Ухвала

від 16.11.2021 по справі 700/985/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/821/546/21 Справа № 700/985/20 Категорія: ч.1 ст.190 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засіданняОСОБА_5 за участі: прокурораОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Лисянського районного суду Черкаської області від 09 червня 2021 року, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кузьмина Гребля, Христинівського району, Черкаської області жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, пенсіонера, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. 00 коп. (вісімсот п`ятдесят гривень 00 копійок),

в с т а н о в и л а :

Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 11.07.2017 р., точного часу не встановлено, з метою незаконного отримання субсидії на оплату житлово - комунальних послуг, з корисливих мотивів, маючи на меті незаконне збагачення, керуючись єдиним продовжуваним умислом, ввівши в оману працівників Управління соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації, що по пл. Миру, 30, смт. Лисянка, Звенигородського району, Черкаської області, шляхом приховування обставин, які відповідно до п.п.2 п.14 «Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 року №848 впливають на призначення і виплату субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, та останній знаходячись у приміщенні Управління соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації при заповненні декларації про дохід і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, він не вказав у декларацію доходи дружини - ОСОБА_9 та завідомо вказав неправдиві відомості, не зазначивши у розділах 1 та 2 декларації відомості про дружину ОСОБА_9 та її доходи, внаслідок чого, шляхом обману, незаконно отримав субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг за період з жовтня 2018 року по квітень 2020 року на загальну суму 22902,10 грн., завдавши державі в особі управління соціального захисту населення Лисянської РДА, майнової шкоди на вище вказану суму.

Своїми умисними діями ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство).

Не погоджуючись з вироком суду, адвокат ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати вирок Лисянського районного суду Черкаської області від 09.06.2021 р. у справі №700/985/20 щодо ОСОБА_7 у зв`язку з недоведеністю вчинення ним вказаного кримінального правопорушення та невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що в оскаржуваному вироку суд посилається на лист від 04.12.2020 р. №1138-01 начальнику Лисянського відділення поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_10 про неправомірне отримання субсидії за період з жовтня 2018 року по квітень 2020 року ОСОБА_7 ..

Вказаний лист (т.1 а.с.190) містить відомості про можливе скоєння кримінального правопорушення ОСОБА_7 .. На листі наявна резолюція невідомої посадової особи від 04.12.2020 р., яка доручає черговому зареєструвати цього листа до Журналу єдиного обліку (ЖЄО). Інших резолюцій вказаний лист не містить. У вироку суду не згадується про будь-які інші процесуальні документи, заяви, листи, в яких би було зазначено про те, що досудове розслідування (дізнання) доручено саме конкретному слідчому або дізнавачу.

Поряд з цим, в досліджених судом таких документах, як протокол огляду предметів від 11.12.2020 (т.1 а.с.192-194), постанова про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 11.12.2020 (т.1 а.с.205-206), постанова про залучення законного представника потерпілого від 05.12.2020 (т.1 а.с.216-217), запит від 04.12.2020 р. на адресу начальника управління праці та соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації в Черкаській області (т.1 а.с.223) містяться відомості, що їх складено начальником сектору дізнання Лисянського відділення поліції Звенигородського відділу поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_11 .

Однак, на відміну від керівника органу досудового розслідування, положення якого визначено у ст.39 КПК України, на керівника органу дізнання не покладається здійснення дізнання та надання йому у зв`язку з цим повноважень дізнавача. Не закріплено таких повноважень і Положенням про організацію діяльності підрозділів дізнання органів Національної поліції України, затвердженим Наказом Міністерства внутрішніх справ України 20 травня 2020 року № 405, а лише вказано, що сектор дізнання в територіальному відділі поліції очолює начальник, тобто він і є керівником органу дізнання.

Апелянт вважає, що суд взагалі не взяв до уваги той факт, що начальник сектору дізнання в розумінні положень КПК України не є дізнавачем, а є керівником органу дізнання, який не наділений функціями дізнавача і не уповноважений цим Кодексом здійснювати дізнання.

Крім того, судом також не враховано, що стороною обвинувачення не надано жодного підтверджуючого документу, яким би начальника сектору дізнання Лисянського відділення поліції Звенигородського відділу поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_11 було уповноважено на здійснення дізнання по матеріалах кримінального провадження за № 12020255200000087 від 04.12.2020 р.

Надалі суд взяв до уваги в якості доказів вини ОСОБА_7 вищезгадані протокол огляду предметів від 11.12.2020 р. та постанову про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 11.12.2020 р., а також врахував інші докази, які було здобуто неуповноваженою на те особою, хоча мав визнати їх недопустимими в розумінні ст. 86 КПК України.

Крім того, у вироку від 09.06.2021 р. (т.1 а.с.238) суд спирається на покази допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_12 - начальника управління праці та соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації в Черкаській області. При цьому, у журналі судового засідання від 27.04.2021 р. (т.1 а.с.130) процесуальний статус ОСОБА_12 зазначено як «представник потерпілого» надалі цей статус не змінювався і згадується в оскаржуваному вироку від 09.06.2021 р.

В матеріалах судової справи №700/985/20 взагалі відсутні будь-які документи, які б засвідчували факт вручення пам`ятки ОСОБА_12 про його права та обов`язки як представнику потерпілому, відсутні такі документи і щодо приведення ОСОБА_12 до присяги в якості свідка перед допитом, якщо у вироку він згадується як свідок.

Так само, відсутні і будь-які документи (установчі документи, накази, довіреності, тощо), які б наділяли ОСОБА_12 саме повноваженнями представника потерпілого.

Незважаючи на викладене, суд жодним чином не звернув увагу на цю грубу процесуальну помилку у підміні процесуального статусу особи та недоведеності начебто покладених на неї повноважень, більше того, поклав надані ним покази в основу вироку як один із доказів вини ОСОБА_7 ..

Допитана під час судового розгляду в судовому засіданні від 23.03.2021 р. представник потерпілого ОСОБА_13 показала, що до 2018 року тривалий час діяли норми законодавства, згідно з якими не вимагалося зазначати в декларації відомості щодо інших членів родини, тобто як і у випадку з обвинуваченим ОСОБА_7 останній отримував субсидію тривалий час і, заповнюючи відповідну декларацію до 2018 року, міг не вказувати відомості щодо своєї дружини ОСОБА_9 .. Покази ОСОБА_13 зафіксовано на технічному записі судового засідання від 23.03.2021 р. і наявні в матеріалах судової справи, їх відтворення є можливим. Фактично це вказує на те, що у ОСОБА_7 сформувалась певна поведінка, напрацьована роками (як свідчать матеріали особової справи, оглянутої в якості речового доказу під час судового розгляду та долученої до матеріалів судової справи, то першу декларацію про доходи та майновий стан задля призначення житлової субсидії ОСОБА_7 заповнював ще у листопаді 2010 року), яка згідно з вимогами законодавства дозволяла як вносити відомості до декларації певним чином, так і не зазначати окремі відомості. Тобто це зайвий раз вказує на те, що у ОСОБА_7 був відсутній умисел на заволодіння бюджетними коштами шляхом обману та приховування певних відомостей. Проте за невідомих причин суд взагалі не посилався в оскаржуваному вироку від 09.06.2021 р. на покази представника потерпілого ОСОБА_13 та не надавав їм жодної оцінки.

Аналогічні свідчення щодо положень законодавства України та поведінки ОСОБА_7 надала 11.05.2021 р. під час допиту свідок ОСОБА_14 , проте їх також не було відображено в оскаржуваному вироку.

Також суд посилається в оскаржуваному вироку від 09.06.2021 р. на претензію від 03.12.2020 №1131-06 про повернення надмірно виплачених коштів у сумі 22902,10 грн, яку отримав підзахисний ОСОБА_7 (т.1 а.с.189), проте вона не містить відомостей про фактичну дату її отримання.

Під час допиту представника потерпілого ОСОБА_13 , який відбувся 23.03.2021 р., захисник ОСОБА_15 повідомив суду, що претензію ОСОБА_7 було отримано 19.12.2020 р. і вже через три дні він перерахував вказану у претензії грошову суму на відповідний бюджетний рахунок.

Аналогічні покази було надано суду під час допиту свідком ОСОБА_9 та обвинуваченим ОСОБА_7 ..

Апелянт вказує, що не відповідають нормам законодавства України відомості, надані під час допиту 27.04.2021 р. представника потерпілого ОСОБА_12 , оскільки останній на запитання суду чітко вказав, що при призначенні субсидії має враховуватися сукупний дохід зареєстрованих у певному приміщенні осіб.

Згідно з оскаржуваним вироком ОСОБА_7 заповнював спірну декларацію та інші документи 11.07.2017 р. в приміщенні управління праці та соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації в Черкаській області.

На той момент було чинним Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 р. №848. Чинна редакція цього Положення діяла з 01.05.2017. а наступні зміни відбулися 19.08.2017 р.

Згідно з пунктом 7 Положення (чинним на момент заповнення ОСОБА_7 декларації від 11.07.2017 р.) субсидія розраховується виходячи з кількості зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб (осіб, які фактично проживають), яким нараховується плата за житлово-комунальні послуги, у тому числі осіб, призваних на строкову військову службу.

Якщо ознайомитися з наявними деклараціями, складеними від імені ОСОБА_7 , то останній вказував відомості про наявність зареєстрованої з ним за місцем проживання дружиною ОСОБА_9 , але одночасно зазначав, що вона проживає окремо. Тобто дії ОСОБА_7 на той момент чітко відповідали вимогам законодавства України.

Також, судом не було надано оцінки показам допитаної 27.04.2021 р. свідка ОСОБА_16 в частині того, що начебто ОСОБА_7 раніше не вказував відомостей про наявність шлюбу із ОСОБА_9 .. Вказані покази суперечать матеріалам особової справи ОСОБА_7 , які досліджувалися під час судового розгляду. Матеріали свідчать, що ще з листопада 2010 року ОСОБА_7 вказував відомості про наявність в нього дружини і жодних зауважень з цього приводу в спеціалістів управління праці та соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації в Черкаській області не виникало. А тому їм достеменно було відомо про факт існування укладеного шлюбу між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 ..

Огляд матеріалів особової справи на громадянина ОСОБА_7 в суді засвідчив, що про наявність дружини підзахисний повідомляв територіальне управління праці та соціального захисту населення, починаючи з 2010 року. Тоді ж ним було долучено копію свідоцтва про шлюб, а також різні довідки про фактичне місце проживання свідка ОСОБА_9 .. Надалі ОСОБА_7 зазначав у деклараціях про майновий стан та доходи, що дружина з ним не проживає.

До 2020 року працівниками територіального УПСЗН навіть не були витребувані копії паспортів ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , тобто протягом декількох років поспіль жодних перевірочних заходів не було. Лише у 2016 році було складено перший акт обстеження приміщення, в якому мешкав ОСОБА_7 , і соціальний інспектор зауважила, що він мешкав самостійно, а в подальшому 29.12.2016 р. було прийнято рішення про можливість надання житлової субсидії ОСОБА_7 . Аналогічне рішення потім приймалось і в наступні роки. Тобто жодних претензій до ОСОБА_7 до грудня 2020 року ніхто не висував.

На думку сторони захисту, доказів про те, що ОСОБА_7 діяв шляхом подання недостовірних даних, стороною обвинувачення суду не надано і такі в матеріалах кримінального провадження відсутні, з чого слід зробити висновок про те, що спосіб заволодіння не зазначено, а це підтверджує недоведеність умислу на заволодіння майном.

Зазначає, що показання свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , представників потерпілого ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , як працівників управління праці та соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації в Черкаській області підтверджують недоведеність умислу ОСОБА_7 на заволодіння майном, а більше свідчать про неналежний спосіб проведення перевірки відповідальними посадовими особами управлінням соціального захисту населення відомостей, необхідних для призначення субсидії.

Тим більше, жоден із цих працівників під час допиту не навів беззастережних даних, що вони здійснювали постійне ознайомлення ОСОБА_7 зі змінами у законодавстві України під час складання декларацій, а матеріали особової справи, яка досліджувалася судом, теж не містять документального підтвердження такого належного виконання посадових обов`язків з боку свідків та представників потерпілого по відношенню до ОСОБА_7 ..

Підсумовуючи викладені в апеляційній скарзі доводи апелянт зазначив, що на його думку, зібрані стороною обвинувачення докази, які було досліджено судом, у своїй сукупності не доводять наявність умислу на скоєння ОСОБА_7 будь-якого кримінального правопорушення, а тим більше за ч.1 ст. 190 КК України. Фактично, прокурором всупереч положенням ст. 91 КПК України не було доведено під час судового розгляду форму вини, мету і мотив скоєного ОСОБА_7 кримінального правопорушення. Жоден із доказів, які в суд першої інстанції представив прокурор, не підтверджує поза розумним сумнівом наявності умислу ОСОБА_7 на обман працівників управління праці та соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації в Черкаській області при подачі декларації, навпаки його попередні та подальші дії свідчать, що цю інформацію він ніяк не приховував. Після виявлення зайво нарахованих сум субсидій, ОСОБА_7 добровільно повернув їх, що свідчить про щирість намірів обвинуваченого на отримання субсидій виключно у спосіб визначений законом без будь- якого обману.

Заслухавши суддю-доповідача, думку адвоката ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_7 , які просили задовольнити апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 із вказаних у ній підстав, міркування прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи рішення місцевого суду законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 підлягає до задоволення, а вирок місцевого суду до скасування із закриттям провадження з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України, вирок суду повинний бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з положеннями ст. 94 КПК України, суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що ці вимоги закону судом першої інстанції виконані не в повному обсязі.

Висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.190 КК України є невірним, а рішення суду не може залишатися в законній силі.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом умисел обвинуваченого ОСОБА_7 на незаконне збагачення, шляхом приховування обставин, які відповідно до п.п.2 п.14 «Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 року №848 впливають на призначення і виплату субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг та, що він завідомо вказав неправдиві відомості, не зазначивши у розділах 1 та 2 декларації відомості про дружину ОСОБА_9 та її доходи, внаслідок чого, шляхом обману, незаконно отримав субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг за період з жовтня 2018 року по квітень 2020 року на загальну суму 22902,10 грн., завдавши державі в особі управління соціального захисту населення Лисянської РДА, майнової шкоди на вищевказану суму.

Зі змісту доказів випливає, що ОСОБА_7 , будучи допитаним у суді першої інстанції, свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та показав, що з дружиною ОСОБА_9 не проживає близько 10 років, дружина проживає у м. Звенигородка, Черкаської області, шлюб не розірвано. У 2017 році звернувся за призначенням субсидії до Управління соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації, яка у подальшому перераховувалася автоматично. При заповненні декларації не зазначив дохід дружини, оскільки вважав, що якщо вона проживає окремо, то не має необхідності зазначати її в декларації.

При цьому, колегія суддів апеляційного суду вважає, що дані показів свідків: ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_12 без інших належних, допустимих та достовірних доказів у їх сукупності між собою не можуть свідчити про наявність умислу обвинуваченого ОСОБА_7 на незаконне збагачення, шляхом приховування обставин, які відповідно до п.п.2 п.14 «Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 року №848 впливають на призначення і виплату субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг та незаконне, на думку сторони обвинувачення, отримання субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг за період з жовтня 2018 року по квітень 2020 року на загальну суму 22902,10 грн., оскільки усі ці свідки працювали або продовжують працювати в Управлінні праці та соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації в Черкаській області, а тому об`єктивно вони не можуть бути зовсім не зацікавленими особами у результаті розгляду даного кримінального провадження.

Крім того, письмові докази у провадженні також беззастережно не доводять наявність саме умислу обвинуваченого на незаконне збагачення за рахунок Держави.

Дані докази доводять лише те, що ОСОБА_7 звертався за призначенням субсидії і, що у зв`язку із цим виникли відносини з цього приводу між ним та Управлінням праці та соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації в Черкаській області.

Колегія суддів апеляційного суду вбачає, що до 2018 року тривалий час діяли норми законодавства, згідно з якими не вимагалося зазначати в декларації відомості щодо інших членів родини, тобто як і у випадку з обвинуваченим ОСОБА_7 останній отримував субсидію тривалий час і, заповнюючи відповідну декларацію до 2018 року, міг не вказувати відомості щодо своєї дружини ОСОБА_9 (дані показів свідка ОСОБА_13 ).

Колегія суддів у даному випадку погоджується із доводами захисника з приводу того, що фактично це вказує на те, що у ОСОБА_7 сформувалась певна поведінка, напрацьована роками (як свідчать матеріали особової справи, оглянутої в якості речового доказу під час судового розгляду та долученої до матеріалів судової справи, то першу декларацію про доходи та майновий стан задля призначення житлової субсидії ОСОБА_7 заповнював ще у листопаді 2010 року), яка згідно з вимогами законодавства дозволяла як вносити відомості до декларації певним чином, так і не зазначати окремі відомості. Тобто це також зайвий раз вказує на те, що у ОСОБА_7 був відсутній умисел на заволодіння бюджетними коштами шляхом обману та приховування певних відомостей.

Проте місцевий суд взагалі не посилався в оскаржуваному вироку від 09.06.2021 р. на покази представника потерпілого ОСОБА_13 та не надавав їм жодної правової оцінки.

Аналогічні свідчення щодо положень законодавства України та поведінки ОСОБА_7 надала 11.05.2021 р. під час допиту свідок ОСОБА_14 , проте їх також не було відображено в оскаржуваному вироку.

На момент заповнення ОСОБА_7 декларації було чинним Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 р. №848. Чинна редакція цього Положення діяла з 01.05.2017. а наступні зміни відбулися 19.08.2017 р.

Згідно з пунктом 7 Положення (чинним на момент заповнення ОСОБА_7 декларації від 11.07.2017 р.) субсидія розраховується виходячи з кількості зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб (осіб, які фактично проживають), яким нараховується плата за житлово-комунальні послуги, у тому числі осіб, призваних на строкову військову службу.

Якщо ознайомитися з наявними деклараціями, складеними від імені ОСОБА_7 , то останній вказував відомості про наявність зареєстрованої з ним за місцем проживання дружини ОСОБА_9 , але одночасно зазначав, що вона проживає окремо. Тобто дії ОСОБА_7 на той момент чітко відповідали вимогам законодавства України.

Також, судом не було надано оцінки показам допитаної 27.04.2021 р. свідка ОСОБА_16 в частині того, що начебто ОСОБА_7 раніше не вказував відомостей про наявність шлюбу із ОСОБА_9 .. Вказані покази суперечать матеріалам особової справи ОСОБА_7 , які досліджувалися під час судового розгляду. Матеріали свідчать, що ще з листопада 2010 року ОСОБА_7 вказував відомості про наявність в нього дружини і жодних зауважень з цього приводу в спеціалістів управління праці та соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації в Черкаській області не виникало. А тому їм достеменно було відомо про факт існування укладеного шлюбу між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 ..

Колегія суддів вважає необхідним зазначити про те, що Положення «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 р. №848 містить численні систематичні зміни, а тому колегія суддів вважає, що за такими змінами та тим, які саме з них є чинними на момент звернення із заявами про призначення субсидій повинні слідкувати службові особи Управління соціального захисту населення, а особам які звертаються за призначенням субсидій повідомляти про те чи наявні або відсутні підстави для такого призначення.

Огляд матеріалів особової справи на громадянина ОСОБА_7 в суді засвідчив, що про наявність дружини ОСОБА_7 повідомляв територіальне управління праці та соціального захисту населення, починаючи з 2010 року. Тоді ж ним було долучено копію свідоцтва про шлюб, а також різні довідки про фактичне місце проживання свідка ОСОБА_9 .. Надалі ОСОБА_7 зазначав у деклараціях про майновий стан та доходи, що дружина з ним не проживає.

При цьому, колегія суддів суду апеляційної інстанції враховує також те, що фактично до 2020 року працівниками територіального УПСЗН навіть не були витребувані копії паспортів ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , тобто протягом декількох років поспіль жодних перевірочних заходів не було. Лише у 2016 році було складено перший акт обстеження приміщення, в якому мешкав ОСОБА_7 , і соціальний інспектор зауважила, що він мешкав самостійно, а в подальшому 29.12.2016 р. було прийнято рішення про можливість надання житлової субсидії ОСОБА_7 .. Аналогічне рішення потім приймалось і в наступні роки. Тобто жодних претензій до ОСОБА_7 до грудня 2020 року ніхто не висував.

На думку колегії суддів суду апеляційної інстанції жоден із доказів, які суд першої інстанції поклав в основу обвинувального вироку щодо ОСОБА_7 , беззаперечно не підтверджує поза розумним сумнівом наявності умислу останнього не незаконне збагачення, шляхом введення в оману працівників Управління соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації, шляхом приховування обставин, які відповідно до п.п.2 п.14 «Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 року №848 впливають на призначення і виплату субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг при заповненні декларації про дохід і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії та, що він не вказав у декларацію доходи дружини ОСОБА_9 та завідомо вказав неправдиві відомості, не зазначивши у розділах 1 та 2 декларації відомості про дружину ОСОБА_9 та її доходи.

У суді апеляційної інстанції захисник ОСОБА_8 змінив свої апеляційні вимоги: просив скасувати вирок Лисянського районного суду Черкаської області від 09 червня 2021 року, щодо ОСОБА_7 , а провадження закрити у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_7 в суді і вичерпання можливості їх отримати.

Згідно з вимогами ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Статтею 92 КПК України встановлено, що обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на слідчого, прокурора.

Зі змісту рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (п. 45), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо досліджуваних фактів.

Згідно зі ст.62 Конституції України, положень ст.17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь.

За встановлених обставин, враховуючи допущені істотні порушення вимог КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що докази сторони обвинувачення є недостатніми для визнання ОСОБА_7 винуватим, та можливість їх отримати вичерпана, а тому наявні підстави для закриття кримінального провадження, внаслідок чого доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 є належним чином аргументовані і заслуговують на увагу, й стороною обвинувачення не були спростовані ці доводи при апеляційному розгляді.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.

Відповідно до вимог ст. 417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст.284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 підлягає задоволенню, вирок щодо ОСОБА_7 - скасуванню, а кримінальне провадження щодо нього - закриттю, на підставі п. 3 ч. 1 ст.284 КПК України, у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді і вичерпанням можливості їх отримати.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст.284 КПК України, ст. ст. 405, п.5 ч.1 ст. 407, 409, 412, 417, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити.

Вирок Лисянського районного суду Черкаської області від 09 червня 2021 року, щодо ОСОБА_7 , скасувати, а провадження закрити у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_7 в суді і вичерпання можливості їх отримати.

Вирок суду вступає в законну силу з моменту проголошення ухвали апеляційним судом, та дані судові рішення можуть бути оскаржені в касаційному порядку до Верховного Суду на протязі 3-х місяців з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: