Рішення

від 04.11.2021 по справі 640/18036/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2021 року м. Київ№ 640/18036/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представників сторін позивача Сільченка С.О., відповідача Павленка С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Авіаційна хендлінгова компанія "Авіахендлінг" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Колумбус Хендлінг» (назву змінено на "Авіаційна хендлінгова компанія "Авіахендлінг") до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення 25 червня 2019 року № 00008391402.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю застосуванням штрафних санкцій за платежем «пальне» за здійснення операцій з реалізації пального без реєстрації платником акцизного податку в порядку, передбаченому Податковим кодексом України, у зв`язку із наступним: відповідачем порушено порядок проведення перевірки, внаслідок чого зроблений хибний висновок про здійснення ТОВ «Колумбус Хендлінг» операцій з реалізації пального без реєстрації платником акцизного податку; позивач не здійснював операції, які підпадають під визначення «реалізація пального», а надавало послуги з наземного забезпечення польотів; висновок відповідача про реалізацію позивачем пального на суму 21255394,00 грн. не підтверджений належними доказами.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року, позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 22 квітня 2021 року вищезазначені судові рішення скасовані, справу передано на новий судовий розгляд. Постанова суду касаційної інстанції містить вказівки про необхідність встановлення і дослідження обставин щодо здійснення позивачем реалізації палива та необхідності реєстрації платником акцизного податку, руху х палива та встановлення чи був позивач його власником, чи отримував позивач дохід від здійснення заправки паливом, яка складова такого доходу (послуги та/або товар (авіапаливо).

Ухвалою від 11 травня 2021 року прийнято справу до провадження, ухвалою від 13 вересня 2021 року - закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Представником позивача в судовому засіданні, позовні вимоги мотивуються тим, що позивач не набував права власності на паливо, оскільки не має у власності паливозаправних комплексів, ємностей чи літаків. Натомість, позивач стверджує, що, за умовами укладених договорів, позивачем здійснюється комплексне обслуговування літаків, та забезпечується процес їх заправки, при цьому право власності, як і саме паливо, переходить від компанії - власника палива та заправної техніки, до власника літака безпосередньо.

Представником відповідача позовні вимоги заперечуються, з огляду на те, що, за умовами договорів, позивач набував право власності на паливо. При цьому представник відповідача наголошував, що єдиною підставою для висновків податкового органу про наявність у позивача обов`язків з реєстрації в якості платника податку, його сплати та виписки накладних, є висновки, зроблені за результатами аналізу договорів, укладених позивачем.

В процесі розгляду справи судом було допитано в якості свідка співробітника відповідача, яким проводилась перевірка, витребувано, досліджено, та залучено до матеріалів справи витяг з реєстру акцизних накладних, щодо авіаційного палива.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, та не спростовується сторонами, податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку позивача податкового законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, валютного - за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2018 року, за наслідками якої складено акт № 337/26-15-14-02-05/30108723 від 22 травня 2019 року (далі - акт перевірки).

В акті перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема, пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212, пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 213, пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, під час придбання та реалізації підакцизних товарів (нафтопродуктів), виду, обсягу і якості операцій та розрахунків (їх відображення в обліку і звітності) із підприємствами-контрагентами за період з 01 березня 2016 року по 31 грудня 2018 року.

Податковим повідомленням-рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 25 червня 2019 року № 00008391402 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пунктом 117.3 статті 117 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 212.1.15 пункту 212.1 та підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212, статті 213, підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України до ТОВ «Колумбус Хендлінг» застосовано штрафні санкції у сумі 21255394,00 грн.

Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 06 вересня 2019 року №873/6/99-00-08-05-05 за наслідками розгляду скарги позивача податкове повідомлення-рішення від 25 червня 2019 року № 00008391402 залишено без змін.

Прийняття вищезазначеного податкового повідомлення - рішення мотивовано висновками акту перевірки про порушення позивачем підпункту 212.1.15 пункту 212.1 та підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212, статті 213, підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, під час придбання та реалізації підакцизних товарів (нафтопродуктів), виду, обсягу і якості операцій та розрахунків (їх відображення в обліку і звітності) із підприємствами-контрагентами за період з 01 березня 2016 року по 31 грудня 2018 року.

Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані тим, що відповідно наданих до перевірки документів у періоді з 01 березня 2016 року по 31 грудня 2018 року ТОВ «Колумбус Хендлінг» здійснювало придбання підакцизного пального у ПІІ «Амік Україна», ПАТ «Укрнафта», ТОВ «Аркона», ТОВ «Амік Авіа Ойл», ТОВ «УТН-ГРУП», ТОВ «Шеннон Еір Україна», ТОВ «Компанія «Дніпроавіасервіс», ТОВ «Лукойл Авіейшен Україна», ТОВ «Запорізька Хендлінгова Компанія», ТОВ «Авіапаливозаправна компанія «Бориспіль», ТОВ «Укравіасервіс», ПП «Авіафінсервіс», ТОВ «Екором», ТОВ «Сокар-Авіа», ТОВ «ВД Інтер», ТОВ «Енерго-Ресурс Лтд», ТОВ «Форз», ТОВ «Екором Авіа», а також здійснювало реалізацію підакцизних товарів (пального) з наступними кодами УКТ ЗЕД:2710192100, у тому числі Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, ПП «Авіафінсервіс», ТОВ «Кондитерська фабрика «Східні ласощі», ТОВ «Київська Русь, ХХІ століття», ТОВ «Форз», ПАТ «Мотор Січ» та Державному підприємству повітряного руху України у відповідності до договорів.

Згідно з позицією, викладеною в акті перевірки, ТОВ «Колумбус Хендлінг» мало зареєструватись платником акцизного податку, однак, не здійснило зазначеного.

Також, відповідач зазначив, що враховуючи поставки авіаційного палива в бак повітряного судна та те, що у ТОВ «Колумбус Хендлінг» відсутні резервуари для зберігання вказаного авіаційного палива, перевіркою встановлено, що у період з 01 березня 2016 року по 31 грудня 2018 року обсяг придбаного палива відповідає обсягу реалізованого (без залишків на 31 грудня 2018 року).

Як вважає відповідач, ТОВ «Колумбус Хендлінг» здійснювало господарські операції, які змінювали активи товариства шляхом оприбуткування (списання) на/з рахунках/ів бухгалтерського обліку пального, що передбачає передачу права власності на пальне та підпадає під визначення терміну «реалізація пального» у абзаці другому підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Розглянувши зазначені посилання, суд висловлює наступну правову позицію.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За визначенням підпункту 14.1.141 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (надалі ПК України), пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 ПК України, платником акцизного податку є особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), яка реалізує пальне або спирт етиловий.

За визначенням підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України, реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу - це будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам.

Отже, суб`єкт господарської діяльності, який здійснюватиме будь-які операції з пальним на митній території України, які визначені підпункту 14.1.212 пункту 14.1. статті 14 ПК України, є особою, яка реалізує пальне, і відповідно до підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 Кодексу є платником акцизного податку.

При цьому, реалізацією пального у розумінні Податкового кодексу України вважаться саме фактична передача (відпуск, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати з акцизного складу.

Згідно з підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 Податкового кодексу України, особи, які здійснюватимуть реалізацію пального або спирту етилового, підлягають обов`язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового. Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Отже, особа (платник податку), яка планує здійснювати будь-які операції з пальним на митній території України, які визначені в підпунктом 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України, має до початку здійснення таких операцій зареєструватися платником акцизного податку з реалізації пального та в подальшому складати акцизні накладні на обсяги реалізації.

Пунктом 117.3 статті 117 ПК України встановлено, що здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального або спирту етилового.

Таким чином, штрафні санкції на підставі пункту 117.3 статті 117 ПК України застосовуються за здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку; у свою чергу розмір штрафу має відповідати 100 відсотків вартості реалізованого пального.

Крім того, необхідно зазначити, що з метою посилення контролю за обігом підакцизного товару з 1 березня 2016 року набрали чинності і зміни до Податкового кодексу України, внесені Законом України від 24 грудня 2015 року № 909-VII у частині запровадження акцизних накладних при реалізації пального, єдиного реєстру акцизних накладних та системи електронного адміністрування реалізації пального (ст.ст. 231, 232 Податкового кодексу України).

Так, зокрема, пунктом 213.1 доповнено підпункт 213.1.12, яким визначено, що об`єктом оподаткування акцизним податком є операції з реалізації будь-яких обсягів пального понад обсяги, що: отримані від інших платників акцизного податку, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних; ввезені (імпортовані) на митну територію України, що засвідчені належно оформленою митною декларацією; вироблені в Україні, реалізація яких є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 213.1.1 цього пункту, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Таким чином, облік отриманого та витраченого (реалізованого) пального має вестись з метою виявлення об`єкта оподаткування акцизним податком, а саме: обсягів перевищення витраченого (реалізованого) пального над отриманим. При цьому, якщо обсяги реалізованого (витраченого) пального не перевищують обсяги отриманого пального від інших платників акцизного податку, за які сплачено акцизний податок, то у платника податків не виникатиме і об`єкта оподаткування відповідно до підпункту 213.1.12 пункту 213.1 статті 213 Кодексу.

Проте, такий облік можливий лише за умови реєстрації суб`єкта господарювання платником акцизного податку.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що, суб`єкт господарювання, який здійснив операції з купівлі-продажу пального, він мав у відповідності до вимог підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 Податкового кодексу України особи, зареєструватись як платник акцизного податку.

Постанова суду касаційної інстанції по даній справі містить вказівки, що при вирішенні цієї справи визначальним є встановлення і дослідження обставин щодо здійснення позивачем реалізації палива та необхідності реєстрації платником акцизного податку, надання належної правової оцінки первинним документам наявних у матеріалах справи.

Так, в акті перевірки встановлено, що позивач укладав договори з ПІІ «АМІК Україна», ПАТ «Укрнафта», ТОВ «Аркона», ТОВ «Амік Авіа Ойл», ТОВ «УТН-ГРУП», ТОВ «Шеннон Еір Україна», ТОВ «Компанія «Дніпроавіасервіс», ТОВ «Лукойл Авіейшен Україна», ТОВ «Запорізька Хендлінгова Компанія», ТОВ «Авіапаливозаправна компанія «Бориспіль», ТОВ «Укравіасервіс», ПП «Авіафінсервіс», ТОВ «Екором», ТОВ «Сокар-Авіа», ТОВ «ВД Інтер», ТОВ «Енерго-Ресурс Лтд», ТОВ «Форз», ТОВ «Екором Авіа».

Відповідно до договору поставки та надання послуг по заправці повітряних суден від 01.09.2016 № 16/865 (а.с. 94-99, т. 4) , укладеного між ПІІ «Амік Україна» (виконавець) та ТОВ «Авіаційна хендлінгова компанія «Авіахендлінг» (замовник) виконавець зобов`язався надавати замовнику комплекс послуг по забезпеченню заправки повітряних суден замовника і здійснювати поставку погодженої кількості авіаційного пального для реактивних двигунів і ПВК-рідини авіаційного палива для заправки повітряних суден (іменованих у подальшому Товар), а замовник зобов`язаний оплачувати виконавцю наданий комплекс послуг і вартість поставленого товару в порядку і на умовах цього договору (п. 1.1 договору). Виконавець постачає замовнику товар в кількості, погодженій сторонами (п. 3.1 договору). Відомості про фактичну заправлену в повітряне судно кількість товару визначається у видатковому ордері, в якому зазначається назва, кількість, щільність і температура палива, кількість ПВК рідини, концентрація ПВК рідини (відсоток від обсягу палива, що заправляється), платність ПВК рідини, номер ПС, номер рейсу, тип ПС, номер паспорта якості, дата і час заправки, номер транспортного засобу виконавця, реквізити замовника, уповноважених представників сторін (п. 3.4 договору). Під`їзд/від`їзд паливозаправного засобу і заправка повітряного судна відбувається лише у присутності і за командою уповноваженого представника замовника (члена екіпажу або авіатехніка), який надає дозвіл на початок і закінчення заправки і несе повну відповідальність за приведення в дію відповідних перемикачів, кранів і паливомірів повітряного судна, а також за достовірність інформації, вказаної у видатковому ордері, який оформлюється під час заправки повітряного судна (п. 5.4 договору). Право власності на товар переходить до замовника через поєднання наконечника нижньої заправки або роздавального пістолета заправного засобу і приймального паливного клапану повітряного судна або заливної горловини (п. 5.8 договору).

Так, за умовами п. 1.1 договору з ТОВ «Лукойл Авіейшен Україна» (а.с. 275-238, т7.) виконавець зобов`язується надати позивачу комплекс послуг по забезпеченню заправки.

За умовами :

п. 5.9 договору позивача з ТОВ «Екором» (а.с. 114-122, т. 6) право власності на паливо, яке постачається, переходить до покупця в момент проходження через паливо - заправний штуцер повітряного судна або резервуар.

п. 7.1 договору між позивачем та ТОВ «Укравіасервіс» (а.с. 75-82, т.5) право власності на паливо переходить до покупця у момент проходження паливом заправного з`єднання приймаючого ПС.

п. 2.10 договору між позивачем та ТОВ «ВД Інтер» (а.с. 86-90, т. 5) право власності переходить до позивача в момент перетинання паливом бортового заправного штуцера ПС.

п.5.9 договору між позивачем та ТОВ «Компанія «Дніпроавіасервіс» (а.с. 103- 110, т. 5) право власності переходить до позивача в момент проходження палива через паливозаправний штуцер ПС.

п.7.1 договору між позивачем та ТОВ «Авіапаливозаправна компанія «Бориспіль» (а.с. 1-7, т. 3) право власності на паливо переходить до покупця у момент проходження паливом заправного з`єднання приймаючого ПС.

п. 2.10 договору між позивачем та ТОВ «Запорізька Хендлінгова Компанія» (а.с. 120-124, т. 3) право власності переходить до позивача в момент перетинання паливом бортового заправного штуцера ПС.

п. 7.1 договору між позивачем та ТОВ «Сокар-Авіа» (а.с.26-28, т.2) право власності на паливо переходить до покупця у момент проходження паливом заправного з`єднання приймаючого ПС

п. 4.5 договору між позивачем та ТОВ «Аркона» (а.с. 130-133, т. 2) право власності на паливо переходить в момент переходу палива через паливозаправний штуцер ПС.

Дослідженими доказами у справі, зокрема, актом перевірки, показаннями представників позивача, свідка ОСОБА_1 встановлено, що позивач не мав власних автозаправних станцій, акцизних складів, в тому числі пересувних, не володіє резервуарами, з яких міг фізично приймати/відпускати/відвантажувати пальне. Умови договорів позивача, укладених із замовниками послуг з наземного обслуговування, які є власниками повітряних суден, не встановлюють зобов`язань позивача щодо передачі (відпуску, відвантаження) пального, що зумовлюють перехід права власності або право розпорядження на нього. У той же, час досліджені судом договори, укладені позивачем з постачальниками пального, передбачають поставку пального в бак конкретних повітряних суден, які не належать позивачу, про що зазначено в акті перевірки та підтверджено показаннями свідка ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що фізична передача пального відбувалась зі складів постачальників до баків конкретно визначених повітряних суден чи до резервуарів аеропортів. Тобто, позивач фізично не отримував паливо від його постачальників та не передавав його в натурі власникам повітряних суден.

З огляду на викладене суд доходить висновків, що позивачем не було отримано палива, оскільки в момент перетину паливом заправного з`єднання, паливо переходило в бак літака, та, відповідно, у власність авіакомпанії.

При цьому позивач був позбавлений будь - якої можливості розпоряджатися паливом як до заправки, так і після неї.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 334 Цивільного кодексу України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Під час заправлення пальним повітряного судна відбувається перехід права власності на пальне від його власника, тобто суб`єкта господарювання, що має право здійснювати авіапаливозабезпечення, до авіаперевізника, який використовує повітряне судно. Цей факт посвідчується видатковим ордером або іншим аналогічним документом. Такий первинний документ (видатковий ордер, вимога тощо) підтверджує факт переходу права власності на пальне до авіаперевізника. Витративши оплачене позивачем пальне, власник повітряного судна на підставі договору з позивачем відшкодовує його вартість та оплачував послугу із організації авіапаливозабезпечення.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Наведені норми визначають пряму залежність правильності врахування платником податку у податковому обліку витрат на оплату придбаних у контрагента товарів/робіт/послуг від підтвердження проведених господарських операцій належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції та іншими обліковими документами, складання яких для оформлення операцій певного виду передбачено правовими нормами. При цьому презюмується, що такі документи є достовірними, а зафіксована в них інформація розкриває справжній зміст господарської операції, свідчить про її економічну вигоду (виправданість, ризик). Якщо зміст певної господарської операції інший, ніж той, стосовно якого складені документи, операція відтворюється відповідно до її дійсного змісту, що відповідає принципу превалювання сутності над формою, згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми, як це передбачено ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Наявні у справі докази підтверджують, що позивач здійснював діяльність з наземного обслуговування в аеропортах згідно сертифікатів відповідності, виданих Державною авіаційною службою України щодо діяльності в Міжнародних аеропортах «Бориспіль», «Київ», «Харків», «Запоріжжя», «Івано-Франківськ», вид наземного обслуговування - наземне адміністрування в аеропорту.

Аеропортова діяльність - виконання технологічних процесів і підтримання в експлуатаційному стані споруд, механізмів, машин та обладнання для забезпечення зльоту, посадки, маневрування, стоянки повітряного судна, технічного обслуговування ПС, забезпечення паливно-мастильними матеріалами (далі - ПММ) і спеціальними рідинами, обслуговування пасажирів, екіпажів, багажу, пошти, вантажів та забезпечення авіаційних робіт (пункт 1.5. Правил сертифікації аеропортів, затверджених Наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 13 червня 2006 року №407).

До видів аеропортової діяльності, що підлягають сертифікації згідно з додатком 1 до підпункту 2.1.5. Правил сертифікації аеропортів віднесено авіапаливозабезпечення авіаційних перевезень і робіт - комплекс заходів, спрямований на забезпечення експлуатації та обслуговування ПС кондиційними авіаційними ПММ і спеціальними рідинами, приймання, збереження, підготовку та видачу на заправлення, заправлення ПС авіаційними ПММ і спеціальними рідинами, здійснення контролю якості авіаційних ПММ та інші заходи з контролю кількісних та (чи) якісних характеристик (властивостей) авіаційних ПММ на етапах авіапаливозабезпечення авіаційних перевезень. Інший вид аеропортової діяльності, що підлягає сертифікації - наземне адміністрування в аеропорту - послуги екіпажам, представникам авіакомпаній, представництвам та іншим суб`єктам в офісному обслуговуванні, зв`язку, взаєморозрахунках та інших послугах, пов`язаних із взаємодією в аеропорту.

За поясненнями представників позивача та відповідно до сертифікатів відповідності, які наявні в матеріалах справи, позивач не мав сертифікатів відповідності на такий вид наземного обслуговування як авіапаливозабезпечення. Забезпечення приймання, зберігання, контроль якості та видачі авіаційного пального для заливу в паливозаправники або заправлення баків повітряних суден віднесено до авіапаливозабезпечення, а послуги авіакомпаніям щодо взаєморозрахунків відноситься до послуг з наземного адміністрування в аеропорту.

Постачальники авіапального, які зазначені в акті перевірки та договори з якими аналізувались вибірково відповідачем, зареєстровані як платники акцизного податку. Матеріалами справи підтверджується наявність сертифікатів з відповідності щодо авіапаливозабезпечення у таких постачальників як ПІІ «Амік Україна», ТОВ «Аркона», ТОВ «Компанія «Дніпроавіасервіс», ТОВ «Запорізька Хендлінгова Компанія», ТОВ «Укравіасервіс», ТОВ «Форз», а також у аеропортів ДП МА «Бориспіль», ТОВ «Мастер-Авіа», ТОВ «Нью системс АМ», з якими у позивача були укладені договори.

Відповідно до пункту 1.1.6. «Повітряне судно перевізника» Договору № 364 про аеропортове обслуговування між позивачем та ТОВ «Нью Системс АМ» (аеропорт Харків), повітряне судно ТОВ «Колумбус Хендлінг» - це будь-яке повітряне судно, у відношенні якого «Колумбус Хендлінг» заключив договір, дав інструкції чи іншим чином звернувся до аеропорту з проханням виконати чи надати будь-яку послугу з наземного обслуговування. Пункт 1.1.21 цього договору визначення «технічної можливості аеропорту», що включає об`єкти інфраструктури паливного забезпечення повітряних суден. Відповідно до вступу до Угоди № 02.1-14/1-02 про надання послуг з аеропортом ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» перевізником вважається будь-який перевізник, який виконує рейси та від імені якого замовник (позивач) здійснює оплату наданих послуг.

Позивачем було укладено Стандартні угоди з наземного обслуговування з відповідними додатками та додатковими угодами до них з такими суб`єктами господарювання № 973/08 від 01.04.2008 з ПАТ «Мотор Січ», № 981/17 від 15.08.2017 з ПП «Авіафінсервіс», № 992/16 від 31.03.2016 з ТОВ «Кондитерська фабрика «Східні ласощі». Між позивачем та Державним підприємством обслуговування повітряного руху України (ДП «Украерорух») укладено Стандартну угоду про надання послуг з організації аеропортового, наземного, сервісного обслуговування та інших послуг, пов`язаних з обслуговуванням повітряних суден та екіпажів №7.1-526/2014 від 26.06.2014. Позивач та ТОВ «ФОРС» уклали договір про надання послуг № 972/16 від 15.09.2016. Також під час перевірки відповідачем було досліджено договори про закупівлю послуг за державні кошти між позивачем та Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України про надання послуг з організації аеропортового, наземного, сервісного обслуговування та інших послуг, пов`язаних з обслуговуванням повітряних суден.

ТОВ «Колумбус Хендлінг» відповідно до Стандартних угод ІАТА з наземного обслуговування (СУНО) надає послуги з наземного обслуговування повітряних суден авіаперевізників на території аеропортів. Вони включають послуги з оплати відповідних рахунків від імені власника повітряного судна за заправку повітряних суден авіаційним пальним.

На підставі договору, укладеного з постачальником авіаційного пального позивач здійснював його оплату. А відповідно до договорів з авіаперевізниками позивач складав та надавав авіаперевізнику звіт з наземного обслуговування, акт приймання-передачі послуг з реєстром рахунків за обслуговування рейсів разом з рахунками. На підставі цих документів авіаперевізник здійснював оплату за надані послуги з наземного обслуговування, включаючи організацію аеропортових послуг, у тому числі розрахунки за заправку авіапаливом.

Аналізуючи умови зазначених договорів, суд звертає увагу на наступне.

Так, відповідно до п. 1.1 Стандартної угоди з наземного обслуговування (спрощена процедура) № 973/08 від 01.04.2008, укладеного позивачем з ПАТ «Мотор Січ», Перевізник доручає, а Обслуговуюча компанія приймає на себе зобов`язання з надання послуг з обслуговування авіаційних рейсів згідно з правилами додатка А до стандартної угоди ІАТА з наземного обслуговування (редакція 19, січень 1998) в аеропортах, вказаних у Додатковому матеріалі №1. Обслуговуюча компанія надає послуги по обслуговуванню в режимі, вказаному у Додаткових матеріалах. Перелік послуг Обслуговуючої компанії та розмір плати за ці послуги вказані в Додатковому матеріалі №1 (п. 2.1 Договору). Будь-які виплати, які здійснюються Обслуговуючою компанією від імені Перевізника, повинні відшкодовуватися Перевізником по собівартості з доплатою у розмірі, вказаному в Додатковому матеріалі №1 при наявності підтверджуючих документів (п. 2.2. Договору). На підставі заявок Перевізника та фактично наданих послуг, Обслуговуюча компанія складає «Звіт про наземне обслуговування авіарейсів», який підписується уповноваженими представниками обох сторін (як правило від перевізника КПС), і який супроводжується при необхідності, підтверджуючими документами. Вказаний «Звіт про наземне обслуговування» є підтвердженням факту надання послуг (п. 3.2 Договору). До 5-го числа місяця, що йде за звітним, Обслуговуюча компанія на підставі «Звітів про наземне обслуговування авіарейсів», складає Акт виконаних робіт та рахунок-фактуру (з урахуванням попередньої оплати), які разом, за необхідності, з підтверджуючими документами направляються Перевізнику для підписання і оплати (п. 3.3 Договору). Перед виконанням кожного рейсу Перевізник повинен завчасно надати Обслуговуючій компанії: заявку із зазначенням конкретного виду послуг та обсягів робіт на кожен рейс за формою, вказаною у довідковому матеріалі; уточнену інформацію по кожному рейсу, які підлягають обслуговуванню: час прибуття та відправлення, планова кількість пасажирів, наявність класів обслуговування, наявність командирської пошти, контактні телефони командира ПС та інше (п. 8.3 Договору).

Відповідно до Переліку послуг, який є додатком до Стандартної угоди з наземного обслуговування (спрощена процедура) Додаток Б до Стандартної угоди ІАТА з Наземного Обслуговування (СУНО) 1998 року №973/08 від 01.04.2008 з ПАТ «Мотор Січ», до послуг з наземного обслуговування, які надавались позивачем віднесено «проводить платежі від імені Перевізника, включаючи, але не обмежуючись заправка авіапальним, аеропортові збори». За таку послугу (проведення платежів за заправку авіапальним) позивач отримував 3%-5% від рахунку обслуговуючої компанії (постачальника авіапального).

Ні у тексті СУНО, ні у наявних у матеріалах справи додатках та додаткових угодах до неї, а також актах надання послуг за 2016 2018 роки немає вказівки про купівлю-продаж, поставку, реалізацію позивачем авіаційного пального на користь ПАТ «Мотор Січ». Предметом послуги, вказаної в актах, є організація обслуговування рейсів. Тому посилання а акті перевірки на проведення позивачем реалізації пального на користь ПАТ «Мотор Січ» не підтверджується матеріалами справи.

ПАТ «Мотор Січ» на підставі Договору №973/08 від 01.04.2008 надавала позивачу доручення, зокрема, №АК-2731 від 01.12.2015, №АК -3976/к від 28.12.2016, №2547 від 27.12.2017, якими уповноважувало позивача представляти авіакомпанію в аеропортах з питань організації наземного обслуговування рейсів та контролю обслуговування всіма обслуговуючими компаніями. У матеріалах справи наявні надані позивачем видаткові ордери, оформлені між ПАТ «Мотор Січ» та постачальниками авіаційного пального, з яких вбачається, що безпосередній відпуск пального до повітряних суден авіакомпанії здійснювали інші суб`єкти господарювання, а не позивач. Це підтверджується, зокрема, видатковими ордерами, виданими ППІІ «АМІК Україна» № 00049 від 13.11.2016 щодо заправки літака Як-40 бортовий № НОМЕР_2 , № 00051 від 12.12.2016 щодо заправки літака АН-24 бортовий № НОМЕР_3 , видатковими ордерами, виданими ТОВ «Сокар-Ааіа» № 02437 віл 28.08.2017 щодо заправки літака АН-24 бортовий № НОМЕР_4 , № 02438 від 28.08.2017 щодо заправки літака АН-24 бортовий № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 віл 30.08.2017 щодо заправки літака АН-24 бортовий № UR- BXC тощо.

Відповідно до п. 1.1 Стандартної угоди про надання послуг з організації аеропортового, наземного, сервісного обслуговування та інших послуг, пов`язаних з обслуговуванням повітряних суден та екіпажів №7.1-526/2014 від 26.06.2014, укладеної позивачем з ДП «Украерорух», Виконавець зобов`язується надати комплекс послуг у межах України та іноземних аеропортах з організації аеропортного, наземного, сервісного обслуговування та інших послуг, пов`язаних з обслуговуванням повітряних суден (ПС) та екіпажів ПС авіакомпанії «Укравіарух», далі послуги, на підставі переліку видів послуг Виконавця (Додаток №2) відповідно до заявки Замовника (Додаток №1), а Замовник зобов`язується сплатити ціну послуг на умовах Договору. Замовник вказує у заявці маршрут польотів та строк їх виконання, тип ПС, кількість членів екіпажу та службових пасажирів (при наявності), а також інші необхідні послуги (п.1.2 угоди). Ціна Договору включає ціну послуг Виконавця та ціну отриманих послуг у третіх осіб (аеропортів, готелів, паливних компаній та інших), податки й збори та необхідні платежі, що сплачуються або мають бути сплачені Виконавцем, тощо (п. 3.2 угоди). При отриманні послуг у третіх осіб (аеропортів, готелів, паливних компаній та інших) Виконавець надає Замовнику копії документів щодо отримання певних послуг (п. 4.4 Угоди). У додатку № 2 до вказаної Стандартної угоди (п.4) зазначено послуги Виконавця з організації заправлення авіаційного палива у крило ПС в аеропортах посадки, в аеропортах за місцем виконання робіт з обльоту РТЗ або в аеропортах вильоту (за одну посадку за заявкою Замовника та в аеропортах базування).

Дослідження змісту Стандартної угоди №7.1-526/2014 від 26.06.2014, додатків до неї, а також актах приймання-передачі наданих послуг свідчить про відсутність в цих документах вказівки про реалізацію позивачем авіаційного пального на користь ДП «Украерорух». У якості послуг в актах вказані роботи по організації обслуговування повітряних суден авіакомпанії «Украерорух» в аеропортах України та при виконанні міжнародних рейсів. Тому посилання а акті перевірки на проведення позивачем реалізації пального на користь ДП «Украерорух» не знайшло підтвердження. Крім того, у матеріалах справи наявні видаткові ордери, оформлені між ДП «Украерорух» та постачальниками авіаційного пального, з яких вбачається, що безпосередній відпуск пального до повітряних суден авіакомпанії здійснювали інші суб`єкти господарювання, а не позивач. Факт безпосередньої реалізації авіаційного пального іншими особами, ніж позивач, підтверджується також, наприклад, видатковими ордерами ППІІ «АМІК Україна» № 00382 від 06.10.2016, № 00743 від 10.11.2016, № 00756 від 17.11.2016, № 01013 від 27.11.2016, № 00738 від 08.11.2016, № 00940 від 15.12.2016, № 01079 від 15.12.2016 щодо заправки літака В-350 бортовий № UR- CWB, видатковими ордерами, виданими ТОВ «Сокар-Ааіа» № 02581 від 21.09.2017, № 02599 від 25.09.2017 щодо заправки літака В-350, номер борта UR-CWB тощо.

ДП «Украерорух» на підставі договору №7.1-526/2014 від 26.06.2014 видав позивачу довіреності від 26.11.2015 № 1.23-59, від 13.12.2016 № 1.22-2913, від 19.12.2017 № 1.20-5119, якими уповноважив позивача представляти Украерорух з питань комплексу послуг з обслуговування повітряних суден і здійснювати контроль якості, своєчасності надання таких послуг та виконання розрахунків за них.

Між позивачем і Військовою частиною НОМЕР_1 Національної Гвардії України укладалися договори про закупівлю послуг за державні кошти, зокрема № 23-ПММ від 12.2016, № 3-ПММ від 07.04.2017, № 1-ПММ від 25.01.2018, копії яких надано позивачем. Відповідно до п. 1.1 цих договорів, Виконавець зобов`язується надати Замовнику комплекс послуг у міжнародному аеропорті, вказаному в Договорі, з організації аеропортного, наземного, сервісного обслуговування та інших послуг, пов`язаних з обслуговуванням повітряних суден (далі - Послуги) на підставі переліку видів послуг Виконавця (додаток №1) відповідно до заявки Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі Послуги за Договором. Ціна Договору включає ціну послуг Виконавця та ціну отриманих послуг у третіх осіб, податки, збори та необхідні платежі, що сплачуються або мають бути сплачені Виконавцем (п. 3.2 Договору). Для надання послуг за Договором Замовник направляє Виконавцю письмовий запит на надання послуг із зазначенням маршруту польотів та строків його виконання, типу ПС, а також необхідних послуг (п.5.1. Договору). Додатком № 1 до зазначених договорів передбачено Перелік видів послуг з обслуговування повітряних суден та розмір плати за організацію (забезпечення) наданих послуг. Додатком № 2 до цих же договорів визначено калькуляцію аеропортового, наземного, сервісного обслуговування та інших послуг, пов`язаних повітряних суден в конкретному аеропорту. Зокрема, в Додатку № 2 до Договору № 1-ПММ від 25.01.2018 визначено наступні послуги: заправка авіаційним пальним Jet A1, заправка рідиною «ІМ», послуги Виконавця з організації заправлення авіаційного палива у «крило» ПС в аеропорту «Київ» (Жуляни).

В акті перевірки відповідач зазначив, що до перевірки надано договори купівлі-продажу авіапалива, що укладені між ТОВ «Колумбус Хендлінг» та ПП «Авіафінсервіс» (код 36670047), ТОВ «Кондитерська фабрика «Східні ласощі» (код 35720380), ТОВ «Київська Русь, XXI століття» (код 24455082), ТОВ «ФОРС» (код 39601039), ПАТ «Мотор Січ» (код 14307794), де зазначені однотипні умови поставки авіапалива, де ТОВ «Колумбус Хендлінг» - Продавець, а вказані підприємства Покупці. Однотипні умови поставки передбачають поставку авіапалива у бак повітряних суден (літаків). Зміст послуги з наземного адміністрування як «платежі від імені Перевізника, включаючи, але не обмежуючись заправка авіапальним» міститься у Переліку послуг, який є додатком до Стандартної угоди з наземного обслуговування (спрощена процедура) Додаток Б до Стандартної угоди ІАТА з наземного Обслуговування (СУНО) 1998 року №972/16 від 31.03.2016. з ТОВ «Кондитерська фабрика «Східні ласощі» та інших стандартних угодах про наземне обслуговування.

Тому суд критично оцінює зміст акту перевірки в цій частині, оскільки він суперечить змісту досліджених договорів і наявних у матеріалах справи первинних документів.

Що стосується угод із придбання пального, в акті перевірки встановлено, що ТОВ «Авіаційна хендлінгова компанія «Авіахендлінг» (ТОВ «Колумбус Хендлінг») укладав відповідні договори з ПІІ «АМІК Україна», ПАТ «Укрнафта», ТОВ «Аркона», ТОВ «Амік Авіа Ойл», ТОВ «УТН-ГРУП», ТОВ «Шеннон Еір Україна», ТОВ «Компанія «Дніпроавіасервіс», ТОВ «Лукойл Авіейшен Україна», ТОВ «Запорізька Хендлінгова Компанія», ТОВ «Авіапаливозаправна компанія «Бориспіль», ТОВ «Укравіасервіс», ПП «Авіафінсервіс», ТОВ «Екором», ТОВ «Сокар-Авіа», ТОВ «ВД Інтер», ТОВ «Енерго-Ресурс Лтд», ТОВ «Форз», ТОВ «Екором Авіа».

Так, позивачем і ТОВ «Шеннон Еір Україна» було укладено Агентський договір на забезпечення міжнародних та внутрішніх перельотів № 2/18 від 10.07.2018. Відповідно до п. 1.1 цього договору, Компанія (за текстом договору ТОВ «Шеннон Еір Україна») забезпечує надання послуг по організації обслуговування і заправки повітряних суден в аеропортах України та інших аеропортах (за бажанням Клієнта (за текстом договору ТОВ «Колумбус Хендлінг») згідно з письмовими заявками Клієнта, які є невід`ємною частиною цього договору. Перелік експлуатаційних послуг визначається додатком 1 (за бажанням Клієнта), який є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.2 договору). У додатку 1 до договору зазначено наступний перелік послуг: організація заправки авіапаливом, організація та сплата аеропортових послуг, організація та сплата пасажирського обслуговування, транзит пасажирів, транзит для екіпажу, організація та доставка бортхарчування, бронювання готелю та оплата готельних послуг, організація представницьких послуг на пероні, організація та отримання дозволу на посадку/зліт в аеропортах України. Відповідно до п. 4.4 договору, протягом 10 календарних днів після виконання сторонами взятих на себе зобов`язань, сторони зобов`язані підписати Акт прийому передачі наданих послуг та виконаних робіт.

Відповідач в акті перевірки (стор. 25) зазначив, що до перевірки надано копії актів приймання-передачі наданих послуг, де зазначено вартість авіапалива, реалізованого ТОВ «Шеннон Еір Україна» на адресу ТОВ «Колумбус Хендлінг». Натомість, в матеріалах справи наявні документи, які це спростовують. Зокрема, в реєстрі № 1 від 26.03.2016, складеному ТОВ «Шеннон Ейр Україна», а також видатковому ордері № 026203 від 28.03.2016, складеному ТОВ «ТНК Індастріз Україна» вбачається, що паливо у кількості 420 кг. було поставлено до літака В-350, номер борта UR-CWB, що належить ДП «Украерорух». У якості отримувача пального вказано ТОВ «Шеннон Еір Україна». З реєстру № 2 від 04.04.2016, складеного ТОВ «Шеннон Ейр Україна», видаткового ордеру № 026212 від 04.04.2016, складеного ТОВ «ТНК Індастріз Україна» вбачається, що паливо у кількості 900 кг. було поставлено до літака В-350, номер борта UR-CWB, що належить ДП «Украерорух, а отримувачем пального вказано ТОВ «Шеннон Еір Україна» тощо.

Посилання відповідача в акті перевірки (стор. 29 30) щодо недотримання позивачем вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 № 281/171/578/155 суд сприймає критично, з огляду на те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню Інструкція з забезпечення заправлення повітряних суден паливно-мастильними матеріалами і технічними рідинами в підприємствах цивільного авіаційного транспорту України, затвердженої наказом Державіаслужби України від 14.06.2006 № 416 (далі Інструкція № 416). Так, відповідно до Типової технологічної карти виконання комплексу робіт, які забезпечують заправлення повітряних суден якісними авіаційними паливами, що є додатком № 1 до Інструкції № 416, під час операції із заправлення ПС однією з послідовних дій є одержання вимоги (ордера) на видане паливо і перевірка запису в ньому номера контрольного талона, вмісту ПВК присадки, густини і температури палива. Цю функцію після заправлення ПС виконує заправник ЦЗС або водій паливозаправника.

Крім того, суд враховує, що форма та зміст первинних документів, які використовуються під час заправки повітряних суден, перелік послуг та умови надання послуг визначалися на підставі відповідних договорів, що були укладені згідно з Стандартною угодою ІАТА з наземного обслуговування (СУНО), а також договорами із компаніями, які безпосередньо здійснювали реалізацію (відпуск) палива у бак повітряних суден.

Всі ордери (вимоги), які є в матеріалах справи засвідчують передачу палива від постачальників в бак повітряних суден, які не належать позивачу. Жоден ордер не свідчить про вручення палива позивачу, представники якого не складали та не підписували ордери. В ордерах вказується, що підписи ставили капітани повітряних суден чи інші особи. Свідок ОСОБА_1 підтвердив, що відповідачем не встановлювались особи, які підписували ордери.

Виходячи з принципу пріоритетності змісту над формою господарської операції, суд приходить до висновку, що реалізацію пального під час заправки повітряного судна здійснює не позивач, а інший постачальник, а договори, які укладались позивачем за своїм характером є послугами з наземного обслуговування (адміністрування, взаєморозрахунків), а не операціями з реалізації пального.

Як пояснив свідок ОСОБА_1 , на думку контролюючого органу позивач стає власником пального в момент підписання видаткових накладних між власником пального та позивачем. Проте матеріалами справи підтверджується, що на момент підписання видаткових накладних чи інших подібних документів пальне вже було доставлене до повітряного судна і могло бути використане під час польоту. Тож з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відсутність факту переходу права власності на пальне під час заправки повітряного судна від постачальників до позивача, а також від позивача до покупців в усіх випадках здійснення таких операцій.

Як зазначив Верховний Суд у пункті 46 Постанови від 22.04.2021, метою здійснення реєстрації платником акцизного податку є контроль за обігом підакцизного товару - пального, та виявлення об`єкта оподаткування акцизним податком, а тому законодавець визначив, що обов`язковій реєстрації підлягають особи (платники податку) лише за однієї умови - такі особи планують здійснювати операції з реалізації пального, інші ж умови (обставини), зокрема, такі як фактичне отримання пального і його фізичний відпуск кінцевим споживачам, тобто рух пального через суб`єкта господарювання, наявність АЗС тощо, не є умовами такої реєстрації, такі обставини мають значення для оподаткування акцизним податком.

Судом було витребувано у відповідача, досліджено та залучено до матеріалів справи оптичний диск з інформацією - витягом з Єдиного реєстру акцизних накладних за постачальниками палива, зазначеними в акті перевірки, за 2016-2018 роки.

В процесі дослідження даного доказу судом не виявлено жодного випадку виписки акцизної накладної позивачу за вказаний період.

Отже, погодження з позицією податкового органу про те, що позивачем здійснювалась реалізація пального, автоматично тягне за собою висновок про те, що весь обсяг отриманого та реалізованого позивачем авіапалива було отримано та реалізовано поза межами контролю.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновки акта перевірки про порушення ТОВ "Колумбус Хендлінг" підпункту 212.1.15 пункту 212.1 та підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212, статті 213, підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України є помилковими та спростовуються матеріалами справи, з огляду на що, керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 11, 19, 72 77, 90, 139, 241 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаційна хендлінгова компанія "Авіахендлінг" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 25 червня 2019 року №00008391402.

3. Сягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Колумбус Хендлінг понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 19210,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 17.11.2021.

Суддя С.К. Каракашьян