Постанова

від 10.11.2021 по справі 907/283/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2021 р. Справа №907/283/20

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді: Плотніцького Б.Д.

Суддів: Кравчук Н.М.

Марко Р. І.

при секретарі Процевич Р.

розглянувши матеріали апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Халахан Олександра Михайловича б/н від 01.07.2021 (вх. № 01-05/2337/21 від 12.07.2021)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.10.2020 (повний текст рішення складено 06.11.2020, суддя Ремецькі О.Ф.)

у справі №907/283/20

за позовом: Холмівська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Холмок (відповідно до ухвали Господарського суду Закарпатської області від 22.04.2021 про заміну Коритнянської сільської ради її правонаступником)

до відповідача: фізичної особи - підприємця Халахан Олександра Михайловича, м. Ужгород

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

за участю представників:

від позивача - не з`явився

від відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 20.10.2020 позов задоволено повністю. Зобов`язано фізичну особу-підприємця Халахан Олександра Михайловича усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер: 2124883600:12:011:0058, загальною площею 0,3015 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту, що знаходяться у селі Кінчеш, Ужгородського району, Закарпатської області, вул. Фізкультурна, шляхом її звільнення від розміщених на ній належних відповідачу торговельних павільйонів (контейнерів), а саме: торговельного павільйону (контейнеру) загальною площею - 40,8 кв.м. та торговельного павільйону (контейнеру) загальною площею - 14,5 кв.м. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Халахан Олександра Михайловича на користь Коритнянської сільської ради Ужгородського району суму 2 102,00 грн.(дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) - у відшкодування судових витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати у повному обсязі вказане судове рішення.

При цьому зазначив, що, на його думку, судом порушено процесуальні норми законодавства, а отже рішення підлягає скасуванню. Як зазначив апелянт, суд першої інстанції належним чином не повідомив його про відкриття даної справи, а також не надіслав йому жодну з ухвал. Вказує, що всі конверти були повернуті відділенням поштового зв`язку за закінченням терміну зберігання.

Окрім того, апелянт зазначив, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження вчинення дій, спрямованих на забезпечення для відповідача іншого торгового місця для здійснення підприємницької діяльності.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Відповідач та позивач у судове засідання участі уповноваженого представника не забезпечили, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідно до п.п. 1,2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний господарський суд, розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, дійшов висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, у власності Коритнянської сільської ради Ужгородського району (далі - Позивач) перебуває земельна ділянка кадастровий номер : 2124883600:12:011:0058, загальною площею 0,3015 та земельна ділянка кадастровий номер : 2124883600:12:011:0060, загальною площею 0,1433 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту та знаходяться у селі Кінчеш, Ужгородського району, Закарпатської області, вул. Фізкультурна, 2.

Вказані земельні ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі були передані за договором оренди Комунальному підприємству «Горизонт Коритнянської сільської ради» .

Комунальне підприємство «Горизонт Коритнянської сільської ради» передавало у користування торговельні місця та ринку за плату фізичним особам - підприємцям для розміщення на них торговельних павільйонів, у зв`язку з чим укладало відповідні договори.

01.06.2016 року між КП «Горизонт Коритнянської сільської ради» та ФОП Халахан О.М. (далі- Відповідач) укладено договір оренди торгового місця № 21, відповідно до умов якого Комунальне підприємство «Горизонт Коритнянської сільської ради» передало в оренду ФОП Халахан Олександру Михайловичу торговельне місце, що знаходиться на території авторечового ринку, по вул. Фізкультурна, 2 у селі Кінчеш, Ужгородського району.

Згідно пункту вказаного 2.1.1. Орендодавець надав в оренду орендареві торговельне місце площею 40,8 кв.м. для розміщення на ньому контейнера.

Між КП «Горизонт Коритнянської сільської ради» та відповідачем 01.06.2016 укладено договір оренди торгового місця №27, відповідно до умов якого Комунальне підприємство «Горизонт Коритнянської сільської ради» передало в оренду ФОП Халахан Олександру Михайловичу торговельне місце, що знаходиться на території авторечового ринку, по вул. Фізкультурна, 2 у селі Кінчеш, Ужгородського району.

Крім того, між вказаними сторонами укладено два договори на охорону зазначених об`єктів № 21 та № 27 від 01.06.2016 року, відповідно до п. 1.1. яких відповідач передав під охорону КП «Горизонт Коритнянської сільської ради» відповідні контейнери, які зазначені у договорах оренди торгового місця № 21 і № 27 від 01.06.2016 року.

Рішенням виконавчого комітету Коритнянської сільської ради № 87 від 06.03.2018 року «Про скасування дозволу на здійснення ринкової діяльності та ліквідації ринку» вирішено ліквідувати авторечовий ринок, що знаходиться в с. Кінчеш, Ужгородського району, вул. Фізкультурна, у зв`язку з чим скасовано дозвіл ТОВ «АНІТА» (м. Ужгород, вул. Радіщева, 2) на здійснення ринкової діяльності на орендованій земельній ділянці площею 0,8982 га, що знаходиться в с. Кінчеш, Ужгородського району, вул. Фізкультурна, 2 для розміщення авторечового ринку.

Рішенням дев`ятнадцятої сесії від 30.05.2018 року Коритнянської сільської ради Ужгородського району було вирішено розірвати договір оренди земельної ділянки, що укладений між Коритнянською сільською радою та КП «Горизонт Коритнянської сільської ради» , та повернути земельну ділянку в землі запасу сільської ради, дане рішення реалізовано, земельна ділянка повернута до земель запасу Коритнянської сільської ради.

На підставі рішення сільської ради від 03 червня 2019 року № 679 «Про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок» та від 16.03.2020 року № 870 «Про затвердження проектів землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки» позивачем було змінено цільове призначення земельних ділянок із земель з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на землі з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту.

У зв`язку з ліквідацію авторечового ринку між сторонами було припинено дію договорів оренди торгового місця №21 та №27, відповідно до умов яких Комунальне підприємство «Горизонт Коритнянської сільської ради» передало в оренду відповідачу торговельні місця, що знаходиться на території авторечового ринку, по вул. Фізкультурна, 2 у селі Кінчеш, Ужгородського району.

Згідно протоколу комісії з питань демонтажу самовільно встановлених тимчасових споруд, об`єктів незавершеного будівництва та малих архітектурних форм на території Коритнянської сільської ради №01 від 10.06.2019 року, на території колишнього авторечового ринку виявлено наявність торговельних павільйонів.

Комітетом Коритнянської сільської ради Ужгородського району прийнято рішення №154 від 26.06.2019 року «Про демонтаж тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності» , п. 1 якого вирішено демонтувати тимчасові споруд для здійснення підприємницької діяльності в селі Кінчеш, Ужгородського району.

Однак, як вірно встановив суд першої інстанції, відповідне рішення не виконано, відповідач добровільно не здійснив демонтаж, чим зумовив перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що і стало приводом звернення до суду з вимогою про усунення перешкод у користуванні майном.

Статтею 41 Конституції України визначено, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Суд зазначає, що право власності - це передбачене й гарантоване законом право власника здійснювати володіння, користування та розпоряджання щодо належного йому майна на свій розсуд, якщо інше не передбачено законом. Тобто особам (фізичним або юридичним) заборонено порушувати таке право і створювати перешкоди в його здійсненні.

Згідно з статтею 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до частини 1 статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи (частина 1 статті 325 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 386 Цивільного кодексу України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

В силу положень статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном шляхом подачі до суду негаторного позову.

Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Предмет негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (шляхом звільнення виробничих приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення громадян з неправомірно займаних жилих приміщень власника, знесення неправомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника).

Усунення перешкод власнику в користуванні своїм майном, як спосіб захисту цивільного права чи інтересу, фактично передбачає покладення на відповідача обов`язку припинити дію, яка порушує право, та можливе лише щодо триваючого правопорушення. Якщо ж на момент подання негаторного позову вчинення перешкод у користуванні майном припинилося, то підстав для його задоволення немає.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди, чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод (наприклад, шляхом знесення неправомірно збудованих споруд, про припинення ремонтних робіт в сусідній квартирі, виселення громадян із належних йому на праві власності приміщень тощо).

Передбачений статтею 391 Цивільного кодексу України спосіб захисту - усунення перешкод у здійсненні власником прав користування та розпорядження своїм майном - підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником майна, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем.

Як встановлено судами, між сторонами по справі відсутні договірні орендні правовідносини, що свідчить про можливість застосування обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом усунення перешкод у здійсненні ним права користування (негаторний позов).

З наведеного в сукупності суд першої інстанції вірно зазначив, що приватний підприємець Халахан О.М. не надав суду належних та допустимих доказів правомірності перебування його майна на земельній ділянці, що належить позивачу. В свою чергу, позивач, вправі вимагати усунення перешкод, які чинить відповідач, зайнявши земельну ділянку без достатніх правових підстав.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено позов.

Щодо заперечень апелянта, з приводу того, що його не було повідомлено про судові засідання та про розгляд даної справи, колегія суддів зазначає наступне.

В матеріалах справи (а.с. 44) міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що конверт з ухвалою про відкладення підготовчого засідання від 17.06.2020 року був вручений особисто відповідачу.

В подальшому, на цю саму адресу відповідачу надсилались судом усі процесуальні документи, однак були повернуті за закінченням терміну зберігання.

Колегія суддів зазначає, що у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Водночас, суд зазначає, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України , no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

Судові витрати, в силу ст.129 ГПК України , покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд , -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Халахан Олександра Михайловича б/н від 01.07.2021 (вх. № 01-05/2337/21 від 12.07.2021) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.10.2020 у справі № 907/283/20 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 22.11.2021

Головуючий -суддя Плотніцький Б.Д.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Марко Р. І.