Рішення

від 10.11.2021 по справі 908/97/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 32/10/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2021 Справа № 908/97/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Судді Господарського суду Запорізької області у складі: головуючий суддя КолодійН.А., суддя Горохов І.С., суддя Ярешко О.В., при секретарі судового засідання Зеленцовій К.Ю.

за позовом: Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, (69095, м.Запоріжжя, вул. Українська, 50)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕОНИКС» , (69096, м.Запоріжжя, вул. Гребельна, буд. 5, оф. 15)

Третя, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротіс» (72454, Запорізька область, Приазовський район, с.Степанівка Перша, вул. Мартинова, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 31692092)

про стягнення 32507грн 03коп

Представники сторін

Від позивача : Кісь Р.Б., довіреність № 0-8-0.6-51/62-21 від 13.05.2021

Від відповідача : не з`явився

Від третьої особи : не з`явився

ВСТАНОВЛЕНО:

До Господарського суду Запорізької області 12.01.2021 надійшла позовна заява Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕОНИКС» про стягнення 32507,03грн шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу від 12.01.2021 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/97/21 та визначено до розгляду судді Колодій Н.А.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.01.2021 відкрито провадження у справі № 908/97/21 в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.02.2021. В судовому засіданні оголошувалась перерва до 04.03.2021.

11.02.2021 від надійшов відзив на позовну заяву, яким відповідач просить суд в позові відмовити посилаючись те, що до предмету дослідження у даному спорі входить встановлення факту наявності або відсутності у діях ТОВ Геоникс елементів цивільного правопорушення. Відповідач вважає, що в діях ТОВ Геоникс відсутні елементи цивільного правопорушення, оскільки ТОВ Геоникс не використовує земельну ділянку 2324586200:02:001:0141, загальною площею 63,4500 га. При винесенні припису від 03.06.2020 № 203-ДК/0044 ПР/03/01-20 Держегеокадастром не було досліджено в повному обсязі факт наявності у діях ТОВ Геоникс правопорушення, оскільки земельну ділянку 2324586200:02:001:0141, загальною площею 63, 4500 га було зайнято та використано не за цільовим призначенням іншим заподіювачем шкоди.

03.03.2021 до канцелярії Господарського суду Запорізької області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕОНИКС» про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю Агротіс (72454, Запорізька область, Приазовський район, с. Степанівка Перша, вул. Мартинова, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 31692092). Обґрунтовуючи подану заяву відповідач вказує на те, що 03.06.2020 від Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Запорізькій області було отримано Протокол про адміністративне правопорушення від 03.06.2020 №203-ДК/0050П/07/01/-20, Постанову від 03.06.2020 № 203-ДК70047ПО/08/01-20 про накладення адміністративного стягнення в розмірі 340 грн, повідомлення від 03.06.2020 № 203-ДК/0042ШК/11/01/-20 про сплату шкоди в розмірі 32 507,03 грн, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки, кадастровий номер якої 2324586200:02:001:0141, не за цільовим призначенням та припис від 03.06.2020 № 203-ДК/0044ПР/03/01-20 щодо усунення порушень п. г ст.211 Земельного кодексу України, ст. 53 КУпАП. Проте, ТОВ Геоникс не використовує зазначену земельну ділянку, оскільки з приводу оренди цієї земельної ділянки відкрито судові провадження та триває судовий розгляд, де стороною по справі виступає Товариство з обмеженою відповідальністю Агротіс (72454, Запорізька обл., Приазовський р-н, с. Степанівка Перша, вул. Мартинова, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 31692092). ТОВ Агротіс звернулось з позовом до Господарського суду Запорізької області про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації від 21.12.2018 року № 569; визнання недійсним договору оренди землі від 21.12.2018 року, який укладено між Приазовською районною державною адміністрацією, як орендодавцем, та ТОВ Геоникс , як орендарем, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2324586200:02:001:0141, площею 63,4500 га.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.01.2021 по справі №908/567/19 визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації від 21.12.2018 року № 569; визнано недійсним договір оренди землі від 21.12.2018 року, укладений між Приазовською районною державною адміністрацією, як орендодавцем, і Товариством з обмеженою відповідальністю Геоникс , як орендарем, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2324586200:02:001:0141, площею 63,45 га. ТОВ Геоникс не погоджується з зазначеним рішенням Господарського суду Запорізької області 19.01.2021 у справі № 908/567/19 та має намір звернутися з апеляційною скаргою до Центрального апеляційного господарського суду.

На думку відповіача, вказані земельні ділянки незаконно використовуються ТОВ Агротіс з порушенням вимог земельного законодавства та не за цільовим призначеням, через що ТОВ Геоникс несе майнові збитки та немає можливості виконати приписи Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області щодо усунення порушень п. г ст.211 Земельного кодексу України, ст. 53 КУпАП./21.

Ухвалою від 04.03.2021 судом задоволено заяву відпоавіача та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ Агротіс .

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.04.2021 справу передано на колегіальний розгляд.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів, справу № 908/97/21 передано на розгляд колегії суддів у склад: головуючий суддя Колодій Н.А., судді ГороховІ.С., Мірошниченко М.В.

Ухвалою суду від 19.04.2021 справу прийнято до колегіального розгляду. Підготовче засідання призначено на 17.05.2021.

Від третьої особи 17.05.2021 надійшли пояснення (долучені до матеріалів справи). 17.05.2021 до канцелярії Господарського суду надійшли додаткові пояснення відповідача (долучені до матеріалів справи).

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу від 07.07.2021 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, враховуючи перебування судді Мірошниченко М.В. у відпустці, змінено склад колегії.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.07.2021 справу прийнято до колегіального розгляду у складі : головуючий суддя : Колодій Н.А., судді Горохов І.С. , судді Проскурякова К.В. Підготовче засідання призначено на 05.08.2021.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.08.2021 закрито підготовче провадження. Розгляд справи по суті призначено на 01.09.2021.

У зв`язку з відпусткою судді Проскурякова К.В., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2021, справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Колодій Н.А., судді Горохов І.С., ЯрешкоО.В.

Ухвалою суду від 06.09.2021 справу прийнято до колегіального суду, підготовче засідання призначено на 12.10.2021.

12.10.2021 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 10.11.2021.

10.11.2021 в присутності представник позивача розглянуто спір по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

УСТАНОВИВ:

За результатом проведеної 25.05.2020 державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Запорізькій області-головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Бердянському, Приазовському, Приморському, Чернігівському районах та м. Бердянську Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Оксаною Колодіною (далі - інспектор) перевірки дотримання вимог земельного законодавства було встановлено факт використання не за цільовим призначенням Товариством з обмеженою відповідальністю ГЕОНИКС земельної ділянки державної форми власності сільськогосподарського призначення площею 63,4500 га, кадастровий номер 2324586200:02:001:0141, яка розташована на території Степанівської Першої сільської ради Приазовського району Запорізької області.

За результатом проведеної перевірки та на підставі наведених норм матеріального права державним інспектором складено протокол від 03.06.2020 № 203-ДК/0050П/07/01/-20. Згідно зі змістом вказаного протоколу директором Товариства з обмеженою відповідальністю ГЕОНИКС вчинено адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачене ст. 53 КУпАП.

За фактом вчинення вказаного адміністративного правопорушення інспектором винесено постанову від 03.06.2020 № 203-ДК/0047По/08/01/-20 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення, відповідальність за яке передбачене ст. 53 КУпАП.

Також, інспектором було внесено відповідачу припис від 03.06.2020 №203-ДК/0044Пр/03/01-20 та надіслано повідомлення про сплату шкоди від 03.06.2020 № 203-ДК/0042ШК/11/01/-20. Повідомлення про сплату містило вимогу про сплату шкоди, заподіяну державі внаслідок вчинення відповідачем правопорушення, у сумі 32507,03грн.

Відповідач шкоду не сплатив, зазначив, що вказана земельна ділянка ним не використовується.

Вирішуючи спір по суті суд враховує таке.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначає Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» .

Відповідно до статті 4 цього Закону об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Статтею 5 даного Закону визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

За приписами п. а) ч. 1 ст. 6 названого Закону до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

Статтею 9 даного Закону передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом, зокрема проведення перевірок.

Статтею 10 вказаного Закону визначені повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель. Зокрема державні інспектори мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Правом власності, в силу ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 324 вказаного кодексу земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Частиною 4 ст. 122 Земельного кодексу України встановлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Підпунктом 31 п. 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015 передбачено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Підпунктом 13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 285 від 12.11.2019, передбачено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Запорізької області.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» .

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка площею 63,4500 га, кадастровий номер 2324586200:02:001:0141 належить до державної форми власності, власником зазначено Приазовську районну державну адміністрацію Запорізької області.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; є) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно зі ст. 56 Закону України «Про охорону земель» юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007 затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

Відповідно до п. 7 вказаної Методики розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться Держекоінспекцією та її територіальними органами або Держгеокадастром та його територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Держгеокадастру.

Пунктом 5 даної Методики визначено, як саме (за якою формулою) визначається розмір шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Згідно з заявою позивача ним складений розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, саме на підставі Методики.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Підстави відповідальності за заподіяння шкоди, у тому числі пов`язаної з порушенням законодавства про використання земель, передбачені статтею 1166 ЦК України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною є будь-яка поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав або інтересів іншої особи, внаслідок якої завдано шкоду, б) наявність шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових або немайнових благ, що охороняються законом, в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, г) вина заподіювача шкоди. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань. При цьому, необхідно виходити з презумпції вини правопорушника, тобто позивач не повинен доводити наявність вини відповідача, навпаки, відповідач повинен довести, що збитки завдано не з його вини.

Відповідач зазначив про наявність судового спору з приводу земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.01.2021 у справі №908/567/19 визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації від 21.12.2018 № 569. Визнано недійсним договір оренди землі від 21.12.2018, укладений між Приазовською районною державною адміністрацією, як орендодавцем, і Товариством з обмеженою відповідальністю «Геоникс» , як орендарем, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2324586200:02:001:0141, площею 63,45 га.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 3 статті 2 Земельного кодексу України об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до частини 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ч. ч. 1, 9 ст. 91 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч. 1 ст. 6 вищевказаного Закону у редакції, чинній станом на 11.08.2008).

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 вищевказаного Закону у редакції, чинній станом на 11.08.2008).

Земельні ділянки державної або комунальної власності та земельні частки (паї) є різними об`єктами земельних відносин і мають різний правовий режим, а договір оренди земельної частки (паю) та договір оренди земельної ділянки є самостійними договорами з різним предметом, оскільки за договором оренди земельної частки (паю) предметом договору є земельна частка (пай), а за договором оренди земельної ділянки предметом є земельна ділянка. У разі оренди земельної частки (паю) встановлюються орендні відносини щодо права на земельну частку (пай), не визначену в натурі земельну ділянку, посвідчену сертифікатом. Орендні відносини повинні оформлюватися договором, як у разі оренди земельної частки (паю), так і у разі оренди земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 27.01.2010 у справі № 6-6200св09 та від 17.01.2019 у справі № 908/1947/16.

За умовами пункту 12 постанови Кабінету Міністрів України «Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)» № 122 від 04.02.2004 нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (у редакції, чинній на час укладання договору) нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Право розпорядження невитребуваними земельними ділянками, яке встановлено для сільських, селищних, міських рад та райдержадміністрацій, обумовлено тим, що до моменту набуття права власності на такі земельні ділянки громадянами, які мають відповідне право, ці земельні ділянки ще перебувають в комунальній та державній власності, на відміну від земельних часток (паїв), суб`єктами права власності на які є громадяни, що виключає можливість розпорядження зазначеними у статті 13 вказаного Закону органами земельними частками (паями) на підставі цієї норми Закону.

Оренда нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок не є сталою і не може забезпечити постійну площу орендованої земельної ділянки, оскільки земельні ділянки надаються на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

Із вищезазначених норм спеціального законодавства вбачається, що передача нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) в оренду унеможливлює розроблення технічної документації на землю потенційним орендарем та присвоєння кадастрового номера земельній ділянці за такою документацією (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 17.01.2019 у справі № 908/1947/16).

Матеріали справи свідчать, що оспорюваним договором 21.12.2018 передано ТОВ "Геоникс" в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) загальною площею 63,4500 гектарів (кадастровий номер 2324586200:02:001:0141), із земель колективної власності колишнього КСП «Більшовик» на території Степанівської Першої сільської ради Приазовського району Запорізької області за межами населеного пункту, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Проте, присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру виключає статус цієї земельної ділянки як нерозподілених (не витребуваних) часток (паїв), які можуть передаватися в оренду районними державними адміністраціями в порядку, визначеному ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (в редакції, що діяла станом на дату підписання розпорядження Приазовською РДА № 569 від 21.12.2018).

Крім того, відповідно до п.14 статті 186 ЗК України в редакції, яка діяла на час винесення оспорюваного розпорядження, технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) погодженню не підлягає і затверджується:

- Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у разі якщо земельна ділянка перебуває у державній або комунальній власності;

- власником земельної ділянки, у разі якщо земельна ділянка перебуває у приватній власності.

Тобто, технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі затверджується відповідними органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, якщо земельна ділянка перебуває у державній або комунальній власності.

Як вбачається з матеріалів справи № 908/567/19, спірна земельна ділянка має правовий статус невитребуваної земельної частки (паю), що унеможливлювало затвердження технічної документації із землеустрою щодо неї.

Частиною 1 ст. 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади АР Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акту індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 903/857/18, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18.

Отже, підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі (постанови Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 914/73/18, від 14.01.2020 у справі № 910/21404/17).

З урахуванням встановлених фактів у справі № 908/567/19, вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації від 21.12.2018 № 569, відповідно до якого був укладений оспорюваний договір оренди земельної ділянки від 21.12.2018 є правомірними, доведеними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Аналогічний припис міститься у ст. 95 ЗК України.

Водночас, положеннями ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Таким чином, на момент прийняття Приазовською РДА спірного розпорядження від 21.12.2018 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2324586200:02:001:0141 площею 63,45 га, був чинним договір оренди земельної частки (паю) від 11.08.2008, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротіс» та Приазовською районною державною адміністрацією.

ТОВ "Агротіс" надало суду документи, що підтверджують факт накладання земельних ділянок. Окрім наведених вище судових рішень у справі № 908/1151/19, а також листа Степанівської Першої сільської ради від 01.02.2019 № 28, таке накладання прямо та опосередковано підтверджується також іншими доказами, зокрема:

- як в договорі оренди земельної ділянки з ТОВ "Агротіс", так і в договорі оренди земельної ділянки з ТОВ "Геоникс" зазначено, що земельні ділянки, які передаються в оренду, є колишніми землями колективного сільськогосподарського підприємства "Більшовик" і розташовані на території Степанівської Першої сільської ради Поиазовського району Запорізької області;

- на викопіюванні з карти схеми поділу земель колишнього КСРП "Більшовик", яке є додатком до договору оренди з ТОВ "Агротіс", в місці, де позначено розташування орендованої земельної ділянки, позначені номер кадастрової зони (:02) і номер кадастрового кварталу ( :001), які повністю збігаються з номером кадастрової зони і кадастрового кварталу земельної ділянки № 2324586200:02:001:0141, яка передана в оренду ТОВ "Геоникс";

- як вбачається з кадастрових планів - додатків до договору оренди з ТОВ "Агротіс" - земельна ділянка площею 81,87 га, орендована ТОВ "Агротіс", складається з трьох частин: 69,96 га + 8,19 га + 3,72 га. На експлікації видно, що її частина площею 69,96 га розділена, в свою чергу, ще на дві частини, які межують між собою: 63,45 га + 6,51 га. Як вбачається з договору оренди з ТОВ "Геоникс", предметом оренди є земельна ділянка площею 63,45 га. Це і є частиною земельної ділянки площею 81,87 га, право оренди якої належить ТОВ "Агротіс";

- при порівнянні відомостей з Публічної кадастрової карти України, а також відомостей з експлікації - додатку до договору оренди з ТОВ "Агротіс", вбачається очевидне накладання земельних ділянок сторін, що можливо простежити за відносним місцезнаходженням меж ділянки порівняно до суміжних земельних ділянок;

- факт передачі Приазовською РДА земельних ділянок, орендованих ТОВ "Агротіс", в оренду ТОВ "Геоникс", не заперечується також Запорізькою обласною державною адміністрацією, про що свідчить її лист від 18.09.2020 № 08968/08-49;

- той факт, що ТОВ "Геоникс" отримало в оренду саме ті земельні ділянки, які раніше одержало в оренду ТОВ "Агротіс", підтверджується також ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2020, якою було залучено ТОВ "Геоникс" в якості третьої особи до участі у справі № 910/1674/19, в якій оскаржується розпорядження голови Запорізької ОДА від 23.11.2018 № 617, де позивачем є саме ТОВ "Агротіс";

- крім того, та обставина, що 21.12.2018 Приазовська районна державна адміністрація передала саме земельні ділянки, орендовані ТОВ "Агротіс", в оренду іншій юридичній особі, а саме ТОВ "Геоникс", встановлена також ухвалою слідчого судді Приазовського районного суду Запорізької області від 25.08.2020 у справі № 325/1928/18, якою встановлено, що "незважаючи на те, що розпорядження № 260 від 10 липня 2018 року, яким договори оренди визнані "не чинними", було скасовано 23 листопада 2018 року, посадові особи Приазовської районної державної адміністрації 21 грудня 2018 року вдалися до нових протиправних дій...

А саме, 21 грудня 2018 року виконуюча обов`язки голови - заступник голови Приазовської районної державної адміністрації у смт. Приазовське Запорізької області уклала сім договорів оренди земельних ділянок нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) загальною площею 226,26 га із іншою юридичною особою - ТОВ "Геоникс"..." (сторінка 2 ухвали); "обставини, які викладені в скарзі повністю підтверджуються доданими до неї копіями документів: (...) - лист Степанівської Першої сільської ради від 01.02.2019 про накладення земельних ділянок, які надані в оренду іншим особам на земельні ділянки, які раніше орендує ТОВ "Агротіс"; - договорів оренди земельних ділянок ТОВ "Геоникс" від 21.12.2018 (сім)..." (сторінка 4 ухвали).

Враховуючи викладені обставини, ТОВ "Агротіс", у справі №908/567/19, належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами довело факт накладання земельних ділянок сторін.

Колегія суддів Центрального апеляційного Господарського суду постановою від 19.05.2021 у справі погодилась з судом першої інстанції, зазначивши, що суд першої інстанції всебічно і повно з`ясувавши обставини справи і дослідивши докази, прийшов до обґрунтованого висновку, що земельна ділянка з кадастровим номером 2324586200:02:001:0141 площею 63,45 га накладається на земельну ділянку площею 81,87 га, передану ТОВ "Агротіс" за договором оренди від 11.08.2008 .

Відповідно до статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Аналізуючи надані документи, колегія суддів у дійсній справі дійшла висновку, що позивачем не доведено суду, що саме ТОВ "ГЕОНИКС" використовує вищевказану земельна ділянка.

В акті перевірки від 27.05.2020 позивач посилається лише на існування укладеного відповідачем договору оренди земельної ділянки та візуальне обстеження, яким встановлено засіяння землі горохом. При цьому при обстеженні земельної ділянки, як слідує з акту від 27.05.2020, представник відповідача був відсутній, акт складений одноособово інспектором. У протоколі про адміністративне правопорушення від 03.06.2020 представник відповідача зазначив, що земельна ділянка ТОВ "ГЕОНИКС" не використовується. Суд звертає увагу на те, що у позові позивач взагалі не посилається на укладений відповідачем договір оренди землі від 28.12.2018.

Відповідач зазначив у відзиві про те, що ТОВ "ГЕОНИКС" дізналося, що земельна ділянка, яка перебуває в оренді у підприємства, відповідно до договору від 21.12.2018, незаконно використовується третіми особами тільки після ознайомлення з матеріалами перевірки Держегеокадастру.

Позивач належними та допустимими доказами вказане не спростував.

При цьому, ТОВ "Агротіс" (третя особа у дійсній справі) також заперечило факт використання ним вказаної земельної ділянки.

Статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначено, що невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням - це невикористання земельної ділянки, крім реалізації науково обґрунтованих проектних рішень, або фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність чи наданні в користування, в тому числі в оренду, а також недодержання режиму використання земельної ділянки або її частини в разі встановлення обмежень (обтяжень).

Доказів саме фактичного використання земельної ділянки з кадастровим номером 2324586200:02:001:0141 відповідачем, а саме засіяння її горохом, матеріали дійсної справи не містять та позивачем не подані. Не підтверджується вказане також і позовними матеріалами позивача.

Колегія суддів вважає, що позивач не довів порушення прав позивача саме відповідачем, не довів належними доказами, що саме відповідач фактично використав земельну ділянку з кадастровим номером 2324586200:02:001:0141, площею 63,4500га, засіявши її горохом, та, відповідно, завдав шкоди внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

У свою чергу відповідач довів, що саме в його діях (бездіяльності) відсутня вина у заподіянні шкоди, внаслідок нецільового використання земельної ділянки.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№29979/04) висловив правову позицію, відповідно до якої принцип "належного урядування", зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

На підставі викладеного, враховуючи предмет та підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є не обґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

За приписами статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 73, 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги є недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір з відповідача не стягується.

Керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Повний текст рішення оформлено і підписано 22 листопада 2021.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст.ст. 254-256 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.А. Колодій

Суддя І.С. Горохов

Суддя О.В. Ярешко