Рішення

від 10.11.2021 по справі 902/694/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" листопада 2021 р. Cправа № 902/694/21

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича ,

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Приватного малого підприємства "Атлант" (пров. Хмельницького шосе, буд. 21, м. Вінниця, 21036)

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Лукас-Старт" (вул. Острозького, буд. 66, м. Вінниця, 21000)

про стягнення 483 286,14 грн. та повернення об`єкта оренди

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява б/н від 30.06.2021 (вх. №711/21 від 02.07.2021) Приватного малого підприємства "Атлант" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лукас-Старт" про:

- стягнення 485 619,14 грн, з яких: 337 333,33 грн - сума основного боргу; 91 957,49 грн - сума пені; 31 340,00 - інфляційні збитки; 14 655,33 грн - 3% річних; 9 333,24 грн - неустойка згідно ч. 2 ст. 785 ЦК України;

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Лукас-Старт" повернути Приватному малому підприємству "Атлант" за актом приймання-передачі нежитлові будівлі, що є об`єктом оренди за договором оренди №1 нерухомого майна від 28.08.2018.

В якості підстав заявлених позовних вимог позивач посилається на укладення між ПМП "Атлант" та ТОВ "Лукас-Старт" 28.08.2018 договору оренди № 1 нежитлових будівель (приміщення).

За твердженнями позивача, з моменту укладення зазначеного договору та прийняття в оренду приміщень, відповідач не здійснив жодної оплати орендної плати, загальна суму заборгованості зі сплати орендної плати за період з 06.09.2018 по 29.06.2021 становить 338 333,33 грн.

У зв`язку з систематичним невнесенням орендної плати, позивач звернувся до Господарського суду Вінницької області в позовом про розірвання договору оренди.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 21.01.2021 у справі № 902/825/20, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2021, позов задоволено та розірвано договір оренди №1 нежитлових будівель від 28.08.2018.

Тому позивач вважає, що у відповідача з 17.06.2021 виник обов`язок повернути орендовані приміщення, який останній не виконав, та не сплатив заборгованості по орендним платежам.

Ухвалою суду від 06.07.2021 позовну заяву Приватного малого підприємства "Атлант" залишено без руху на підставі ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали.

Заявами №б/н 08.07.2021 та №б/н від 15.07.2021, що надійшли на адресу суду відповідно 08.07.2021 та 15.07.2021, позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду нової редакції позовної заяви з доказами її направлення відповідачу, доказів сплати судового збору у визначеному законом розміру та належним чином засвідчених копій документів, долучених до позовної заяви.

Ухвалою суду від 16.07.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/694/21 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 25.08.2021.

12.08.2021 до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву № б/н від 06.08.2021 (вх. № 01-34/7210/21), в якому відповідач наводить заперечення проти позову та просить відмовити в його задоволенні.

Суть заперечень відповідача зводиться до наступного:

- позивач вводить в оману суд про факт укладення договору оренди саме в редакції №1 від 28.08.2018, відповідачем такі умови договору не погоджувалися;

- п. 5.1. договору (сума орендної плати 10 000 грн на місяць) є ключовим, оскільки за, нібито як, невиконання саме даного пункту ставиться питання про стягнення орендної плати. Цей п. 5.1. договору відповідачем не погоджувався;

- в п. 1.3. договору вказаний неналежний об`єкт, оскільки за адресою, що зазначена в договорі знаходиться земельна ділянка, а адресою майнового комплексу є вул. Коцюбинського 33а;

- період прострочення сплати орендних платежів, які вказує позивач, є неправдиві, оскільки відповідачем жодного дня не використовувались приміщення, які вказані в договорі;

- фактично орендних правовідносин, як таких не було і не могло бути, оскільки між цими ж сторонами існували договори про співпрацю та спільну діяльність, відповідно до яких майно позивача, в тому рахунку і його приміщення повинні були використовуватися спільно між сторонами;

- позивачем приховано наявність іншого договору №1/1 від 01.08.2018 зі строком дії до 31.12.2018, який накладається на строк дії договору № 1 від 28.08.2018;

- договір № 1 від 28.08.2018 у тій редакції, що надана позивачем до суду не відповідає вимогам чинного законодавства, що вказує на його неукладеність, та відповідно на відсутність орендних правовідносин.

17.08.2021 до канцелярії суду подано супровідний лист № б/н від 17.08.2021 (№01-34/7347/21) відповідача на виконання вимог ухвали суду від 16.07.2021, який ухвалою суду від 25.08.2021 залишено без розгляду.

За наслідками судового засідання 25.08.2021 судом продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 21.09.2021, про що 25.08.2021 постановлено відповідну ухвалу.

17.09.2021 до суду подано лист № б/н від 16.09.2021 (вх. № 01-34/8376/21) відповідача на виконання вимог ухвали суду від 25.08.2021.

21.09.2021 до суду подано заяву № б/н від 20.09.2021 (вх. № 01-34/8435/21) за підписом представника позивача - адвоката Арустамян А.Е. про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач вказує на допущення описки в прохальній частині позовної заяви, та викладає прохальну частину в наступній редакції:

"1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лукас-Старт" (код ЄДРПОУ 39272364, вул. Острозького, буд. 66, м. Вінниця, 21000) 481 023,12 грн., з яких: 338 333,33 грн - сума основного боргу; 88 615,57 грн - сума пені; 31 700,00 грн - інфляційні збитки; 14 374,23 грн - 3% річних; 7 999,99 грн - неустойка згідно ч. 2 ст. 785 ЦК України.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Лукас-Старт" (код ЄДРПОУ 39272364, вул. Острозького, буд. 66, м. Вінниця, 21000) повернути Приватному малому підприємству "Атлант" (код ЄДРПОУ 23104400, вул. Острозького, буд. 66, м. Вінниця, 21000) за актом приймання-передачі нежитлової будівлі, що є об`єктом оренди за договором оренди №1 нерухомого майна від 28.08.2018".

За наслідками судового засідання 21.09.2021 суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 21.09.2021 про оголошення перерви в судовому засіданні до 06.10.2021.

Ухвалою суду від 06.10.2021 прийнято до розгляду заяву № б/н від 20.09.2021 (вх. № 01-34/8435/21) позивача про зміну предмету позову, відкладено підготовче засідання на 18.10.2021.

За результатами судового підготовчого засідання 18.10.2021 суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 18.10.2021 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 10.11.2021.

08.11.2021 до суду надійшло клопотання б/н від 08.11.2021 (вх. №01-34/9900/21) за підписом представника відповідача - адвоката Стрільченка Є.В. про перенесення судового засідання на іншу дату, яке мотивоване захворюванням представника на ГРВІ.

10.11.2021 до суду подано заяву б/н від 10.11.2021 (вх. № 01-34/10006/21) за підписом представника позивача - адвоката Арустамян А.Е., в якій представник зазначає, що позивачем позов підтримується в повному обсязі. Розгляд справи просить провести за відсутності позивача.

На визначену дату судом в судове засідання представники сторін не з`явилися.

За наслідками розгляду в судовому засіданні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи з підстав, визначених стороною, судом прийнято рішення щодо його відхилення.

При цьому судом враховано, що виходячи з практики Європейського суду з прав людини, справи мають бути розглянути впродовж розумного строку.

В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд включає в себе право на доступ до суду та право на доступ до правосуддя в широкому розумінні.

Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у господарському процесі встановлена ст.3 ГПК України.

Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997р., дана Конвенція та Протоколи до неї № 2, 4, 7, 11 є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Критерій розумності строку розгляду справи також наведений в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 18.11.2003р. №01-8/1427 (зі змінами та доповненнями, внесеними в останнє інформаційним листом ВГСУ від 24.07.2008р. №01-8/451). У цьому листі зазначено: "Критеріями оцінки розгляду справи упродовж розумного строку є складність справи, поведінка учасників процесу і поведінка державних органів (суду), важливість справи для заявника".

Визначаючи ці критерії, ВГСУ посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Красношапка проти України" №23786/02 від 30.11.2006 р. (§ 51).

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

При цьому судом також враховано, що статтею 202 ГПК України встановлено наслідки неявки в судове засідання учасників справи.

За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин (ст. 252 ГПК України).

Тобто, підставою для відкладення розгляду справи за клопотанням учасника справи є наявність для цього обґрунтованих причин.

Представником сторони у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 58 ГПК України).

Крім того, за змістом ч. 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Враховуючи викладене, сторона відповідача не була позбавлена права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні керівника товариства.

Також судом враховано, що явка в судове засідання представників сторін обов`язковою не визнавалась.

Згідно з приписами ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Водночас суд зауважує, що сторони зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами.

Відповідно до ст. 2 ГПК України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Беручи до увагу ту обставину, що відповідач належним чином був повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання з розгляду даної справи по суті, а явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась, неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, учасники справи мали достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав, зокрема, і на подання будь-яких пояснень чи інших заяв по суті справи, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, може бути розглянута за наявними у ній документами, а також з огляду на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність перешкод для розгляду даної справи по суті у даному судовому засіданні без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням неявки представників сторін суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У судовому засіданні 10.11.2021 прийнято судове рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

28.08.2018 між Приватним малим підприємством "Атлант" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лукас-Старт" (Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 1 (надалі Договір).

Відповідно п. 1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендодавець зобов`язується передати Орендареві у строкове платне користування, а Орендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування нежитлові будівлі, що визначені у цьому Договорі ("приміщення, що орендується"), та зобов`язується сплачувати Орендодавцеві орендну плату.

Згідно п. 1.2 Договору будівлі належать Орендодавцеві на праві власності відповідно до: свідоцтва №1162 про право власності на нежитлові будівлі, виданого виконавчим комітетом Калинівської міської ради Вінницької області від 26.12.2007 року, зареєстровані КП "Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" 28.12.2007 року.

Адреса будівель, що орендується: Вінницька область, Калинівський район, м.Калинівка, вул.Коцюбинського, будинок 33 (п. 1.3 Договору).

За змістом п. 1.4 Договору опис об`єкта, що орендується становлять: будівлі цеху по переробці зернобобових культур літ. А з прибудовами літ. а2, літ. а3, будівлі сушилки літ. А1 загальною площею 939,0 кв.м; побутового корпусу літ. Б з прибудовами літ. б, літ. б1, літ. б3 загальною площею 99,6 кв.м.; лабораторного корпусу з прохідною літ. В загальною площею 24,5 кв.м.; сараїв літ. Г, літ. Г1; навісу літ. б2, д, ж; адмінкорпусу літ. Д загальною площею 137,6 кв.м; криниць літ. Л, К1; будівлі міні-пекарні літ. Ж1 загальною площею 38.2 кв.м; огорожі літ. № 1, 2; вбиральні літ. З; пожежної водойми літ. Ж.

Стан приміщення, що орендується, на момент передання в оренду: придатне для використання у відповідності до мети оренди, визначеної у п. 2.1 цього Договору (п. 1.5 Договору).

Приміщення, що орендується, надається Орендарю для використання в господарській діяльності - під цех по переробці зернобобових культур (п. 2.1 Договору).

Приміщення та майно, що орендуються, повинні бути передані Орендодавцем та прийняті Орендарем протягом одного дня з дня набрання чинності цим Договором, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акту приймання-передавання приміщення та майна (п. 3.1 Договору).

У момент підписання акту передання-приймання Орендодавець передає Орендарю ключі від приміщення, що орендується (п. 3.2 Договору).

Відповідно п. 4.1 Договору строк оренди приміщення, що орендується, розпочинається з моменту прийняття приміщення, що орендується, за актом передання-приймання та діє з 28.08.2018 року по 01.06.2021 року.

Згідно п. 5.1 Договору розмір місячної орендної плати складає: 10 000,00 грн .

Орендна плата сплачується Орендарем в безготівковому порядку не пізніше 5 числа кожного місяця шляхом попередньої оплати за місяць який орендується, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Орендодавця, відповідно до виставленого рахунку. За згодою сторін орендна плата може сплачуватися готівкою, шляхом внесення коштів в касу Орендодавця (п. 5.2 Договору).

Вартість комунальних послуг не входить до орендної плати (п. 5.6 Договору).

Усі витрати за користування електричною енергією, газом, водопостачанням та водовідведенням оплачуються Орендарем додатково, відповідно до показників засобів обліку електроенергії та газу, води. У разі використання понад встановлений ліміт споживання електроенергії, водопостачання Орендар додатково Орендодавцем витрати в тому числі і сплату штрафних санкцій. Ліміт використання доводиться до відома Орендодавця додатково (п. 5.7 Договору).

Пунктом 5.8. Договору сторони погодили, що у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення приміщення та майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції.

За змістом п .7.1 Договору Орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання (п. 10.2 Договору).

На виконання умов укладеного договору 28.08.2018 між сторонами підписано Акт приймання-передачі нерухомого майна, за змістом якого Орендодавець передає, а Орендар приймає нежитлові будівлі, що складаються з: будівлі цеху по переробці зернобобових культур літ. А з прибудовами літ. а2, літ. а3, будівлі сушилки літ. А1 загальною площею 939,0 кв.м; побутового корпусу літ. Б з прибудовами літ. б, літ. б1, літ. б3 загальною площею 99,6 кв.м.; лабораторного корпусу з прохідною літ. В загальною площею 24,5 кв.м.; сараїв літ. Г, літ. Г1; навісу літ. б2, д, ж; адмінкорпусу літ. Д загальною площею 137,6 кв.м; криниць літ. Л, К1; будівлі міні-пекарні літ. Ж1 загальною площею 38.2 кв.м; огорожі літ. № 1, 2; вбиральні літ. З; пожежної водойми літ. Ж, та розташовані за адресою: Вінницька область, Калинівський район, м. Калинівка, вул. Коцюбинського, будинок 33, для використання в господарській діяльності - під цех по переробці зернобобових культур (а.с. 8, том. 1).

Відповідач має статус зернового складу та підключений до Реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання. При цьому згідно Переліку зернових складів, підключених до Основного реєстру, місцезнаходження зернового складу - Вінницька обл., м. Калинівка, вул. Коцюбинського, 33а, тобто місцезнаходження орендованого майна.

За твердженнями позивача, з моменту укладення договору оренди нерухомого майна № 1 від 28.08.2018 та прийняття в оренду приміщень, що підтверджується актом приймання-передачі від 28.08.2019, відповідачем не здійснено жодної оплати орендної плати. За період з 06.09.2018 по 29.06.2021 термін прострочення орендних платежів становить 33 місяці 23 днів, сума заборгованості за вказаний період склала 338 333,33 грн.

У зв`язку з систематичною несплатою відповідачем орендних платежів, позивач звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом про розірвання договору оренди нерухомого майна № 1 від 28.08.2018.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 21.01.2021 у справі № 902/825/20, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2021, позов задоволено, розірвано договір оренди нерухомого майна № 1 від 28.08.2018.

17.06.2021 позивачем направлено відповідачу вимогу про сплату заборгованості з орендної плати в розмірі 333 666,67 грн та повернення приміщень за актом приймання-передачі, яка відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Між сторонами виникли зобов`язання, які мають правову природу договору про оренду майна а, відтак, правовідносини, які виникли у зв`язку з його виконанням регулюються положеннями глави 58 ЦК України, глави 30 ГК України.

Згідно із ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 193 Господарського кодексу України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч. 1, 6 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч.ч. 1, 4 ст.286 ГК України).

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Згідно із ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору 28.08.2018 між сторонами підписано акт приймання-передачі нерухомого майна, за змістом якого Орендодавець передає, а Орендар приймає нежитлові будівлі, що складаються з: будівлі цеху по переробці зернобобових культур літ. А з прибудовами літ. а2, літ. а3, будівлі сушилки літ. А1 загальною площею 939,0 кв.м; побутового корпусу літ. Б з прибудовами літ. б, літ. б1, літ. б3 загальною площею 99,6 кв.м.; лабораторного корпусу з прохідною літ. В загальною площею 24,5 кв.м.; сараїв літ. Г, літ. Г1; навісу літ. б2, д, ж; адмінкорпусу літ. Д загальною площею 137,6 кв.м; криниць літ. Л, К1; будівлі міні-пекарні літ. Ж1 загальною площею 38.2 кв.м; огорожі літ. № 1, 2; вбиральні літ. З; пожежної водойми літ. Ж, та розташовані за адресою: Вінницька область, Калинівський район, м. Калинівка, вул. Коцюбинського, будинок 33, для використання в господарській діяльності - під цех по переробці зернобобових культур.

Відтак, позивачем зобов`язання за Договором виконано шляхом передачі в оренду відповідачу обумовленого Договором нерухомого майна.

Поряд з цим, відповідачем, в період з моменту прийняття в оренду об`єкта оренди, не вносились орендні платежі.

За розрахунком позивача, за період з 06.09.2018 (дата першого внесення орендної плати) по 29.06.2021 прострочення орендних платежів становить 33 місяці 23 дні, загальна сума заборгованості за вказаний період складає 338 333,33 грн.

Доводи позивача щодо наявності заборгованості відповідача у визначеному в позовній заяві розмірі підтверджуються письмовими доказами наявними у матеріалах справи.

Тоді як відповідач не подав до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів). Більше того, відповідач не заперечує того, що орендні платежі в межах Договору оренди нерухомого майна № 1 від 28.08.2018 ним не проводились.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до переконливого висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся, позаяк матеріалами справи підтверджено факт передачі майна в оренду відповідачу та відсутність повної та своєчасної оплати зі сторони останнього за орендоване майно.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 338 333,33 грн. заборгованості є правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Заперечення відповідача щодо того, що відповідачем не погоджувались умови Договору оренди нерухомого майна № 1 від 28.08.2018, в редакції, наданої позивачем, судом не беруться до уваги, з огляду на те, що обставини щодо укладення та виконання означеного Договору були предметом дослідження при розгляді справи № 902/825/20.

Так, рішенням Господарського суду вінницької області від 21.01.2021 у справі № 902/825/20, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2021, встановлено, що сторонами одночасно з Договором оренди також підписано Акт приймання-передачі нерухомого майна від 28.08.2018, у якому здійснено посилання на укладення договору оренди, підтверджено склад нерухомого майна, перелік якого аналогічний змісту п.1.4. Договору, засвідчено передачу об`єкту оренди шляхом поставлення печаток та підписів керівників юридичних. Отже, сторони додатково підтвердили факт укладення Договору оренди. Відтак, укладення Договору у письмовій формі та погодження його істотних умов зафіксовано щонайменше у двох письмових документах, підписаних сторонами.

Також суд дійшов висновку про те, що достатньою підставою для висновку про прийняття об`єкта оренди у фактичне користування та початок володіння нерухомим майном є підписаний сторонами Акт приймання-передачі нерухомого майна від 28.08.2018, чим спростовуються доводи відповідача про невикористання об`єкту оренди.

Суд зауважує, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій у справі № 902/825/20 переглядались судом касаційної інстанції, та постановою Верховного Суду від 09.11.2021 залишені без змін.

Вказані обставини, в силу приписів ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, не потребують доказування.

Щодо доводів відповідача про те, що фактично орендних правовідносин, як таких не було, оскільки між цими ж сторонами існували договори про співпрацю та спільну діяльність, відповідно до яких майно позивача, в тому рахунку і його приміщення повинні були використовуватися спільно між сторонами, суд зазначає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявність інших правовідносин між сторонами в яких об`єктом був предмет Договору оренди від 28.08.2018.

Тоді як позивачем доведено належними доказами факт існування наявності зобов`язальних відносин між сторонами та заборгованість з орендних платежів, яка утворилась внаслідок систематичної не сплати орендної плати.

Поряд з цим за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення 88 615,57 грн - пені, 31700,00 грн - інфляційних збитків, 14 374,23 грн - 3% річних та 7 999,99 грн - неустойки згідно ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення 88 615,57 грн пені за період з 06.09.2018 по 29.06.2021, суд виходить з наступного.

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою статті 343 Господарського кодексу України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частинами 1, 4, 7 статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Враховуючи вищенаведені положеннями законодавства, господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Тлумачення умов укладеного сторонами Договору щодо підстав застосування відповідальності за порушення відповідачем грошового зобов`язання має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання такої відповідальності у господарських правовідносинах.

Частинами 4, 6 статті 231 Господарського кодексу України унормовано, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Отже, за змістом вищевказаних положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін.

Пунктом 8.2. визначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь Орендодавця з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Позивачем проведено нарахування пені за прострочення здійснення орендних платежів за Договором в розмірі 88 615,57 за період з 06.09.2018 по 29.06.2021.

Детально дослідивши наданий позивачем розрахунок пені суд встановив наявність помилок при визначенні періодів нарахування.

Зокрема, при здійсненні розрахунку позивачем не враховано приписи ч.6 ст. 232 ГК України та проведено нарахування за місячними платежами з наростанням заборгованості.

При цьому, суд зауважує, що умовами Договору не погоджено, що строк нарахування штрафних санкцій визначених цим Договором не обмежується шістьма місяцями.

За таких обставин, нарахування пені має здійснюватись за кожним місячним платежем окремо, з врахуванням положень п. 5.2. Договору і ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Здійснивши власний розрахунок пені за період 06.09.2018 по 29.06.2021 з урахуванням розміру місячних платежів та періоду встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України судом отримано суму пені в розмірі 36 431,07 грн. (розрахунок додається)

За наведеного, вимога позивача про стягнення 88 615,57 грн пені підлягає частковому задоволенню, в сумі 36 431,07 грн.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення 31 700,00 грн інфляційних втрат за період вересень 2018 року - квітень 2021 року та 14 374,23 - 3% річних за період з 06.09.2018 по 29.06.2021, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні наведених приписів, позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

При цьому, базою (основою) для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, згідно з вимогами наведеної норми, є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних є обґрунтованими, правомірними та правильно розрахованими, що є підставою для їх задоволення.

При розрахунку інфляційних втрат позивачем допущено помилку в бік завищення. За перерахунком суду, розмір інфляційних втрат за визначений в розрахунку період становить 30 620,00 грн. (розрахунок додається)

Тому вимога позивача про стягнення 31 700,00 грн інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню, в сумі 30 620,00 грн.

Також судом розглянуто вимогу позивача про стягнення 7 999,99 грн неустойки згідно ч. 2 ст. 785 ЦК України за період з 18.06.2021 по 28.06.2021.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка передбачена ч. 2 ст. 785 ЦК України не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов`язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (пеня). (Аналогічний висновок викладений у абз. 2 п. 5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна").

Водночас, п. 5.8. Договору сторонами узгоджено, що орендна плата сплачується до дня повернення приміщення та майна за актом приймання-передачі включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як зазначалось вище, зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

В свою чергу, зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Ці підстави зазначені в статтях 599, 600, 601, 604-609 ЦК України, в яких не передбачено такої підстави припинення зобов`язання, як закінчення строку дії Договору.

За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Таким чином, розірвання Договору (припинення дії) та припинення зобов`язань сторін за Договором не ототожнюються.

В порушення положень приписів ст. 785 ЦК України та Договору відповідач з 18.06.2021 продовжив користуватися спірним майном, що відповідачем не спростовано.

За змістом ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 2, 3 ст. 6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

З урахуванням викладеного сторони не позбавлені передбачити в договорі оренди положення щодо обов`язку орендаря сплачувати орендодавцю орендну плату після припинення дії договору оренди до дня фактичного повернення майна.

Таке право сторін повністю узгоджується із приписами глави 58 Цивільного кодексу України оскільки буде передбачати продовження обов`язку внесення плати за користування майном.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України, у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Відтак, будь-який рівнозначний пункт щодо обов`язку сплати орендних платежів після припинення дії договору оренди до дня фактичного повернення майна в розумінні ч. 3 ст. 653 ЦК України є обумовленим договором відступом сторін від загального правила та свідчить про продовження існування зобов`язання орендаря по сплаті орендної плати на користь орендодавця, яке буде припинено в момент фактичного повернення майна. В даному випадку, положеннями Договору сторонами було встановлено, що оплата оренди здійснюється до дня повернення приміщення та майна включно. (п. 5.8. Договору).

Отже, основне зобов`язання відповідача сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном не припиняється, оскільки його припинення у розумінні умов спірного договору пов`язано з моментом повернення орендованого майна, а не з фактом розірвання договору, що відповідає приписам ст.ст. 6, 653, 762 Цивільного кодексу України.

Оскільки матеріалами справи підтверджується, що передане відповідачу спірне майно, повернуто не було, що відповідачем не спростовано, тому суд, в силу наведених положень чинного законодавства України та приписів спірного Договору, дійшов висновку, що у останнього виник обов`язок по оплаті орендної плати за фактичний час користування таким майном.

З огляду на викладене, позовні вимоги щодо стягнення 7 999,99 грн неустойки за період з 18.06.2021 по 29.06.2021 задоволенню не підлягають, оскільки позивачем заявлено саме до стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати на підставі ч. 2 ст. 758 ЦК України, в той час як з матеріалів справи вбачається існування правових підстав для нарахування позивачем саме орендної плати, яку останнім нараховано та заявлено до стягнення за вказаний період.

Розглядаючи вимогу позивача про зобов`язання відповідача повернути позивачу повернути за актом приймання-передачі нежитлової будівлі, що є об`єктом оренди за Договором оренди №1 нерухомого майна від 28.08.2018, суд зважає на таке.

Відповідно до частини 2 статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

За ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно пункту 7.2 Договору, у разі припинення або розірвання Договору повернути Орендареві орендоване приміщення та майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки в разі погашення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна.

17.06.2021 позивачем направлено відповідачу вимогу про сплату заборгованості з орендної плати в розмірі 333 666,67 грн та повернення приміщень за актом приймання-передачі, яка відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Враховуючи викладене, підлягає задоволенню вимога позивача про зобов`язання відповідача повернути за актом приймання-передачі нежитлової будівлі, що є об`єктом оренди за Договором оренди №1 нерухомого майна від 28.08.2018.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до положень частин 1 та 3 ст. 74, 76 - 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, дослідивши всі докази у справі, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а відтак суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо інших доводів відповідача, суд зважає на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Решта долучених до матеріалів справи доказів та наданих сторонами пояснень була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Вирішуючи питання судових витрат суд виходить з наступного.

При зверненні з позовною заявою до суду позивачем, за квитанцією № 37481446-1 від 30.06.2021, сплачено 5075,10 грн судового збору. В подальшому, при усуненні недоліків позовної заяви, позивачем, за квитанцією № 57027886 від 15.07.2021 сплачено 4444,19 грн судового збору. Загальна сума судового збору, сплачена за позовною заявою 9 519,29 грн.

При цьому, відповідно до заяви про зміну предмету позову, розмір судового збору з майнових вимог становить 7 215,35 грн., з немайнової позовної вимоги - 2270,00 грн, що загалом складає 9 485,35 грн.

Відтак, судовий збір в розмірі 33,94 грн є зайво сплачений, порядок повернення якого визначено ст. 7 Закону України Про сплату судового збору .

Згідно з п.2 ч. 1ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому витрати позивача на сплату судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.129 ГПК України з врахуванням розміру задоволених позовних вимог в сумі 6 296,38 грн.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лукас-Старт" (вул. Острозького, буд. 66, м. Вінниця, 21000; код ЄДРПОУ 39272364) на користь Приватного малого підприємства "Атлант" (2-й провулок, Хмельницького шосе, буд. 21, м. Вінниця, 21036; код ЄДРПОУ 23104400) 338 333 грн. 33 коп. - основного боргу; 36 431 грн. 07 коп. - пені; 30 620 грн. 00 коп. - інфляційних втрат; 14 374 грн.23 коп. - 3% річних та 6 296 грн. 38 коп. - витрат зі сплати судового збору.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Лукас-Старт" (вул. Острозького, буд. 66, м. Вінниця, 21000; код ЄДРПОУ 39272364) повернути Приватному малому підприємству "Атлант" (2-й провулок, Хмельницького шосе, буд. 21, м. Вінниця, 21036; код ЄДРПОУ 23104400) за актом приймання-передачі нежитлової будівлі, що є об`єктом оренди за Договором оренди №1 нерухомого майна від 28.08.2018.

В решті позовних вимог відмовити

Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на відомі суду адреси електронної пошти: позивача - ofis21@ukr.net, представника позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 22 листопада 2021 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (пров. Хмельницького шосе, буд. 21, м. Вінниця, 21036)

3 - відповідачу (вул. Острозького, буд. 66, м. Вінниця, 21000)