Рішення

від 18.03.2021 по справі 926/2507/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58002, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 року Справа № 926/2507/20

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Ніколаєва Михайла Ілліча,

за участі секретаря судового засідання Голіней Я.І.,

за участі представників:

позивача - Бартусевич В.М., адвокат

відповідача - Баланецький О.Д.

третьої особи - Лопух С.В., адвокат

третьої особи - не з`явився.

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Юпітер (58008, м.Чернівці, АДРЕСА_3, код 14272736);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача громадянин ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 );

до відповідача - Чернівецької міської ради (58001, м.Чернівці, пл.Центральна,1, код 3668147);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - громадянин ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 );

про визнання незаконним та скасування рішення Чернівецької міської ради.

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Юпітер (далі по тексту - ТОВ ВКФ Юпітер ) звернулося до Господарського суду Чернівецької області із позовною заявою до Чернівецької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Чернівецької міської ради від 07.11.2019 №1938.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідно до рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради №204/6 від 21.03.2000 товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційній фірмі Юпітер надано в постійне користування земельну ділянку площею 0,6041га, по вул.Прутській,18, м.Чернівці для виробничої потреби.

Чернівецької міською радою 25.07.2000 виданий Держаний акт I-ЧВ №001446 на право постійного користування землею, зареєстрований в книзі записів Державних актів на право постійного користування землею №1555.

У відповідь на заяву про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою для встановлення меж земельної ділянки в натурі за адресою АДРЕСА_3 , площею 0,6041га, Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради повідомив позивача, що рішенням Чернівецької міської ради VII скликання від 07.11.2019 №1938 Державний акт I-ЧВ №001446 на право постійного користування землею визнано таким, що втратив чинність у зв`язку із переходом права власності на частину нежитлової будівлі до ОСОБА_1 .

ІІ. Стислий виклад позиції відповідача.

У відзиві на позов відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що на підставі ухвали Новоайдарського районного суду Луганської області від 09.02.2007 по справі №2-125/2007 до ОСОБА_1 перейшло права власності на 42/100 нежитлових будівель, які розташовані на спірній земельній ділянці.

Відповідач наголосив, що відповідно до пункту е частини 1 статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці. Згідно з частиною 1 статті 120 ЗК, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

ІІІ. Стислий виклад позиції третьої особи.

У своїх поясненнях представник третьої особи зазначив, що відповідно до мирової угоди від 05.02.2007 та ухвали Новоайдарського районного суду Луганської області від 09.02.2007р (справа № 2-125/2007), якою затверджена мирова угода, ТОВ ВКФ Юпітер передало у власність ОСОБА_1 42/100 ідеальних часток виробничих приміщень та майно які розташовані в АДРЕСА_3 на земельній ділянці площею 0,6041 га. а також надало згоду на переоформлення ОСОБА_1 у відповідних компетентних органах права користування на вказану земельну ділянку площею 0,6041 га.

Третя особа вважає, що на підставі акту прийому передачі у власність ОСОБА_1 передано усе наявне нерухоме майно, яке розташоване на спірній земельній ділянці.

IV. Процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 27.10.2020 позовну заяву передано судді Ніколаєву М.І.

Ухвалою суду від 03.03.2020 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк у 10 днів з дня вручення ухвали для усунення зазначених в цій ухвалі недоліків.

На виконання вищевказаної ухвали 13.03.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла заява (вх.565) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 02.11.2020 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 19.11.2020.

У судовому засіданні 19.11.2020 за усним клопотанням представника позивача оголошено перерву до 09.12.2020 для надання можливості підготувати та подати суду відповідь на відзив.

09.12.2020 від громадянина ОСОБА_2 надійшло клопотання (вх.№3027) про залучення його до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача посилаючись на те, що рішення Господарського суду Чернівецької області вплине на його права та обов`язки бо частина земельної ділянки на яку претендує позивач, слугує єдиними підходом/під`їздом до будівлі, яка розташована по АДРЕСА_4 , яка перебуває в його власності.

Ухвалою суду від 09.12.2020 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача громадянина ОСОБА_2 та відкладено підготовче засідання на 05.01.2021.

У судовому засіданні 05.01.2021 за клопотаннями представників сторін оголошено перерву до 13.01.2021 для надання можливості подати додаткові матеріали по справі.

Ухвалою суду від 13.01.2021 за заявою позивача залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача громадянина ОСОБА_1 , продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче судове засідання на 21.01.2021.

15.01.2021 від представника третьої особи ОСОБА_2 надійшло клопотання (вх.№138) про витребування доказів у Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації, а саме копії всіх документів, що були підставою реєстрації за ОСОБА_1 права власності 42/100 частин будівель та споруд, розташованих за місцем знаходження спірної земельної ділянки за адресою АДРЕСА_3 .

У судовому засіданні 21.01.2021 задоволено заяву третьої особи, витребувано відповідні докази у Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації і відкладено підготовче засідання на 09.02.2021.

Ухвалою суду від 09.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 24.02.2021.

У судових засіданнях 24.02.2021 та 02.03.2021 оголошувалися перерви в розгляді справи по суті за усними клопотаннями сторін.

У судовому засіданні 18.03.2021 відповідно до ч.1 ст.240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради №204/6 від 21.03.2000 Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційній фірмі Юпітер надано в постійне користування земельну ділянку площею 0,6041 га, що розташована в АДРЕСА_3 .

На підставі вищевказаного рішення 25.07.2000 Чернівецькою міською радою видано державний акт на право постійного користування землею серія І-ЧВ №001446, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №1555.

Ухвалою Новоайдарського районного суду Луганської області від 09.02.2007 у справі №2-125/2007 затверджено мирову угоду від 05.02.2007, укладену між громадянином ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою Юпітер .

На виконання вищевказаної мирової угоди позивач зобов`язався передати громадянину ОСОБА_1 виробничі приміщення, а саме:

1.Майстерню, Тамбур (Літера Б ) - площею 458,40 кв.м.

2.Сторожку (Літера В ) - площею 6,80 кв.м.

3.Склад (Літера Г ) - площею 10,20 кв.м.

4.Склад (Літера Д ) - площею 16,30 кв.м.

5.Склад (Літера Є ) - площею 38,00 кв.м.

6.Веранда (Літера Ж ) - площею 69,20 кв.м.

7.Склад (Літера З ) - площею 68.40 кв.м.

8.Склад (Літера К ) - площею 60,00 кв.м.

9.Склад (Літера М ) - площею 36,00 кв.м.

10.Склад (Літера С ) - площею 56,10 кв.м.

11.Склад (Літера Т ) - площею 20,30 кв.м.

12.Склад (Літера У ) - площею 69,20 кв.м.

13.Ворота металеві (16 кв.м.) та огорожа (залізобетонні панелі - 434 кв.м.),що розташована в АДРЕСА_3 , на земельній ділянці площею 0,6041 га .

Відповідно до Акту приймання-передачі нерухомого майна від 05.02.2007 Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Юпітер передало, а громадянин ОСОБА_1 прийняв вищевказане нерухоме майно.

Ухвалою Новойдарського районного суду Луганської області від 29.03.2007 у справі №2-125/2007, внесено уточнення в частину 1 пункту 5 резолютивної частини ухвали Новоайдарського районного суду Луганської області від 09.02.2007 про затвердження мирової угоди від 05.02.2007, вказавши, що останній передає у власність громадянина ОСОБА_1 , 42/100 ідеальних часток виробничих приміщень розташованих в АДРЕСА_3 .

Згідно з інформацією, яка міститься у витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №14268506 від 17.04.2007 за громадянином ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 42/100 нерухомого майна, що розташоване в АДРЕСА_3 .

Пунктом 18 рішення Чернівецької міської ради 73 сесії VII скликання від 07.11.2019 №1938 визнано таким, що втратив чинність, пункт 1 додатка 3 до рішення виконавчого комітету міської ради від 21.03.2000 №204/6 Про надання і передачу земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками та внесення змін в раніше прийняті рішення в частині надання товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційній фірмі Юпітер в постійне користування земельної ділянки за адресою АДРЕСА_3 , площею 0,6041га для виробничих потреб та визнано таким, що втратив чинність, державний акт на право постійного користування землею від 25.07.2000р. №1555, виданий товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційній фірмі Юпітер , у зв`язку із переходом права власності на частину нежитлової будівлі до ОСОБА_1 (підстава: звернення ОСОБА_2 , зареєстроване 21.08.2019 за №Б-5129/0-04/01, мирова угода у цивільній справі від 05.02.2007р., лист юридичного управління міської ради від 19.08.2019р. №466-юр).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 21.08.2019 звернувся із листом до Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, в якому просить винести на розгляд сесії Чернівецької міської ради питання про припинення права постійного користування ТОВ ВКФ Юпітер на земельну ділянку площею 0,6041 га, розташовану в АДРЕСА_3 .

Мотивуючи вищевикладене звернення ОСОБА_2 керувався висновком Юридичного управління Чернівецької міської ради №466 від 19.08.2019, в якому містилися роз`яснення, що розгляд вказаного питання на сесії міської ради не суперечить чинному законодавству та регламенту Чернівецької міської ради.

ОСОБА_2 вказував, що 29.01.2019 придбав у власність на прилюдних торгах об`єкт малої приватизації - виробничу будівлю (корпус блоку допоміжного) літ .А, А' площею 1085, 60м.кв., що перебував на позабалансовому рахунку ТОВ Машзавод за адресою АДРЕСА_4 . Єдиний існуючий доступ до будівлі з боку вул. Прутської через земельну ділянку, яка перебуває в постійному користуванні ТОВ ВКФ Юпітер АДРЕСА_3.

Судом встановлено, що докази існування єдиного доступу до будівлі ОСОБА_2 лише через земельну ділянку позивача в матеріалах справи відсутні.

V. Норми права та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (частина 1 статті 3 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (частина 2 статті 95 вказаного Кодексу).

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 вказав, що стаття 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб.

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

За приписами статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Разом із тим, відповідно до статті 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Отже, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди ураховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 Земельного кодексу України.

Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Така позиція відповідає висновку, викладеному у вищенаведеному рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005.

Наведений правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05.11.2019 у справі № 906/392/18, від 23.06.2020 у справі № 922/989/18.

За змістом положень частин 1, 2, 6 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти (ч. 1). Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2). Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера (абз. 1 та 2 ч. 6).

Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості, розташованого на ній (див. пункти 8.16 і 8.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16; пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц).

Суд дійшов висновку, що право користування земельною ділянкою не може припинятись для особи, яка правомірно продовжує володіти нерухомим майном, що розташоване на цій земельній ділянці, і до іншої особи перейшло право власності лише на частину (у т.ч. ідеальну частку) нерухомого майна, проте інша частина продовжує перебувати у власності цієї особи, адже виходячи зі змісту частин 1, 3 статті 79-1, частин 1, 2, 6 статті 120 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою розповсюджується на її відповідну частину.

З огляду на те, що у власності позивача продовжує перебувати частина будівель, аргументи відповідача що набуття іншою особою права власності на частину будівель та споруд, які розташовані на спірній земельній ділянці, є правовою підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою для попереднього землекористувача, ґрунтується на помилковому тлумаченні пункту "е" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України.

У пункті 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі №1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Як встановлено судом, рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 21.03.2020 №204/6 Про надання і передачу земельних ділянок припинення права користування земельними ділянками та внесення змін в раніше прийняті рішення виконано 25.07.2000 шляхом видачі Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою.

Отже, вказане рішення є актом одноразового застосування, яке вичерпало свою дію фактом його виконання, тому суд вважає, що оскаржене рішення відповідача про скасування свого рішення Про надання і передачу земельних ділянок припинення права користування земельними ділянками та внесення змін в раніше прийняті рішення , порушує права позивача і суперечить гарантіям стабільності суспільних відносин.

Згідно пункту г частини 3 статті 152 Земельногокодексу захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування .

Суд вважає, що відповідно до вищевказаної норми позивачем обрано належний спосіб захисту свого порушеного права.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (надалі - Закон) визначено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Згідно статті 4 Закону - місцеве самоврядування здійснюється на принципах законності.

Відповідно до частини першої статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно приписів частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України, визнаються незаконними в судовому порядку.

Статтею 10 Закону передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.

Згідно приписів статті 142 п.3 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Приписами пункту 4 статті 142 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки може лише на підстави заяви землекористувача прийняти рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Судом встановлено, що в матеріалах справі відсутні докази добровільної відмови позивача та гр. ОСОБА_1 від права користування спірною земельною ділянкою

Суд вважає, що для прийняття оскаржуваного пункту спірного рішення відповідач повинен був мати обов`язкову згоду позивача та добровільну відмову від права користування усією земельною ділянкою розташованою в АДРЕСА_3 .

У даному випадку відбулось примусове припинення прав на земельну ділянку, що за наявних обставин могло мати місце виключно у судовому порядку.

Суд погоджується з доводами позивача при відсутність підстав для припинення права користування земельною ділянкою, відтак рішення Чернівецької міської ради від 19.08.2019 №1938 є незаконним та підлягає скасуванню.

Твердження відповідача про неможливість поділу земельної ділянки після реєстрації права власності на нерухоме майно за гр. ОСОБА_1 як на підставу припинення права постійного користування землею відхиляється судом, оскільки ст. 142 Земельного кодексу України такої підстави припинення права користування не передбачає, тим більше землекористувачі спірної земельної ділянки з такими заявами до Чернівецької міської ради не звертались, поділ землі не ініціювали.

Відповідно до приписів статті 149 Земельного кодексу України у разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується у судовому порядку.

Згідно приписів статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його прав на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування, відшкодування заподіяних збитків, застосування інших, передбачених законом, способів.

Враховуючи вищевикладене, наявні у справі докази є підставою для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

VI. Щодо судових витрат.

Згідно вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, з вини якого виник даний спір.

Керуючись статтями 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасовувати пункт 18 рішення 73 сесії VII скликання Чернівецької міської ради від 07.11.2019 №1938 Про розгляд звернень юридичних та фізичних осіб щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі, які знаходяться в постійному користуванні, надання дозволів на виготовлення технічних документацій, складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, визнання такими, що втратили чинність та внесення змін до окремих пунктів рішень з цих питань .

3. Стягнути з Чернівецької міської ради (58002, м.Чернівці, площа Соборна,1 код 36068147) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Юпітер (58000, м.Чернівці, вул.Прутська,18, код 14272736) 2102,00 грн сплаченого судового збору.

4. Після набрання судовим рішенням законної сили видати наказ.

Повний текст рішення складено та підписано 29.03.2021.

Рішення набирає законної сили негайно після її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/ .

Суддя М.І. Ніколаєв