Рішення

від 10.11.2021 по справі 161/14751/21

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/14751/21

Провадження № 2/161/3777/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2021 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Присяжнюк Л.М.,

за участю секретаря судового засідання - Борсук К.П.,

представника позивача - Максимчука Ю.П. ,

представника відповідача 2 - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Луцьку цивільну справу №161/14751/21 за позовною заявою сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Лище до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И В:

17 серпня 2021 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Лище (далі - позивач, СТОВ Лище ) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач-1, ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (далі - відповідач-2, ОСОБА_3 ) про визнання недійсним договору міни земельних ділянок.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі договору оренди від 15 жовтня 2008 року є орендарем земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0722883600:03:000:5853, яка належала відповідачу.

24 грудня 2020 року вказана ділянка за договором міни була відчужена на користь відповідача ОСОБА_3 .

Позивач вважає недійсним вказаний договору, оскільки порушене його переважне права орендаря на її викуп.

Крім того, вважає, що ціна земельних ділянок була неспівмірною, а самі вони знаходяться у різних місцевостях.

З наведених підстав просить суд визнати недійсним договір міни від 24 грудня 2020 року, який укладений між сторонами.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні та у письмовому відзиві позов заперечив.

Відповідач ОСОБА_2 у письмовій заяві просить суд слухати справу за її відсутності, позовні вимоги заперечує.

Заслухавши присутніх учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, з таких підстав.

Судом встановлено, що 24 грудня 2012 року між відповідачами був укладений договір міни, відповідно до умов якого, ОСОБА_2 передала ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 0722883600:03:000:5853, а взамін отримала земельну ділянку 0722883600:01:001:2686 (а.с.17-18).

Згідно з договором оренди землі від 15 жовтня 2008 року, позивач є орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 0722883600:03:000:5853 (а.с.13-14).

Надаючи правову оцінку доводам позивача про недійсність спірного договору міни, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 777 ЦК України визначено, що наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

Отже, наймач може скористатися своїм переважним право на купівлю земельної ділянки, якої він користується, лише у разі її продажу, а не міни.

Позивач, в силу діючого на час виникнення спірних правовідносин мораторію на відчуження земельних ділянок (паїв) сільськогосподарського призначення, взагалі не міг мати у власності аналогічних за своєю правовою природою ділянок, а тому учасником міни бути не міг.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 червня 2021 року № 328/2423/18.

До того ж, права та законні інтереси наймача, який вважає, що його переважне право на купівлю об`єкта оренди порушено, підлягають захисту не шляхом пред`явлення позову про визнання недійсним договору, а шляхом пред`явлення позову про переведення на себе прав та обов`язків покупця. Обраний позивачем спосіб захисту суперечить суті його порушеного законного інтересу, тобто, є неефективним та не призводить до реального поновлення прав та законних інтересів.

Крім того суд звертає увагу, що згідно статті 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.

В пункті 40 укладеного між позивачем та відповідачем-1 договору оренди сторони чітко вказали, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов договору або розірвання договору, що узгоджується з приписами ст.770 ЦК України.

Отже, за фактом зміни власника спірної земельної ділянки права та законні інтереси позивача не були порушені, адже він продовжує залишатися її орендарем за діючи договором оренди.

Що стосується доводів позивача про порушення відповідачами мораторію на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, суд звертає увагу на правову позицію, яка викладена у п.п.73-80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року № 227/1506/18, яка полягає у наступному.

Встановлена пунктом 15 розділу Х Перехідні положення ЗК України заборона відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення у редакції, чинній до 1 січня 2019 року, передбачала винятки, одним з яких була можливість обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону, а не земельної частки (паю) на іншу земельну частку (пай).

За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості (частини перша-третя статті 715 ЦК України).

У разі якщо власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виявляє бажання використовувати належну йому земельну ділянку самостійно, він може обміняти її на іншу земельну ділянку на межі цього або іншого масиву (частина перша статті 14 Закону № 899-IV).

Сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку (абзац одинадцятий частини першої статті 5 Закону № 899-IV), а в редакції, чинній з 1 січня 2019 року, - до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Частина перша статті 14 цього Закону визначає один з випадків можливого обміну земельними ділянками, що використовуються їхніми власниками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а не регулює обмін земельними частками (паями), права на які підтверджені сертифікатом, і розподіленими та визначеними у натурі земельними ділянками, які ще не зареєстровані за власниками земельних часток (паїв).

Стаття 14 Закону № 899-IV не забороняє можливість обміну земельними ділянками, що використовуються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в інших випадках, ніж той, який визначений у частині першій цієї статті, як і не забороняє можливість обміну іншими, ніж призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельними ділянками сільськогосподарського призначення.

Заборона відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, визначена у підпункті б пункту 15 розділу Х Перехідні положення ЗК України у редакції, чинній до 1 січня 2019 року, та виключення з неї можливості обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону стосуються не тільки земельних ділянок, що використовуються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а й інших земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Наявність у сільських, селищних, міських рад і районних державних адміністрацій передбаченого в абзаці одинадцятому частини першої статті 5 Закону № 899-IV повноваження оформляти матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту видачі державних актів на право власності на земельну ділянку (з 1 січня 2019 року - до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку), не виключає можливість обміну згідно з чинним законодавством земельними ділянками, на які вже були видані державні акти на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).

З наведеного слідує, що відповідачі правомірно та в межах виключень з чинного на момент укладення договору міни мораторію обмінялися сформованими земельними ділянками, на які були видані державні акти, а сам по собі такий обмін не порушує ні переважного права позивача, як наймача земельної ділянки, ні його законних інтересів, пов`язаних з продовження дії договору оренди після зміни власника земельної ділянки.

Доводи позивача про те, що земельні ділянки, які були обмінені, не є співмірними за вартістю є надуманими, оскільки відповідачі, керуючись принципом свободи договору, закріпленому у ст.627 ЦК України, були вільні у визначенні економічної доцільності для укладення договору, а позивач не вправі нав`язувати їм свої міркування та доводи з цього приводу, адже є лише орендарем земельної ділянки.

Що стосується доводів позивача про відчуження земельних ділянок в межах різних масивів, суд зазначає, що вказане узгоджується з приписами ч.1 ст.14 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , які подібну міну дозволяють.

З наведених вище міркувань суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.141, 265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У позові сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Лище до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Лище , місце знаходження: 45638, Луцький район, с. Лище, вул. Центральна, 83-а, код ЄДРПОУ 32644500.

Відповідачі: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 .

ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено

та підписано 17 листопада 2021 року

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Л.М. Присяжнюк