Постанова

від 10.11.2021 по справі 910/14495/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 910/14495/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,

за участю представників сторін:

позивача - Попов А.Г. (самопредставництво),

відповідача - Ільчик М.О. (самопредставництво),

третьої особи - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської ради

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 (у складі колегії суддів: Чорногуз М.Г. (головуючий), Агрикова О.В., Мальченко А.О.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-13057-7"

до Київської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

про визнання укладеної додаткової угоди та визнання поновленим договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "АТП-13057-7" (далі - Позивач, ТОВ "АТП-13057-7") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - Відповідач, Міськрада) про визнання укладеної додаткової угоди та визнання поновленим договору оренди земельної ділянки від 23.11.2006, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Міськради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів держаної реєстрації договорів від 05.12.2006 № 78-6-00397.

2.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що всупереч вимогам закону Відповідач не розглянув звернення Позивача разом з проектом додаткової угоди про поновлення договору оренди. При цьому, орендар належним чином виконує умови договору оренди і після спливу строку його дії продовжує користуватися земельною ділянкою, тоді як будь-яких заперечень від орендодавця проти поновлення договору оренди протягом місяця після закінчення строку дії цього договору до Позивача не надходило.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 у справі №910/14495/20, позов задоволено частково. Визнано укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки, укладеного 23.11.2006, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Міськради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів від 05.12.2006 за № 78-6-00397) у редакції, яка була підписана ТОВ "АТП-13057-7" та відповідає вимогам Закону України "Про оренду землі" та типовому договору оренди землі, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220. Стягнуто з Міськради на користь ТОВ "АТП-13057-7" судовий збір у сумі 2 102,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

2.2. Господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідно до частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" у Позивача виникло переважне право на поновлення договору оренди землі, оскільки орендар продовжує користуватися земельною ділянкою, належно виконує умови договору оренди, своєчасно звернувся до орендодавця із заявою про поновлення договору з наданням проекту додаткової угоди, однак Відповідач залишив звернення Позивача без відповіді.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі Міськрада просить скасувати рішення попередніх судових інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

3.2. Обґрунтовуючи підстави для подання касаційної скарги, заявник посилається на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц щодо застосування частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Також заявник посилається на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 19.06.2019 у справі № 910/8798/18, відповідно до якого у вирішенні питання щодо продовження користування земельною ділянкою слід виходити з того, що користування має бути належним з точки зору положень статті 3 Цивільного кодексу України, а не будь-яким.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "АТП-13057-7" просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

4. Обставини встановлені судами

4.1. 23.11.2006 між Міськрадою (орендодавець) та ТОВ "АТП-13057-7" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,3916 га з кадастровим номером 8000000000:78:018:0010 по вул. Бережанська, 15 в місті Києві для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального комплексу (в редакції договору про внесення змін від 27.11.2017).

4.2. Відповідно до підпункту 11.7 договору після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за три місяці до закінчення строку дії цього договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію та сплачувати орендну плату за період від дня закінчення дії договору до дня поновлення його дії у порядку та у розмірах, встановлених договором.

4.3. 30.06.2015 між цими ж сторонами укладено Угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки, за умовами якої договір оренди земельної ділянки поновлено на 5 років (до 30.06.2020).

4.4. У листі-повідомленні № 31 від 26.12.2019 Позивач запропонував Міськраді поновити договір оренди земельної ділянки, додавши проект додаткової угоди. Відповідач у встановлений строк не висловив заперечень проти поновлення договору.

4.5. Листом № 18 від 10.08.2020 Позивач повідомив Відповідача, що відповідно до частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди та запропонував укласти додаткову угоду про його поновлення на тих самих умовах на той самий строк.

4.6. Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Ради листом № 05716-16351 від 08.09.2020 повідомив Позивача, що на розгляд Міськради передано проект рішення Міськради про відмову Позивачу у поновленні договору оренди земельної ділянки.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Згідно з частинами першою - третьою статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

5.3. Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020) при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

5.4. Частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020) передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

5.5. Частинами восьмою, одинадцятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020) передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

5.6. Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020) було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою - п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

5.7. Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону або договором) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладенню орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому, таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі").

5.8. У разі, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі").

5.9. Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі"). І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Наведений правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц та № 159/5756/18, про відсутність вагомих підстав для відступу від якого Велика Палата Верховного Суду зазначила у пункті 29 постанови від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

5.10. Аналогічний за змістом висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 21.11.2018 у справі № 530/212/17, згідно з яким для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк ; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

5.11. За змістом частин другої та третьої статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

5.12. При цьому, принцип свободи договору належить до основоположних засад цивільного судочинства та визначає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

5.13. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, згідно приписів статті 526 вказаного Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

5.14. Із наведених положень законодавства вбачається, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов`язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані у встановлені строки. У разі ж коли така сторона порушила умови договору, зобов`язання вважається не виконаним.

5.15. За обставинами даної справи строк договору оренди сплив 30.06.2020. Відповідно до його умов, після закінчення строку договору орендар має переважне право на його поновлення на новий строк. Для цього орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

5.16. Отже, умови договору оренди передбачали обов`язок орендаря не пізніше трьох місяців до закінчення строку договору звернутися до орендодавця з пропозицією підписати додаткову угоду, який ним було порушено, оскільки він звернувся до орендодавця за два місяці до закінчення строку договору.

5.17. Господарські суди попередніх інстанцій достеменно встановили, що на виконання умов договору 27.12.2019, тобто не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку його дії, Позивач звернувся до Відповідача з листом-повідомленням про поновлення договору оренди, додавши проект додаткової угоди; Відповідач не приймав рішення про відмову у наданні земельної ділянки Позивачу, а також в місячний термін з дати подання вказаного листа-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки не повідомляв письмово Позивача про будь-які заперечення щодо продовження договору оренди землі; після закінчення строку дії договору Позивач продовжив користуватися земельною ділянкою за відсутності заперечень Відповідача. При цьому, суди спростували доводи Відповідача щодо неналежного виконання орендарем умов договору.

5.18. Враховуючи викладене, цілком обґрунтованим та таким, що відповідає вищенаведеній правовій позиції Великої Палати Верховного Суду є висновок судів обох інстанцій про наявність підстав для поновлення договору оренди з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі " .

5.19. Щодо посилань скаржника на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 19.06.2019 у справі № 910/8798/18, то суд касаційної інстанції зазначену справу направив на новий розгляд для встановлення факту належного користування позивачем орендованою земельною ділянкою з урахуванням вимог статті 3 Цивільного кодексу України, оскільки наведені відповідачем заперечення та докази на їх обґрунтування судами не були досліджені та їм не була надана правова оцінка.

5.20. Натомість, зі змісту оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій вбачається, що суди надали всебічну, повну, об`єктивну та безпосередню оцінку наявним у матеріалах справи доказам за правилами, встановленими статтею 86 Господарського процесуального кодексу України.

5.21. Вирішуючи спір по суті, суди у повному обсязі встановили фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у спірних правовідносинах, та з урахуванням наданих сторонами доказів, за результатами оцінки їх у сукупності.

5.22. Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки згідно з імперативними приписами частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.23. При цьому, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).

5.24. Зважаючи на викладене, наведені скаржником підстави касаційного оскарження не отримали підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішень попередніх інстанцій.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

6.2. Згідно із статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.3. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.4. За змістом частини першої статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 309 Господарського процесуального кодексу України).

6.5. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для їх зміни чи скасування.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі № 910/14495/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв Судді І. С. Берднік І. С. Міщенко