Постанова

від 17.11.2021 по справі 323/2049/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 17.11.2021 Справа № 323/2049/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №323/2049/21 Головуючий у 1-й інстанції:Плечищева О.В.

Провадження № 22-ц/807/3441/21 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2021 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., Путій Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оріхівського районного суду Запорізької області від 06 серпня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Оріхівського районного відділу державної виконавчої служби Півдіенно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Місюри Лариси Сергіївни про стягнення виконавчого збору,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до районного суду зі скаргою на постанову державного виконавця Оріхівського районного відділу державної виконавчої служби Півдіенно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Місюри Лариси Сергіївни про стягнення виконавчого збору, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Оріхівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Місюри Лариси Сергіївни від 14.05.2021 року у виконавчому провадженні ВП № 65424635 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 12000 грн.

Ухвалою Оріхівського районного суду Запорізької області від 06 серпня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Оріхівського районного відділу державної виконавчої служби Півдіенно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Місюри Лариси Сергіївни про стягнення виконавчого збору. Роз`яснено ОСОБА_1 цого права на звернення із вищезазначеною скаргою до відповідного адміністративного суду в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Оріхівського районного суду Запорізької області від 06 серпня 2021 року, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що ОСОБА_1 оскаржує не дії державного виконавця стосовно винесення постанови у виконавчому провадженні ВП 65424635 щодо стягнення з заявника виконавчого збору, а саму постанову про нарахування та стягнення виконавчого збору, яка прийнята державним виконавцем під час виконання судового рішення, ухваленого у цивільній справі № 323/946/21, а тому, у відповідності до приписів частини першої статті 74 ЗУ Про виконавче провадження та статті 447 ЦПК України, зазначена скарга повинна розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Державний виконавець Оріхівського районного відділу державної виконавчої служби Півдіенно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Місюри Лариси Сергіївни , будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень судврої повістки до апеляційного суду не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, будь яких клопотань про відкладення розгляду справи не надали.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на вказане, колегія у відповілдності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України ухвалила здійснювати апеляційний розгляд у відсутності державного виконавця Оріхівського районного відділу державної виконавчої служби Півдіенно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Місюри Лариси Сергіївни

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.

Відмовляючи у відкритті провадженя за скаргою ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що розгляд скарги на протиправні дії державного виконавця та скасування постанови щодо стягнення виконавчого збору здійснюється в порядку адміністративного судочинства.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується.

Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України , законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист правлюдини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України , здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено , що в провадженні Оріхівського районного суду Запорізької області перебуває на розгляді цивільна справа № 323/946/21 за позовом заступника керівника Запорізької обласної прокуратури до ОСОБА_1 про усуненя перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом визнання розпорядження, державного акту на парво вланості на земельну ділянку, договору оренди недійсним, зобов`язання повернути земельну ділянку.

Ухвалою Оріхівського районного суду Запорізької області від 30 квітня 2021 року у вказаній справі в порядку забезпечення позову було накладено арешт на нерухоме майно земельну ділянку, кадастровий номер 2323982500:01:004:0044, площею 2 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1832288223239), право власності на яку належить ОСОБА_1 ; заборонено ОСОБА_1 вчиняти дії щодо розорювання, обробки, посіву сільськогосподарських культур на земельній ділянці з кадастровим номером 2323982500:01:004:0044, площею 2 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1832288223239); заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю Мала Токмачка , після збору врожаю проса, яка була засіяна Товариством з обмеженою відповідальністю Мала Токмачка у квітні 2021 року, вчиняти дії щодо розорювання, обробки, посіву сільськогосподарських культур на земельній ділянці з кадастровим номером 2323982500:01:004:0044, площею 2 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1832288223239).

На виконання ухвали Оріхівського районного суду Запорізької області від 30 квітня 2021 року про забезпечення позову, постановою державного виконавця Оріхівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Місюра Ларисою Сергіївною відкрито виконавче провадження ВП № 65424635, яка 14 травня 2021 року прийняла постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 12000 грн.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Так, розділом VІІ ЦПК України врегульовано питання щодо судового контролю за виконанням судових рішень.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу , порушено їхні права чи свободи.

В той же час, визначення юрисдикційності скарги залежить від установлення судами таких обставин: чи є вказана скарга реалізацією учасником справи права на судовий контроль за виконанням судового рішення в конкретній справі, чи це є самостійним правом на оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів, їх посадових осіб, виконавця чи приватного виконавця як суб`єктів, наділених владними повноваженнями при вчиненні виконавчих дій.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону , а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 27 Закону України Про виконавче провадження виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувану за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами.

Тобто, примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами в передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.

Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Частиною 2 ст. 74 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Колегія суддів Великої Палати Верховного Суду 31.03.2020 року у справі №733/889/17 дійшла висновку, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані . До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

З урахуванням вищенаведеного можна зробити висновок, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18), від 20 вересня 2018 року у справі № 821/872/17 (провадження № 11-734апп18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 826/5195/17 (провадження № 11-801апп18), від 16 січня 2019 року у справі № 279/3458/17-ц (провадження № 14-543цс18), від 09 жовтня 2019 року у справі № 758/201/17 (провадження № 14-468цс19)Ю, від 18 грудня 2019 року у справі № 759/15553/14-ц ( провадження № 14-579 цс19, і підстав для відступлення від неї не вбачається.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

В даній справі ОСОБА_1 оскаржує дії державного виконавця щодо виконання не судового рішення, а оскаржує прийняту постанову державного виконавця від 14 травня 2021 року про стягнення з нього виконавчого збору у розмірі 12000,00 грн. як виконавчого документу у виконавчому провадженні №65424635, який був виданий державним виконавцем Оріхівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Місюрою Ларисою Сергіївною.

Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки саме до юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Враховуючи викладене вище, скарга ОСОБА_1 на постанову державного виконавця про стягнення з нього виконавчого збору не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинна розглядатися адміністративним судом, оскільки юрисдикція спорів про оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат та штрафів відноситься до адміністративних судів.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів.

Інших доводів неправильності ухвали суду першої інстанції апеляційна скарга не містить.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахистправлюдиниіосновоположнихсвобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 141 ЦПК України , а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат не вирішується.

Керуючись ст.ст. 367 , 374 , 375, 381-384, 390 ЦПК України , апеляційний суд у складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задовлення.

Ухвалу Оріхівського районного суду Запорізької області від 06 серпня 2021 року у цій справі - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повна постанова складена 19 листопада 2021 року.

Головуючий, суддя СуддяСуддя Подліянова Г.С.Гончар М.С.Маловічко С.В.