Постанова

від 19.11.2021 по справі 331/2040/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 19.11.2021 Справа № 331/2040/20

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 331/2040/20Головуючий у 1-й інстанції Антоненко М.В. Пр. № 22-ц/807/2451/21Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2021 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Маловічко С.В., Подліянової Г.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 звернулась до суду із вищезазначеним позовом (а.с. 2-5), в якому просила: - стягнути з відповідача на її користь 170511,90 грн. у рахунок відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; - стягнути з відповідача на її користь судовий збір у сумі 1705,12 грн.; - стягнути з відповідача на її користь витрати, пов`язані із проведенням експертизи у сумі 1800,00 грн.

В обґрунтування свого позову сторона позивача зазначала, що 26 листопада 2019 року у місті Запоріжжі по проспекту Соборному (Дамба), ЛЕП № 2 сталася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої відповідач, керуючи автомобілем DAEWOO Sens, реєстраційний номер НОМЕР_1 , допустив зіткнення з автомобілем марки Hyundai Elantra, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить позивачу. Внаслідок ДТП їй було завдано майнової шкоди на суму 272511,90 грн. Постановою Комунарського районного суду від 18.12.2019 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення (а.с. 7). Частину майнової шкоди у сумі 100000,00 грн. ОСОБА_2 виплатила страхова компанія ПрАТ УПСК , частину шкоди (франшизу) у сумі 2000,00 грн. відповідач сплатив їй добровільно. Оскільки різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) ОСОБА_1 добровільно сплачувати відмовився, ОСОБА_2 просила суд першої інстанції стягнути з нього 170511,90 грн., а також судові витрати на загальну суму 3505,12 грн.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Антоненка М.В. (а.с. 45).

Ухвалою суду першої інстанції (а.с. 50) відкрито провадження у цій справі.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2021 року (а.с. 126-131) позов ОСОБА_2 у цій справі задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 170511,90 грн. у рахунок відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1705,12 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати, пов`язані із проведенням експертизи у сумі 1800,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі (а.с. 137-145) просив рішення суду першої інстанції скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (а.с. 153).

Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 у цій справі відкрито (а.с. 156-157), справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ст. 369 ч. 1 ЦПК України (а.с. 158).

Позивач ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 подала відзив на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача у цій справі (а.с. 162-165).

За змістом ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Проте, має місце відповідне навантаження судді - доповідача та колегії суддів (в Запорізькому апеляційному суді працює фактично 15 суддів). Крім того, суддя-доповідач перебувала у щорічній та додатковій відпустках (а.с. 160, 170).

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі у повному обсязі, керувався ст. ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 268, 280-284 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності всіх вищевказаних позовних вимог позивача у цій справі.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.

Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що ОСОБА_2 є власником автомобіля марки Hyundai, моделі Elantra, 2018 року випуску, білого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , тип загальний легковий-загальний седан-В, об`єм двигуна 1591, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , виданого ТСЦ 2342 06.02.2019 (а.с. 6).

Відповідно до постанови Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 18.12.2019 у справі № 333/6980/19 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 7). Зазначена постанова набрала законної сили 02.01.2020.

28 січня 2020 року ПрАТ Українська пожежно-страхова компанія виплатило позивачу страхове відшкодування у межах страхової суми у розмірі 100000,00 грн., що підтверджується звітом-рахунком за період з 01.11.2019 по 03.02.2020, складеним АТ ОТП Банк 03.02.2020 року (а.с. 37). Частину шкоди (франшизу) у сумі 2000,00 грн. ОСОБА_1 перерахував ОСОБА_2 добровільно.

09 грудня 2019 року ОСОБА_2 направила ОСОБА_1 листа з пропозицією прибути на експертизу автомобіля марки Hyundai, моделі Elantra, 2018 року випуску, білого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , тип загальний легковий-загальний седан-В, об`єм двигуна 1591, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на 12 грудня 2019 року о 12 годині 00 хвилин за адресою: м. Запоріжжя, вул. Крива бухта, буд. 99а.

Згідно із висновком експерта з автотоварознавчого дослідження щодо визначення вартості матеріального збитку № 19/12 від 19.12.2019, складеним судовим експертом Булейком О.А. (а.с. 8-34), вартість матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ Hyundai Elantra, реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок ДТП становить 272511,90 грн. , з яких вартість відновлювального ремонту становить 248544,78 грн., значення втрати товарної вартості транспортного засобу становить 23967,12 грн.

Акт технічного огляду колісного транспортного засобу від 05.12.2019, складений ПрАТ УПСК на підставі зовнішнього огляду транспортного засобу марки Hyundai Elantra, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Відповідно до ремонтної калькуляції № 8865_А, складеної ПрАТ УПСК 09.12.2019, вартість ремонту транспортного засобу становить 190799,09 грн., у тому числі ПДВ 31799,85 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Ч. 1 ст. 1187 ЦК України визначає джерело підвищеної небезпеки як діяльність, пов`язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За змістом ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України до збитків належать втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, для встановлення підстав відшкодування шкоди суд має з`ясувати, чи наявні усі умови притягнення особи до цивільно-правової відповідальності, а саме: протиправна поведінка заподіювача шкоди, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди.

Протиправну поведінку, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою та вину ОСОБА_1 у суді першої інстанції не оспорював (ст. 82 ч.1 ЦПК України).

Водночас, ОСОБА_1 зазначав, що позивач не довів реальний розмір збитків, які він фактично поніс на відновлення транспортного засобу. Тобто, право особи на відшкодування шкоди виникає лише після проведення відновлювального ремонту транспортного засобу за умови надання доказів понесених фактичних витрат на ремонт. Наданий позивачем висновок експерта не підтверджує розмір здійснених ним витрат.

Проте, суд першої інстанції правильно не погодився із такими доводами відповідача з таких підстав.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право після використання всіх національних засобів юридичного захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

В силу вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відшкодування збитків за своїм змістом є видом цивільно-правової відповідальності, яка є наслідком порушення прав особи. Судовий захист права на отримання відшкодування не може залежати від фактичного проведення відновлювального ремонту автомобіля. Такий підхід позбавляє потерпілих, які не мають фінансової можливості самостійно відремонтувати автомобіль, права на звернення до суду, що не узгоджується із наведеними вище конституційними гарантіями.

Аргументи відповідача щодо істотних розбіжностей розміру збитків у висновку експерта від 19.12.2019 (а.с.8-34) та у ремонтній калькуляції № 8865А від 09.12.2019 (а.с.67-80) суд першої інстанції оцінив правильно критично з огляду на таке.

Відповідно до висновку експерта технічний огляд транспортного засобу проводився 04.12.2019, повторний після розбирання складових передка 12.12.2019. Фотододатки до висновку експерта підтверджують наявність зовнішніх та внутрішніх пошкоджень транспортного засобу.

Ремонтна калькуляція проведена ПрАТ УПСК , страховою компанією відповідача на підставі акту технічного огляду колісного транспортного засобу від 05.12.2019, який складений на підставі зовнішнього огляду транспортного засобу.

Отже, при проведенні калькуляції огляд внутрішніх пошкоджень автомобіля не здійснювався.

Окрім того, судом першої інстанції було правильно враховано те, що на підтвердження розміру збитків позивач надав висновок експерта, який попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. У той час як акт огляду і ремонтна калькуляція складені страховою компанією для виплати позивачу страхового відшкодування.

Твердження відповідача щодо сумнівів у об`єктивності та реальності висновку експерта є припущенням, а доказування відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, судом першої інстанції було правильно встановлено, що клопотань про проведення судової автотоварознавчої експертизи чи про допит експерта у судовому засіданні в суді першої інстанції відповідач не заявляв.

За таких обставин суд першої інстанції правильно не вбачав підстав для відхилення висновку експерта, як доказу розміру заподіяних позивачу збитків у цій справі.

До викладених у відзиві доводів відповідача проте, що його відсутність під час огляду автомобіля експертом фактично обмежила його у праві надавати заперечення, також скористатися послугами експерта тощо, суд першої інстанції правильно віднісся критично. Зокрема, про проведення огляду відповідача попереджали позивач і його представник, що сам відповідач у суді першої інстанції не заперечував . Відтак, йому були відомі дата та місце зустрічі з експертом , однак він на огляд не з`явився, не попередив позивача про бажання бути присутнім під час огляду та неможливість прибути 12.12.2019 для особистої участі у огляді експертом транспортного засобу, клопотань про проведення судової автотоварознавчої експертизи не заявляв .

Посилання відповідача на судову практику щодо виплати потерпілому страхового відшкодування без податку на додану вартість суд першої інстанції правильно вважав таким, що не підлягає застосуванню у цій справі. Оскільки, воно стосується правовідносин, що виникли між особою, якій заподіяно шкоду і страховою компанією. Водночас, предметом позову, що розглядається, є вимога про відшкодування шкоди особою, яка її завдала, у частині, що непокрита страховою виплатою.

Відсутність спору між позивачем та страховою компанією з приводу остаточної вартості відновлювального ремонту автомобіля пов`язана із виплатою позивачу страхової суми у повному обсязі, що свідчить про недоцільність оскарження розрахунків страховика, які було здійснено за результатами лише зовнішніх пошкоджень автомобіля.

Аргументи відповідача щодо неузгодженості даних у висновку експерта (дата обрання запчастин є пізнішою, ніж дата його складення) суд першої інстанції правильно до уваги у цій справі не взяв. Оскільки, формальні суперечності у датах не спотворюють зміст висновку експерта та не є підставою для визнання цього доказу недопустимим.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОСОБА_2 надала суду першої інстанції у цій справі докази наявності усіх умов, необхідних для притягнення ОСОБА_1 до цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування збитків, які той добровільно їй не відшкодував. Відповідач у суді першої інстанції заперечував проти розміру збитків, визначених як у висновку експерта, так і у калькуляції страхової компанії. Однак, при цьому, доказів звільнення його від відповідальності чи свого власного розрахунку суми збитків суду першої інстанції у цій справі не надав.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що права позивача порушені відповідачем, тому позов позивача у цій справі слід задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 є такими, що дублюють доводи його заперечень проти позовної заяви позивача у цій справі, викладені в його відзиві (а.с. 54-58), яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.

Ці доводи не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію відповідача у цій справі, яку він вважає такою, що є єдино вірною та єдино можливою.

Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України.

За змістом якої: Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) .

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України).

Підстави для звільнення від доказування відповідача ОСОБА_1 , передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Відповідач ОСОБА_1 не надав суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позову позивача та, відповідно, у спростування позову позивача у цій справі.

Апеляційний суд на виконання вимог ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).

В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Проте докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України у цій справі відсутні, і зокрема стороною відповідача апеляційному суду не надані.

Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення.

В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.

Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.

Крім того, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. 141 ЦПК України, вирішено питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни.

Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови відповідачу ОСОБА_1 у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок позивача ОСОБА_2 будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.

Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2021 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови апеляційним судом у цій справі складений 19.11.2021 року.

Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Маловічко С.В.Подліянова Г.С.