Рішення

від 22.11.2021 по справі 314/2956/21

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/2956/21

Провадження № 2/314/1064/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2021 року м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області в складі головуючий суддя Кононенко І.О., секретар судового засідання Билименко Т.В., за участю представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 314/2956/21 за позовом ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешкає АДРЕСА_1 ) до Михайло-Лукашівської сільської ради ( ЄДРПОУ 25477986,місцезнаходження:Запорізька область, Вільнянський район с.Михайло-Лукашеве, вул.Космічна, буд.8) про визнання права власності в порядку спадкування

встановив:

У липні 2021 року позивач, ОСОБА_2 , звернулася із вищезазначеним позовом. В обґрунтування позову з урахуванням уточнення зазначено , що після смерті батька та матері, позивачка отримала у спадщину за заповітом та за законом майно , інших спадкоємців немає , зокрема зазначила, що є донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5., який проживав в с.Володимирівка Вільнянського району Запорізької області, і помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . При житті батько ОСОБА_3 набув у власність певне майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 ; земельну ділянку розташовані по АДРЕСА_1 : кадастровий номер 2321580500:03:003:0012 площею 5,9800 га; кадастровий номер 2321580500:11:001:0063 площею 0,2700 га; кадастровий номер 2321580500:11:001:0062 площею 0,1600 га . 21 07.2006 року в Антонівській сільській раді Вільнянського району Запорізької області Шавкун М.Я. склав заповіт № 207, згідно якого розподілив спадкове майно позивачу ОСОБА_2 та її сестрам - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . До моменту смерті ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , цей заповіт не змінювався та не скасовувався. Після смерті батька позивач та її сестри, за взаємною згодою, звернулися до нотаріуса Вільнянського нотаріального округу у встановлений згідно ст.1270 ЦК України шестимісячний строк з дня відкриття спадщини. При цьому, позивач звернулася із заявою про прийняття спадщини за заповітом, а відповідачки - про відмову від прийняття спадщини на користь позивача, на момент смерті спадкодавця, окрім позивача та її сестер, була також жива ОСОБА_7 - матір позивача і дружина спадкодавця ОСОБА_3 , яка досягла пенсійного віку, була непрацездатна, а отже, мала право на обов`язкову частку у спадщині згідно положень ч.1 ст.1241 ЦК України. ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно її заповіту від 01.10.2007 року, посвідченого секретарем Антонівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, позивачка призначена спадкоємцем відносно належного їй майна - двох земельних ділянок сільськогосподарського призначення, площею 7,1301 га та 5,98 га, розташованих на території зазначеної сільради, а також майнового паю в СВК "Калініна" та грошових вкладів. Інше майно цим заповітом не охоплено. Після смерті ОСОБА_7 позивачка та її сестри також звернулися до нотаріуса з приводу прийняття спадщини за заповітом та за законом, при цьому позивач , відповідно, звернулася із заявою про прийняття спадщини, а сестри-про відмову від прийняття спадщини на користь позивача. Інших близьких родичів, які б могли претендувати на спадщину за законом, немає. У травні 2021 року позивач вирішила отримати у нотаріуса правовстановлюючі документи на житловий будинок та земельні ділянки, які успадкувала від ОСОБА_3 згідно його заповіту та від ОСОБА_7 за заповітом та за законом. Проте державний нотаріус Вільнянської державної нотаріальної контори своєю постановою № 799/02-31 від 29.05.2021 року відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, мотивуючи це стилістичними похибками у тексті заповіту від 21.07.2006 року, що був складений батьком ОСОБА_3 . Згідно ч.1 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Згідно ч.1 ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. З посиланням на ст. 1268,1270, 1275 ЦК України, враховуючи зміст заповітів ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , та через відмови ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від прийняття спадщини, позивачка вважала що набула право власності на житловий будинок та земельні ділянки. Представник відповідача позов визнав.

Дослідивши матеріали справи , суд встановив наступні обставини справи й відповідні їм правовідносини.

В пункті 23 Постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Дійсні правовідносини сторін мають оцінюватись судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За змістом ст. 1261 ЦК України першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця

Згідно п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 року №4 Про практику розгляду судами України справ про спадкування Постанови від 22 грудня 1995 року №20 Про судову практику у справах права приватної власності роз`яснив, що правила ст.563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року в разі смерті члена колгоспного двору після смерті кожного з його членів.

Позивачу у видачі свідоцтва про право власності відмовлено постановою нотаріуса Вільнянської державної нотаріальної контори від 29.05.2021 № 799 , оскільки був суперечливий зміст заповіту, крім позивача у заповіті вказані інші дочки спадкодавця.

Згідно ст. 1241 ЦК зокрема повнолітні непрацездатні діти спадкодавця спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Тлумачення статті 1241 ЦК України свідчить, що право на обов`язкову частку - це суб`єктивне майнове право окремих спадкоємців першої черги (стаття 1261 ЦК України) отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту. Хоча норми про право на обов`язкову частку розміщені у главі, присвяченій спадкуванню за заповітом, за своєю сутністю право на обов`язкову частку належить до спадкування за законом.

Також за змістом згідно ст. 1241 ЦК України у тому числі непрацездатна вдова (вдівець) спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка) , крім того за змістом ч. 3 ст. 75 СК України непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом. З довідки № 235 від 11.08.2020 року встановлено , що позивачка та її мати ОСОБА_7 зареєстровані з спадкодавцем ОСОБА_3 на момент його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , при цьому 12.08.2010 позивачка подала заяву про прийняття спадщини , тобто після смерті батька , позивачка прийняла спадщину за заповітом від 21.07.2006 року з відповідними земельними ділянками , що належали спадкодавцю згідно державних актів на право приватної власності на землю від 24.10.1996 та від 06.04.2001 (ЗП 00004-005103 , ЗП № 035093) та згідно витягів з державного земельного кадастру , а також житловий будинок, згідно свідоцтва про право особистої власності на жилой дом № НОМЕР_2 від 18.04.1990 року на підставі рішення виконкому Вільнянського районної ради народних депутатів від 01.03.1990 року № 60 згідно техпаспорту (інв.спр. ЗБТІ №71) , при цьому суперечливість заповіту в даному випадку суд не приймає до уваги, оскільки значення це не має , в заповіті вказані його дочка - позивачка, інші ж дочки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від спадщини відмовилися. Крім того, на час смерті спадкодавця, його дружина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 досягла пенсійного віку , була зареєстрована разом із спадкодавцем, тому прийняла спадщину від нього в порядку ст. 1241 ЦК України, в свою чергу позивачка по справі прийняла спадщину від матері , крім неї інших спадкоємців немає. Враховуючи , що після смерті ОСОБА_3 її дочка позивач по справі прийняла спірну спадщину за заповітом , а після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 її матері прийняла спадщину за законом , відповідач позов визнав , інших спадкоємців немає , в справі наявна постанова про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії , що є підставою для задоволення позову, враховуючи заяву позивача судові витрати залишити за останнім, керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешкає АДРЕСА_1 ) до Михайло-Лукашівської сільської ради ( ЄДРПОУ 25477986,місцезнаходження:Запорізька область, Вільнянський район с.Михайло-Лукашеве, вул.Космічна, буд.8) про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити .

Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності в порядку спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 та в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 , право власності на: житловий будинок АДРЕСА_1 ; земельну ділянку кадастровий номер 2321580500:03:003:0012 площею 5,9800 га, розташована на території Антонівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ; земельну ділянку кадастровий номер 2321580500:11:001:0063 площею 0,2700 га, розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства ; земельну ділянку кадастровий номер 2321580500:11:001:0062 площею 0,1600 га, розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Іван Олександрович Кононенко

22.11.2021