Постанова

від 11.11.2021 по справі 520/12192/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5223/21

Номер справи місцевого суду: 520/12192/17

Головуючий у першій інстанції Калініченко Л.В

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2021 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 520/12192/17

Номер провадження: 22-ц/813/5223/21

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя - доповідач),

- суддів - Князюка О.В ., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Рибачук О.І.,

учасники справи:

- позивач - ОСОБА_1 ,

- відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Калініченко Л.В о 10 годині 08 хвилин 10 серпня 2018 року, повний текст рішення складений 13 серпня 2018 року,

встановив:

2. Описова частина

2.1 Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідачки на свою користь у відшкодування матеріальної шкоди - 25 972 гривні 00 копійок та - 8 000 гривень 00 копійок, а також у відшкодування моральної шкоди - 60 000 гривень 00 копійок.

ОСОБА_1 обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що він є власником земельної ділянки, площею - 0,0153 га., згідно державного акту серії І-ОД №080399 від 25.06.1998 року, кадастровий №5110136900:50:012:0080, та будинку, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.10.2014 року, розташованих в АДРЕСА_1 .

Як стверджує позивач, 07 квітня 2017 року, вночі, о 23 годині 00 хвилин, ОСОБА_2 , яка мешкає по АДРЕСА_2 , після чергових веселощів з групою осіб, а саме - цивільним чоловіком ОСОБА_3 та бабкою ОСОБА_4 , з погрозами побили усі вікна і скло у вхідних дверях. Увірвались до приватного будинку позивача АДРЕСА_1 , розтрощили на кухні посуд, на суму - 800 гривень, розкладний стіл вартістю - 3 800 гривень. Побили облицювання броньованої двері вартістю - 2 200 гривень. У трьох ходили по його оселі з погрозами до знайомих позивача, переселенців з Донецька, а саме - ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , яку ОСОБА_2 вдарила по голові і тягала за волосся.

За наслідком вказаних дій, як стверджує позивач, він викликав поліцію (талон повідомлення №5322 від 08.04.2017 р.) і о 1-ій годині ночі, разом з сином приїхав до свого будинку, де слідчою бригадою Таїровського відділу поліції Київського ВП ГУНП в Одеській області було зафіксовано вказані факти і складена заява про незаконне розбійне проникнення до приватного будинку позивача із завданням йому матеріальної шкоди на суму - 6 800 гривень 00 копійок, згідно копій чеків, і моральної шкоди - 20 000 грн..

Також позивач мотивує свої вимоги тим, що у березні 2014 року, ОСОБА_2 замість виконання рішення Овідіопольського суду від 08.04.2013 року, перед проведенням дій ВДВС по примусовому виконанню рішення суду, знесла належну позивачеві залізо-бетонну споруду, яка підтримувала балкон і в неї було вмонтовано управління зовнішнього освітлення і домового дзвінка, що призвело до аварійного стану належного позивачеві балкону і будинку. Для відновлення вказаних пошкоджень, як стверджує позивач, ним були витрачені грошові кошти в сумі - 19 172 гривень 00 копійок, що підтверджується копіями чеків від 07.09.2017 року та описом майнових збитків в сумі -19 172 гривні, а також завдано моральну шкоду в сумі - 30 000 гривень.

Надалі, як зазначено позивачем, 18 квітня 2014 року, після виконання вказаних будівельних робіт найнятою позивачем бригадою згідно трудової угоди від 18.04.2014 року, за якою ним було сплачено - 8 000 гривень 00 копійок, ОСОБА_2 знову було знесено споруду, чим завдано позивачеві матеріальної шкоди в сумі - 8 000 гривень 00 копійок та моральну шкоду в сумі - 10 000 гривень 00 копійок (а. с. 1 - 2).

2.2 Позиція відповідачки в суді першої інстанції

ОСОБА_2 у запереченнях на позовну заяву зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, такими що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В обґрунтування своїх вимог позивач по справі посилається на різні життєві обставини, факти та об`єднує різні за змістом обставини справ в однин позов, що є недопустимим та не відповідає дійсності.

По-перше, щодо обставин подій які відбулися 07.04.2017р. при яких нібито позивачу було нанесено матеріальну шкоду в розмірі - 6 800 грн..

Згідно повідомлення (талон №5322 від 08.04.2017 р.)25.04.2017 р. старший дільничний офіцер поліції сектору превенції Таїровського відділення поліції Київського відділу поліції в м. Одесі ГУ НП в Одеській області майор поліції Душак Ю.П. - виніс Висновок про закінчення розгляду звернення гр. ОСОБА_1 , та фактично відмовив у відкритті кримінального провадження за ознаками малозначності нанесеної матеріальної шкоди (нижче 3 000 тис. грн.), згідно показів самого гр. ОСОБА_1 ..

Отже, чітко встановлено невідповідність наданих доказів зі сторони позивача по даному питанню.

Більш того, з доданих до позову документів вбачається, що наявний витяг з кримінального провадження №12017161480002397 від 12.09.2017 р. щодо все тих же подій від 07.04.2017р.

Вказане свідчить про грубу фальсифікацію та маніпуляцію доказами та обставинами, з ціллю наживи та збагачення за рахунок відповідача.

Позивач безпідставно спотворює та перекручує існуючі обставини, які відбулися вже більше трьох років потому.

В рамках виконання рішення суду від 08.04.2013 року щодо поновлення межової споруди між двома земельними ділянками позивача і відповідача, весною 2014 року відповідач ( ОСОБА_2 ) відновила межу, збудувавши паркан на межі двох земельних ділянок. При цьому, своїми діями вона нічого не пошкоджувала та не ломала. Саме з цього приводу і було винесено рішення суду від 08.04.2013 р.. Поновлення межової споруди відбулося згідно рішення суду.Вказане дає підстави вважати, що позивач не погоджується з фактом виконання рішення суду.

Надані позивачем докази є неналежними, оскільки існування договірних відносин з підрядною організацією не можна встановити без надання будь-яких актів виконання підрядних робіт, та будь-якого підтвердження щодо існування такої підрядної організації. Квитанції виконаних робіт є явно сфальсифікованими(а. с. 41 - 42).

2.3 Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10 серпня 2018 року у задоволенні вищевказаного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем жодним чином не доведено, що протиправні дії по знищенню майна в належному позивачеві будинку, які мали місце 07.04.2018 року, здійснені саме ОСОБА_2 ..

Крім того, позивачем не надано до суду належних доказів щодо знищеного майна, його вартості та оцінки вартості відновлювальних робіт.

На підставі наданих доказів, судом не встановлений факт вчинення ОСОБА_2 протиправної поведінки та діянь, наслідком якої стали моральні страждання позивача. Підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні(а. с. 108 - 111).

2.3 Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції. Ухвалити нове судове рішення яким задовольнити позовні вимоги.

2.4 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що: 1) суддя в першій інстанції була упереджена до позивача та його свідків. Під час пояснень щодо обставин справи зупиняла позивача та не приймала до відома пояснення, перебивала свідків. Та навпаки прислуховувалась до заяв, відповідей і пояснень представника відповідача; 2) судом не прийнято до уваги ні свідчення свідків, ні трудова угода з працівниками, згідно якої позивач поніс витрати у розмірі - 8 000 грн.; 3) судом не взято до уваги подання державного виконавця про притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду (а. с. 117 - 118).

2.5 Узагальнені доводи відповідача в апеляційному суді

В поясненнях на апеляційну скаргу, які за своєю суттю є відзивом на апеляційну скаргу, представник ОСОБА_7 , діючий від імені ОСОБА_2 , просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник ОСОБА_7 підтримує раніше подані заперечення на позовну заяву та зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими, не підтвердженими будь-якими доказами. Причино-наслідковий зв`язок між діями та наслідками відсутній. Будь-якої шкоди ОСОБА_2 не завдавала. В описовій частині позову сам позивач більш описує неправомірність дій громадянина ОСОБА_8 , аніж ОСОБА_9 (а. с. 199).

3. Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 03.10.2018 року (суддя-доповідач Ващенко Л.Г.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 10.8.2018 року (а. с. 125).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 30.10.2018 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено справу до розгляду у судовому засіданні з викликом сторін в приміщенні апеляційного суду Одеської області (а. с. 127).

Указом Президента України № 452/2017 від 29 грудня 2017 року Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах , ліквідовано Апеляційний суд Одеської області, створено Одеський апеляційний суд, який здійснює правосуддя в апеляційному окрузі, який включає Одеську область, з місцезнаходженням у м. Одесі.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04.02.2019 року цивільну справу №520/12192/17 прийнято до провадження судді-доповідача ОСОБА_10 (а. с. 133 - 134).

Рішенням Вищої ради правосуддя від 09.04.2020 року №914/0/15-20 суддю ОСОБА_10 звільнено з посади судді Одеського апеляційного суду у відставку.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.04.2020 року цивільну справу №520/12192/17 прийнято до провадження судді-доповідача Ващенко Л.Г, (а. с. 164 - 165).

Згідно Рішення Вищої ради правосуддя від 20.07.2021 року №1612/0/15-21 суддю ОСОБА_11 звільнено з посади судді Одеського апеляційного суду у відставку.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 17.08.2021 року цивільну справу №520/12192/17 прийнято до провадження судді-доповідача Заїкіна А.П.. Призначено розгляд справи в приміщенні Одеського апеляційного суду на 11.11.2021 року на 14:30 год. (а. с. 208 - 208 зворотна сторона).

Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.

3. Мотивувальна частина

3.1 Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

3.2 Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею - 0,0153 га., з цільовим призначенням - для індивідуального садівництва, яка розташована за адресою - АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:50:012:0080, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, індексний номер 28666574, виданим 27 жовтня 2014 року Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №28666661 від 27 жовтня 2017 року (а. с. 6, 7).

Як стверджує позивач, на вказаній земельній ділянці, у позивача розташований садовий будиночок.

За твердженнями позивача 07 квітня 2017 року, вночі о 23 годині 00 хвилин, ОСОБА_2 , яка мешкає по АДРЕСА_2 , після чергових веселощів з групою осіб, а саме - цивільним чоловіком ОСОБА_3 та бабкою ОСОБА_4 , з погрозами побили усі вікна і скло в вхідних дверях. Увірвались до його - ОСОБА_1 приватного будинку АДРЕСА_1 . Розтрощили на кухні посуд, розкладний стіл, побили облицювання броньованої двері. У трьох ходили по його оселі з погрозами до знайомих позивача, переселенців з Донецька, а саме - ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , яку ОСОБА_2 вдарила по голові і тягала за волосся, чим завдали позивачеві матеріальної та моральної шкоди.

Відповідно до витягу з кримінального провадження №12017161480002397 від 12.09.2017 року надійшла заява ОСОБА_1 про притягнення до кримінальної відповідальності невстановлену особу, яка 07.04.2017 року незаконно проникла до його приватного будинку за адресою - АДРЕСА_1 (а. с. 8, 56).

Відповідно до опису майнових збитків ОСОБА_1 останній визначає їх у сумі - 19 172 грн. та моральну шкоду у розмірі - 30 000 грн. (а. с. 10).

18.04.2014 року між ОСОБА_1 та бригадиром ОСОБА_12 було укладено трудовий договір по будівельним роботам у буд. АДРЕСА_1 . Загальна вартість вказаних робіт визначена у вказаній трудовій угоді в розмірі - 8 000 грн. (а. с. 14).

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 17.03.2014 року - звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ст. 382 ч. 1 КК України у зв`язку зі зміною обстановки, внаслідок чого, вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність та провадження по кримінальній справі закрито (а. с. 15).

3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

3.4 Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції, доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З наданих до суду документів вбачається, що 12 вересня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань слідчим Таїровського ВП Київського ВМ м. Одеси ГУНП в Одеській області були внесені відомості щодо кримінального правопорушення за номером №12017161480002397, за попередньою кваліфікацією ч. 1 ст. 162 КК України, а саме - за заявою ОСОБА_1 про повідомлення, що 07 квітня 2017 року невстановлена особа проникла до його приватного будинку за адресою - АДРЕСА_1 .

У наданому суду першої інстанції висновку від 25 квітня 2017 року, складеного старшим ДОП СП Таїровського ВП Київського ВП в місті Одесі ГУНП в Одеській області зазначено, що є встановленим факт протиправних дій сусідів 07.04.2017 року у дворі та будинку заявника - ОСОБА_1 , розташованого в АДРЕСА_1 . Скоєне ними не є хуліганством, так як порушення громадського порядку можливе лише в громадському місці. Прізвища сусідів у вказаному висновку не вказані.

Інших доказів щодо протиправних дій відповідачки до суду позивачем не надано.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України, власність зобов`язує.

Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Позивачем жодним чином не доведено, що протиправні дії по знищенню майна в належному позивачеві будинку, які мали місце 07.04.2018 року, здійснені саме з вини ОСОБА_2 .. Крім того, позивачем не надано до суду належних доказів щодо знищеного майна, його вартості та оцінки вартості відновлювальних робіт.

На підставі вищевказаного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_1 у вказаній частині є недоведеними та таким, що задоволенню не підлягають.

Щодо посилань позивача про те, що ОСОБА_2 замість виконання рішення Овідіопольського суду від 08.04.2013 року, перед проведенням дій ВДВС по примусовому виконанню рішення суду, знесла належну позивачеві залізобетонну споруду, яка підтримувала балкон і в неї було вмонтовано управління зовнішнього освітлення і домового дзвінка, що призвело до аварійного стану належного позивачеві балкону і будинку, чим завдала йому матеріальну та моральну шкоду, колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів звертає увагу, що вищевказані посилання позивача стосуються обставин, які були раніше ніж ті, що виникли 07.04.2017 року, та не можуть бути взяті до уваги, оскільки не стосуються викладених у позовній заяві вимог.

Позивачем також надано до суду копію листа із зазначенням, що це є трудовою угодою від 18.04.2014 року, за якою позивачем було сплачено - 8 000 гривень за здійснення дій з демонтажу воріт, огородження, тощо.

Як стверджував, позивач, ці дії ним були замовлені на виконання рішення Овідіопольського районного суду Одеської області, яким зобов`язано ОСОБА_2 знести ворота із земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_1 ..

Однак, суд зазначає, що позивачем жодним чином не підтверджено, яке саме рішення суду не виконувалось ОСОБА_2 , яке в свою чергу до суду не надано. Вказане не стосується обставин, що виникли 07.04.2017 року, на які посилається позивач у своїй позовній заяві.

Крім того, до суду не надано жодних належних доказів (квитанції, платіжних доручень, акти виконаних робіт, тощо) того, що позивачем ОСОБА_1 дійсно були сплачені кошти за здійсненні будівельні роботи, спрямовані на виконання рішення суду, у відповідності до норм чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої в наслідок порушення її права і така шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Тобто, при вирішенні спору про стягнення моральної шкоди суду слід встановити: наявність заподіяної позивачу шкоди, протиправність діяння відповідача, наявність причинного зв`язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням відповідача. При цьому кожна із вказаних обставин повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що на підставі наданих позивачем доказів не можна встановити факт вчинення ОСОБА_2 протиправної поведінки та діянь, наслідком якої сталі моральні страждання позивача. Підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

На підставі вищевказаного, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

3.5 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є недоведеними, а тому вона підлягає залишенню без задоволення.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України , № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі Гірвісаарі проти Фінляндії , п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі Бюрг та інші проти Франції (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі Гору проти Греції №2) [ВП], § 41 (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 відсутні.

3.6 Підстави, порядок та строк касаційного оскарження

Підстави касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України, зазначені у частині другій цієї статті.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 серпня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 22 листопада 2021 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Суддів О. В. Князюк

О. М. Таварткіладзе