Рішення

від 11.11.2021 по справі 947/6659/21

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/6659/21

Провадження № 2/947/2081/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2021 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Васильків Олени Василівни,

секретаря судового засідання - Бродецької Тетяни Вікторівни,

за участі позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба" (код ЄДРПОУ 38017026, місцезнаходження: 65114, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140А) треті особи: Професійна спілка працівників казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба" (65038, м. Одеса, вул. Довга, буд. 88, корпус А), Державна служба морського та річкового транспорту України (код ЄДРПОУ 41886120, 03110, м. Київ, вул. Преображенська, 25) про стягнення невиплаченої заробітної плати,-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

01.03.2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на її користь невиплачену заробітну плату в сумі 1895352,00 грн., та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, розрахований до дня ухвалення судового рішення.

Ухвалою суду від 05.03.2021 року провадження по справі відкрито.

30.03.2021 року від Професійної спілки працівників казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба" надійшли письмові пояснення щодо позовної заяви.

16.04.2021 року від КП "МПРС" до суду надійшов відзив на позовну заяву.

07.06.2021 року позивачем ОСОБА_1 до суду подано відповідь на відзив.

24.06.2021 року від КП "МПРС" до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.

06.08.2021 року позивачем ОСОБА_1 подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої ОСОБА_1 просить стягнути з КП "МПРС" на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату в сумі 2003005,29 грн., а також середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, розрахований до дня ухвалення судового рішення.

29.09.2021 року представником КП "МПРС" до суду подано відзив на заяву про збільшення позовних вимог від 06.08.2021 року.

Ухвалою суду від 29.09.2021 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів відмовлено, задоволено клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за правила загального позовного провадження та замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

11.10.2021 року позивачем ОСОБА_1 до суду подані письмові пояснення щодо відзиву відповідача на заяву позивачки про збільшення позовних вимог від 06.08.2021 року.

12.10.2021 року представником КП "МПРС" до суду подані додаткові пояснення.

23.10.2021 року від КП "МПРС" до суду надійшли заперечення на пояснення ОСОБА_1 від 11.10.2021 року.

В ході розгляду справи судом також розглянуті клопотання сторін щодо витребування доказів.

Ухвалою суду від 27.10.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просить їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, підтримав наданий до суду відзив та просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особи Професійної спілки працівників КП МПРС до судового засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, подав заяву про розгляд справи за відсутності, матеріали справи містять відзив на позовні вимоги.

Представник третьої особи Державної служби морського та річкового транспорту України до судового засідання не з`явився, повідомлявся належним чином.

ІІ. АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ) УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В позовних вимогах позивач ОСОБА_1 посилається на те, що вона з 05.05.2016 року по 25.01.2021 року працювала в КП МПРС на посаді начальника юридичної служби. 25.01.2021 року позивача було звільнено за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Підставою вказано наказ від 17.02.2020 року №116-н Про внесення змін до штатного розпису КП МПРС . Позивач зазначає, що з наданого розрахунку сум, які були виплачені при звільненні, вбачається, що належні до виплати позивачу суми виплачені відповідачем не в повному обсязі, а саме: частково не виплачено премію (щомісячну та квартальну) за період з травня 2016 року по січень 2021 року включно та винагороду за підсумками роботи підприємства за 2016-2020 роки. Невиплата заробітної плати у вигляді премій та винагороди за підсумками роботи підприємства на рік є порушенням з боку роботодавця умов законодавства про працю та Колективного договору. В судовому засіданні 11.11.2021 року ОСОБА_1 просить стягнути з КП "МПРС" на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату в сумі 2003005,29 грн., а також середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 456827,04 грн.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача КП МПРС посилається на те, що з аналізу положень Колдоговору та норм законодавства, що регулює оплату праці, можна дійти висновку, що премії та винагорода за підсумками роботи підприємства за рік є додатковою заробітною платою та іншими заохочувальними виплатами, та не становить обов`язкову частину у структурі заробітної плати, оскільки нараховуються та виплачуються винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Підставою для нарахування премій та винагород за підсумками роботи за рік є наказ по підприємству. При цьому видання наказів є виключно компетенцією директора КП МПРС . З аналізу вимог Статуту КП МПРС , Колдоговору, норм КЗпП, ст. 2 Закону України Про оплату праці можна зробити висновок, що нарахування та виплата премій та винагород є правом, а не обов`язком роботодавця. Представник відповідача зазначає, що протягом 2016-2020 років підприємство виконало фінансовий план за показником Витрати на оплату праці , що свідчить про те, що виплата премій у період з 2016-2020 роки виплачувалась підприємством у чіткій відповідності до фінансової можливості, яка передбачена фінансовими планами у зазначений період, які були затверджені органом управління підприємства та звіти про виконання фінпланів за вказаний період прийняті органом управління. Також представник відповідача звертає увагу суду на те, що премії (місячна та квартальна) протягом 2016-2020 років нараховувались та виплачувались всім працівникам в однаковому розмірі на підставі відповідних наказів. При цьому переважну більшість наказів про преміювання по підприємству за оспорюваний період ОСОБА_1 як начальник юридичної служби візувала без будь-яких зауважень, тобто була згодна з діючим на підприємстві порядком нарахування і виплати місячної, квартальної премії, винагороди за підсумками роботи підприємства за рік, а також з сумами, які були їй фактично нараховані та виплачені за оспорюваний період.

В письмових поясненнях представник Професійної спілки працівників КП МПРС зазначає, що структура заробітної плати та порядок її виплати визначені локальними нормативними документами підприємства та Колективним договором та відповідають законодавству, проте ці вимоги не виконувалися з боку директора в повному обсязі. Також представник ОСОБА_3 вказав, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню в повному обсязі.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Наказом КП МПРС від 25.01.2021 року №20-к Про звільнення за підписом директора В.О. Сударева ОСОБА_1 , начальника юридичної служби, звільнено із займаної посади 25.01.2021 року, у зв`язку із скороченням штату працівників, відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України. Підставою вказані: Наказ КП МПРС від 17.02.2020 року №116-н Про внесення змін до штатного розпису КП МПРС та Попередження ОСОБА_1 від 23.11.2020 року.

25.01.2021 року позивач ОСОБА_1 зверталась до директора КП МПРС з заявою щодо добровільної виплати невиплаченої частини заробітної плати, в якій посилалась на те, що 25.01.2021 року під час здійснення остаточного розрахунку не було виплачено належні позивачу суми заробітної плати, а саме: частково премії (місячні, квартальні) за період з травня 2016 року по день звільнення та винагорода за підсумками роботи підприємства за рік за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 року /т.1 а.с.37/.

Судом досліджено Колективний договір між адміністрацією казенного підприємства Морська пошуково-рятувальна служба і трудовим колективом на 2016-2019 року від 22.07.2016 року /т.2 а.с.1-55/.

Відповідно до п.п. 4.1.1. Колективного договору сторони домовилися оплату праці працівників підприємства здійснювати з дотриманням норм і гарантій, передбачених чинним законодавством України, Генеральною та Галузевою угодами та цим Колдоговором.

Згідно з п.п. 4.1.7. Колдоговору з метою посилення матеріальної зацікавленості працівників в підвищенні ефективності діяльності підприємства і якості роботи, закріплення на підприємстві кваліфікованих кадрів і зміцнення трудової дисципліни встановлюються заохочувальні та компенсаційні виплати відповідно до Додатків №5, 6, 7, 9.

Додатком №5 до Колдоговору - Положенням про преміювання працівників КП МПРС і філії Чорноморська філія КП МПРС визначено види преміювання: місячне, квартальне, додаткове.

Згідно з п.п. 2.3. Положення виплата місячної та квартальної премії здійснюється за умови наявності фінансової можливості КП МПРС , за результатами виконання місячних та квартальних показників преміювання.

П.п. 4.5. Положення визначено, що розмір премії може бути скоригований відповідно до фінансових можливостей КП МПРС .

Додатком №6 до Колдоговору є Положення про порядок нарахування і виплати одноразової винагороди за підсумки роботи підприємства за рік.

Згідно п. 1 Положення винагорода за підсумками роботи підприємства за рік є особливим видом матеріального заохочення. Розмір винагороди визначається Роботодавцем з урахуванням фінансових можливостей підприємства.

Матеріали справи містять копії наказів про преміювання за оспорюваний позивачем період /т.2 а.с.57-238, т.3 а.с.1-84/, а також витяги з платіжної відомості щодо виплати заробітної плати ОСОБА_1 /т.3 а.с.85-99/.

IV. ПРАВОВІ НОРМИ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

Згідно зі ст. 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Частиною 1 ст. 97 КЗпП України визначено, що оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Відповідно до ч. 2 ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Частиною 3 ст. 97 КЗпП України конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України Про оплату праці форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.

Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України Про оплату праці конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

V. ОЦІНКА ДОВОДІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

В ході судового розгляду справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 . Наказом КП МПРС від 25.01.2021 року №20-к Про звільнення за підписом директора В.О. Сударева була звільнена із займаної посади 25.01.2021 року, у зв`язку із скороченням штату працівників відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до вимог чинного законодавства з позивачем було здійснено розрахунок при звільненні та виплачено належні до сплати з точки зору керівництва КП МПРС грошові кошти. Позивач ОСОБА_1 , не погодившись з розміром виплаченої заробітної плати, звернулась до суду, оскільки вважає, що їй виплачені не всі належні до сплати грошові кошти, а саме залишилась не виплаченою сума, що складається з щомісячної та квартальної премій та винагород за підсумками роботи підприємства за рік за період роботи позивача 2016-2020 роки.

Представник відповідача в ході судового розгляду справи звертав увагу суду на те, що ОСОБА_1 не оскаржує жодного наказу про преміювання, оскільки їй в оспорюваному періоді було нараховано та виплачено всі місячні та квартальні премії, які виплачувались на підприємстві згідно наказів про преміювання, в розмірах відповідно до фінансових можливостей підприємства. Більш того, позивачу достеменно відомо, що місячні та квартальні премії нараховувались та виплачувались всім працівникам в однаковому розмірі, що підтверджується відповідними наказами про преміювання.

З цього приводу суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що зменшення або позбавлення місячної та/або квартальної премії ОСОБА_1 за період роботи позивачки в КП МПРС не відбувалось, вказані виплати підприємством позивачу здійснювались регулярно нарівні з іншими співробітниками.

Суд зазначає, що нарахування і виплата премії не є обов`язком роботодавця, а є його правом, яке відповідно до ст. 97 КЗпП України встановлюється підприємством самостійно, на підставі локальних нормативних актів підприємства.

В ході судового розгляду справи ОСОБА_1 вказувала, що виплата премій залежить від показників ефективності системи морського та авіаційного пошуку і рятування. Суд приймає вказані доводи, однак зазначає, що головною умовою для нарахування та виплати премій відповідно до законодавства та Колективного договору є фінансова можливість підприємства. В ході судового розгляду справи на клопотання позивача стороною КП МПРС були надані письмові докази щодо преміювання позивача ОСОБА_1 та інших співробітників підприємства. При цьому суд зазначає, що позивачем не доведено той факт, що КП МПРС за своїми фінансовими можливостями мало можливість для нарахування премій в більшому розмірі, ніж були виплачені співробітникам за оспорюваний період.

Таким чином, суд приходить до висновку, що стороною позивача ОСОБА_1 не доведено факт порушення відповідачем КП МПРС її прав на оплату праці.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, так як не обґрунтовані та не доведені.

Керуючись ст. ст. 2, 76-83, 141, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 10, 11, 15, 40, 42, 43, 97, 116 КЗпП України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба" (код ЄДРПОУ 38017026, місцезнаходження: 65114, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140А) треті особи: Професійна спілка працівників казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба" (65038, м. Одеса, вул. Довга, буд. 88, корпус А), Державна служба морського та річкового транспорту України (код ЄДРПОУ 41886120, 03110, м. Київ, вул. Преображенська, 25) про стягнення невиплаченої заробітної плати в розмірі 2 003 005, 29 грн. /два мільйона три тисячі п`ять гривень 29 копійок/ та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 456 827, 04 грн. /чотириста п`ятдесят шість тисяч вісімсот двадцять сім гривень 04 копійки/ , - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення суду складено 19.11.2021 року.

Суддя Васильків О.В.