Постанова

від 17.11.2021 по справі 926/2507/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2021 р. Справа №926/2507/20

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Харів М.Ю.,

явка учасників справи:

від позивача - Бартусевич В.М.

від відповідача - Бланецький О.В.

від третьої особи на стороні позивача - не з`явився

від третьої сторони на стороні відповідача - Лопух С.В.

розглянув апеляційні скарги:

1) Чернівецької міської ради за № 01/02-18-2519/1 від 15.04.2021

2) ОСОБА_1 б/н від 15.04.2021

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 18.03.2021 суддя: Ніколаєв М.І., м. Чернівці, повний текст рішення складено - 29.03.2021

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Юпітер", м.Чернівці

до відповідача Чернівецької міської ради, м.Чернівці

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 , м.Чернівці

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , м.Чернівці

про визнання незаконним та скасування рішення Чернівецької міської ради.

ВСТАНОВИВ :

Короткий зміст позовних вимог .

27.10.2020 у Господарський суд Чернівецької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Юпітер (далі по тексту - ТОВ ВКФ Юпітер ) з позовом до Чернівецької міської ради про визнання незаконним та скасування пункту 18 рішення №1938 від 07.11.2019, яким визнано таким, що втратив чинність пункт 1 додатка 3 до рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради №204/6 від 21.03.2000 в частині надання в постійне користування позивача земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,6041 га для виробничих потреб та визнання таким, що втратив чинність державного акта на право постійного користування землею №1555 від 25.07.2000.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне рішення прийнято всупереч положень земельного законодавства щодо припинення права постійного землекористування, визначеного законом, без належного обґрунтування та без згоди землекористувача. Внаслідок прийняття зазначеного рішення порушено право ТОВ ВКФ Юпітер на користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,6041 га, набуте ним на законних підставах.

Правовими підставами позову зазначає ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 21 ЦК України, ч. 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування , ст. 141 ЗК України.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 09.12.2020 до участі в справі залучено ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. Вказана ухвала мотивована тим, що рішення в даній справі може вплинути на його права та обов`язки, оскільки частина земельної ділянки на яку претендує позивач, слугує єдиним підходом/під`їздом до будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває у його власності.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 13.01.2021 до участі в справі залучено ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача. Вказана ухвала мотивована тим, що рішення в даній справі може вплинути на його права та обов`язки, оскільки він володіє частиною об`єктів нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції .

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 18.03.2021 вищезазначений позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано пункт 18 рішення 73 сесії VII скликання Чернівецької міської ради від 07.11.2019 №1938 Про розгляд звернень юридичних та фізичних осіб щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі, які знаходяться в постійному користуванні, надання дозволів на виготовлення технічних документацій, складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, визнання такими, що втратили чинність та внесення змін до окремих пунктів рішень з цих питань . Стягнуто з Чернівецької міської ради на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Юпітер 2102,00 грн. сплаченого судового збору.

Суд першої інстанції посилаючись на положення статтей 141, 142, 152 Земельного кодексу України, статті 21 Цивільного кодексу України, виходи в з того, що Чернівецька міська рада не мала правових підстав розпоряджатися спірною земельною ділянкою шляхом її вилучення в ТОВ ВКФ Юпітер , і надання її ОСОБА_1 , оскільки земельну ділянку було передано ТОВ ВКФ Юпітер на праві постійного користування, а останнє від неї не відмовлялось та не надавало згоду на вилучення. Отже, суд дійшов до висновку, що під час прийняття п. 18 оскаржуваного рішення № 1938 від 07.11.2019, відповідач безпідставно вилучив земельну ділянку у постійного користувача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Чернівецької міської ради .

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи особи, що подала апеляційну скаргу .

В обґрунтування доводів апеляційної скарги Чернівецька міська рада зазначає, що:

1) місцевий господарський суд не врахував, що внаслідок відчуження частини об`єктів нерухомого майна, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,6041 га, у позивача в силу вимог закону припинилось право постійного користування на підставі акта про право постійного користування цією земельною ділянкою;

2) недоведеними є обставини порушення прав позивача, оскільки після відчуження частини об`єктів нерухомого майна, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,6041 га, ним не вчинено жодних дій щодо переоформлення земельної ділянки, яка фактично перебуває в його користуванні.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи особи, що подала апеляційну скаргу .

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що:

1) висновок суду про наявність порушеного права позивача не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки позивачем не доведено, що на спірній земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомості, які б йому належали;

2) оскаржуване рішення Чернівецької міської ради не може порушувати прав позивача, оскільки ним скасоване інше рішення, яке вичерпало свою дію шляхом виконання.

Узагальнені доводи та заперечення позивача .

У відзиві на апеляційну скаргу позивач погоджується з висновками місцевого господарського суду, просить апеляційні скарги залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду без змін. Доводи відзиву на апеляційну скаргу аналогічні висновкам місцевого господарського суду, що викладені у оскаржуваному рішенні.

В судове засідання 16.06.2021 з`явилися представники позивача, відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача у судове засідання не з`явилася, хоча належним чином повідомлена про час, дату та місце слухання справи, що повідомленням про вручення поштового відправлення, а тому в силу п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України суд розглядає справу за її відсутності.

Представники відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача у судовому засіданні підтримали доводи викладені в апеляційних скаргах, просили її задоволити, рішення суду першої інстанції - скасувати, та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, дослідивши доводи і заперечення, наведені в апеляційних скаргах та відзиві, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради №204/6 від 21.03.2000 Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційній фірмі Юпітер надано в постійне користування земельну ділянку площею 0,6041 га, що розташована в АДРЕСА_1 .

На підставі вищевказаного рішення 25.07.2000 Чернівецькою міською радою видано державний акт на право постійного користування землею серія І-ЧВ №001446, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №1555.

Ухвалою Новоайдарського районного суду Луганської області від 09.02.2007 у справі №2-125/2007 затверджено мирову угоду від 05.02.2007, укладену між громадянином ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою Юпітер .

На виконання вищевказаної мирової угоди позивач зобов`язався передати громадянину ОСОБА_2 виробничі приміщення, а саме:

1.Майстерню, Тамбур (Літера Б ) - площею 458,40 кв.м.

2.Сторожку (Літера В ) - площею 6,80 кв.м.

3.Склад (Літера Г ) - площею 10,20 кв.м.

4.Склад (Літера Д ) - площею 16,30 кв.м.

5.Склад (Літера Є ) - площею 38,00 кв.м.

6.Веранда (Літера Ж ) - площею 69,20 кв.м.

7.Склад (Літера З ) - площею 68.40 кв.м.

8.Склад (Літера К ) - площею 60,00 кв.м.

9.Склад (Літера М ) - площею 36,00 кв.м.

10.Склад (Літера С ) - площею 56,10 кв.м.

11.Склад (Літера Т ) - площею 20,30 кв.м.

12.Склад (Літера У ) - площею 69,20 кв.м.

13.Ворота металеві (16 кв.м.) та огорожа (залізобетонні панелі - 434 кв.м.),що розташована в АДРЕСА_3 , на земельній ділянці площею 0,6041 га.

На підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 05.02.2007 товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Юпітер передало, а громадянин ОСОБА_2 прийняв вищевказане нерухоме майно.

Ухвалою Новойдарського районного суду Луганської області від 29.03.2007 у справі №2-125/2007, внесено уточнення в частину 1 пункту 5 резолютивної частини ухвали Новоайдарського районного суду Луганської області від 09.02.2007 про затвердження мирової угоди від 05.02.2007, вказавши, що останній передає у власність громадянина ОСОБА_2 , 42/100 ідеальних часток виробничих приміщень розташованих в АДРЕСА_1 .

Згідно з інформацією, яка міститься у витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №14268506 від 17.04.2007 за громадянином ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 42/100 нерухомого майна, що розташоване в АДРЕСА_1 .

Пунктом 18 рішення Чернівецької міської ради 73 сесії VII скликання від 07.11.2019 №1938 визнано таким, що втратив чинність, пункт 1 додатка 3 до рішення виконавчого комітету міської ради від 21.03.2000 №204/6 Про надання і передачу земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками та внесення змін в раніше прийняті рішення в частині надання товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційній фірмі Юпітер в постійне користування земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,6041га для виробничих потреб та визнано таким, що втратив чинність, державний акт на право постійного користування землею від 25.07.2000 №1555, виданий товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційній фірмі Юпітер , у зв`язку із переходом права власності на частину нежитлової будівлі до ОСОБА_2 (підстава: звернення ОСОБА_1 , зареєстроване 21.08.2019 за №Б-5129/0-04/01, мирова угода у цивільній справі від 05.02.2007р., лист юридичного управління міської ради від 19.08.2019р. №466-юр).

Судами встановлено, що ОСОБА_1 21.08.2019 звернувся із листом до Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, в якому просить винести на розгляд сесії Чернівецької міської ради питання про припинення права постійного користування ТОВ ВКФ Юпітер на земельну ділянку площею 0,6041 га, розташовану в АДРЕСА_1 .

Мотивуючи вищевикладене звернення ОСОБА_1 керувався висновком Юридичного управління Чернівецької міської ради №466 від 19.08.2019, в якому містилися роз`яснення, що розгляд вказаного питання на сесії міської ради не суперечить чинному законодавству та регламенту Чернівецької міської ради.

ОСОБА_1 вказував, що 29.01.2019 придбав у власність на прилюдних торгах об`єкт малої приватизації - виробничу будівлю (корпус блоку допоміжного) літ .А, А' площею 1085, 60м.кв., що перебував на позабалансовому рахунку ТОВ Машзавод за адресою АДРЕСА_1. Єдиний існуючий доступ до будівлі з боку АДРЕСА_1 через земельну ділянку, яка перебуває в постійному користуванні ТОВ ВКФ Юпітер АДРЕСА_1.

Проте, докази існування єдиного доступу до будівлі ОСОБА_1 лише через земельну ділянку позивача в матеріалах справи відсутні.

У статті 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі статтею 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

За змістом статей 4, 5 цього Кодексу завданням земельного законодавства, яке включає цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Відповідно до Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції України і законів держави.

Згідно зі статтею 74 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними та фізичними особами.

У частинах 1, 4 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України Про місцеве самоврядування в Україні наділені повноваженнями у сфері регулювання земельних відносин.

Зокрема, пункт 34 частини 1 статті 26 зазначеного Закону встановлює, що до питань місцевого значення належить регулювання сільськими, селищними, міськими радами земельних відносин.

Також відповідно до пунктів "а"-"г" статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад належать розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності.

Згідно з частиною 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За змістом статті 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Отже, прийняття органом місцевого самоврядування акта індивідуальної дії породжує виникнення правовідносин, що пов`язані із реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів у сфері земельних правовідносин. Тобто рішення органу місцевого самоврядування є підставою для виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до статей 152, 155 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку. Землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

У Рішенні від 16.04.2009 № 7-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

За приписами статті 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини 1 статті 393 цього Кодексу, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Як встановлено судами, рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 21.03.2020 №204/6 Про надання і передачу земельних ділянок припинення права користування земельними ділянками та внесення змін в раніше прийняті рішення виконано 25.07.2000 шляхом видачі Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою.

Отже, вказане рішення є актом одноразового застосування, яке вичерпало свою дію фактом його виконання, тому суд вважає, що оскаржене рішення відповідача про скасування свого рішення Про надання і передачу земельних ділянок припинення права користування земельними ділянками та внесення змін в раніше прийняті рішення , порушує права позивача і суперечить гарантіям стабільності суспільних відносин.

Земельний кодекс України, прийнятий 25.10.2001, визначає право постійного користування земельною ділянкою як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (частина 1 статті 92 Земельного кодексу України). Підстави припинення права користування земельними ділянками наведено у статті 141 цього Кодексу.

Державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право. При цьому положення про обов`язок переоформити право користування земельною ділянкою у відповідний строк, передбачений у пункті 6 Перехідних положень Земельного кодексу України, визнано неконституційним на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 (у справі № 1-17/2005) за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками).

Отже, право користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 01.01.2002 (набрання чинності Земельного кодексу України прийнятого 25.10.2001), не втрачається внаслідок його не переоформлення підприємством, яке за змістом чинного Земельного кодексу України не може набувати права постійного землекористування, а зберігається за ним до приведення прав і обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства, у тому числі за правонаступником такого землекористувача

Зазначену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 26.09.2011 у справі № 6-14цс11 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.05.2019 у справі №914/1104/18.

Суд першої інстанції, встановивши, що на дату прийняття оскаржуваного рішення про вилучення спірної земельної ділянки, ця ділянка перебувала на праві постійного користування в ТОВ ВКФ Юпітер , дійшов до обґрунтованого висновку про порушення Чернівецькою міською радою положень статті 19 Конституції України, статтей 141, 142 Земельного кодексу України при прийнятті пункту 18 спірного рішення № 1938 від 07.11.2019, а отже і про обґрунтованість позовних вимог.

Підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою (пункт а частини 1 статті 141 Земельного кодексу України).

Згідно з частинами 3, 4 статті 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

За змістом пунктів "а", "б" частини 1 статті 141, частини 1 статті 142 та частин 1, 2 статті 149 Земельного кодексу підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом. Припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Судами встановлено, що в матеріалах справі відсутні докази добровільної відмови позивача та гр. ОСОБА_2 від права користування спірною земельною ділянкою

Суд вважає, що для прийняття оскаржуваного пункту спірного рішення відповідач повинен був мати обов`язкову згоду позивача та добровільну відмову від права користування усією земельною ділянкою розташованою в м. Чернівці АДРЕСА_1.

У даному випадку відбулось примусове припинення прав на земельну ділянку, що за наявних обставин могло мати місце виключно у судовому порядку.

З врахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що рішення Чернівецької міської ради від 19.08.2019 №1938 є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки відсутні підстави для припинення права користування земельною ділянкою.

Посилання Чернівецької міської ради про неможливість поділу земельної ділянки після реєстрації права власності на нерухоме майно за гр. ОСОБА_2 як на підставу припинення права постійного користування землею відхиляється, оскільки ст. 142 Земельного кодексу України такої підстави припинення права користування не передбачає, тим більше землекористувачі спірної земельної ділянки з такими заявами до Чернівецької міської ради не звертались, поділ землі не ініціювали.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги .

Заперечення позивача відповідають фактичним обставинам по справі, а тому судом враховує їх як обґрунтовані.

Натомість апелянтами не доведено обґрунтованості аргументів, які заявлені в апеляційних скаргах, щодо наявності визначених у ст. 277 ГПК України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, а тому апеляційні скарги відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача підлягають залишенню без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - залишенню без змін.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції залишено без змін, то судовий збір в розмірі 3405,00 грн., сплачені відповідачем за подання апеляційної скарги покладається на нього, та судовий збір в розмірі 3 405,00 грн., сплачений третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за подання апеляційної скарги покладається на неї.

Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Чернівецької міської ради за № 01/02-18-2519/1 від 15.04.2021 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 15.04.2021 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.11.2020 у справі №926/2507/20 - залишити без змін.

Судовий збір у розмірі 3405,00 грн. за подання кожної з апеляційних скарг покласти на апелянтів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя: С.М. Бойко

Судді: Т.Б. Бонк

Г.Г. Якімець

Повний текст постанови складено 25.06.2021.