Рішення

від 02.04.2020 по справі 160/219/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2020 року Справа № 160/219/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Врона О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Комунального закладу освіти "Нікопольський навчально-реабілітаційний центр "Ніка" Дніпропетровської обласної ради" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ :

Комунальний заклад освіти "Нікопольський навчально-реабілітаційний центр "Ніка" Дніпропетровської обласної ради" (далі - КЗО "Нікопольський навчально-реабілітаційний центр "Ніка" Дніпропетровської обласної ради", позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі - відповідач), у якій просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу №ДН-3541/1505/АВ/ТД-ФС/642 від 19.12.2019 року в розмірі 125190 грн., складену першим заступником начальника головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Осадчим Ігорем Михайловичем.

В обгрунтування позову зазначено, що позивач не погоджується з оскаржуваною постановою, зазначаючи, що висновки інспектора відповідача, викладені в акті інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю за № ДН-3541/1505/АВ 13.11.2019р. та у оскаржуваній поставові щодо не зазначення у договорах обсягу виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, є помилковими та не можуть прийматися до уваги, оскільки характер виконаної роботи відображався в актах виконаних робіт, а така діяльність, як супровід та технічна підтримка програмного забезпечення (поточні оновлення та підтримка АСУ, діючих програм ( Зарплати , Харчування ) не можуть бути фізично визначені, що не позбавляє фахівців з цих питань можливості отримувати винагороду за свої послуги в межах цивільно-правових відносин. До того ж, інспектором відповідача не наведено правового обґрунтування таких вимог до цивільно-правової угоди. Висновки інспектора відповідача відносно того, що переліки послуг (робіт) по цивільно-правовим договорам відповідають завданням та обов`язкам за певною професією по Класифікатору професій, не можуть прийматися до уваги, оскільки вони не змінюють цивільно-правовий характер угоди на трудовий, оскільки право фізичної особи та підприємства обирати на власний розсуд варіант організації своєї трудової або господарської діяльності цілком законно і втручання держави в його реалізацію не відповідає принципу верховенства права. Таким чином, висновки відповідача про те, що зазначені угоди мають ознаки трудових правовідносин, а всі виплати по ним є заробітною платою є необґрунтованими та надуманими з огляду, а винесена постанова про накладання штрафу №ДН- 3541/1505/АВ/ТД-ФС/642 від 19.12.2019 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою від 13.01.2020 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з недотриманням вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, та встановлено п`ятиденний строк для усунення недоліків з дня отримання копії цієї ухвали.

На виконання ухвали від 13.01.2020 року позивач виправив недоліки позовної заяви у встановлений строк.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

03.03.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області надійшло клопотання, у якому просить суд здійснювати розгляд справи № 160/219/20 в порядку загального позовного провадження посилаючись на ч. 4 ст. 260 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2020 року у задоволенні заяви Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про розгляд справи у судовому засіданні відмовлено.

Представником відповідача 05.03.2020 року подано відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи тим, що інспекційне відвідування проведено на підставі норм чинного законодавства. Аналізуючи умови трудової угоди, форм і термінів розрахунків за ними, встановлено, що угоди, укладені між КЗО Нікопольський навчально-реабілітаційний центр НІКА ДОР (Замовник) та фізичною особою (Виконавець) ОСОБА_1 , мають ознаки трудових правовідносин, а всі виплати по ним є заробітною платою з наступним обґрунтуванням: перелік робіт (послуг), виконаних за угодами по виконанню робіт, проблемне супроводження, поточні оновлення та підтримка роботи АСУ, діючих програм ( Зарплата , Харчування (облік солодощів для дитячих новорічних подарунків ) відповідають завданням та обов`язкам за професією програміст, - код 2132.2 Класифікатора професій ДК 003-2010, затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 №327, виконуються протягом року та носять систематичний, регулярний характер. Найманий працівник виконував роботу не на свій власний розсуд, а під керівництвом посадових осіб КЗО Нікопольський навчально-реабілітаційний центр НІКА ДОР , які організовують процес праці, мають право давати вказівки щодо проведення робіт. Зміст зазначених трудових угод, укладених між сторонами, вказує на те, що їх предметом є процес праці, а не її кінцевий результат. Жодним пунктом договорів не встановлено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, що повинні були бути відображені в акті їх приймання. Не містяться у ньому і відомості щодо того, який саме конкретний результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено переліку завдань, роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик.

16.03.2020 року представником позивача надано суду відповідь на відзив, в якій викладено незгоду з позицією відповідача, викладеній у відзиві та зазначено, що висновки інспектора відповідача відносно того, що переліки послуг (робіт) по цивільно-правовим договорам відповідають завданням та обов`язкам за певною професією по Класифікатору професій, не можуть прийматись до увагу, оскільки вони не змінюють цивільно-правовий характер угоди на трудовий, оскільки право фізичної особи та підприємства обирати на власни й розсуд варіант організації своєї трудової або господарської діяльності цілком законно і втручання держави в його реалізацію не відповідає принципу верховенства права.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно наказу Головного управління від 06.11.2019 року № 831-1, та направлення на проведення інспекційного відвідування від 06.11.2019 року № 495-Н головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Нікопольському регіоні Бакаловим О.В. в період з 07.11.2019 по 13.11.2019 проведено інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю в КЗО НІКОПОЛЬСЬКИЙ НАВЧАЛЬНО-РЕАБІЛІТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР НІКА ДОР, з питань виявлення неоформлених трудових відносин за адресом: 53204, Дніпропетровська обл., місто Нікополь, вулиця Рижикова, будинок 34, код ЄДРПОУ 21903203.

За результатами інспекційного відвідування був складений акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи, яка використовує найману працю №ДН-3541/1505/АВ від 13.11.2019 року, в якому встановлено, що в ході інспекційного відвідування виявлено факт використання праці найманого працівника ОСОБА_1 без належного оформлення трудових відносин, а саме: залучення до виконання робіт за трудовими угодами, а не трудовими договорами відповідно до вимог законодавства, та підміну трудових відносин цивільно-правовими, що є порушенням ч.1 ст. 21, ч.3 ст. 24 Кодексу законів про працю України.

15.11.2019 позивачем було подано заперечення та 19.11.2019 надано відповідь на заперечення.

19.11.2019 року винесено припис про усунення виявлених порушень №ДН3541/1505/АВ/П.

22.11.2019 року було одержано копію акта №ДН-3541/1505/АВ від 13.11.2019 з додатками та 26.11.2019 року на адресу КЗО Нікопольський навчально-реабілітаційний центр НІКА ДОР було відправлено повідомлення про одержання документів.

На підставі акту №ДН-3541/1505/АВ, Головним управлінням було винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 18.12.2019 року № ДН-3541/1505/АВ/ТД-ФС/642 за порушення вимог ч.1 ст. 21 ч.1, 3 ст. 24 КЗпП України, якою накладено штраф у розмірі 125190 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 1 Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Згідно статті 162 Конвенції Міжнародної організації № 81 1947 року, ратифікованої Законом № 1985-ІV (1985-15) від 08.09.2004 року, інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їх повноваження, зокрема мають право здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються.

Відповідно до статті 16 Конвенції Міжнародної організації № 81 1947 року, ратифікованої Законом № 1985-ІV (1985-15) від 08.09.2004 року, інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Повноваження щодо нагляду і контролю за додержанням роботодавцями законодавства про працю встановлені Кодексом законів про працю України (далі КЗпП України) та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно ст. 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі (Конвенцію ратифіковано Законом №1985-IV від 08.09.2004) Інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право:

a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції;

b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та

c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема:

i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; ii) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги;

iii) зобов`язувати вивішувати об`яви, які вимагаються згідно з правовими нормами;

iv) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.

У разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов`язків

Так, відповідно до статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Отже, законодавець визначив, що порядок здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю повинен бути визначений Кабінетом Міністрів України.

На реалізацію цієї правової норми постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. № 823 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 823), згідно із п. 2 якого державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96 (далі Положення № 96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пп. 5 п. 4 та п. 50 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затверджене наказом Міністерства соціальної політики України від 27.03.2015 року № 340 (далі Положення № 340) Управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю; накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці.

Частинами 4, 5 статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено, що заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частини першої, четвертої, шостої-восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої-четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої-четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону (частина 5 статті 2 Закону №877-V).

Відповідно до пункту 1 Порядку №823 цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1986-IV, та Законом України Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Згідно до пункту 2 Порядку №823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 823 інспекційні відвідування проводяться з таких підстав, зокрема, за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів.

Судом встановлено, що підставою для проведення перевірки є лист ПФУ у Дніпропетровській області від 30.09.2019 №19865/05-05/26. (вх. №20698 від 04.10.2019 Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області) щодо застрахованих осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами у одного страхувальника більше року.

Отже, інспекційне відвідування, оформлене актом №ДН-3541/1505/АВ від 13.11.2019 року, проведено правомірно, за наявності достатніх підстав для його проведення.

Стосовно твердження позивача про те, що перевіряючими помилково складено висновок про те, що позивачем було допущено до роботи ОСОБА_1 без укладання трудового договору, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 3, ст. 4, 21, 23, 24, ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

З аналізу зазначених положень законодавства вбачається, що за трудовим договором працівник приймається на роботу та включається до штату підприємства для виконання трудових функцій в діяльності підприємства за конкретною кваліфікацією, посадою, професією та такому працівнику гарантується заробітна плата, гарантії, пільги, після завершення роботи трудова діяльність не припиняється та такий працівник підкоряється внутрішньому трудовому розпорядку підприємства.

З аналізу правових норм, судом встановлено, що власник підприємства, який використовує найману працю, повинен укласти трудовий договір з працівником.

Судом встановлено, що між КЗО Нікопольський навчально-реабілітаційний центр НІКА ДОР (Замовник) та фізичною особою (Виконавець) ОСОБА_1 було укладено два договори про виконання послуг проблемне супроводження, поточні оновлення та підтримка АСУ, діючих програм ( Зарплати , Харчування (облік солодощів для дитячих новорічних подарунків ) один договір охоплює період з 02.01.2018 року по 31.12.2018 року, а інший договір 02.01.209 року по 31.12.2019 року.

Предметом договорів є проблемне супроводження, поточні оновлення та підтримка АСУ, діючих програм ( Зарплати , Харчування (облік солодощів для дитячих новорічних подарунків ) . Акти виконаних робіт складені і підписані сторонами щомісячно упродовж дії кожного договору.

В умовах укладених договорів з ОСОБА_1 не зазначено, що правовідносини за цими договорами регулюються нормами трудового законодавства. А фізична особа, виконавці послуг, підпорядковуються правилам внутрішнього трудового розпорядку позивача. Наявність у назві договорів таких слів, як - Трудова угода не породжує трудових правовідносин між його сторонами, а є лише помилкою особи, яка готувала цей документ.

Із системного аналізу укладених договорів з ОСОБА_1 , їх порівнянням з основними умовами трудового договору, які передбачені ст. 21 КЗПП України вбачається, що до цих договорів застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулює цивільно-правові відносини, зокрема статті 626, 627, 901-903 ЦК України.

За приписами ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.

Згідно з ч. 1 ст. З КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За змістом ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно- правової угоди укладають договір в письмовій формі відповідно до вимог ст. 208 Цивільного кодексу України.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так. вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до норм Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору. Згідно ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Положеннями ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

При цьому виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Крім того, як зазначає Мінпраці в листі від 26.12.2003 р. № 06/1-4/200 та Мінсоцполітики в листі від 16.05.2011 року № 151/06/186-11 за цивільно-правовими договорами у трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи, фізична особа-виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку підприємства, вона сама організовує свою роботу та виконує її на власний ризик, а підтвердженням виконаної роботи або наданої послуги є акт, підписаний замовником-підприємством і виконавцем - фізичною особою.

Між Позивачем та фізичною особою ОСОБА_1 було укладено два договори про виконання послуг проблемне супроводження, поточні оновлення та підтримка АСУ. діючих програм ( Зарплати , Харчування (облік солодощів для дитячих новорічних подарунків ) один договір охоплює період з 02.01.2018 року по 31.12.2018 року, а інший договір 02.01.209 року по 31.12.2019 року. Конкретні види таких послуг та робіт зазначені в договорах. Між сторонами укладалися акти здачі - приймання наданих послуг/виконаних робіт.

У договорах не зазначено, що Виконавець зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядкові, а Позивач зобов`язується виплачувати Виконавцю заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Оплата за надані послуги здійснювалась щомісячно на підставі актів виконаних робіт шляхом перерахування коштів на банківський рахунок виконавця.

Спори між сторонами підлягали вирішенню на підставі цивільного законодавства, а не трудового законодавства.

Терміни дії зазначених договорів встановлені з першого по останнє число відповідних місяців.

Відповідно до Звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування форма Д4 та Форми 1ДФ, які надавалися до державних органів у період, які охоплюються договорами з фізичної особою (2018-2019 рік) Позивачем декларувалися та сплачувалися податки як з суми винагороди за договорами цивільно-правового характеру, що підтверджується наданими до позову первинними документами.

В силу приписів ч. 2 ст. 265 КЗПП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відповідачем не заперечується, що позивач за вказану особу сплачував податок на доходи фізичних осіб, Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, військовий збір.

Між фізичною особою та позивачем щомісячно підписувалися акти прийняття-передачі виконаних робіт за цивільно-правовими угодами, копії яких наявні в матеріалах справи.

Чинним законодавством не передбачено обмежень на укладання цивільно-правових договорів у разі якщо відповідні послуги стосуються основної діяльності суб`єкта господарювання.

Позивач стверджує, що цивільно-правові угоди, що укладені між ним та ОСОБА_1 , не містять ознак трудових договорів, зокрема: обов`язку виконавця бути присутнім на підприємстві у визначені робочі години; обов`язку дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку: обов`язку підприємства забезпечувати виконавця матеріально-технічною базою; регламентації процесу праці та тривалості робочого часу. Це також підтверджується письмовими поясненнями (актом опитування) від 20.11.2019 року, наданих ОСОБА_1 .

Відповідно, відсутнє порушенням з боку позивача постанови КМУ від 17.06.2015 року № 413 Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу , оскільки трудовий договір не укладався.

Висновки інспектора відповідача, викладених у акті інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю за № ДН-3541/1505/АВ 13.11.2019 року та у оскаржуваній поставові щодо не зазначення у договорах обсягу виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, є помилковими та не можуть прийматися до уваги, оскільки характер виконаної роботи відображався в актах виконаних робіт, а така діяльність, як супровід та технічна підтримка програмного забезпечення (поточні оновлення та підтримка АСУ, діючих програм ( Зарплати , Харчування ) не можуть бути фізично визначені, що не позбавляє фахівців з цих питань можливості отримувати винагороду за свої послуги в межах цивільно-правових відносин. До того ж, інспектором відповідача не наведено правового обґрунтування таких вимог до цивільно-правової угоди.

Висновки інспектора відповідача відносно того, що переліки послуг (робіт) по цивільно-правовим договорам відповідають завданням та обов`язкам за певною професією по Класифікатору професій, не можуть прийматися до уваги, оскільки вони не змінюють цивільно-правовий характер угоди на трудовий, оскільки право фізичної особи та підприємства обирати на власний розсуд варіант організації своєї трудової або господарської діяльності цілком законно і втручання держави в його реалізацію не відповідає принципу верховенства права.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Тобто контролюючий орган має доказати правомірність свого рішення.

У постанові Верховного Суду від 04.10.2016 по справі №810/7161/14 зазначено, що довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності у адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Відповідачем всупереч вимогам ст. 71 КАС України не надано належних доказів та не доведено правомірність застосування штрафних санкцій до позивача.

З наведених обставин, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем правомірності винесеної постанови №ДН-3541/1505/АВ/ТД-ФС/642 від 19.12.2019 року про накладання штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення на Комунальний заклад освіти "Нікопольський навчально-реабілітаційний центр "Ніка" Дніпропетровської обласної ради" в розмірі 125190 грн.

Суд вважає за необхідне зазначити, що в п.3.1. Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Рисовський проти України (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу доброго врядування .

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (див. рішення у справах Beyelerv. Italy № 33202/96, Oneryildizv. Turkey № 48939/99, Moskalv. Poland № 10373/05).

Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, враховуючи положення статті 245 КАС України, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102 грн. на підставі квитанції від 03.01.2020 року, відповідно до норм статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку із задоволенням позову, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровської області.

Керуючись, ст.ст. 139, 241 - 246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Комунального закладу освіти "Нікопольський навчально-реабілітаційний центр "Ніка" Дніпропетровської обласної ради" (вул. Рижикова, буд. 34, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53204, код ЄДРПОУ 21903203) до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (вул. Казакова, буд. 1Д, м. Дніпро, 49050, код ЄДРПОУ 39788766) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу №ДН-3541/1505/АВ/ТД-ФС/642 від 19.12.2019 року в розмірі 125190 грн., складену першим заступником начальника головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Осадчим Ігорем Михайловичем.

Стягнути на користь Комунального закладу освіти "Нікопольський навчально-реабілітаційний центр "Ніка" Дніпропетровської обласної ради" (вул. Рижикова, буд. 34, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53204, код ЄДРПОУ 21903203) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона