Постанова

від 18.11.2021 по справі 160/219/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 160/219/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Волкової К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження м. Дніпро

апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2020 року

у справі №160/219/20

за позовом Комунального закладу освіти "Нікопольський навчально-реабілітаційний центр "Ніка" Дніпропетровської обласної ради"

до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області

про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

08 січня 2020 р. Комунальний заклад освіти "Нікопольський навчально-реабілітаційний центр "Ніка" Дніпропетровської обласної ради" звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу №ДН-3541/1505/АВ/ТД-ФС/642 від 19.12.2019 року в розмірі 125190 грн., складену першим заступником начальника головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Осадчим Ігорем Михайловичем.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків контролюючого органу щодо допущення без оформлення трудових відносин працівника до роботи. Оскільки зазначені в акті особи, співпрацюють з позивачем на підставі цивільно-правових угод, як виконавці окремих робіт. Зазначене не заборонено чинним законодавством, а отже відсутні підстави для застосування штрафу.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2020 р. у справі № 160/219/20 адміністративний позов Комунального закладу освіти "Нікопольський навчально-реабілітаційний центр "Ніка" Дніпропетровської обласної ради" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу - задоволено.

Судом встановлено, що за результатами проведеного інспекційного відвідування відповідачем виявлено факт використання найманої праці без оформлення трудових відносин, що слугувало підставою для прийняття постанови про накладення штрафу. Суд першої інстанції досліджуючи обставини по справі, встановив, що між позивачем та громадянином ОСОБА_1 укладено цивільно-правовий договір про надання послуг з проблемного супроводження, оновлення та підтримка АСУ, а отже встановлені під час перевірки відносини є цивільно-правовими відносинами з надання послуг, а не трудовими відносинами. За наведених обставин суд дійшов висновку про протиправність спірної постанови про накладення штрафу.

Не погодившись з рішенням суду, Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2020 р. у справі № 160/219/20, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що угоди, укладені між КЗО Нікопольський навчально-реабілітаційний центр НІКА ДОР (Замовник) та фізичною особою (Виконавець) ОСОБА_2 , мають ознаки трудових правовідносин, а всі виплати по ним є заробітною платою з наступним обґрунтуванням: перелік робіт (послуг), виконаних за угодами по виконанню робіт, проблемне супроводження, поточні оновлення та підтримка роботи АСУ, діючих програм ( Зарплата , Харчування (облік солодощів для дитячих новорічних подарунків ) відповідають завданням та обов`язкам за професією програміст, - код 2132.2 Класифікатора професій ДК 003-2010, затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 №327, виконуються протягом року та носять систематичний, регулярний характер. Розгляд справи судом апеляційної інстанції призначено у судовому засіданні, однак на час, призначений судом представники сторін не з`явилися. Від представника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області в справу направлено клопотання про відкладення розгляду справи чи оголошення перерви через зайнятість представника у іншому судовому засіданні. Зазначене клопотання колегією суддів не задоволено, оскільки зазначені у ньому причини неявки представника не є поважними, сторона вільна на власний розсуд визначатися з пріоритетністю участі у розгляді справ, зазначена причина не є підставою для відкладення розгляду. З урахуванням викладеного, враховуючи неявку представників сторін, у відповідності до ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції здійснив розгляд справи у письмовому провадженні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, згідно наказу Головного управління від 06.11.2019 року № 831-1, та направлення на проведення інспекційного відвідування від 06.11.2019 року № 495-Н головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Нікопольському регіоні Бакаловим О.В. в період з 07.11.2019 по 13.11.2019 проведено інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю в КЗО НІКОПОЛЬСЬКИЙ НАВЧАЛЬНО-РЕАБІЛІТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР НІКА ДОР, з питань виявлення неоформлених трудових відносин за адресом: 53204, Дніпропетровська обл., місто Нікополь, вулиця Рижикова, будинок 34, код ЄДРПОУ 21903203.

За результатами інспекційного відвідування складений акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи, яка використовує найману працю №ДН-3541/1505/АВ від 13.11.2019 року, в якому встановлено, що в ході інспекційного відвідування виявлено факт використання праці найманого працівника ОСОБА_2 без належного оформлення трудових відносин, а саме: залучення до виконання робіт за трудовими угодами, а не трудовими договорами відповідно до вимог законодавства, та підміну трудових відносин цивільно-правовими, що є порушенням ч.1 ст. 21, ч.3 ст. 24 Кодексу законів про працю України.

15.11.2019 позивачем подано заперечення та 19.11.2019 надано відповідь на заперечення.

19.11.2019 року винесено припис про усунення виявлених порушень №ДН3541/1505/АВ/П.

22.11.2019 року одержано копію акта №ДН-3541/1505/АВ від 13.11.2019 з додатками та 26.11.2019 року на адресу КЗО Нікопольський навчально-реабілітаційний центр НІКА ДОР було відправлено повідомлення про одержання документів.

На підставі акту №ДН-3541/1505/АВ, Головним управлінням винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 18.12.2019 року № ДН-3541/1505/АВ/ТД-ФС/642 за порушення вимог ч.1 ст. 21 ч.1, 3 ст. 24 КЗпП України, якою накладено штраф у розмірі 125190 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся до суду.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до положень ч.1 ст.259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За змістом ч.1 ст. 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Згідно з ч.3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, підставою для притягнення юридичної особи, яка використовує найману працю, до відповідальності на підставі ч.2 ст.265 КЗпП України є встановлений факт відсутності трудових відносин між цією особою та працівником при умові фактичного виконання працівником трудових функцій.

Судом встановлено, що між КЗО Нікопольський навчально-реабілітаційний центр НІКА ДОР (Замовник) та фізичною особою (Виконавець) ОСОБА_2 укладено два договори про виконання послуг проблемне супроводження, поточні оновлення та підтримка АСУ, діючих програм ( Зарплати , Харчування (облік солодощів для дитячих новорічних подарунків ) один договір охоплює період з 02.01.2018 року по 31.12.2018 року, а інший договір 02.01.209 року по 31.12.2019 року.

Предметом договорів є проблемне супроводження, поточні оновлення та підтримка АСУ, діючих програм ( Зарплати , Харчування (облік солодощів для дитячих новорічних подарунків ) . Акти виконаних робіт складені і підписані сторонами щомісячно упродовж дії кожного договору.

В умовах укладених договорів з ОСОБА_2 не зазначено, що правовідносини за цими договорами регулюються нормами трудового законодавства, а фізична особа, виконавці послуг, підпорядковуються правилам внутрішнього трудового розпорядку позивача. Наявність у назві договорів таких слів, як - Трудова угода не породжує трудових правовідносин між його сторонами, а є лише помилкою особи, яка готувала цей документ.

За позицією відповідача з приводу вказаних договорів ці договори мають ознаки трудових договорів, які повинні укладатись відповідно до норм трудового законодавства, тому позивачем здійснено фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору.

Для вирішення спірних правовідносин в межах даної справи підлягає з`ясуванню питання наявності ознак трудових правовідносин між позивачем та переліченими вище фізичними особами, які були залучені до надання обумовлених відповідними цивільно-правовими договорами робіт.

Відповідно до ч.2 ст.2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Трудовий договір - угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ч.1 ст.21 КЗпП України).

Частинами 1, 3 статті 24 КЗпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні контракту.

Виходячи з аналізу наведених норм, трудовий договір характеризується, зокрема тим, що працівники не самі організовують роботу і виконують її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам, водночас на підприємстві має вестись табель відпрацьованого часу, що є особливістю трудових правовідносин. В трудових договорах також визначається обов`язок працівника щомісячно виконувати відповідні роботи в межах робочого процесу підприємства, а за невиконання обов`язків визначено матеріальну та/чи дисциплінарну відповідальність.

При цьому, здійснення трудової діяльності відбувається в межах норм і правил внутрішнього трудового розпорядку, визначених роботодавцем, а працівник, за виконану роботу, систематично отримує заробітну плату відповідно до тарифної сітки або схеми посадових окладів, що затверджені роботодавцем.

Таким чином, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Так, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: зокрема, громадянином і організацією (суб`єктом господарської діяльності) на виконання першим певної роботи (договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці.

Згідно із ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 ЦК України).

В свою чергу, трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. При цьому, здійснення трудової діяльності відбувається в межах норм і правил внутрішнього трудового розпорядку, визначених роботодавцем, а працівник, за виконану роботу, систематично отримує заробітну плату відповідно до тарифної сітки або схеми посадових окладів, що затверджені роботодавцем.

Таким чином, основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

За цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов`язується за винагороду виконувати для підприємства (підприємця) індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, що відрізняє договірні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрий визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється нормами Кодексу законів про працю України та інших актів трудового законодавства, що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг (підрядника) у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема, нормами Цивільного кодексу України.

При цьому слід зазначити, що чинне законодавство не містить обов`язкових приписів, у яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, сторони договору (роботодавець та працівник) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення трудових відносин, а тому на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

В спірному випадку, відповідачем не встановлено фактів, що ОСОБА_1 , з яким позивачем укладені відповідні цивільно-правові договори, не мав наміру укладати договори саме такого виду. З огляду на зміст і предмет укладених договорів, вони відповідають вимогам чинного законодавства України, дії позивача як замовника та фізичної особи як виконавця за цими договорами направлені на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів таких видів, до кожного з договорів про надання послуг сторонами підписано акти прийому-передачі робіт.

На підтвердження факту виконання робіт за цивільно-правовими договорами позивачем надані до суду акти прийому-передачі робіт за договорами про надання послуг, розрахунки сум до виплати та розміру податків.

Отже, як встановлено із змісту наведених вище цивільно-правових договорів, характеру визначених ними правовідносин, вказаними договорами встановлені умови, за якими отримання винагороди виконавцем здійснюється за конкретно виконані послуги на підставі підписаних сторонами актів прийому-передачі, а не за сам процес виконання трудових обов`язків протягом трудового дня.

Також вбачається, що виконавець самостійно організовує процес надання послуг без застосування режиму праці замовника. Вказаними договорами встановлено надання певних послуг, без фіксації конкретного графіку роботи з обліком робочого часу та необхідністю дотримання виконавцем певного трудового розпорядку.

Таким чином, послуги, визначені в договорах, були обумовлені певною виробничою необхідністю, при цьому слід враховувати, що підприємство самостійно визначає необхідність постійного або тимчасового виконання певних робіт/надання послуг для забезпечення виробничого процесу і, як наслідок, необхідність у створенні додаткових робочих місць та прийняття осіб на роботу.

У договорах відсутня будь-яка регламентація та організація трудової діяльності, обсяги та строки виконання конкретних робіт (послуг) встановлені та погоджені сторонами згідно умов договорів.

ОСОБА_1 , з яким позивачем укладені відповідні договори про надання послуг, не підпорядковується жодному керівнику підприємства, організовує свою роботу та виконував її на власний ризик.

Окрім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що укладені цивільно-правові договори не визнані недійсними в судовому порядку, не мають ознак нікчемного правочину. В той же час інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.

З огляду на вищевикладене, а також приймаючи до уваги, що діючим законодавством не передбачено обов`язок суб`єктів підприємницької діяльності укладати лише трудові договори, а недійсність вказаних цивільно-правових договорів не є предметом даного позову, суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки відповідача, стосовно порушення позивачем вимог трудового законодавства в частині допуску працівника до роботи без укладення трудового договору.

Приймаючи до уваги, що зазначені вище договори про надання послуг містять усі ознаки цивільно-правової угоди, а не трудових взаємовідносин, в діях позивача відсутній склад порушення, визначений ч.3 ст.24 КЗпП України.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції, додаткового рішення відсутні.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2020 р. у справі № 160/219/20 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2020 р. у справі № 160/219/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України.

Головуючий - суддя Н.А. Бишевська

суддя І.Ю. Добродняк

суддя Я.В. Семененко