Постанова

від 21.11.2021 по справі 910/6694/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2021 р. Справа№ 910/6694/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Чорногуза М.Г.

Агрикової О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2021

у справі № 910/6694/21 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лабсвіт»

про повернення безпідставно набутого майна

ВСТАНОВИВ:

ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лабсвіт» (далі ТОВ «Лабсвіт», відповідач) про повернення безпідставно отриманих коштів у розмірі 3 022,43 грн на підставі ст.ст. 627, 1212 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.07.2021 у справі № 910/6694/21 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що спірні грошові кошти на загальну суму 3 022,43 грн були перераховані позивачем не безпідставно, а на виконання договору, укладеного сторонами, а тому відсутні правові підстави для повернення вказаних коштів як помилково перерахованих на підставі ст. 1212 ЦК України.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Окрема комендатура охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте на підставі неправильно встановлених обставин, які мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального права.

В обґрунтування скарги апелянт вказував, що всупереч пункту 71 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, в який внесено зміни Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID -2019)» №540-ІХ від 30.03.2020, в ціну договору було включено податок на додану вартість, не зважаючи на той факт, що дана операція з постачання товару звільнена від оподаткування ПДВ, оскільки товар, який постачався згідно договору від 09.10.2020 № 507-20, термостат типу «Драй-блок» ТРВ-120 міститься у переліку «Медичні вироби, медичне обладнання та інші товари, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 №224 з кодом згідно з УКТЗЕД 8419 Термостат типу Dry-block.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 поновлено Окремій комендатурі охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2021 у справі № 910/6694/21, відкрито апеляційне провадження за вищевказаною апеляційною скаргою, розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, встановлено ТОВ «Лабсвіт» строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідач правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відповідності до вимог ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що є у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 09.10.2020 між Окремою комендатурою охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) (замовник) та ТОВ «Лабсвіт» (постачальник) було укладено договір на закупівлю №335/20/507-20 (далі договір), за умовами якого постачальник зобов`язується передати замовнику у власність термостат типу «Драй-блок» або еквівалент, код НК 024:2019 15105 лабораторний блок сухого нагріву (далі товар), а замовник зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1. договору).

На виконання вказаного договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 46 200,00 грн, що підтверджується видатковими накладними №2020 від 13.11.2020 на суму 15 400,00 грн, №2021 від 10.11.2020 на суму 15 400,00 грн, №2022 від 22.10.2020 на суму 15 400,00 грн, які підписані уповноваженими представниками обох сторін.

Платіжними дорученнями №3627 від 16.12.2020 на суму 15 400,00 грн, №3628 від 16.12.2020 на суму 15 400,00 грн, №3500 від 10.12.2020 на суму 15 400,00 грн підтверджується факт повної оплати позивачем отриманого товару за вищевказаними видатковими накладними за договором на закупівлю №335/20/507-20 від 09.10.2020.

У зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-IX пункт 71 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України викладено в новій редакції: «Тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України. У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій. Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17 березня 2020 року». Вказаний Закон набрав чинності з 02.04.2020.

Окремою комендатурою охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України було направлено на адресу відповідача листом №11/694 від 09.03.2021 з вимогою щодо добровільного повернення коштів.

15.03.2021 від ТОВ «Лабсвіт» надійшов лист про відмову у здійсненні добровільного повернення коштів.

З огляду на те, що добровільного усунення вищевказаних порушень відповідачем не здійснено, позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «Лабсвіт» про повернення сплаченого ПДВ у розмірі 3022,43 грн за договором №335/20/507-20 від 09.10.2020.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не може погодитися з рішенням суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи скаржника вважає обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

За приписами частин 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У пункті 3 ч. 1 ст. 3, ст. 6 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору який передбачає право суб`єкта цивільного права на укладення й інших договорів, прямо не передбачених актами цивільного законодавства, але відповідають загальним засадам цивільного законодавства. Сторони договору мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на свій розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Щодо звільнення спірного товару від оподаткування податком на додану вартість, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і яке не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочину, або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 №530-IX підрозділ 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктом 71 такого змісту: « 71. Тимчасово, для здійснення заходів щодо запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України».

З метою реалізації п. 71 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 №224 було затверджено перелік лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, що додається.

В той же час, товар, що постачався згідно договору від 09.10.2020 № 335/20/507-20, термостат типу «Драй-блок» ТDВ-120 міститься у вищевказаному переліку «Медичні вироби, медичне обладнання та інші товари, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 №224 з кодом згідно з УКТЗЕД 8419 Термостат типу Dry-block.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-IX пункт 71 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України викладено в наступній редакції: «Тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України. У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій. Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17 березня 2020 року».

З урахуванням викладеного, дія пункту 71 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 №224 станом на момент укладення Договору в частині звільнення від оподаткування ПДВ поширювались на спірні правовідносини, оскільки законом визначено дату - 17.03.2020, саме після якої операції (тобто, фактичні дії сторін стосовно виконання господарських операцій), звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Отже, висновки суду першої інстанції про те, що спірні грошові кошти були перераховані позивачем не безпідставно, а на виконання договору укладеного між сторонами, є помилковими, оскільки здійснюючи відповідну господарську операцію з поставки товару, у відповідача були відсутні підстави для включення до складу ціни товару податку на додану вартість на суму 3022,43 грн у зв`язку з законодавчо запровадженою підставою для звільнення від оподаткування з 17.03.2020.

Таким чином відповідачем безпідставно (без належних правових підстав) отримано в якості оплати спірну суму коштів, яка підлягає поверненню останнім в силу приписів ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України.

При цьому варто зазначити, що хоча ПДВ і включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.

Тобто відповідач як одна зі сторін зобов`язання набув зазначені кошти за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а поза підставами, передбаченими договором поставки, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, тобто на підставі статті 1212 ЦК України.

Близьку за змістом правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20.

Таким чином, вимоги позивача визнаються судом апеляційної інстанції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до пунктів 1-4 частини 1 статті 277 ГПК України, є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2021 у справі № 910/6694/21, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лабсвіт».

Відповідно до ч.ч. 1, 14 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи викладене, судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2021 у справі № 910/6694/21 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2021 у справі № 910/6694/21 скасувати.

3. Ухвалити нове судове рішення, яким позов ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лабсвіт» задовольнити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лабсвіт» (03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, буд. 7-А, код ЄДРПОУ 41139172) на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (02121, м. Київ, вул. Світла, буд. 6, ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) 3022 (три тисячі двадцять дві) грн 43 коп. безпідставно набутих грошових коштів, 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 3 405 (три тисячі чотириста п`ять) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання даної постанови.

6. Матеріали справи №910/6694/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддяА.О. Мальченко

СуддіМ.Г. Чорногуз

О.В. Агрикова