Ухвала
Іменем України
19 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 359/1342/18
провадження № 61-18285ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2021 року у складі судді Журавського В. В., та постанову Київського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Семенюк Т. А., у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко Ірини Ігорівни, стягувач - обслуговуючий кооператив Садівницьке товариство Ластівка ,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася зі скаргою на дії головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко І. І., стягувач - обслуговуючий кооператив Садівницьке товариство Ластівка (далі - ОК СТ Ластівка ).
Скарга мотивована тим, що Бориспільським міськрайонним судом Київської області 25 лютого 2021 року видано виконавчий лист у справі № 359/1342/18. ОСОБА_1 зазначала, що повний текст постанови Київського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року у справі № 359/1342/18 складено після встановлення карантину на всій території України, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи по зору, має на утриманні дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її матеріальне становище погіршилось, внаслідок чого вона не змогла виконати рішення суду в повному обсязі. 11 березня 2021 року головним державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко І. І. винесено постанови: про відкриття виконавчого провадження ВП №64776183, яка була отримана ОСОБА_1 27 березня 2021 року; про арешт коштів боржника; про стягнення виконавчого збору; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження.
ОСОБА_1 вважала, що державний виконавець не мав правових підстав для початку примусового виконання виконавчого листа, оскільки відповідно до пункту 4 частини третьої Розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги. Заборгованість боржника перед стягувачем ОК СТ Ластівка за своєю суттю є заборгованістю за житлово-комунальні послуги, а тому стягувач не мав право стягувати з боржника неустойки (штрафи, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Крім цього, ОК СТ Ластівка не виконує постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року у справі № 359/1342/18 в частині зобов`язання його не чинити перешкод ОСОБА_1 у доступі до земельної ділянки з кадастровим номером 3220881700:05:002:0028, що належить їй на праві власності, а тому вона не може користуватися земельною ділянкою і розташованим на ній житловим будинком. Примусове стягнення коштів, пов`язаних з використанням майна та інфраструктури стягувача, яким боржник не може користуватися, суперечить принципу справедливості, добросовісності та розумності.
Примусове виконання рішення до закінчення карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних з поширенням коронавірусної хвороби, одразу і в повному обсязі поставить ОСОБА_1 у дуже скрутне матеріальне становище, може завдати шкоди її малолітній дитині, яку вона не зможе утримувати. Враховуючи, що до закінчення карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби у державного виконавця не було підстав відкривати виконавче провадження.
ОСОБА_1 просила: визнати поважною причину пропуску строку для подання скарги та поновити строк на її подання; визнати незаконною та скасувати постанови головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко І. І. від 11 березня 2021 про: відкриття виконавчого провадження №64776183; про арешт коштів боржника; про стягнення виконавчого збору; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко І. І.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2021 року провадження за скаргою ОСОБА_1 в частині визнання незаконними та скасування постанов головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко І. І. від 11 березня 2021 року про стягнення виконавчого збору, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження закрито.
Оскарженою ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2021 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко І. І., заінтересована особа ОК СТ Ластівка відмовлено.
Оскаржена ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що дії державного виконавця у виконавчому провадженні № 64776183 були вчинені відповідно до Закону України Про виконавче провадження та в межах повноважень державного виконавця, а доводи скарги ОСОБА_1 не свідчать про порушення її прав як боржника в указаному виконавчому провадженні.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Посилання в апеляційній скарзі на те, що державний виконавець на період дії карантину не мав підстав для початку примусового виконання судового рішення є необґрунтованими. Положення підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до якого на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги на правовідносини, що виникли між сторонами, не поширюється. При винесенні оскаржених постанов державним виконавцем не вирішувалось питання про нарахування та стягнення неустойки за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Апеляційний суд зазначив, що накладення державним виконавцем арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та /або звернення стягнення на які заборонено законом та належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми стягнення є співмірним заходом примусового виконання рішення обсягу вимог за судовим рішенням. Погіршення матеріального становища боржника у зв`язку з встановленням з 12 березня 2020 року на всій території України карантину, перебування на її утриманні малолітньої дитини та наявність інвалідності, невиконання стягувачем судового рішення в частині усунення перешкод у доступі до земельної ділянки не могли слугувати підставами для відмови державного виконавця у відкритті виконавчого провадження за виконавчим документом, виданим на виконання судового рішення, що набуло законної
ОСОБА_1 08 листопада 2021 року засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу, визнавши незаконною та скасувавши постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та арешт коштів боржника.
ОСОБА_1 у касаційній скарзі посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права. Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення не відповідають таким засадам виконавчого провадження, як співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, арешт рахунків і примусове стягнення коштів, пов`язаних з використанням майна та інфраструктури ОК СТ Ластівка , яким ОСОБА_1 не може користуватися з вини стягувача. Внаслідок неправильного застосування норм матеріального права суди першої та апеляційної інстанції зробили помилковий висновок про те, що стягувач до закінчення карантину мав право стягувати з ОСОБА_1 неустойку (штрафи, пеню) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги. Примусове стягнення коштів з жінки з інвалідністю, яка має на утриманні неповнолітню дитину, під час обмежень у провадженні господарської діяльності внаслідок карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, пов`язаних з використанням майна та інфраструктури стягувача, яким скаржник не може користуватися з вини стягувача суперечить принципу справедливості, добросовісності та розумності, закріпленому в статті 3 ЦК України.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Суди встановили, що рішенням Бориспільського районного суду м. Києва від 09 липня 2019 року (справа №359/1342/18) в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОК СТ Ластівка , треті особи: Бориспільська районна державна адміністрація Київської області, голова ОК СТ Ластівка про усунення перешкод у користуванні житловим будинком і земельною ділянкою, відшкодування завданої шкоди, відшкодування вартості оцінки майна, зобов`язання підключити електропостачання відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОК СТ Ластівка витрати, пов`язані з використанням майна та інфраструктури, які належать ОК СТ Ластівка , за період з 13 грудня 2016 року по 07 грудня 2017 року в сумі 24 817,31 грн та сплачений судовий збір в розмірі 1 762,00 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року рішення Бориспільського районного суду м. Києва від 09 липня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОК СТ Ластівка про зобов`язання не чинити перешкод у доступі до земельної ділянки і житлового будинку та в частині вирішення питання про стягнення судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до ОК СТ Ластівка про зобов`язання не чинити перешкоди у доступі до земельної ділянки і житлового будинку задоволено частково. Зобов`язано ОК СТ Ластівка не чинити перешкоди ОСОБА_1 у доступі до земельної ділянки, кадастровий номер 3220881700:05:002:0028, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності. Рішення в частині задоволення зустрічного позову ОК СТ Ластівка змінено, зменшено суму витрат, пов`язаних із використанням майна та інфраструктури, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОК СТ Ластівка , за період із 13 грудня 2016 року по 07 грудня 2017 року, до суми 12 366,38 грн. В іншій частині рішення залишено без змін.
11 березня 2021 року головним державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко І. І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64776183 з виконання виконавчого листа № 359/1342/18, виданого 25 лютого 2021 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 1 762 грн (стягувач: ОК СТ Ластівка ) та постанову про арешт коштів боржника.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України Про виконавче провадження ).
Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України Про виконавче провадження ).
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п`ята статті 6 Закону України Про виконавче провадження ).
Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна (частини перша та друга статті 56 Закону України Про виконавче провадження ).
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (частина третя статті 451 ЦПК України).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частина третя статті 451 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) вказано, що право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця .
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) вказано, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим .
Встановивши, що дії головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко І. І. при винесенні оскаржених постанов відповідали вимогам Закону України Про виконавче провадження , суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано відмовив у задоволенні скарги.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень свідчить, що правильне застосовування судами норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.
У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко Ірини Ігорівни, стягувач - обслуговуючий кооператив Садівницьке товариство Ластівка .
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 19.11.2021 |
Оприлюднено | 22.11.2021 |
Номер документу | 101240515 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Крат Василь Іванович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні