд

Євстафієв О. К.

Ухвала від 15.02.2021

Цивільне

Чернігівський апеляційний суд

Євстафієв О. К.

Ухвала від 02.02.2021

Цивільне

Чернігівський апеляційний суд

Євстафієв О. К.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні