Постанова

від 09.11.2021 по справі 545/1142/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/1142/21 Номер провадження 22-ц/814/2015/21Головуючий у 1-й інстанції Кіндяк І. С. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді Бутенко С. Б.

Суддів Кузнєцової О. Ю., Прядкіної О. В.,

за участю секретаря: Міщенко Я. О., Ракович Д. Г.

розглянув в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Полтавської міської ради

на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 29 червня 2021 року у складі судді Кіндяка І. С.

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавської міської ради, третя особа: Полтавська районна державна нотаріальна контора, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним уточненим позовом до Полтавської міської ради, третя особа: Полтавська районна державна нотаріальна контора, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

Позов мотивовано тим, що він є єдиним спадкоємцем за заповітом померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , яка за життя зробила розпорядження на випадок своєї смерті щодо належної їй земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за кадастровим номером 5324082400:00:019:0153, склавши на його користь заповіт від 07.12.2001, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Москівцем В. А. за реєстровим номером № 5684.

Вказував, що про смерть спадкодавця, яка проживала на території Російської Федерації, він довідався лише у листопаді 2020 року через соціальні мережі. Після цього засобами міжнародної компанії доставки йому було передано свідоцтво про смерть спадкодавця.

24 листопада 2020 року він звернувся до державного нотаріуса Полтавської районної державної нотаріальної контори Замулко Л. В. з метою отримання свідоцтва про право на спадщину, проте йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з відсутністю факту прийняття спадщини та розбіжністю кадастрового номеру з витягу ДЗК та державного акту.

Зазначав також, що на підставі довіреності ОСОБА_2 від 07.12.2001, посвідченої приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Москівцем В. А. та зареєстрованої у реєстрі № 5682, він користувався земельною ділянкою, з 2001 року укладав договори оренди землі та отримував орендну плату.

У 2018 році закінчився строк дії договору оренди, а тому виникла необхідність укласти новий договір, проте орендарем було встановлено відсутність на Публічній кадастровій карті України земельної ділянки з кадастровим номером 53240824:00:001:1730.

З цього приводу він звернувся до поліції, на що 07.05.2018 Міськрайонним управлінням у Полтавській області та м. Полтаві ГУ Держгеокадастру у Полтавській області 07.05.2018 надано роз`яснення щодо розбіжності кадастрових номерів, а саме уточнено кадастровий номер 5324082400:00:019:0153 у зв`язку із скасуванням та перенесенням до архівного шару кадастрового номеру 5324082400:00:001:1730.

Таким чином, ОСОБА_2 на праві приватної власності належала земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства за кадастровим номером 5324082400:00:019:0153, що розташована на території Сем?янівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Посилаючись на наведені обставини, просив суд визнати за ним право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,4770 га кадастровий номер: 5324082400:00:019:0153, що розташована на території Сем`янівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, в порядку спадкування за заповітом після померлої ОСОБА_2 .

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 29 червня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,4770 га кадастровий номер: 5324082400:00:019:0153, що розташована на території Сем`янівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, в порядку спадкування за заповітом після померлої ОСОБА_2 .

Рішення суду мотивовано обґрунтованістю заявлених позовних вимог.

Не погодившись з вказаним рішенням, представник Полтавської міської ради подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції не враховано вимоги статей 22, 145 ЗК України, статті 348 ЦК України, відповідно до яких спірна земельна ділянка сільськогосподарського призначення не могла належати ОСОБА_2 після набуття нею громадянство РФ та мала бути відчужена нею іншій фізичній чи юридичній особі України протягом строку, встановленого законом.

Судом також не взято до уваги, що реєстрація спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та державна реєстрація права приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку відбулася 27.03.2018, після її смерті, що унеможливлює набуття спадкодавцем відповідних речових прав на спірне нерухоме майно та є підставою для скасування такого права. У зв`язку зі смертю ОСОБА_2 її довіреність на ім`я позивача втратила чинність, тому з 23 січня 2014 року він не мав права проводити юридично-значимі дії від імені померлої, а суд повинен був застосувати правові наслідки, встановлені статтею 608 ЦК України.

У порушення вимог статей 76-81 ЦПК України суд ухвалив рішення про задоволення позову за відсутності доказів щодо необізнаності позивача про смерть спадкодавця протягом шести років, відсутності у нього можливості отримати відомості про мовчання спадкодавця з 2014 по 2021 рік та отримання інформації про її смерть саме з соцмереж і саме у 2020 році та за відсутності таких позовних вимог бездоказово, з порушенням принципу диспозитивності, визнав встановленим факт пропуску позивачем строку прийняття спадщини з поважних причин.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що він прийняв спадщину спадкодавця відповідно до вимог статті 1268 ЦК України.

Вказує, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, у тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Крім того зазначає, що судом не врахована заява представника Полтавської міської ради про застосування позовної давності.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Іванова О. І. рішення суду першої інстанції вважає обґрунтованим та законним, а тому просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно частини першої статті 376 ЦПК України є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

По справі встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Усінськ, Республіка Комі, Російської Федерації померла ОСОБА_2 , внаслідок чого відкрилася спадщина на усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві та момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок її смерті, крім тих, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця.

За життя, 07 грудня 2001 року ОСОБА_2 склала заповіт, який посвідчено приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Москівцем В. А., та на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: належне їй право на земельну ділянку (пай) (та саму земельну ділянку, право власності на яку буде отримане на підставі цього права) в колективній власності Відкритого акціонерного товариства Полтавське Кротенківської сільської ради Полтавського району та області заповіла ОСОБА_1

12 червня 2003 року за розпорядженням голови Полтавської районної державної адміністрації від 24 грудня 2002 року № 735 видано Державний акт серії ПЛ № 213111 про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1,48 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Кротенківської сільської ради Полтавського району, Полтавської області, кадастровий номер земельної ділянки 5324082400:00:001:1730.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 27.03.2018 ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка за кадастровим номером 5324082400:00:019:0153 площею 1,4770 га для ведення особистого селянського господарства на території Сем`янівської сільської ради Полтавського району Полтавської області. Підставою виникнення права зазначено рішення Полтавської районної державної адміністрації від 24.12.2002 № 735, документом, що посвідчує право - Державний акт від 12.06.2003 ПЛ № 213111.

Міськрайонним управлінням у Полтавській області та м. Полтаві ГУ Держгеокадастру у Полтавській області 07.05.2018 надано роз`яснення щодо розбіжності кадастрових номерів, а саме уточнено кадастровий номер 5324082400:00:019:0153 у зв`язку із скасуванням та перенесенням до архівного шару кадастрового номеру 5324082400:00:001:1730.

Постановою державного нотаріуса Полтавської районної державної нотаріальної контори Замулко Л. В. від 24.11.2020 за № 02-31/1018 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, площею 1,4770 га, передану для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Сем`янівської сільської ради Полтавського району, що належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 - у зв`язку з відсутністю факту прийняття спадщини та розбіжністю кадастрового номеру в витягу ДЗК та державному акту, що підтверджує право власності спадкодавця.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції вважав встановленим факт того, що позивач на час відкриття спадщини не проживав із спадкодавцем, про смерть спадкодавця дізнався поза межами строку, передбаченого частиною першою статті 1270 ЦК України, і ці обставини свідчать про поважність причини пропуску строку на прийняття спадщини, а тому враховуючи факт відсутності у позивача як спадкоємця правовстановлюючих документів на спадкове майно, дійшов висновку про необхідність захисту прав позивача.

Проте таких висновків суд дійшов з порушенням норм процесуального права та при неправильному застосуванні норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України, статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цивільним процесуальним Кодексом, звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

За статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (статті 1217, 1223 ЦК України).

Частиною першою статті 1269 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

За загальним правилом, визначеним частиною першою статті 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (частина перша статті 1220 ЦК України).

Згідно статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Отже, виникнення у спадкоємця права на спадщину, як майнового права, пов`язується з прийняттям ним спадщини у строки та у порядку, встановлені законом, що позивачем ОСОБА_1 здійснено не було.

По справі встановлено та не заперечується сторонами, що позивач на час відкриття спадщини не проживав із спадкодавцем, заяву про прийняття спадщини у строки, встановлені статтею 1270 ЦК України, нотаріусу не подавав, питання щодо продовження строку для подання заяви про прийняття спадщини не вирішував та таких позовних вимог не заявляв.

Оскільки на час вирішення справи позивач ОСОБА_1 не вчинив необхідну сукупність дій, спрямованих на прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв спадщину померлої ОСОБА_2 , тому висновки суду першої інстанції про виникнення у нього права власності на спірне спадкове майно є помилковими, такими, що не ґрунтуються на законі.

За таких обставин ухвалене по справі судове рішення підлягає скасуванню з постановленням апеляційним судом нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 за безпідставністю.

Інші доводи апеляційної скарги представника Полтавської міської ради на ухвалення рішення у справі не впливають.

Причини пропуску позивачем строку для прийняття спадщини ОСОБА_2 не стосуються предмета доказування та правового значення у цій справі не мають, тому не перевіряються апеляційним судом.

Заборона, встановлена частиною п`ятою статті 22 ЗК України у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, стосується передачі у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам земель сільськогосподарського призначення.

Згідно частин першої, другої статті 145 ЗК України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду.

За нормами статті 348 ЦК України право власності особи на майно, яке не може їй належати, припиняється за рішенням суду.

Згідно частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

По справі встановлено, що ОСОБА_2 набула право власності на спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення на законних підставах, як громадянин України, член колективного сільськогосподарського підприємства. Таке право спадкодавця відповідно до статей 125, 126 ЗК України посвідчене Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 213111 від 12 червня 2003 року, який був зареєстрований Полтавським районним відділом земельних ресурсів у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 14, та є дійсним правовстановлювальним документом, що підтверджує право власності на земельну ділянку. Подальша державна реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі не свідчить про виникнення права власності особи на спірну земельну ділянку, а є внесенням до Державного земельного кадастру передбачених Законом Про Державний земельний кадастр відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб. На час відкриття спадщини право спадкодавця на спірну земельну ділянку у порядку, встановленому законом, припинено не було, тому доводи апеляційної скарги щодо складу спадкового майна до уваги апеляційним судом не беруться.

Колегія суддів апеляційного суду також не вбачає підстав для застосування позовної давності, про що заявлено відповідачем у справі, оскільки встановлено, що право позивача не порушено, тому підстав для вжиття заходів судового захисту не має і суд відмовляє у задоволенні позову ОСОБА_1 через його необґрунтованість.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Полтавської міської ради - задовольнити.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 29 червня 2021 року - скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Полтавської міської ради, третя особа: Полтавська районна державна нотаріальна контора, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. Б. Бутенко

Судді О. Ю. Кузнєцова

О. В. Прядкіна