Постанова

від 17.11.2021 по справі 523/19127/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 523/19127/15-ц

провадження № 61-10907св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідачі: державне підприємство Морський торговельний порт Южний , товариство з додатковою відповідальністю страхова компанія Альфа-Гарант ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я., Сєвєрової Є. С., від 25 березня 2021 року.

Зміст заявлених позовних вимог

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом

до державного підприємства Морський торговельний порт Южний ,

товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія Альфа-Гарант , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що 17 січня 2013 року на автодорозі Одеса-Южний в с. Фонтанка Комінтернівського району Одеської області з вини водія ОСОБА_3 , який керував автомобілем марки Toyota Hi Ace , реєстраційний номер НОМЕР_1 , сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої здійснено наїзд на неї як пішохода із завданням тілесних ушкоджень. Водія ОСОБА_3 , який перебував у трудових відносинах з ДП Морський торговельний порт Южний та керував у момент дорожньо-транспортної пригоди належним підприємству транспортним засобом, притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП постановою Южного міського суду Одеської області від 25 березня 2014 року у справі №519/362/14-ц. Цивільно-правова відповідальність ДП Морський торговельний порт Южний була застрахована в ТДВ СК Альфа-Гарант з лімітом відповідальності за шкоду, завдану майну, 100 тис. грн. Завдані в результаті дорожньо-транспортної пригоди тілесні ушкодження потребували лікування та відповідних витрат, які їй не відшкодовано.

ОСОБА_1 посилалася на висновки комісійної судово-медичної експертизи № 209 від 19 грудня 2016 року, вказувала, що отримані тілесні ушкодження викликали тривалий розлад здоров`я, стійку постійну втрату загальної працездатності на 15 %, що за цим критерієм відносить тілесні ушкодження до ушкоджень середньої тяжкості. За висновками комплексної судово-медичної експертизи № 275 від 03 січня 2018 року вона потребує лікування, курсів санаторно-курортної терапії, масажу у відділах реабілітації хворих з ушкодженнями опорно-рухового апарату санаторіїв, мала потребу у додатковому харчуванні строком до 6 місяців, повному (до 6 місяців) та частковому (до 12 місяців) сторонньому догляді. Клінічний перебіг отриманих в ДТП ушкоджень ускладнився розвитком помірно вираженого обмеження рухів в лівому плечовому суглобі, енцефалопатії, вестібуло-атактичним синдромом, синкопальними станами та органічним емоційно-астетичним розладом. Позивачка вказувала, що вона своєчасно не отримала належного лікування в лікарнях та оздоровчих закладах, вимушена була лікуватися за власні кошти та на власний розсуд, що не привело до повного оздоровлення, а тому має потребу в отриманні подальшого лікування, що не можливо без визначеного судово-медичними експертами відповідного харчування, стороннього догляду, призначення правильного медикаментозного курсу, санаторно-курортного лікування, лікувального масажу та фізіотерапевтичного лікування.

Розмір додаткових витрат, викликаних необхідністю постійного стороннього догляду на 2018 рік за розрахунками позивачки становить 54 000, 00 грн (максимальна вартість доглядальниці на добу 300, 00 грн х 180 днів (6 місяців) = 54 000,00 грн) та часткового стороннього догляду на 2018 рік - 109 500, 00 грн (максимальна вартість доглядальниці за 8 годинний робочий день 300,00 грн х 365 днів (12 місяців) = 109 500,00 грн), всього витрати на сторонній догляд складають 163 500, 00 грн.

Вартість курсу санаторно-курортної терапії та масажу на один рік становить 35 544, 00 грн; з урахуванням необхідності проходження санаторного лікування кожен рік вартість становить 213 264, 00 грн (35 544, 00 грн х 6 років (з 2013 року по 2018 рік)).

Свої вимоги про відшкодування втраченого заробітку ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що до дорожньо-транспортної пригоди працювала бухгалтером з 30 березня 2004 року по 31 січня 2017 року в ТОВ Діва Інвест Лтд та працює за сумісництвом бухгалтером в ПП Альтаїр АС , має право на відшкодування втраченого заробітку внаслідок ушкодження здоров`я. Оскільки 15 % постійної втрати загальної працездатності встановлено постійно, відповідно майбутній період відшкодування не може перевищувати 3 років (36 місяців), тому розмір матеріальної шкоди, пов`язаної зі стійкою втратою працездатності, становить 100 521, 00 грн. (мінімальна заробітна плата 3 723, 00 грн х 5 (п`ятикратний розмір) х 36 місяців (3 роки) : 100 х 15 % втрати працездатності). Крім зарахування майбутнього періоду щодо відшкодування, але не більше трьох років, слід враховувати і минулий період з моменту ДТП, наслідком якого відбулася стійка втрата 15 % загальної професійної працездатності, відповідно сума втраченого заробітку (доходу) внаслідок зменшення працездатності за минулий період (з 17 січня 2013 року по 02 квітня 2017 року) становить 107 000, 25 грн.

В загальному підсумку позивачка вказувала, що сума матеріальної шкоди становить 584 285, 25 грн та складається з 100 521, 00 грн (втрачений заробіток /дохід/ внаслідок зменшення працездатності на майбутній період, але не більше 3-х років), 107 000, 25 грн (втрачений заробіток (дохід) внаслідок зменшення працездатності за минулий період), 163 500, 00 грн (додаткові витрати, викликані необхідністю постійного та часткового стороннього догляду), 213 264, 00 грн (вартість курсу санаторно-курортної терапії та масажу за 2013-2018 року).

Позивачка також посилалася на те, що їй було завдано моральної шкоди яка полягає у тому, що внаслідок отриманої травми, лікування та 15 % постійної втрати загальної працездатності вона перенесла значний фізичний біль, її страждання продовжуються. Наявність підстав для відшкодування моральної шкоди підтверджується висновком психологічної експертизи № 2/9/17 від 27 грудня 2017 року, складеним бюро психологічних досліджень. Розмір грошової компенсації за завдані страждання (моральну шкоду) оцінила у розмірі 200 000, 00 грн.

Із урахуванням зазначеного, уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила позов задовольнити, стягнути з ТДВ СК Альфа-Гарант на відшкодування матеріальних збитків 100 000, 00 грн, стягнути з ДП Морський торговельний порт Южний на відшкодування матеріальних збитків 484 285, 25 грн, моральної шкоди 200 000, 00 грн, витрати на проведення експертизи у розмірі 2 990, 00 грн, витрати на правову допомогу у сумі 20 000, 00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси у складі судді Сувертак І. В. від 01 квітня 2019 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ТДВ СК Альфа-Гарант на користь ОСОБА_1 у відшкодування майнової шкоди 100 000 грн.

Стягнуто з ДП Морський торговельний порт Южний у відшкодування моральної шкоди 20 000 грн та у відшкодуванні витрат на проведення експертизи - 2 990 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що мав місце страховий випадок за участю застрахованого транспортного засобу, ліміт відповідальності страховика на одного потерпілого за шкоду, заподіяну здоров`ю, становить 100 000, 00 грн, яка підлягає стягненню з ТДВ СК Альфа-Гарант на користь ОСОБА_1 .

Розрахунки витрат на лікування проведено за період 2013-2018 років, однак період лікування після дорожньо-транспортної пригоди становив з 17 січня 2013 року по 26 квітня 2013 року згідно листків непрацездатності. Позивачкою не надано належних доказів на підтвердження заявлених вимог щодо стягнення втраченого заробітку, а також майнової шкоди з ДП Морський торговельний порт Южний .

Суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з ДП Морський торговельний порт Южний відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000, 00 грн, пославшись на те, що на підтвердження розміру завданої шкоди надано лише висновок психологічної експертизи № 2/9/17 від 27 грудня 2017 року, який складено через п`ять років після дорожньо-транспортної пригоди. Районний суд відмовив у задоволенні інших позовних вимог у зв`язку з неможливістю розрахувати розмір шкоди через ненадання позивачем доказів понесення витрат на загальну суму позову, вказавши також на недоведеність позовних вимог.

Також суд першої інстанції відмовив у відшкодуванні витрат на правову допомогу у розмірі 20 000, 00 грн за недоведеністю.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 25 березня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково.

Апеляційну скаргу ТДВ СК Альфа-Гарант задоволено частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2019 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ТДВ СК Альфа-Гарант про відшкодування шкоди відмовлено.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ДП Морський торговельний порт Южний про відшкодування майнової шкоди відмовлено.

Позов ОСОБА_1 до ДП Морський торговельний порт Южний

про відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ДП Морський торговельний порт Южний на користь

ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 30 000 грн.

Стягнуто з ДП Морський торговельний порт Южний на користь

ОСОБА_1 витрати на проведення психологічної експертизи у розмірі

2 990 грн.

Стягнуто з ДП Морський торговельний порт Южний на користь

ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 218 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачкою не надано належних доказів понесення витрат на лікування, зокрема на купівлю лікарських засобів у відповідності до призначеного лікування у зв`язку із отриманими травмами внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 17 січня 2013 року. Щодо витрат на реабілітацію, санаторно-курортне лікування, лікування в домашніх умовах, медичне піклування тощо, то такі не мають бути підтвердженні доказами як такі, що фактично понесені. Крім того, такі витрати у разі понесення підлягали відшкодуванню ТДВ СК Альфа-Гарант в межах ліміту відповідальності страховика, однак не були заявлені ОСОБА_1 та відповідно оцінені ТДВ СК Альфа-Гарант ні при розрахунку страхового відшкодування за страховим випадком, що мав місце 17 січня 2013 року, ні у подальшому.

Шкода, пов`язана з тимчасовою втратою потерпілим працездатності, відшкодовується страховою компанією в межах ліміту відповідальності. ОСОБА_1 не зверталась до ТДВ СК Альфа-Гарант з приводу відшкодування шкоди, пов`язаної з втратою працездатності (тимчасової втрати працездатності, чи стійкої втрати працездатності). До суду апеляційної інстанції надано докази працевлаштування ОСОБА_1 у ТОВ Діва Інвест Лтд , ТОВ Діва Інвест , ПП Альтаїр АС . Встановлено, що за місцем роботи у період з 17 січня 2013 року (дата дорожньо-транспортної пригоди, початок лікування тощо) і в подальшому ОСОБА_1 працювала бухгалтером, заробітна плата нарахована та виплачена роботодавцями в повному обсязі, будь-яких зменшень у виплатах у період проходження лікування не встановлено, отже втрата заробітку у спірний період є недоведеною. Окрім того, ОСОБА_1 не надано висновку МСЕК про стійку втрату працездатності.

З урахуванням положень частини третьої статті 23 ЦК України, висновку № 2/9/17 психологічної експертизи від 27 грудня 2017 року, обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди слід визначити у розмірі 30 150, 00 грн, з них страховою компанією виплачено 150, 00 грн, а тому решта 30 000, 00 грн підлягає стягненню з підприємства, водій якого спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Узагальнені доводи касаційної скарги

21 травня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 25 березня 2021 року у частині: відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТДВ СК Альфа-Гарант про відшкодування шкоди; відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до ДП Морський торговельний порт Южний про відшкодування шкоди; часткового задоволення позову ОСОБА_1 до ДП Морський торговельний порт Южний щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 30 000 грн, і направити справу в цій частині на новий розгляд.

Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої

статті 389 Цивільного процесуального кодексу України) та порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок неналежного дослідження зібраних

у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Заявник вказує, що при вирішенні справи апеляційним судом залишено поза увагою письмові докази, які підтверджують спричинення матеріальної та моральної шкоди, мають значення для справи. Зазначає, що апеляційним судом безпідставно не прийняті до уваги докази, які мають суттєве значення для її правильного вирішення. Висновок апеляційного суду про недоведеність заявлених позовних вимог, у задоволенні яких апеляційним судом було відмовлено, ґрунтується на припущеннях. Заявник вважає, що суд апеляційної інстанції не застосував жодної норми права, на яку він посилався, як на підставу неприйняття висновків комісійних експертиз. Також заявник стверджує, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, зазначивши про необхідність підтвердження стійкої втрати працездатності висновком МСЕК, оскільки ушкодження здоров`я не пов`язане із виконанням позивачкою трудових обов`язків. Апеляційний суд залишив поза увагою, що вона, як потерпіла внаслідок ДТП, погоджуючи із страховою компанією суму страхового відшкодування у розмірі 3 150, 00 грн, не мала повної інформації щодо тяжкості отриманих ушкоджень. Апеляційним судом безпідставно та необґрунтовано стягнуто відшкодування моральної шкоди у розмірі 30 тис. грн.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду 26 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2021 року справу за позовом ОСОБА_1 до ДП Морський торговельний порт Южний , ТОВ СК Альфа-Гарант , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Узагальнені доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу ТОВ СК Альфа-Гарант посилається на те, що оскаржена постанова апеляційного суду є такою, що ухвалена на підставі повного та всебічного розгляду обставин з урахуванням всіх правових норм, що підлягають до застосування у спірних правовідносинах. ТОВ СК Альфа-Гарант за погодженням із позивачкою було виплачено останній суму страхового відшкодування, і в подальшому вона не порушувала питання щодо збільшення суми витрат на лікування. Звернувшись до суду із цим позовом 22 травня 2015 року, позивачка хоч і зазначила ТОВ СК Альфа-Гарант в якості відповідача, проте прохальна частина позовної заяви не містила жодних вимог до страхової компанії.

У поданому відзиві на касаційну скаргу ДП Морський торговельний порт Южний посилається на те, що доводи касаційної скарги зводяться виключно до незгоди заявника із оцінкою апеляційним судом встановлених обставин справи, при цьому жодних посилань на конкретні норми матеріального права, які неправильно застосував апеляційний суд, касаційна скарга не містить. Вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті висновків апеляційного суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17 січня 2013 року о 17:45 годин на автодорозі Одеса-Южне в с. Фонтанка Комінтернівського району Одеської області сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої належний ДП Морський торговельний порт Южний автомобіль марки Toyota Hi Ace , реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 .

Постановою слідчого СВ Комінтернівського РВ ГУ МВС України в Одеській області від 24 жовтня 2013 року кримінальне провадження № 12013170330000169 від 17 січня 2013 року, відкрите за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю водія ОСОБА_3 та пішохода ОСОБА_1 , закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення (згідно висновку судово-медичної експертизи отримані ОСОБА_1 тілесні ушкодження віднесені до легких тілесних ушкоджень).

Постановою слідчого СВ Комінтернівського РВ ГУ МВС України в Одеській області від 26 лютого 2014 року кримінальне провадження № 12013170330000169 від 17 січня 2013 року, відкрите за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю водія ОСОБА_3 та пішохода ОСОБА_1 , закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення (згідно висновку судово-медичної експертизи отримані ОСОБА_1 тілесні ушкодження віднесені до легких тілесних ушкоджень).

Постановою Южного міського суду Одеської області від 25 березня 2014 року у справі № 519/362/14-ц ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, із накладенням стягнення у вигляді штрафу (порушення пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, при виникненні небезпеки для руху не вжив заходів для зниження швидкості аж до зупинки транспортного засобу, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1 ).

Транспортний засіб марки Toyota Hi Ace , реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить на праві власності ДП Морський торговельний порт Южний , що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, серії НОМЕР_2 від 12 березня 2009 року.

ОСОБА_3 - водій ДП Морський торговельний порт Южний , згідно подорожнього листа службового легкового автомобіля, серія АПЛ № 2013000806 17 січня 2013 року з 05:30 до 21:00 годин виконував роботу водія автомобіля марки Toyota Hi Ace , реєстраційний номер НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 перебувала на лікуванні в комунальній установі Одеська обласна клінічна лікарня з 17 січня 2013 року по 26 квітня 2013 року, що підтверджено листками непрацездатності (непрацездатність тривала 2 місяці 26 днів).

ОСОБА_1 надано чеки на медикаменти та препарати, датовані періодом лікування у 2013 році, на загальну суму 4 394, 65 грн, виписки з медичної карти.

Транспортний засіб марки Toyota Hi Ace , реєстраційний номер НОМЕР_1 , був забезпеченим транспортним засобом, що підтверджено полісом № АВ/9985117 від 14 жовтня 2012 року (до 13 жовтня 2013 року) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (код страховика 132). Страховик - ТДВ СК Альфа-Гарант ; ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життя і здоров`ю, - 100 000, 00 грн, за шкоду, заподіяну майну, - 50 000, 00 грн, франшиза - 0,00 грн; страхувальник ДП Морський торговельний порт Южний .

16 січня 2014 року ТДВ СК Альфа-Гарант отримано повідомлення від ОСОБА_1 про дорожньо-транспортну пригоду, що мала місце 17 січня 2013 року за участю застрахованого транспортного засобу, заяву ОСОБА_1 про страхове відшкодування (шкода, завдана життю та здоров`ю) зареєстровано 23 травня 2014 року.

ТДВ СК Альфа-Гарант заяву ОСОБА_1 про виплату страхового відшкодування отримано 28 травня 2014 року за вхідним № 12/2143, до заяви додано фіскальні чеки, що пов`язані з наданням медичної допомоги у зв`язку з випадком травмування внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 17 січня 2013 року.

Страховою компанією 26 вересня 2014 року за вихідним № 12/2197/1 надано відповідь, за змістом якої не всі придбані медичні засоби, медикаменти та інші товари, які зазначені у фіскальних чеках, відповідають лікарським призначенням, тому врахувати їх вартість при підрахунку розміру страхового відшкодування збитків внаслідок отриманих під час дорожньо-транспортної пригоди травм неможливо. ТДВ СК Альфа-Гарант звернулась до ОСОБА_1 з проханням надати документальне обґрунтування придбання частини товарів і медикаментів у наданих чеках, копії яких додано до відповіді, та повідомила, що розгляд питання щодо здійснення страхового відшкодування буде проводитись після отримання всієї підтверджуючої інформації.

11 листопада 2014 року між ТДВ СК Альфа-Гарант та ОСОБА_1 укладено угоду, в якій узгоджено розмір спричиненого ОСОБА_1 матеріального та морального збитку за страховим випадком, що стався 17 січня 2013 року, який складав 3 150, 00 грн. В угоді ОСОБА_1 було підтверджено, що сума страхового відшкодування є остаточною та сторони не матимуть жодних фінансових або будь-яких інших претензій щодо розміру суми після сплати страхового відшкодування за страховим випадком, що мав місце 17 січня 2013 року.

18 листопада 2014 року ТДВ СК Альфа-Гарант складено страховий акт № ЦВ/13/0053/1 за страховим випадком шкода, заподіяна життю та здоров`ю , потерпіла ОСОБА_1 ; розмір страхового відшкодування 3 150, 00 грн. Згідно розрахунку страхового відшкодування: страхова сума за договором № АВ0009985117 від 08 жовтня 2012 року - 100 000, 00 грн; страхова сума на дату складання розрахунку - 100 000, 00 грн; загальний розмір витрат - 3 150, 00 грн, з них розмір шкоди, пов`язаної з лікуванням потерпілого (купівля препаратів), - 3 000, 00 грн, розмір моральної шкоди - 150, 00 грн; франшиза - 0,00 грн; сума страхового відшкодування - 3 150, 00 грн.

Страхове відшкодування ТДВ СК Альфа-Гарант виплачене ОСОБА_1 в розмірі 3 150, 00 грн, що підтверджено платіжним дорученням № 7284 від 18 листопада 2014 року.

Згідно висновку № 209 від 19 грудня 2016 року (експертиза по матеріалам справи) комісійної судово-медичної експертизи ОСОБА_1 , 1955 року народження, проведеної експертами комунальної установи Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи на підставі ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 22 серпня 2016 року, у ОСОБА_1 була: поєднана травма голови, грудної клітки, живота, тазу, хребта, верхніх та нижніх кінцівок; закрита черепно-мозкова травма у формі струсу головного мозку, забій м`яких тканин в лобово-тім`яній ділянці справа; закрита травма живота у вигляді розриву правої наднирки, заочеревна гематома; закриті переломи правої сідничної та лівої лобкової кісток без зміщення уламків; закрити переломи поперечних відростків 1, 3, 4, 5 поперекових хребців; закрита травма лівого плечового суглоба у формі часткового ушкодження сухожилок надостної, підостної та підлопаткової м`язів, часткове ушкодження міжбугоркової зв`язки; великі розповсюджені синці в ділянці правого стегна, правої половини тіла, множинні садна в ділянці колінних суглобів. На час дослідження наслідками вказаних ушкоджень (отриманих в ДТП 17 січня 2013 року) став розвиток у потерпілої помірно вираженого обмеження рухів в лівому плечовому суглобі, що відповідно статті 88 а Таблиць відсотків втрати загальної працездатності до Інструкції про порядок організації та проведення лікарсько-страхової експертизи становить 15 % постійної втрати загальної працездатності. Тілесні ушкодження у ОСОБА_1 не були небезпечними для життя ні в момент спричинення, ні в наступному періоді, а викликали тривалий розлад здоров`я строком понад три тижні (більш як 21 день) та стійку втрату загальної працездатності менш як на одну третину (15 %), за цими критеріями згідно пунктів 2.2.2, 2.2.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Згідно висновку № 275 від 03 січня 2018 року (експертиза по матеріалам справи) комісійної судово-медичної експертизи ОСОБА_1 , 1955 року народження, проведеної експертами комунальної установи Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи на підставі ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2017 року, клінічний перебіг ушкоджень, отриманих в дорожньо-транспортній пригоді 17 січня 2013 року, ускладнився розвитком у потерпілої помірно вираженого обмеження рухів в лівому плечовому суглобі, енцефалопатії, вестібуло-атактичним синдромом, синкопальними станами та органічним еморціонально-астеничним розладом. Враховуючи локалізацію та характер переломів у ОСОБА_1 на строк зрощення переломів мала потребу: в додатковому харчуванні строком на 6-ть місяців, до раціону якого входять продукти, що містять елементи кальцію; в повному до 6-ти місяців та частковому до 12 місяців сторонньому догляді. Лікування вказаних ушкоджень потребує курсів санаторно-курортної терапії - 1 раз на рік та курсів масаж (по 10 сеансів) 2 рази на рік; таке лікування доцільно проводити у відділах реабілітації хворих з ушкодженнями опорно-рухомого апарату санаторіїв Куяльник , Лермонтовський , Хмельник ; лікування не потребує процедур фізіотерапії. Згідно наданої медичної документації ОСОБА_1 на строк стаціонарного лікування в нейрохірургічному відділенні ОКЛ з 17 січня 2013 року до 01 лютого 2013 року та в подальшому амбулаторному лікуванні мала потребу в призначенні медикаментозних препаратів (наведено перелік); на строк зрощення переломів мала потребу в призначенні препаратів кальцію; вибір, форма, дозування лікарських препаратів та спосіб їх введення, строки їх призначення вирішуються лікуючим лікарем; питання ціни лікарських препаратів не знаходиться в компетенції експертизи.

Згідно висновку № 2/9/17 від 27 грудня 2017 року психологічної експертизи, складеного Бюро психологічних досліджень за заявою від 07 вересня 2017 року адвоката ОСОБА_2 , у ОСОБА_1 є зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню її особистості та виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Фонтанка Комінтернівського району Одеської області. ОСОБА_1 завдані страждання (моральна шкода) внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Фонтанка Комінтернівського району Одеської області. Вартість дослідження склала 2 990, 00 грн.

ОСОБА_1 працювала: з 30 березня 2004 року по 31 січня 2017 року в ТОВ Діва Інвест Лтд на посаді бухгалтера; з 01 листопада 2010 року по 30 листопада 2016 року в ТОВ Діва Інвест на посаді бухгалтера; з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року в ПП Альтаїр АС на посаді головного бухгалтера.

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями пунктів 3, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою , третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно частини першої статті 16 Цивільного кодексу України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом частин другої та п`ятої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із статтею 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Порядок та умови здійснення страхового відшкодування при настанні страхового випадку за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визначено Законом.

Статтею 22 Закон України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються для працюючої особи (особи, яка працює за трудовим договором) - неотримана середня заробітна плата, обчислена відповідно до норм законодавства України про працю.

Статтею 26-1 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визначено, що страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 % страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з частиною першою статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, немайнових втрат, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

У відповідності до статей, 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Статтею 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, обґрунтовано виходив із того, що позовні вимоги, заявлені позивачкою до ТДВ СК Альфа-Гарант до задоволення не підлягають, оскільки ТДВ СК Альфа-Гарант та потерпіла особа ОСОБА_1 у 2014 році узгодили розмір страхового відшкодування та відповідно досягли згоди про його розмір і умови виплат.

Страховиком у відповідності до укладеної угоди у повному обсязі виконано свої зобов`язання перед потерпілою особою.

Позивачка не зверталася до ТДВ СК Альфа-Гарант щодо збільшення страхової виплати, укладену 11 листопада 2014 року угоду щодо погодження розміру страхової виплати не оскаржувала. Також позивачка не зверталася до страхової компанії із вимогою про відшкодування шкоди, пов`язаною із тимчасової втратою працездатності.

Щодо вимог позивачки, заявлених до ДП Морський торговельний порт Южний , то слід погодитися із висновком апеляційного суду, що вони до задоволення в частині стягнення майнової шкоди та шкоди, пов`язаною із тимчасовою втратою непрацездатності, до задоволення не підлягають у зв`язку із недоведеністю.

При вирішенні спору в зазначеній частині вимог апеляційним судом надано належну оцінку наявним у матеріалах справи доказам, зокрема витратам, які позивачка понесла на лікування у 2013 році внаслідок отриманих травм та які були їй компенсовані страховою компанією.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині витрат на реабілітацію, санаторно-курортне лікування, лікування в домашніх умовах, медичне піклування, апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що позивачкою не надано достатніх й достовірних доказів, які б підтверджували фактичне понесення таких витрат, їх розмір та безпосередній зв`язок із подією (ДТП), яка мала місце 17 січня 2013 року.

Судом апеляційної інстанції оцінено докази працевлаштування позивачки, яка на момент настання страхового випадку була особою пенсійного віку, однак продовжувала працювати бухгалтером у підприємствах: ТОВ Діва Інвест Лтд , ТОВ Діва Інвест , ПП Альтаїр АС .

Судом апеляційної інстанції не встановлено зменшення заробітної плати позивачки, зокрема, у зв`язку із втратою працездатності, оцінено у сукупності наявні у матеріалах докази, зокрема і висновки проведених у справі експертиз, у відповідності до вимог положень статей 89, 110 ЦПК України.

При вирішенні питання щодо стягнення моральної шкоди із ДП Морський торговельний порт Южний на користь позивачки апеляційним судом враховано фактичні обставини справи, зокрема те, що позивачка перебувала на лікуванні в медичному закладі 2 місяці 26 днів, зазнала фізичного болю та страждань у зв`язку з ушкодженням здоров`я, що зокрема підтверджується висновком № 2/9/17 психологічної експертизи від 27 грудня 2017 року. Також апеляційним судом при визначенні розміру моральної шкоди, враховуючи положення статті 23, 1193 ЦК України, враховано вину ОСОБА_1 , яка на момент настання ДТП переходила дорогу у невстановленому місці, що підтверджується постановою про закриття кримінального провадження.

Із урахуванням викладеного, враховуючи вимоги розумності і справедливості, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивачки у рахунок відшкодування моральної шкоди 30 тис. грн.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції при винесенні судового рішення щодо часткового задоволення позовних вимог були належним чином оцінені наведені сторонами доводи й подані докази, об`єктивно встановлені обставини справи та правильно застосовані норми матеріального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи по суті, у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

За змістом статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженої постанови апеляційного суду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржена постанова суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 25 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович