Рішення

від 22.11.2021 по справі 160/16923/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2021 року Справа № 160/16923/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горбалінського В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства Дніпровський коксохімічний завод (51901, м. Кам`янське, вул. Колеусівська, 1, код ЄДРПОУ 05393085) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ :

20.09.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства Дніпровський коксохімічний завод до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 24.05.2021 року №0074550902 (форма ПС ).

В обґрунтування позовних вимог Товариство посилалось на протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з огляду на те, що фактичну перевірку ПРАТ ДКХЗ здійснено на підставі наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 1553-п від 31.03.2021, у якому не вказані підстави проведення перевірки та не зазначена інформація про отримання відомостей від державних органів та органів місцевого самоврядування про здійснення платником податку порушення податкового законодавства.

Відтак, представник позивача вказує, що для зазначення підстави проведення перевірки не достатньо вказати номер підпункту статті ПКУ, особливо, якщо вказаний підпункт містить декілька обґрунтувань для проведення перевірки.

Тобто представник відповідача наголошує, що підставою для проведення фактичної перевірки є не посилання на положення ПКУ, а зазначення конкретно-визначених відомостей та/або даних, які відображені на матеріальних носіях або в електронному вигляді, що стали безпосередньою підставою для проведення фактичної перевірки з яких особа, яка знайомиться із наказом, може встановити обґрунтованість її призначення та проведення.

Проте, представник позивача звертає увагу, що із наказу на проведення фактичної перевірки № 1553-п від 31.03.2021 контролюючим органом не наведено в ньому жодних доказів того, що ним отримано інформацію, яка зумовлює виникнення обґрунтованої та законодавчо встановленої необхідності для контролюючого органу зі здійснення належного податкового контролю.

Відтак, представник позивача зауважує, що оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою суду від 22.09.2021 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

19.10.2021 року адресу суду від відповідача - Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що системний аналіз пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як в сукупності, так і кожна окремо, а саме: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Отже, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Тобто достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, керуючись вимогами пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.5 п. 80.2. ст. 80 ПК України, на підставі наказу № 1553-п від 31.03.2021 року та направлень №1633, №1634 від 31.03.2021 року, проведено фактичну перевірку ПрАТ ДКЗХ (ЄДРПОУ 5393085) з питань дотримання законодавства у сфері обігу підакцизних товарів з 01.04.2021 року, тривалістю не більше 10 днів.

За результатами перевірки складено акт перевірки № 1206/04-36-09-02/05393085 від 12.04.2021 року, в якому встановлено порушення ПрАТ ДКЗХ , а саме:

- порушення пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України від 02.12.2010 №2755 зі змінами та доповненнями.

30.04.2021 року ПрАТ ДКЗХ подало заперечення на акт перевірки за №04/10-148.

19.05.2021 року за №26113/6/04-36-09-02-07 контролюючим органом складено лист про результати розгляду заперечень, поданих ПрАТ ДКЗХ , та зазначено, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області при розгляді заперечень ПрАТ ДКЗХ вирішено: висновки акта від 12.04.2021 року №1206/04-36-09-02/05393085 - залишити без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі акта перевірки №1206/04-36-09-02/05393085 від 12.04.2021 року, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0074550902 від 24.05.2021 року, яким застосовано до ПрАТ ДКЗХ штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального у сумі 50 000,00 грн.

08.06.2021 року позивачем було складено та направлено скаргу на означені податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування фінансових санкцій до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України від 09.09.2021 року скаргу ПрАТ ДКЗХ залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0074550902 від 24.05.2021 року залишено без змін.

Отже, правомірність винесеного ГУ ДПС у Дніпропетровській області податкового повідомлення-рішення є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Щодо доводів представника позивача щодо порушення порядку призначення перевірки, суд зазначає про таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 19-1.1.16 пункту 19-1 статті 19 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції: здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.

Підпунктом 19-1.1.17 пункту 19-1 статті 19 ПК України контролюючі органи проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.

Згідно із підпунктами 20.1.4, 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Як передбачено підпунктами 20.1.10, 20.1.46 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів; під час проведення перевірки та розгляду результатів перевірки отримувати письмові пояснення від посадових (службових) осіб з питань, що стосуються предмета перевірки, та їх документальне підтвердження, у тому числі щодо здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави призначення, обставини та порядок проведення перевірки визначено положеннями статті 80 ПК України.

Так, пунктами 80.1, 80.2 статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (підпункт 80.2.5. пункту 80.2 статті 80 ПК України).

Як передбачає пункт 80.5 статті 80 ПК України, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Судом встановлено, що в основу проведення фактичної перевірки позивача, податковим органом покладено підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

При цьому, суд бере до уваги висновки Верховного суду, визначені постановою від 11.06.2019 року у справі №1440/2045/18, що стаття 80 Податкового кодексу України передбачає вичерпні підстави для проведення фактичної перевірки. Втім, застосовуючи конкретну правову підставу для призначення такої перевірки, у наказі на перевірку контролюючий орган зобов`язаний не тільки зазначити відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, але й обґрунтувати (пояснити), які саме фактичні підстави (обставини) зумовлюють необхідність проведення фактичної перевірки.

Однак, суд зазначає, що самостійною підставою для проведення фактичної перевірки є здійснення контролюючим органом функцій - контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів. Підстава для проведення фактичної перевірки, визначена п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України є альтернативною та містить також приписи щодо такої підстави для проведення фактичної перевірки контролюючим органом, як здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Відтак, призначення даної фактичної перевірки лише з підстав здійснення своїх повноважень контролюючим органом, а не на підставі інформації, отриманої в установленому порядку, може бути підставою для призначення фактичної перевірки в порядку п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України та відповідає вимогам чинного законодавства.

Крім того, при вирішенні даного позову, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18, відповідно до яких незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. У разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника.

В той же час, суд вказує на те, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 13.02.2018 року у справі № 804/5402/14, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Якщо допуск до проведення перевірки відбувся, то в подальшому предметом розгляду в суді може бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючим органом.

Крім того, суд зауважує, що пунктом 19 частини першої статті 4 КАС визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що … за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію .

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи правового акта індивідуальної дії правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії) стосуються окремих осіб, розраховані на персональне (індивідуальне) застосування і після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням.

Суд вказує, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому, суд звертає увагу, що підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Таким чином, суд доходить висновку, що представником позивача у своєму позові не вказано, яким чином процедурні порушення під час призначення і проведення перевірки вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17.

Щодо податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 24.05.2021 року №0074550902, суд зазначає про таке.

Як встановлено судом, зі змісту акту перевірки, контролюючий орган застосував штрафні санкції до ПрАТ ДКХЗ у сумі 5000,00 грн., оскільки позивачем допущено повторне протягом року порушення щодо необладнання (відсутності реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуар) резервуару витратоміром-лічильником та рівнеміром лічильником рівня пального.

Пунктом 230.1 ст. 230 ПК України визначено, що акцизні склади утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходжень до бюджету акцизного податку.

Підпунктом 230.1.2. пункту 230.1 ст. 230 ПК України встановлено, що акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати, зокрема усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

Також, за змістом норми п. 22 підрозділу 5 розділу ПК України та п. 12 підрозділу 5 розділу XX ПК України, розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарів.

Відповідальність за порушення правил обліку, виробництва та обігу пального або спирту етилового на акцизних складах визначена статтею 128-1 ПК України.

Згідно із частиною 1 статті 128-1 ПК України, необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.

Повторне протягом року вчинення на тому самому акцизному складі будь-якого з порушень, передбачених абзацом першим цього пункту, -

тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.

Як встановлено з матеріалів справи, актом фактичної перевірки від 12.03.2021 року за №167132-00-07-01-09-24/05393085 вже встановлювалося порушення позивачем підпункту 230.1.2. пункту 230.1 ст. 230 ПК України, що також підтверджується податковим повідомленням-рішенням №68/32-00-07-01-03-29 від 12.04.2021 року, яким до ПрАТ ДКХЗ було застосовано штрафні (фінансові) санкції передбачені абз.1 п. п. 128-1.1 ПК України.

Означені обставини також підтверджуються письмовими поясненнями представника позивача у позовній заяві.

Крім того, суд вказує, що в матеріалах справи відсутні докази оскарження або скасування податкового повідомлення-рішення №68/32-00-07-01-03-29 від 12.04.2021 року.

Відтак, суд вказує, що висновки контролюючого органу, що позивачем допущено повторне протягом року порушення позивачем підпункту 230.1.2. пункту 230.1 ст. 230 ПК України є обґрунтованими, а тому застосування до позивача штрафу в розмірі 50000,00 грн. є підставним та законним.

При цьому, доводи представника позивача щодо відмінності періодів, за які проводились перевірки, є безпідставними, оскілки контролюючим органом проводились фактичні перевірки, що вказує на ту обставину, що порушення позивачем підпункту 230.1.2. пункту 230.1 ст. 230 ПК України, встановлені контролюючим органом, відповідають саме тому факту, що таке порушення існувало саме на момент його встановлення, тобто під час проведення саме фактичної перевірки.

Відтак, суд доходить висновку про обґрунтованість тверджень податкової щодо порушення позивачем пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України, яке допущено позивачем повторно, що вказує на правомірність складення відносно позивача податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 24.05.2021 року №0074550902 (форма ПС ).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмови у задоволення позовної заяви.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ст. 139 КАС України не відшкодовуються.

Керуючись статтями 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Приватного акціонерного товариства Дніпровський коксохімічний завод (51901, м. Кам`янське, вул. Колеусівська, 1, код ЄДРПОУ 05393085) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський