Вирок

від 09.06.2021 по справі 700/985/20

ЛИСЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 700/985/20

Провадження № 1-кп/700/35/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2021 р. смт.Лисянка

Лисянський районний суд Черкаської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

за участю представника потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду смт.Лисянка кримінальне провадження № 1-кп/700/35/21 про притягнення до кримінальної відповідальності:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Кузьмина Гребля, Христинівського району, Черкаської області жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, на утриманнінеповнолітніх дітей не має, пенсіонера, раніше несудимого, заознаками кримінальногоправопорушення передбаченого ч.1ст.190 Кримінального кодексу України, відомості про який внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020255200000087 від 04.12.2020 року,

УСТАНОВИВ :

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 11.07.2017 року, точного часу не встановлено, з метою незаконного отримання субсидії на оплату житлово - комунальних послуг, з корисливих мотивів, маючи на меті незаконне збагачення, керуючись єдиним продовжуваним умислом, ввівши в оману працівників Управління соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації, що по АДРЕСА_2 , шляхом приховування обставин, які відповідно до п.п.2 п.14 «Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 року №848 впливають на призначення і виплату субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово комунальних послуг, та останній знаходячися у приміщенні Управління соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації при заповненні декларації про дохід і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, він не вказав у декларацію доходи дружини - ОСОБА_7 та завідомо вказав неправдиві відомості, не зазначивши у розділах 1 та 2 декларації відомості про дружину ОСОБА_7 та її доходи, внаслідок чого, шляхом обману, незаконно отримав субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово комунальних послуг за період з жовтня 2018 року по квітень 2020 року на загальну суму 22902,10 грн, завдавши державі в особі у правління соціального захисту населення Лисянської РДА, майнової шкоди на вище вказану суму.

Своїми умисними діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство).

У судовому засідання прокурор підтримав обвинувальний акт та просив застосувати до обвинуваченого ОСОБА_5 покарання у виді 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні за ч.1 ст. 190 КК України не визнав та пояснив, що з дружиною ОСОБА_7 не проживає близько 10 років, дружина проживає у м. Звенигородка, Черкаської області, шлюб не розірвано. У 2017 році звернувся за призначенням субсидії до Управління соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації, яка у подальшому перераховувалася автоматично. При заповненні декларації не зазначив дохід дружини, оскільки вважав, що якщо вона проживає окремо, то не має необхідності зазначати її в декларації.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6 підтримав позицію свого підзахисного.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , пояснила, що працювала в Управлінні соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації. 03.12.2020 року вона готувала претензію до ОСОБА_5 , з приводу не зазначення останнім при заповненні декларації на отримання субсидії доходів дружини ОСОБА_7 , внаслідок чого виникла переплата за період з жовтня 2018 року по квітень 2020 року, у сумі 22902,10 грн. ОСОБА_5 було запропоновано повернути надмірно виплачені кошти. У той же день разом з працівником поліції вона вручили претензію ОСОБА_5 за місцем його проживання. При отриманні претензії ОСОБА_5 не поставив дату її отримання, поставивши лише підпис та прізвище, ім`я та по батькові. Перед складанням претензії ОСОБА_5 повідомлявся в усній формі про можливість повернути заборгованості, але обвинувачений відмовився, повідомивши що сплатить тільки за рішенням суду.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , пояснила, що працювала в Управлінні соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації. Вона не пам`ятає чи особисто отримувала документи на субсидію від ОСОБА_5 . Із матеріалами справи ОСОБА_5 була ознайомлена. Вона виявила порушення про не зазначення ОСОБА_5 при заповненні декларації доходів його дружини, внаслідок чого виникла переплата, яку ОСОБА_5 відмовився сплачувати.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , показала, що працює в Управлінні соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації. Особисто не готувала особову справу ОСОБА_5 . Їй відомо що ОСОБА_5 повідомлявся про можливість повернути заборгованість в усній формі, але він відмовився, повідомивши що сплатить тільки за рішенням суду.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , показала, що з 2011 року не проживає разом із своїм чоловіком ОСОБА_5 , а проживає в м. Звенигородка, Черкаської області. З ОСОБА_5 не розлучена. Знає що її чоловік з 2017 року отримує субсидію. У грудні 2020 року ОСОБА_5 була вручена претензія від Управління соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації, але в ній дати не було, тому вона поставила дату 19 грудня 2020 року. Заборгованість була нею погашена в повному обсязі.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , показав, що працює начальником Управління соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації. З особовою справою ОСОБА_5 ознайомлювалися різні працівники управління. Він підписував справу. Претензію про надмірно виплачені кошти ОСОБА_5 підписував особисто, але виконавецем була ОСОБА_8 , яка вручала її ОСОБА_5 . З урахуванням доходів ОСОБА_7 , державна соціальна допомога не була б призначена ОСОБА_5 за період з жовтня 2018 року по квітень 2020 року;

ОСОБА_5 свою вину не визнав, однак його провина у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується наступними доказами:

- претензією від 03.12.2020 року №1131-06 про повернення надмірно виплаченіх кошті у сумі 22902,10 грн, яку отримав ОСОБА_5 ;

-листом від 04.12.2020 року №1138-01 начальнуку Лисянського відділення поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_11 про неправомірну отримання субсидії за період з жовтня 2018 року по квітень 2020 року ОСОБА_5 ;

- протоколом від 11.12.2020 року огляду предмету- особової справи ОСОБА_5 , щодо отримання житлово комунальної субсидії;

- копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 28.12.1975 року, актовий запис 46, Кузьминогребельським сіль бюро ЗАГС Христинівського району Черкаської області був зареєстрований шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_12 ;

-декларацією про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги від 23.10.2013 року;

-декларацією про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням субсидії від 27.12.2016 року;

-декларацією про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням субсидії від 12.10.2011 року;

- заявою ОСОБА_5 про призначення житлової субсидії від 27.12.2016 року №4190;

-декларацією про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням субсидії від 11.07.2017 року;

-довідкою про доходи за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року від 25.08.2020 року №21-01/2020 виданої ОСОБА_7 об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Глушкова 9-Г»;

-довідкою про пенсію за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року №8731 6277 1571 1617 виданої ОСОБА_7 головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області (Звенигородський відділ обслуговування громадян);

-протоколом від 11.12.2020 року про визнання та приєднання до кримінального провадження речового доказу у кримінальному провадженні №12020255200000087 відомостей про яке внесені до ЄРДР 04.12.2020 року особову справу ОСОБА_5 , щодо виплати житлової субсидії;

- квитанцією від 22.12.2020 року №67 про перерахування коштів ОСОБА_5 у сумі 22902,10 грн;

-особовою справою №5530 житлово- комунальної субсидії ОСОБА_5 ;

-даними, що характеризують обвинуваченого відображенів паспорті серії НОМЕР_2 ,інформації щодо відсутності судимості, позитивної характеристики з місця проживання, інформації щодо перебування на медичному обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога.

Так, нормист.22 КПК Українивизначають, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, а тому суд не може перебирати на себе функцію обвинувачення або захисту.

За практикою тлумачення Європейським судом з прав людини національний суд має оцінити представлені йому докази і вагомість будь-яких доказів, які сторона хоче долучити до справи. Однак, суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (mutatis mutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12.07.1988 р.).

Відповідно до ч. 1ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Частиною 1ст.94 КПК Українивизначено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Так, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 року (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину: обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. (Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain).

У ході досудового розслідування дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфіковані за ч.1ст.190 КК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 190КК України - заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство).

При цьому, відповідно до обвинувального акта, визначено спосіб вчинення шахрайства саме шляхом обману.

Обман як спосіб шахрайського заволодіння чужим майном чи придбання права на таке майно полягає у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних відомостей, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого, з метою введення в оману потерпілого. Таким чином, обман може мати як активний (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей про певні факти, обставини, події), так і пасивний (умисне замовчування юридично значимої інформації) характер. У другому випадку для наявності шахрайства необхідно встановити, що бездіяльність винного призвела до помилки потерпілого щодо обов`язковості або вигідності передачі майна (права на майно) шахраєві, була причиною добровільної передачі потерпілим майнових благ. Якщо особа заволодіває чужим майном, свідомо або несвідомо скориставшись чужою помилкою, виникненню якої вона не сприяла, вчинене не може визнаватися шахрайством.

Обман при шахрайстві застосовується винним з метою викликати у потерпілого впевненість про вигідність або обов`язковість передачі йому майна чи права на нього. Отже, обов`язковою умовою визнання обману ознакою об`єктивної сторони шахрайства є використання його для заволодіння майном чи придбання права на майно.

Об`єктом злочину є право власності, як сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і у своїх інтересах, усуненням усіх третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов`язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб. Право власності охоплює правові норми, які закріплюють і охороняють стан приналежності матеріальних благ конкретним особам. Власність характеризується наявністю такої влади особи над річчю, яка визнана суспільством і регламентована соціальними нормами. Оскільки влада над річчю неможлива без того, щоб інші особи, невласники речі, ставилися до неї як до чужої, власність означає відношення з приводу речей. Всі інші особи, невласники, зобов`язані утримуватися від будь-яких зазіхань на чужу річ і на волю власника мати цю річ. Таким чином, власність це суспільні відносини, які характеризуються двома основними ознаками: вони виникають з приводу речей, мають вольовий зміст.

Право власності порушується винним тоді, коли він за законом не має права володіти, користуватися чи розпоряджатися чужим майном.

Власність в економічному розумінні це економічне панування суб`єкта над об`єктом, що належить йому, використання суб`єктом цих об`єктів своєю владою й у власних інтересах.

Суб`єктивне право власності це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб згідно вимог ст.316 ЦК України. Це означає, що суб`єктивне право власності є абсолютним.

Суб`єктивне право власності це також забезпечена законом міра можливої поведінки фізичної і юридичної особи щодо володіння користування та розпорядження належним особі майном; воно надає власнику можливість на свій розсуд використати своє майно і свій інтелектуальний потенціал для будь-якої незабороненої законом діяльності.

Одним з основних завдань управління соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації Черкаської області є забезпечення реалізації державної соціальної політики на території Звенигородського (Лисянського) району Черкаської області у сфері соціального захисту населення, що включає забезпечення реалізації державної політики з питань соціального захисту населення, підтримки сім`ї; призначення та виплату соціальної допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, встановлених законодавством України; розроблення та організацію виконання комплексних програм та заходів щодо поліпшення становища соціально вразливих верств населення, сімей та громадян, які перебувають у складних життєвих обставинах, та всебічне сприяння в отриманні ними соціальних виплат та послуг за місцем проживання, перебування.

Однією з основних видів діяльності управління соціального захисту населення Лисянської районної державноїадміністрації Черкаськоїобластіє реалізація соціальної допомоги здійснення різних видів соціальних виплат, дотацій, пільг, субсидій, що надаються особам, які потребують соціального захисту.

Управління соціального захисту населення Лисянської районної державноїадміністрації Черкаськоїобластіє розпорядником коштів бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, в тому числі надання державної допомоги як призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.

Судом встановлено, що управлінням соціального захисту населення Лисянської районної державноїадміністрації Черкаськоїобластіпризначається такий вид державної допомоги як надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.

Допомога фінансується за рахунок податкових надходжень до бюджету.

Об`єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий - власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно винній особі. Безпосередня участь потерпілого у передачі майнових благ і добровільність його дій є обов`язковими ознаками шахрайства, які відрізняють його від викрадення майна та інших злочинів проти власності.

У діях ОСОБА_5 містяться ознаки об`єктивної сторони, оскільки він, маючи на меті протиправне збагачення, на незаконне отримання субсидій длявідшкодування витратна оплатужитлово комунальних послугза рахунок бюджетних коштів, шляхом обману і зловживання довірою працівників управління праціта соціальногозахисту населенняЛисянської районної державноїадміністрації Черкаськоїобластіу спосіб не внесення відомостей до декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, яка затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політки України 22.07.2003 року №204, в яку умисно не вносив відомості про отримані доходи дружини ОСОБА_7 , які стали підставою для призначення, виплати і отримання ним субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово комунальних послуг за рахунок бюджетних коштів.

Обман як спосіб шахрайського заволодіння чужим майном полягає у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних відомостей, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого, з метою введення в оману потерпілого.

У діях ОСОБА_5 проявився обман в приховуванні відомостей про отримані доходи дружини ОСОБА_7 . Приховування таких відомостей мало суттєве значення для прийняття рішення управлінням для призначення і виплати субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово комунальних послуг за рахунок бюджетних коштів.

Обман може мати як активний (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей про певні факти, обставини, події), так і пасивний характер (умисне замовчування юридично значимої інформації). У другому випадку для наявності шахрайства необхідно встановити, що бездіяльність винного призвела до помилки потерпілого щодо обов`язковості або вигідності передачі майна (права на майно) шахраєві, була причиною добровільної передачі потерпілим майнових благ. Якщо особа заволодіває чужим майном, свідомо скориставшись чужою помилкою, виникненню якої вона не сприяла, вчинене не може визнаватися шахрайством.

У діях ОСОБА_5 присутній пасивний характер обману оскільки він умисно приховав юридично значиму інформацію про отримані доходи дружини ОСОБА_7 .

У діях ОСОБА_5 присутній активний характер обману оскільки він повідомив неправдиві відомості в спосіб власноручного здійснення внесення недостовірних відомостей до бланків заяв про призначення усіх видів соціальної допомоги, який затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політки України, в які умисно вносив завідомо неправдиві відомості.

У спосіб активного і пасивного характеру обману ОСОБА_5 , призвело до помилки управління соціального захисту населення Лисянської районної державноїадміністрації Черкаськоїобластідля прийняття рішення про призначення і виплати субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово комунальних послуг за рахунок бюджетних коштів.

Змістом обману як способу шахрайства можуть бути різноманітні обставини, стосовно яких шахрай вводить в оману потерпілого. Своїми діями ОСОБА_13 здійснив обман у письмовій формі, який проявився в неповідомленні певних юридичних фактів, в повідомленні неправдивих відомостей у невнесенні відомостей до бланків заяв для призначення і виплати субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово комунальних послуг за рахунок бюджетних коштів.

Згідно із п. 17, п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» шахрайство - це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов`язковості передачі їй майна або права на нього.

Аналогічна правова позиція з цього питання була висловлена Верховним Судом України у його постанові від 14.11.2013 року по справі № 5-30кс13.

Суб`єктивна сторона шахрайства характеризується прямим умислом і корисливим мотивом. Суб`єктивна сторона злочину проявляється у внутрішній стороні суспільно небезпечного діяння, яка характеризує психічне ставлення особи до вчинюваного ним суспільно небезпечного діяння та його наслідків. Вона виражається у вині в формі умислу або необережності, а також у мотиві і цілі, які в сукупності відображають зв`язок волі і свідомості особи з суспільно небезпечним діянням, яке вона вчиняє, і його наслідками.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 КК України, прямий умисел має місце тоді, коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Таким чином, прямий умисел характеризується трьома ознаками: 1) усвідомленням суспільної небезпеки діяння; 2) передбаченням суспільно небезпечних наслідків цього діяння; 3) бажанням настання передбачуваних наслідків. Дві перших ознаки складають інтелектуальний момент умислу, остання вольовий.

Зміст інтелектуального моменту прямого умислу при шахрайських діях полягає в усвідомленні особою фактичної сторони вчинюваного, а також передбачені нею настання суспільно небезпечних наслідків своєї дії або бездіяльності. Усвідомлюючи фактичну сторону вчинюваного, суб`єкт усвідомлює й соціальне значення свого діяння, його характер і суспільну небезпеку. Передбачення особою суспільно небезпечних наслідків вчинюваного нею діяння, як ознака інтелектуального моменту умислу шахрайських дій, полягає в тому, що особа передбачає можливість або неминучість заволодіння чужим майном чи придбання права на таке майно, розвиток причинного зв`язку між суспільно небезпечним діянням і цими наслідками. З цього випливає, що передбачення особою суспільно небезпечних наслідків шахрайських дій передбаченням можливості або неминучості одержання нею чужого майна або права на нього.

У цьому випадку передбачення має конкретний характер. Це означає, що особа передбачає, що власне від її дій у даній ситуації, умовах настануть або можуть настати суспільно небезпечні наслідки у вигляді заволодіння чужим майном або придбання права на майно.

Вольовий момент прямого умислу згідно з ч. 2 ст. 24 КК України характеризується бажанням особи настання суспільно небезпечних наслідків від вчиненого ним діяння. Під бажанням наслідків необхідно розуміти прагнення їх настання.

Умислом особи при шахрайстві також охоплюються і способи його вчинення, яке здійснюється способами вчинення в спосіб обману та зловживання довірою.

Судом встановлено, що в діях ОСОБА_13 розкрита суб`єктивна сторона в формі прямого умислу, оскільки обвинувачений усвідомлював суспільно небезпечний, протиправний характер свого діяння в спосіб умисного не внесення в декларацію доходів дружини ОСОБА_7 , маючи на меті отримання ним субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово комунальних послуг за рахунок бюджетних коштів, знаючи про причинний зв`язок між його суспільно небезпечним діянням і наслідками у виді отримання субсидії, передбачав і бажав настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій у формі прийняття рішення управлінням соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації Черкаської області про призначення і виплати субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово комунальних послуг за рахунок бюджетних коштів.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого, суд вважає за необхідне відповідно до положеньст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»застосувати як джерело праваКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що винність обвинуваченого, «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд, відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених ст.65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, всі обставини по справі в їх сукупності, а також особу обвинуваченого, його вік і стан здоров`я, обставини, які обтяжують та пом`якшують покарання.

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), та в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Конституційний Суд України в своєму рішенні зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного».

Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин.

Обвинувачений ОСОБА_13 , відповідно до ст.89 КК України раніше не судимий, згідно характеристики Виконавчого комітету Лисянської селищної ради, Черкаської області від 18.12.2020 року за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, що підтверджується довідками Комунального некомерційного підприємства «Лисянська центральна районна лікарня Лисянської районної ради Черкаської області» від 04.12.2020 року №1167.

Обставин, які б обтяжували або пом`якшували покарання обвинуваченого, відповідно до ст.ст. 66,67 КК України судом не встановлено.

Скоєний ОСОБА_5 злочин відноситься до категорії не тяжких злочинів.

Відповідно до п.2Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від24.10.2003р.№7 (з наступними змінами і доповненнями) «Про практику призначення судами кримінального покарання»визначено, що відповідно до п. 1 ч. 1ст.65КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частиниКК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Суд, враховуючи зазначені обставини в їх сукупності, бере до уваги те, що ОСОБА_13 за місцем проживання характеризуються позитивно, на обліку у лікаря психіатра та лікаря - нарколога не побуває, суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства.

Суд, призначаючи ОСОБА_5 покарання, також враховує вимоги ч.2ст. 61 Конституції Українипро те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч.2ст.50 Кримінального кодексу Українипокарання має на меті не тільки кару, ай виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

З огляду на те, що ОСОБА_5 раніше не судимий, вчинив злочин, який не пов`язаний з загрозою життю і здоров`ю громадян та не представляє інших загроз соціальній безпеці, виправлення можливе без ізоляції від суспільства. З урахуванням обставин справи, особи обвинуваченого ОСОБА_5 , суд вважає застосувати до обвинуваченого покарання у виді штрафу, у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн 00 коп (вісімсот п`ятдесят гривень 00 копійок).

Цивільний позов не заявлявся.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід ОСОБА_5 не обирався.

Процесуальні витрати у даній справі відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись ч.3 ст. 349, ст.ст.368,370,374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1ст. 190 КК Українита призначити покарання у виді штрафуу розміріп`ятдесяти неоподатковуванихмінімумів доходівгромадян,що становить850 грн 00 коп (вісімсот п`ятдесят гривень 00 копійок).

Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту проголошення вироку через Лисянський районний суд Черкаської області.

Копію вироку Лисянського районного суду Черкаської області негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1