Рішення

від 22.11.2021 по справі 340/3/20

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2021 року справа № 340/3/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши у м.Кропивницький в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (у порядку письмового провадження) адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю ДІАПРИНТ (далі - Товариство) до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (далі - Управління) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду зі заявою до Управління про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 грудня 2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 116629 грн. та накладено штрафну санкцію у сумі 29157 грн.

У судовому засіданні представник Товариства зазначила, що договори, які укладено з ТОВ Клакес (далі - Товариство 2), ТОВ Сквадер (далі - Товариство 3), ТОВ Аладжа (далі - Товариство 4) носили реальний характер та настали правові наслідки, котрі обумовлювались ними.

Платник податків правомірно сформував в деклараціях з податку на додану вартість суми податкового кредиту.

Відповідач заперечив стосовно задоволення позову, подавши відзив на нього (Том 1 а.с.205-214).

У судовому засіданні представник пояснив, що договори, які уклало Товариство з контрагентами, не спрямовувалися на реальне настання наслідків, котрі обумовлювались ними.

Доказом того, як вважає, є матеріали розслідування кримінальних проваджень відносно контрагентів та рішення суду про закриття кримінального провадження стосовно особи, яка керувала одним з них.

Водночас звертав увагу, що товарно-транспортні накладні місять неточності у записах номерного знаку транспортного засобу та прізвища особи, яка отримувала товар.

03 січня 2020 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін (Том 1 а.с.2-3).

13 вересня 2021 року сторони до суду не з`явились.

Подали клопотання про завершення розгляду справи у порядку письмового провадження (Том 2 а.с.237).

Відповідно до приписів частини 3 статті 194 КАС України суд прийняв рішення про завершення розгляду справи у порядку письмового провадження.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, зробив висновок про часткове задоволення позову з таких підстав.

Встановлені судом факти і обставини, що стали підставами звернення.

Так, основним видом діяльності Товариства є неспеціалізована оптова торгівля (Том 1 а.с.19-25).

Товариство користується житловим приміщенням відповідно до договору позички від 01 січня 2018 року, котрий укладений з ОСОБА_1 (Том 1 а.с.52-55).

В суборенді знаходяться нежитлові приміщення, що підтверджується договорами від 01 жовтня 2018 року, укладені з ПП Рекламно-видавниче агентство СВІТЛО (Том 1 а.с.56-67).

Товариство безоплатно користується автомобілем Пежо НОМЕР_1 відповідно до договору позички від 01 лютого 2018 року, котрий укладено з ОСОБА_1 (Том 1 а.с.128-129).

Також у користуванні перебуває автомобіль Фольцваген НОМЕР_2 відповідно до договору позички від 01 січня 2018 року (Том 1 а.с.189-190).

Товариство надало до суду первинні документи бухгалтерського та податкового обліку щодо взаємовідносин з контрагентами.

02 жовтня 2018 року Товариство (покупець) та Товариство 2 (постачальник) уклали договір поставки комплектуючих для ВПС (Том 1 а.с.115-119).

Приписами пункту 3.2 правочину визначено, що базисними умовами поставки узгодженої партії товару - самовивіз або СРТ: м.Олександрія, вул.6-го грудня, 89, кв.2 відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010, якщо інше не обумовлено у конкретному рахунку на поставку партії товару.

Відповідно до змісту видаткової накладної від 02 жовтня 2018 року Товариство отримало товар (Том 1 а.с.121).

02 жовтня 2018 року Товариство 2 виписало податкову накладну №5 на загальну суму 118934,40 грн. (з урахуванням ПДВ в сумі 19822,40 грн.) (Том 1 а.с.126).

У товарно-транспортній накладній від 02 жовтня 2018 року вказано, що перевізником є Товариство (Том 1 а.с.124).

Товариство сплатило кошти у безготівковій формі, що доводиться платіжним дорученням від 29 жовтня 2018 року (Том 1 а.с.127).

Податок на додану вартість включило до кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2018 року.

03 грудня 2018 року Товариство (покупець) та Товариство 3 (постачальник) уклали договір поставки стрічки діаграмної та пишучих вузлів (Том 1 а.с.131-135).

Приписами пункту 3.2 правочину визначено, що базисними умовами поставки узгодженої партії товару - самовивіз або СРТ: м.Олександрія, вул.6-го грудня, 89, кв.2 відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010, якщо інше не обумовлено у конкретному рахунку на поставку партії товару. Місце пункту призначення, конкретні умови і терміни поставки по кожній партії товару узгоджуються сторонами у рахунках виписаних постачальником.

Відповідно до змісту видаткових накладних від 03, 04, 05 грудня 2018 року Товариство отримало товар (Том 1 а.с.137, 144, 151, 158).

03 грудня 2018 року Товариство 3 виписало податкову накладну №32 на загальну суму 39215,48 грн. (з урахуванням ПДВ в сумі 6535,91 грн.) (Том 1 а.с.142).

04 грудня 2018 року Товариство 3 виписало податкову накладну №33 на загальну суму 53514 грн. (з урахуванням ПДВ в сумі 8919 грн.) (Том 1 а.с.149).

Того ж дня Товариство 3 виписало податкову накладну №34 на загальну суму 57064,80 грн. (з урахуванням ПДВ в сумі 9510,80 грн.) (Том 1 а.с.156).

05 грудня 2018 року Товариство 3 виписало податкову накладну №35 на загальну суму 40230 грн. (з урахуванням ПДВ в сумі 6705 грн.) (Том 1 а.с.163).

У товарно-транспортних накладних від 03, 04, 05 грудня 2018 року вказано, що перевізником є Товариство (Том 1 а.с.140, 147, 154, 161).

Товариство сплатило кошти у безготівковій формі, що доводиться платіжним дорученням від 16 січня 2019 року (Том 1 а.с.164).

Податок на додану вартість Товариство включило до кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2018 року.

09 січня 2019 року Товариство (покупець) та Товариство 4 (продавець) уклали договір купівлі-продажу вузлів пишучих, дисків діаграмних, редукторів (Том 1 а.с.165-169).

Приписами пункту 4.1 правочину визначено, що умовами постачання товару є самовивіз.

Відповідно до змісту видаткових накладних від 17 січня 2019 року Товариство отримало товар (Том 1 а.с.171, 180).

17 січня 2019 року Товариство 4 виписало податкову накладну №9 на загальну суму 300982,80 грн. (з урахуванням ПДВ в сумі 50163,80 грн.) (Том 1 а.с.177-178).

Того ж дня Товариство 4 виписало податкову накладну №10 на загальну суму 89832 грн. (з урахуванням ПДВ в сумі 14972 грн.) (Том 1 а.с.185).

У товарно-транспортних накладних від 17 січня 2019 року вказано, що перевізником є Товариство (Том 1 а.с.174, 183).

18 березня 2019 року Товариство 4 (Сторона 1), ТОВ ТД БУДОПТ (Сторона 2), Товариство (Сторона 3) уклали договір про зміну сторони у зобов`язанні (Том 1 а.с.187-188).

Відповідно до приписів пункту 1 правочину в порядку та на умовах, визначених цим договором, Сторона 1 передає, а Сторона 2 приймає весь обсяг прав та обов`язків, які виникли у Сторони 1 у відповідності до договору купівлі-продажу №09 від 09 січня 2019 року, укладеного між Стороною 1 та Стороною 3.

Товариство сплатило кошти у сумі 100000 грн. ТОВ ТД БУДОПТ у безготівковій формі, що доводиться платіжним дорученням від 19 березня 2019 року (Том 1 а.с.186).

Податок на додану вартість включило до кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2019 року.

07 листопада 2019 року Управління склало акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки діяльності Товариства щодо взаємовідносин зі згаданими контрагентами (Том 1 а.с.68-97).

Ревізори зробили висновок, що сторони уклали правочини, які не спрямовувалися на реальне настання наслідків, котрі обумовлювались ними.

Підставою висновку стала податкова інформація щодо розслідування кримінального провадження №42018171090000055, яке зареєстроване відносно групи осіб, яка здійснювала діяльність від імені контрагентів.

Товариство 2, Товариство 3 та Товариство 4 податковий орган кваліфікував як суб`єктів фіктивного підприємництва.

Ревізори досліджували протоколи допитів керівників контрагентів на стадії досудового розслідування.

Податкові перевірки контрагентів не проводились.

Керівник Управління погодився з висновками ревізорів та прийняв податкове повідомлення-рішення від 04 грудня 2019 року, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 116629 грн. та накладено штрафну санкцію у сумі 29157 грн. (Том 1 а.с.17).

Штрафна санкція застосована у розмірі 25% грошового зобов`язання.

Суд вживав заходів стосовно допиту керівників контрагентів, однак не з`явились до суду.

Водночас Товариство 2, Товариство 3 та Товариство 4 на запит суду надіслали інформацію та документальне підтвердження стосовно взаємовідносин з Товариством (Том 2 а.с.72-94, 96-125, 158-175).

Заяву від імені Товариства 3 підписала керівник Яхненко Т.В.

За інформацією органу досудового розслідування зі згаданого кримінального провадження виділено матеріали досудового розслідування відносно ОСОБА_2 за фактом створення юридичної особи Товариства 3 без мети ведення господарської діяльності (частина 5 статті 27 і частина 1 статті 205 КК України) (Том 2 а.с.52).

Виділене кримінальне провадження направлене до суду з угодою про визнання винуватості.

Орган досудового розслідування оцінював діяльність ОСОБА_2 за період з жовтня 2018 року по лютий 2019 року (Том 2 а.с.69-71).

Інша частина кримінального провадження розслідується досі (Том 2 а.с.139-140).

02 жовтня 2019 року Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області прийняв ухвалу у кримінальній справі №401/2315/19 відносно ОСОБА_2 (Том 2 а.с.69-71).

Суд звільнив особу від кримінальної відповідальності за злочин, передбачений частиною 5 статті 27 і частиною 1 статті 205 КК України, у зв`язку із декриміналізацією.

У рішенні суду зазначено, що справа направлена на підставі угоди про визнання винуватості.

Судом допитувались працівники Товариства ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , які підтвердили факт перевезення від контрагентів транспортними засобами, що перебували у користуванні юридичної особи (Том 2 а.с.40-42).

Податковий орган донараховав грошове зобов`язання щодо взаємовідносин з Товариством 3 у сумі 31671 грн. (Том 2 а.с.181-182).

Штрафна санкція в цій частині грошового зобов`язання складає 7918 грн. (25% грошового зобов`язання).

Станом на грудень 2018 року засновником і керівником Товариства 3 була ОСОБА_2 (Том 2 а.с.237-242).

Юридична оцінка, встановлених судом, фактів і обставин справи.

Щодо взаємовідносин з Товариством 2 і Товариством 4.

Перш за все, акт перевірки - документ, в якому ревізор фіксує обставини, котрі встановив, керуючись виключно власним сприйняттям і розумінням.

Надалі таку акт перевірки вивчає керівник податкового органу, який і вирішує питання про погодження з її висновками.

У разі погодження з висновками, які мають негативні наслідки стосовно платника податків, посадова особа зобов`язана прийняти відповідне рішення (у письмовій формі), оскільки це єдиний спосіб реалізації компетенції суб`єкта владних повноважень.

Така правова позиція суду узгоджується з системним аналізом приписів пунктів 56.1-56.4 статті 56 Податкового кодексу України.

Зокрема, цією нормою права передбачено, що податковий орган може прийняти, окрім податкового повідомлення-рішення, і інше рішення, яке платник податків має право оскаржити до контролюючого органу вищого рівня або суду.

Судом встановлено, що за результатами розгляду податкової інформації щодо контрагентів податковий орган не прийняв жодних рішень та не звернувся до суду з позовами про визнання недійсними договорів, котрі уклали платники податків, в тому числі і з Товариством, нехтуючи наданими повноваженнями, передбаченими підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, та положеннями статті 228 Цивільного кодексу України.

Податковий орган не ставить під сумнів фактичне отримання Товариством товару, однак не визнає, що його власниками були контрагенти.

За таких обставин податковий орган мав би встановити у кого Товариство придбало товар.

Отже, податковими органами враховані податкові зобов`язання контрагентів з податку на додану вартість за договорами, котрі укладено з Товариством.

Проводячи перевірку діяльності Товариства, податкові ревізори посилались на податкову інформацію щодо посадових осіб контрагентів, як незаперечний доказ недійсності його правочинів.

Однак, податкові ревізори допустили помилку, оскільки податкова інформація є підставою для висновків відповідно до приписів підпункту 83.1.2 пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України, які робляться за наслідками аналізу усієї сукупності матеріалів перевірки платника податків.

Під час перевірки надано усі необхідні первинні документи бухгалтерського обліку, які підтверджують отримання товару, його оприбуткування, перевезення і сплату коштів.

Зокрема, таким документами є: видаткові та податкові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, тощо.

Більше того, такі ж документи надали Товариство 2 і Товариство 4.

Підсумовуючи, суд зробив висновок, що під час перевірки надано належним чином оформленні первинні документи, які відповідно до приписів статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , є підставою для ведення бухгалтерського та податкового обліку, оскільки фіксують факти здійснення господарських операцій.

Доказами стосовно недійсності правочинів можуть бути рішення суду про недійсність договорів, рішення податкового органу щодо застосування негативних наслідків стосовно контрагента, яке останнім визнається як законне, вирок суду, показання свідків, тощо.

Тому суд зробив висновок, що відповідач не надав належних доказів стосовно недійсності правочинів, які уклало Товариство з Товариством 2 і Товариством 4.

Окрім того, суд зазначає, що, коли державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретним платником податків, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживань з їх боку.

Таким чином, платник податків включив до податкового кредиту з податку на додану вартість суму коштів за договорами, укладеними з контрагентами, відповідно до приписів статті 198 Податкового кодексу України (датою виникнення права на податковий кредит є дата отримання платником податку товарів, що підтверджено податковою накладною).

За таких обставин рішення відповідача в цій частині є необґрунтованим, а тому належить визнати протиправним і скасувати відповідно до приписів пункту 3 частини 2 статті 2 КАС України.

Щодо взаємовідносин з Товариством 3.

Так, приписами частини 6 статті 78 КАС України встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, засновник і керівник Товариства 3 ОСОБА_2 на стадії досудового розслідування та у суді не заперечувала створення юридичної особи, не маючи мети здійснення будь-якої реальної фінансово-господарської діяльності, а з метою сприяння у прикритті незаконної діяльності інших осіб.

Доводиться змістом протоколу допиту свідка, де зазначає про передачу юридичної особи у фактичне керування третій особі, і укладенням з прокурором угоди про визнання винуватості (Том 1 а.с.236-238, Том 2 а.с.69-71).

Якби не декриміналізація злочину, який передбачено приписами статті 205 КК України, то судовий розгляд завершився би ухваленням вироку.

Таким чином, Товариство придбало товар не у Товариства 3, а у невстановлених судом осіб.

Отже, первинні документи бухгалтерського обліку і податкова накладна не підписувались ОСОБА_2 , яка обіймала посаду керівника Товариства 3.

Тому не відображають рух товару від Товариства 3 і не можуть враховуватись.

Підсумовуючи, суд зробив висновок про правильність висновку податкового органу стосовно виключення з податкового кредиту з податку на додану (не виникло право на формування кредиту (не передавався товар і не виписувалась податкова накладна службовою особою Товариства 3)) суми коштів у 31671 грн., які нараховані до сплати.

Разом з тим, правомірно накладено і штраф у сумі 7918 грн. (25% грошового зобов`язання), як за порушення, що вчинено вперше, відповідно до приписів пункту 123.1 статті 123 ПК України (в редакції на час вчинення порушення і притягнення до відповідальності).

Отже, у задоволенні позову в цій частині вимог належить відмовити.

Загалом, позов належить задовільнити частково.

Судові витрати складаються зі сплати судового збору в сумі 2186,76 грн. (Том 1 а.с.4).

Позов задоволено на 73% майнових вимог.

Суд розподіляє їх відповідно до приписів статті 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовільнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області від 04 грудня 2019 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю ДІАПРИНТ збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 116629 грн. та накладено штрафну санкцію у сумі 29157 грн., в частині грошового зобов`язання - 84958 грн. та штрафу - 21239 грн.

В іншій частині вимог позову відмовити у задоволенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Кіровоградській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю ДІАПРИНТ судові витрати в сумі 1596,33 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом тридцяти днів з дня складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Р.І. Брегей