Ухвала

від 22.11.2021 по справі 488/4270/21

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 488/4270/21

Провадження № 2/488/1855/21 р.

УХВАЛА

Іменем України

22.11.2021 року м. Миколаїв

Суддя Корабельного районного суду міста Миколаєва Чернявська Я.А. , розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Миколаївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 40 Миколаївської міської ради Миколаївської області про визнання наказу таким, що суперечить статті 46 КзпП України, поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ :

15.11.2021 року ОСОБА_1 звернулась до Корабельного районного суду м. Миколаєва з цивільним позовом до Миколаївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 40 Миколаївської міської ради Миколаївської області про визнання наказу таким, що суперечить статті 46 КзпП України, поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

15.11.2021 року визначено суддю, для розгляду справи у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18.03.2004 № 1618 - ІV (у редакції Закону № 2147 - VIII від 03.10.2017 року) та передано, для вирішення питання про відкриття провадження у справі судді згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі в ході дослідження змісту поданої позовної заяви та доданих до неї документів, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України, та має недоліки, що перешкоджають прийняттю даної позовної заяви до розгляду.

Так, вимоги до позовної заяви і документів, що до неї додаються, закріплено у положеннях статей 175-177 ЦПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Згідно з ч.4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Однак, звертаючись до суду з даним позовом, позивачкою не надано суду документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Так, у позовній заяві позивачка посилається як на підставу звільнення її від сплати судового збору на положення пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України Про судовий збір , яким передбачено звільнення від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях позивачів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

За змістом позовної заяви та наведених позивачкою мотивів нею оспорюється наказ і акт про відсторонення від роботи та фактично порушується питання про допуск до роботи, адже позивачка не звільнена, а лише відсторонена. Використання позивачкою певної назви матеріально-правової вимоги не змінює дійсної суті вимоги.

За відсутності наказу про звільнення - відсторонення від виконання посадових обов`язків не є звільненням з посади, а стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - не є стягненням заробітної плати.

Отже, оскільки предметом цього позову є оскарження наказу і акту про відсторонення позивачки від роботи, яке по своїй суті є призупиненням виконання нею своїх трудових обов`язків, а не звільненням із займаної посади/роботи/професії, що мало б наслідком вирішення питання про поновлення на роботі такого працівника, її доводи про наявність пільг при зверненні до суду із зазначеним у заяві питанням з підстав, наведених у позові, судом не приймаються.

Відповідно до постанови Верховного Суду в справі №728/2955/18 від 10.01.2019 року, починаючи з 1 вересня 2015 року позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позовів про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30.01.2019 року у справі №910/4518/16 погодилася з попередніми правовими позиціями Верховного суду України, що вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не належать до вимог, за пред`явлення яких до роботодавця працівники-позивачі звільняються від сплати судового збору.

Схожі висновки містяться і в постанові Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі 761/943/18.

В своїй постанові від 27.04.2021 року у справі № 182/729/17 Верховний Суд висловив думку про те, що згідно з частиною 1 статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до частини 5 статті 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Із положень приписів ст. 94, 116, 117 КЗпП України та ст. 1,2 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР Про оплату праці середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі №12-301гс18 дійшла висновку, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір , згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Тобто, заробітна плата, яку просить стягнути позивачка, за своєю суттю є середнім заробітком за час вимушеного прогулу, що не підпадає під категорію пільг при сплаті судового збору за п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір .

Отже, при відсутності у позовній заяві та матеріалах позову відомостей про наявність інших пільг при зверненні до суду, позивач має сплатити судовий збір на загальних підставах та надати до суду розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України Про судовий збір (далі - Закон) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно ст. 7 Закону України Про державний бюджет на 2021 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року встановлений у розмірі 2270 грн.

За положенням ч. 1 ст. 3 Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

За ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір ставка судового збору за позовну вимогу немайнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що, у грошовому еквіваленті становить 908,00 грн.

Також п.1 ч.2 ст. 4 Закону визначено, що за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру до сплати підлягає судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.3 ст. 6 Закону за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У п. 12 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах зазначено: «Якщо в позовній заяві об`єднано кілька самостійних вимог майнового характеру, пов`язаних між собою, то, враховуючи, що об`єктом справляння судового збору є позовна заява, максимальний розмір судового збору має відповідати загальній сумі всіх вимог При цьому судовий збір може бути сплачено окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами» .

Вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою шкодою. А отже, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір ).

Відтак, позивачці необхідно сплатити судовий збір за три заявлені нею позовні вимоги, а саме: за вимогу немайнового характеру /визнання незаконним та скасування наказу і акту про відсторонення від роботи/ - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908,00 грн., та за дві вимогу майнового характеру /зобов`язання виплатити невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи/ -1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - після визначення ціни позову, та /моральну шкоду у розмірі 1000,00 грн. за кожен день відсторонення від роботи/-1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - після визначення ціни позову.

Також всупереч положенням п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві не зазначено попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин 1-3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору та надасть суду відповідний платіжний документ, - позовна заява вважатиметься поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважатиметься неподаною і підлягає поверненню позивачеві.

Згідно ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Отже, суд вважає за необхідне надати позивачу десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення зазначених в ній недоліків у спосіб:

- сплати судового збору за позовну вимогу немайнового характеру /визнання незаконним та скасування наказу і акту про відсторонення від роботи/ у розмірі 908,00 грн., та за дві вимоги майнового характеру /зобов`язання виплатити невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи/ - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - після визначення ціни позову, та /моральну шкоду у розмірі 1000,00 грн. за кожен день відсторонення від роботи/-1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - після визначення ціни позову та надання суду відповідного платіжного документу. / Судовий збір сплачується на рахунок UA 318999980313191206000014481, код класифікації доходів бюджету 22030101; отримувач коштів: УК у м. Миколаїв/Корабельний район/22030101; код отримувача ЄДРПОУ: 37992030; банк отримувача: Казначейство України(ЕАП)./;

- зазначення у позовній заяві попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;

- надання розрахунку середнього заробітку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що дана заява не відповідає вищевказаним вимогам, тому є необхідним залишити її без руху, невідкладно повідомити про це позивача та надати йому строк для усунення вказаних недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали про залишення заяви без руху у відповідності до положень ст. 185 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 175, 177, 185 Цивільного процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Миколаївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 40 Миколаївської міської ради Миколаївської області про визнання наказу таким, що суперечить статті 46 КзпП України, поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви в строк не більше десяти днів з моменту отримання ним копії ухвали та роз`яснити, що у разі невиконання вимог ухвали у зазначений строк, позовна заява буде вважатися неподаною та йому повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Яна Анатоліївна Чернявська