Рішення

від 18.11.2021 по справі 120/8806/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2021 р. Справа № 120/8806/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши в місті Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Немирівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року засобами поштового зв`язку до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) до Немирівської міської ради (далі також відповідач, міська рада) про визнання протиправним та скасування рішення 8 (позачергової) сесії 8 скликання Немирівської міської ради від 07.04.2021 № 232 в частині відмови в наданні позивачу дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок та зобов`язання відповідача надати відповідний дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, з метою подальшої передачі у власність, яка розташована на території Никифоровецької сільської ради Вінницького району Вінницької області та має кадастровий номер 0523085900:01:001:0552.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що в лютому 2021 позивач звернулась із колективним клопотанням до відповідача про надання їй дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га, за кадастровим номером: 0523085900:01:001:0552, яка розташована на території Никифоровецької сільської ради Вінницького району Вінницької області. Втім, рішенням Немирівської міської ради від 07.04.2021 № 232 позивачу відмовлено у наданні відповідного дозволу з причини невідповідності поданих документів вимогам законів та нормативно-правових актів. Позивач вважає, що така підстава для відмови суперечить положенням ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, у зв`язку з чим вказує на протиправність винесеного рішення. Наведені обставини і спонукали позивача звернутись до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 09.08.2021 судом відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

26.08.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Обґрунтовуючи правомірність своїх дій, вказує, що земельна ділянка за кадастровим номером 0523085900:01:001:0552, частину якої намагається отримати у власність позивачка, знаходиться в оренді ТОВ фірма "АСТРА" відповідно до договору оренди землі від 23.03.2009 терміном на 25 років. При цьому, позивачем не додано погодження землекористувача щодо безоплатної передачі землі у власність. Окрім того, відповідач вказує на відсутність предмету спору у даній адміністративній справі з огляду на те, що оскаржуваним рішення було відмовлено позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою частини земельної ділянки за кадастровим номером 0523085900:01:001:0552, водночас клопотання ОСОБА_1 стосувалось надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. За таких обставин відповідач вважає заявлені позовні вимоги безпідставними.

Додаткового, 30.09.2021 відповідачем подано суду докази реєстрації договору оренди землі від 23.03.2009, укладеного з ТОВ фірма АСТРА , в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

04.10.2021 до суду надійшла відповідь на відзив у якій представник позивача вкотре наголошує на тому, що прийняте відповідачем рішення суперечить положенням ст.ст. 116, 118 Земельного кодексу України, а також акцентує увагу, що в межах спірних правовідносин міська рада мала б керуватись положеннями ст. 79-1 ЗК України, чого останньою зроблено не було. Окрім того зазначено, що перебування спірної земельної ділянки в оренді третьої особи не може вважатись належною підставою для відмови позивачці в надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, оскільки згідно положень цивільного законодавства в контексті спірних земельних правовідносин договір є неукладеним до моменту державної реєстрації. За таких обставин просить позовні вимоги в повному обсязі.

Інших заяв по суті справи від сторін спору до суду не надходило.

Дослідивши наявні у справі докази та надавши їм юридичну оцінку суд встановив, що 02.02.2021 ОСОБА_1 , разом з іншими громадянами, звернулася до Немирівської міської ради із колективним клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га, за кадастровим номером: 0523085900:01:001:0552, яка розташована на території Никифоровецької сільської ради Вінницького району Вінницької області. До клопотання позивачем додано копію паспорта громадянина України - заявника, документ про присвоєння ідентифікаційного номера, а також графічні матеріали із позначенням місця розташування бажаної земельної ділянки.

За наслідком розгляду вказаного клопотання, рішенням 8-ої (позачергової) сесії 8 скликання Немирівської міської ради від 07.04.2021 № 232 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га з причини невідповідності поданих документів вимогам законів та нормативно-правових актів (пункт 1 рішення).

Незгода позивача із прийнятим рішенням зумовила її звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України в редакції, діючій на час виникнення спірних правовідносин) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Положеннями частини третьої статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Статтею 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно пункту "б" ч. 1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV ЗК України.

Так, згідно із ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України.

Зокрема, ч. 6 ст. 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, якими є:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України, а тому відмова у вирішенні заяви на будь-яких інших підставах, які не передбачені даною нормою, суперечить вимогам закону.

Аналогічна правова позиція із цього приводу неодноразово була висловлена Верховним Судом у своїх постановах від 25.02.2020 року в справі за № 723/1964/14-а, від 15.04.2020 року в справі за № 638/15764/17, від 15.04.2020 року в справі за № 638/15764/17, від 22.04.2020 року в справі за № 818/1707/16 та від 14.05.2020 року в справі за № 360/536/17-а, та інших.

Водночас нормами частин п`ятої-десятої статті 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі відповідної технічної документації із землеустрою.

Висновок щодо застосування норм ст. 79-1 ЗК України неодноразово висловлювався Верховним Судом, зокрема у постановах від 30.08.2018 справа № 802/928/17-а, від 03.10.2019 справа № 823/1172/17-а.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина 1 статті 122 ЗК України).

Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України, статтями 26, 33, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (надалі Закон N 280/97-ВР).

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону N 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Відповідно до статті 59 Закону N 280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Так, як слідує змісту оскаржуваного рішення Немирівської міської ради № 232 від 07.04.2021, підставою для відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення документації із землеустрою слугувало те, що подані заявником документи невідповідають вимогам законів та прийнятих до них нормативно-правових актів.

Проте, оцінюючи зазначені підстави, які наведені у оскарженому рішенні Немирівської міської ради, суд не погоджується з доводами відповідача про наявність вмотивованої відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки невідповідність місця розташування земельної ділянки має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, тощо.

В даному випадку оскаржуване рішення не містить належних мотивів щодо відмови у наданні відповідного дозволу, які визначені ч. 7 ст. 118 ЗК України, оскільки підстава "невідповідності поданих документів вимогам законів та нормативно-правових актів" є досить абстрактною та не містить чіткої аргументації. У рішенні не наведені конкретні порушень, що містяться в документах доданих до клопотання позивача, які, в свою чергу, можуть бути підставою для відмови у наданні дозволу у відповідності до вищезазначених вимог законодавства.

При цьому, про ту обставину, що бажана для позивача земельна ділянка наразі використовується на законних підставах ТОВ фірма АСТРА і позивачем не надано погодження із землекористувачем про вилучення в нього частину земельної ділянки відповідач зазначив уже під час розгляду даної справи в суді у своєму відзиві на позовну заяву. Однак, відповідних посилань на такі підстави відмови оскаржуване рішення Немирівської міської ради не містить.

Згідно з правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 17.12.2018 у справі № 509/4156/15-а, адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку виключно тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності ("виправдання") свого рішення.

Отже, в цьому випадку є безпідставними посилання відповідача на те, що місце розташування бажаної для позивача земельної ділянки знаходиться в межах земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ТОВ фірма АСТРА , адже відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення в адміністративній справі. Наведене лише додатково підтверджує, що при прийнятті такого рішення відповідач дія не у спосіб, що передбачений законом, адже відмовляючи у наданні дозволу на виготовлення документації із землеустрою суб`єкт владних повноважень повинен навести усі підстави для такої відмови, чого останнім зроблено не було.

Наведений висновок узгоджується із встановленими законом вимогами щодо "обґрунтованості рішення", що полягають в дослідженні суб`єктом владних повноважень усіх обставин, що є істотними у процесі його прийняття, аналізі таких обставин та їх правової оцінки. Усі мотиви якими керується суб`єкт у процесі оцінки та аналізу обставин повинні бути чітко та повно відображені у рішенні. В такий спосіб зацікавленій особі створюються гарантії того, що навіть у випадку якщо рішення прийнято не на її користь, вона зможе оскаржити його, та обґрунтувати свою незгоду із одним чи декількома аргументами які чітко зазначені в рішенні

Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку, що оскаржуване рішення Немирівської міської ради № 232 від 07.04.2021 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки прийняте з порушенням норм Земельного кодексу України, та не може вважатися обґрунтованим, добросовісним і законним, оскільки належних мотивів та причин такої відмови, визначених у частині 7 статті 118 ЗК України, у вказаному рішенні органу місцевого самоврядування не наведено. Таким чином, відповідне рішення в частині, що стосується ОСОБА_1 , є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Щодо наступної позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати дозвіл позивачу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, то суд зазначає таке.

Так, наслідком скасування судом у цій справі рішення Немирівської міської ради № 232 від 07.04.2021 у відповідній частині є те, що клопотання позивача про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою залишається актуальним та нерозглянутим.

Відповідно до пунктів 2, 4 та 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Проте, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Видача такого дозволу без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Розглядаючи цю справу, суд зазначає, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 2 КАС України однією із вимог до рішення суб`єкта владних повноважень є його обґрунтованість.

Водночас суд звертає увагу, що відповідачем оскаржуване рішення було винесено з питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою, в той час як питання, ініційоване позивачем у своєму клопотанні від 02.02.2021, стосувалось надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, що в свою чергу свідчить також і про неналежний розгляд клопотання позивача, поверхневість та недослідженість питання, з яким звернулась ОСОБА_1 . Окрім іншого, таке рішення не містить і перевірки обставин відносно місця розташування бажаної для позивача земельної ділянки в межах земельної ділянки, яка перебуває в оренді в іншої особи, та відсутності згоди землекористувача на вилучення цієї ділянки, що, не виключено, має суттєве значення для вирішення питання про надання відповідного дозволу.

Отже, підсумовуючи викладене суд констатує, що міською радою не надана належна оцінка усім обставинам, що можуть бути істотними в контексті прийняття законного рішення про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, як і не перевірено зміст клопотання позивача на предмет відповідності в цілому і іншим вимогам статті 118 ЗК України. При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх визначених Законом підстав у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. Тобто, в межах розгляду цієї справи суд не може дійти остаточного висновку про те, чи є ті обставини, які зазначені в оскаржуваному рішенні вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для надання відповідного дозволу. А прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розробку документації із землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.

Саме такий правовий висновок із подібного питання був зроблений Верховним Судом у постанові від 03.12.2019 року по справі № П/811/2541/17.

З урахуванням викладеного, суд вбачає підстави для часткового задоволення цієї позовної вимоги у спосіб зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, комунальної форми власності, за кадастровим номером: 0523085900:01:001:0552, яка розташована на території Никифоровецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, із урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України у разі задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позов задоволено частково, судові витрати понесені позивачем підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог, тобто в сумі 454 грн. (908/2).

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення 8 (позачергової) сесії 8 скликання Немирівської міської ради від 07.04.2021 № 232 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га на території Никифоровецької сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Зобов`язати Немирівську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, за кадастровим номером: 0523085900:01:001:0552, яка розташована на території Никифоровецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Немирівської міської ради.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 18.11.21.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 );

Відповідач: Немирівська міська рада (вул. Соборна, 26, м. Немирів, Вінницька область, 22800, код ЄДРПОУ 03772619).

Суддя Слободонюк Михайло Васильович