Ухвала

від 18.11.2021 по справі 757/45579/17-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

18 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 757/45579/17-ц

провадження № 61-18570ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу Міністерства економіки України, підписану представником Семенюком Павлом Анатолійовичем, на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Вербової І. М., Головачова Я. В., Шахової О. В, у справі за позовом ОСОБА_1 до Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, треті особи: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Пенсійний фонд України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсацію заробітної плати у зв`язку із затримкою виплати, стягнення до Пенсійного фонду України внесків на загальнообов`язкове пенсійне страхування, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, треті особи: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Пенсійний фонд України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсацію заробітної плати у зв`язку із затримкою виплати, стягнення до Пенсійного фонду України внесків на загальнообов`язкове пенсійне страхування, стягнення моральної шкоди.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 26 травня 2020 року позов ОСОБА_1 , задоволено частково, стягнуто з Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 4 981,06 грн. Стягнуто з Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 496 119,33 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

11 серпня 2021 року Міністерство економіки України, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу.

Оскарженою ухвалою Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Міністерства економіки України на рішення Печерського районного суду міста Києва від 26 травня 2020 року.

Оскаржена ухвала апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до вимог частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили. Апеляційна скарга подана (направлена поштою 11 серпня 2021 року) після спливу одного року з дня складення повного тексту рішення суду. Оскаржене рішення ухвалене судом 26 травня 2020 року, а апеляційну скаргу направлено 11 серпня 2021 року, тобто більш ніж через один рік з дня ухвалення зазначеного рішення. При цьому, про судове засідання у якому було прийнято оскаржене рішення, як і про інші судові засідання Міністерство економіки України було повідомлено належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Виникнення обставин непереборної сили судом не встановлено, а скаржником не наведено. Посилання на дату отримання оскаржуваного рішення, в даному випадку є безпідставним, оскільки з дня ухвалення оскаржуваного рішення пройшло більше року.Тому наявні правові підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Печерського районного суду міста Києва від 26 травня 2020 року згідно з частиною другою статті 358 ЦПК України.

15 листопада 2021 року Міністерство економіки України засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, підписану представником Семенюком П. А., на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року. Посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до цього суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення. Судом апеляційної інстанції помилково зроблений висновок та наведено зазначену норму, оскільки повний текст оскаржуваного рішення на адресу Мінекономіки надійшов 13 липня 2021 року про що свідчить відбиток вхідного штампу кореспонденції на супровідному листі Печерськогоо районного суду м. Києва. Повний текст оскарженого рішення Міністерство економіки України отримало тільки 13 липня 2021 року. Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень повний текст оскаржуваного судового рішення надіслано судом 19 серпня 2021 року та оприлюднено 19 серпня 2021 року.

У клопотанні про поновлення строку Міністерство економіки України просить поновити строк на касаційне оскарження, мотивуючи тим, що повний текст оскарженої ухвали складений 06 жовтня 2021 року але Міністерство економіки України отримало її тільки 19 жовтня 2021 року, про що свідчить відбиток вхідного штампу реєстрації на супровідному листі до ухвали. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення, а касаційну скаргу Міністерство економіки України подало засобами поштового зв`язку 15 листопада 2021 року.

Європейський суд з прав людини вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

У частині другій статті 390 ЦПК України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів свідчить, що строк на касаційне оскарження пропущений з поважних причин, а тому існують підстави для його поновлення.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).

Як свідчить тлумачення частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Аналогічний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2020 року у справі № 296/3261/17 (провадження № 61-678св20) зазначено, що виходячи з аналізу частини другої статті 358 ЦПК України у разі подання апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, особа, яка подає скаргу має довести, а апеляційний суд перевірити наявність випадків передбачених пунктами 1-2 вказаної норми. ЄСПЛ у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України зазначив, що у кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип остаточності судового рішення. Сама по собі відсутність рішення суду від 06 лютого 2018 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень до жовтня 2019 року не свідчить про наявність випадків, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України, та не було перешкодою для отримання відповідачем або його представником безпосередньо в суді інформації стан відомого їм судового провадження .

Встановивши, що Міністерство економіки України подало апеляційну скаргу у серпні 2021 року, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення свідчить, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.

У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Поновити Міністерству економіки України строк на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства економіки України, яка підписана представником Семенюком Павлом Анатолійовичем, на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, треті особи: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Пенсійний фонд України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсацію заробітної плати у зв`язку із затримкою виплати, стягнення до Пенсійного фонду України внесків на загальнообов`язкове пенсійне страхування, стягнення моральної шкоди.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков