Рішення

від 08.11.2021 по справі 914/1506/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2021 справа № 914/1506/21

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СТИР-АГРОТЕХ , с.Тур`я, Буський район, Львівська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОСЕТОН , с.Ожидів, Буський район, Львівська область

про 1) Розірвання договору суборенди землі від 03.10.2016, на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 10,0588 га;

2) Розірвання договору суборенди землі від 03.10.2016, на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 33,2021 га;

3) Розірвання договору суборенди землі від 03.10.2016, на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 42,1578 га;

4) Розірвання договору суборенди землі від 03.10.2016, на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 19,0461 га;

5) Розірвання договору суборенди землі від 03.10.2016, на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 13,4626 га.

За участі представників:

від позивача: Крупей М.С. - адвокат (ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВС №1078429; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №48 від 22.02.2016);

від відповідача: Балобанов О.В. - адвокат (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №369 від 14.07.2003; довіреність б/н від 04.01.2021).

Процес.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю СТИР-АГРОТЕХ до Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОСЕТОН про 1) Розірвання договору суборенди землі від 03.10.2016, на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 10,0588 га; 2) Розірвання договору суборенди землі від 03.10.2016, на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 33,2021 га; 3) Розірвання договору суборенди землі від 03.10.2016, на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 42,1578 га; 4) Розірвання договору суборенди землі від 03.10.2016, на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 19,0461 га; 5) Розірвання договору суборенди землі від 03.10.2016, на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 13,4626 га.

Хід розгляду справи викладено у наявних в матеріалах ухвалах суду та відображено протоколах судових засідань.

05.11.2021 від відповідача надійшло клопотання в порядку статей 80, 169 Господарського процесуального кодексу України, яким відповідач просить приєднати до матеріалів справи в якості доказів копію підписаного відповідачем акту звірки розрахунків, копію заяви відповідача від 18.10.2021, копію поштових квитанцій від 20.10.2021 про направлення рекомендованого листа № 8050003421712 та від 21.10.2021 про направлення рекомендованого листа № 8050003424932, копію повідомлення про вручення поштового відправлення адресату 21.10.2021.

Представник позивача в судове засідання 08.11.2021 для розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 08.11.2021 для розгляду справи по суті з`явився, проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

У судовому засіданні 08.11.2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору та правова позиція сторін.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 03.10.2016 між сторонами укладено договора суборенди земельних ділянок площею 10,0588 га; 33,2021 га; 42,1578 га; 19,0461 га; 13,4626 га. Згідно яких відповідачу в суборенду на 7 років передано 5 земельних ділянок, що знаходяться за межами населених пунктів на території Язлівчицької сільської ради Бродівського району Львівської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Починаючи з 01.12.2018 на рахунок позивача відкритий в ПАТ Кредобанк не надходило жодних перерахувань грошових коштів, заборгованість із суборенди становить понад 600 000,00 грн. У зв`язку із систематичною несплатою суборенди, позивач просить суд розірвати договора суборенди.

При цьому позивач покликається на положення статті 2, 8, 13, 21, 24, 32 Закону України Про оренду землі , статті 526, 530, 651 Цивільного кодексу України, статтю141 Земельного кодексу України, статті 287, 288 Податкового кодексу України.

Позиція відповідача.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема зазначив наступне.

Умовами укладених між сторонами договорів суборенди не визначено порядку, зокрема строків внесення щорічної плати за користування земельними ділянками, тому відповідач проводив оплату двічі на рік. Позивач, при цьому, жодних заперечень щодо такого порядку оплати за користування землею не висував, претензій не пред`являв.

За період з 03.10.2016 по сьогоднішній день відповідачем сплачено на користь позивача 879 652,71 грн., в т.ч. 213 249,22 грн. платіжним дорученням № 3153 від 22.08.2017 як орендну плату за користування земельними ділянками за період 11.2016 - 06.2017; 159 936,77 грн. платіжним дорученням №3317 від 05.10.2017 як орендну плату за користування земельними ділянками за період 07.2017-12.2017 платіжним дорученням № 3404 від 02.03.2018 як орендну плату за користування земельними ділянками за період 01.01.2018- 30.06.2018, 159 936,91 грн. платіжним дорученням № 3853 від 03.08.2018 як орендну плату за користування земельними ділянками за період 01.07.2018 - 31.12.2018, 159 936,77 грн. платіжним дорученням №4153 від 01.03.2019 як орендну плату за користування земельними ділянками за період 01.01.2019 - 30.06.2019; 26 656,13 грн. платіжним дорученням №4426 від 25.07.2019 як оплата за суборенду земельної ділянки.

Крім того, зобов`язання зі сплати 186 592,57 грн. припинено шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, згідно із листом відповідача, скерованим на адресу позивача рекомендованим листом 8053000084986, вручено адресату 05.06.2021.

Враховуючи те, що станом на сьогоднішній день зобов`язання відповідача перед позивачем за договорами суборенди в частині оплати за користування земельними ділянками за рік виконані за 4 роки (період з 08.11.2016 по 08.11.2020), обов`язок виконання зобов`язання зі сплати за рік з 08.11.2020 по 08.11.2021 ще не настав, у позивача відсутня правова підстава для вимоги про розірвання договорів у зв`язку із невиконанням такої істотної умови як оплата за оренду.

Враховуючи долучені відповідачем докази згідно клопотання від 05.11.2021, він зазначив, що строк виконання грошового зобов`язання зі сплати за 5-ий рік суборенди завершується 08.11.2021, проте відповідач виконав свої зобов`язання достроково, припинивши зобов`язання зі сплати 453 153,89 грн шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, згідно із заявою від 18.10.2021, скерованою позивачу 20.10.2021 та отриманою 26.10.2021.

З огляду на вказане відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Обставини встановлені судом.

03.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Стир-Агротех (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агросетон (суборендар) укладено 5 договорів суборенди землі аналогічного змісту.

ТОВ Стир-Агротех на підставі письмової згоди ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 03.10.2016 № 19-13-0.7-17268/2-16 передав у суборенду ТОВ Агросетон земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться за межами населених пунктів на території Язлівчицької сільської ради Бродівського району Львівської області.

Земельні ділянки, що були передані Товариством з обмеженою відповідальністю Стир-Агротех , в суборенду, знаходяться у користуванні орендаря, у відповідності до договору від 12.05.2016 року, укладеного на підставі протоколу земельних торгів від 12.05.2016 (абзац 2 пункту 1 договорів суборенди землі).

Об`єктами суборенди за цими договорами є земельні ділянки:

площею 10,0588 га з кадастровим номером 4620388600:19:002:0010, орендна плата 19 815,62 грн в рік;

- площею 33,2021 га з кадастровим номером 4620388600:19:002:0011, орендна плата 65 299,92 грн в рік;

- площею 42,1578 га з кадастровим номером 4620388600:19:002:0019, орендна плата 104 374,27 грн в рік

- площею 19,0461 га з кадастровим номером 4620388600:19:002:0020, орендна плата 38 455,62 грн в рік;

- площею 13,4626 га з кадастровим номером 4620388600:19:003:0002, орендна плата 38 615,89 грн в рік.

Відповідно до умов пункту 8 договорів суборенди, вказані земельні ділянки передані у строкове платне користування на 7 років.

Право оренди та суборенди зареєстровано, інформацію внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 18 договорів суборенди передача земельної ділянки в суборенду здійснюється на підставі акту приймання-передачі.

Згідно пункту 11 договорів суборенди орендна плата сплачується в грошовій формі і перераховується на р/р НОМЕР_1 в ПАТ Кредобанк , МФО 325365, код платежу 18010600, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів.

Згідно пункту 32 договорів суборенди, суборендар земельної ділянки зобов`язаний приступити до використання земельної ділянки в строки встановлені цим договором, який буде зареєстрованим у відповідності до закону; забезпечити використання земельної ділянки відповідно до цільового призначення та умов визначених у цьому договорі; своєчасно за умовами договору суборенди, сплачувати орендну плату; не порушувати права власників і користувачів інших земельних ділянок; дотримуватись правил добросусідства.

Відповідно до пункту 37 договорів суборенди дія договору суборенди припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невикористання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Позивач стверджує, що починаючи з 01.12.2018 на рахунок позивача відкритий в ПАТ Кредобанк не надходило жодних перерахувань грошових коштів від відповідача, заборгованість із суборенди становить понад 600 000,00 грн.

У зв`язку із систематичною несплатою орендної плати відповідачем, позивач просить суд розірвати договори суборенди земельних ділянок укладені між сторонами 03.11.2016 року.

Висновки суду.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін виникли на підставі п`яти договорів суборенди укладених 03.10.2016 та зареєстрованих у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.11.2016, що підтверджується наявними в матеріалах справи Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Правовідносини щодо користування земельною ділянкою на правах суборенди врегульовані Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Земельним кодексом України та Законом України Про оренду землі , який є спеціальним нормативним актом, що регулює правовідносини з передачі земельної ділянки в оренду та суборенду.

Відповідно до статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно пункту 6 статті 93 Земельного кодексу України, орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

За частиною 9 статті 93 Земельного кодексу України відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до статті 8 Закону України Про оренду землі орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом)

Згідно статті 774 Цивільного кодексу України, передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

З врахуванням положень статей 283, 288, Господарського кодексу України, статті 1 Закону України Про оренду землі до договору суборенди земельної ділянки застосовуються як загальні вимоги щодо договору суборенди (піднайму), що визначені Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, так і спеціальні норми, які визначені Земельним кодексом України та Законом України Про оренду землі щодо оренди земельної ділянки, а за змістом статті 8 Закону України Про оренду землі , з урахуванням приписів статті 774 Цивільного кодексу України та статті 288 Господарського кодексу України до договору суборенди земельної ділянки застосовуються правила про договір оренди земельної ділянки. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду від 20.11.2018 у справі №921/715/17-г/4

Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як вбачається зі змісту договорів суборенди, в них не встановлено строків сплати орендної плати. Визначено суму орендної плати в рік (пункт 9 договорів суборенди), порядок сплати (пункт 11 договорів суборенди).

Згідно частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи те, що умовами договорів суборенди не було визначено строку сплати щорічної плати за користування земельними ділянками, відповідач проводив оплати двічі на рік.

Так, сума плати за користування всіма земельними ділянками за всіма договорами суборенди протягом року становить 266 561,32 грн.

З моменту передання земельних ділянок згідно укладених договорів суборенди до моменту подання позову пройшло 4 (чотири) повних роки. Відповідно суборендар повинен сплатити орендареві за цей період 1066245,28 грн.

З 03.10.2016 відповідач сплатив на користь позивача 879 652,71 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою банку.

Так, оплати проведено згідно платіжних доручень:

- № 3153 від 22.08.2017 на суму 213 249,22 грн.;

- № 3317 від 05.10.2017 на суму 159 936,77 грн.;

- № 3404 від 02.03.2018 на суму 159 936,91 грн.;

- № 3853 від 03.08.2018 на суму 159 936,91 грн.;

- № 4153 від 01.03.2019 на суму 159 936,77 грн.;

- № 4426 від 25.07.2019 на суму 26 656,13 грн.

В підставах платежу вказаних оплат зазначено періоди за які сплачено орендну плату.

Крім того, зобов`язання зі сплати 186 592,57 грн. припинено шляхом заліку зустрічних однорідних вимог. Заява відповідача від 01.06.2021 з рекомендованим повідомленням про вручення, штрихкодовий ідентифікатор №8053000084986 скерована на адресу позивача, вручена останньому 05.06.2021.

Також відповідач надіслав позивачу заяву від 18.10.2021 про зарахування заліку зустрічних однорідних вимог на суму 453 153,89 грн, згідно рекомендованого повідомлення про вручення штрихкодовий ідентифікатор № 8050003421712. Заява вручена позивачу 21.10.2021.

Згідно статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов`язання передбачено в Главі 50 ЦК України. Зокрема, згідно ст. 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Аналогічне за змістом положення щодо припинення господарських зобов`язань у зв`язку з зарахування зустрічних вимог передбачено в ст. 203 ГК України.

Відповідно до ст. 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Із аналізу наведених норм вбачається, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань, в одному з яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому). Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин, є волевиявленням суб`єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин.

За змістом названих правових норм залік можливий лише при наявності таких умов: вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов`язань між двома особами, де кредитор одного зобов`язання є боржником іншого, те саме повинно бути і з боржником; однорідні, зокрема можна зарахувати грошовий борг проти грошового, а також необхідно, щоб за обома вимогами настав вже строк виконання, оскільки не можна пред`явити до зарахування вимоги за таким зобов`язанням, яке не підлягає виконанню.

При цьому, характер зобов`язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

Отже, за правовою природою припинення зобов`язання зарахуванням зустрічної вимоги є одностороннім правочином, який оформляється заявою однієї сторони.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до суду та оспорити односторонній правочин.

Позивач заперечуючи зарахування зустрічних однорідних вимог не надав доказів на підтвердження оскарження односторонніх правочинів відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог, а також будь-яких письмових заперечень проти такого зарахування, адресованих відповідачу.

Відповідно до статті 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Згідно частини 1 статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

При цьому у частині 2 статті 652 цього Кодексу передбачено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Таким чином, закон пов`язує можливість внесення змін до договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з одночасною наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин. Відсутність хоча б однієї з умов тягне за собою відмову у задоволенні позову, у зв`язку з недоведеністю таких позовних вимог. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №910/12154/16, від 17.04.2018 у справі № 927/763/17, від 19.12.2019 у справі № 910/5573/19.

Згідно з частиною 4 статті 652 Цивільного кодексу України зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Позивач не подав доказів, які свідчили би про одночасну наявність усіх чотирьох умов визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, необхідних для розірвання договору суборенди землі саме у зв`язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися під час укладення цього договору.

Відповідно до положень статті 15 Закону України Про оренду землі передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно частин 1 та 2 статті 8 Закону України Про оренду землі орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється. Право суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Оскільки законодавство визначає однією з істотних умов договору суборенди земельної ділянки плату орендну плату, то основний інтерес особи , яка передає майно в суборенду, полягає в отриманні орендної плати за договором суборенди. Порушення цього інтересу має наслідком завдання шкоди, через що сторона (орендар) значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору суборенди земельної ділянки.

Відповідно до частини 2 статті 21 Закону України Про оренду землі розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Позивач покликається на те, що строк оплати орендної плати встановлений статтею 287 Податкового кодексу України та є помісячним.

На думку суду немає правових підстав застосувати норми Податкового кодексу України, оскільки податковим зобов`язанням згідно статті 287 Податкового кодексу України є земельний податок та орендна плата за землю.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Так, землекористувачами відповідно до пункту 14.1.73 статті 14 Податкового кодексу України є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Слід зазначити, що нормами Податкового кодексу України регулюються відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідач, як суборендар, при виконанні умов укладених з позивачем договорів суборенди, не вступає у податкові зобов`язання з державою. Обмеження, що може впливати на права та інтереси суборендаря, це обмеження щодо розміру суборендної плати (пункт 288,6 статті 288 Податкового кодексу України).

Підставою для розірвання договорів суборенди позивач вказує систематичну несплату суборенди та покликається на положення статті 651 Цивільного кодексу України. Відтак повинен довести наявність обставин, які б свідчили про неможливість досягнення ним, як стороною договорів суборенди мети договору (отримання плати за суборенду земельних ділянок) та неотримання ним того, на що він розраховував при укладенні договорів суборенди.

За період використання в суборенді земельних ділянок відповідач сплатив позивачу 876 652,71 грн.; також відповідач припинив свої зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, надіславши позивачу заяви від 01.06.2021 та від 18.10.2021 на суми 186 592,57 грн та 453 153,89 грн.

З огляду на вищевказане, суд не вбачає наявності заборгованості відповідача та систематичної несплати орендної плати.

Як встановлено судом, суборендна плата сплачувалась відповідачем, станом на дату подання позову боргу по оплаті суборендної плати не було, отже немає істотного порушення умов договорів, а відтак і підстав для задоволення позову.

Щодо покликання позивача на те, що відповідач у платіжних дорученнях наданих на підтвердження факту оплати орендної плати вказує дату договору суборенди 08.11.2019, хоча договора суборенди укладені 03.10.2019, отже вказані оплати не підтверджуєть сплату суборендної плати, суд зазначає наступне.

Як пояснив представник відповідача, з покликанням та положення статті 19 Закону України Про оренду землі , право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Згідно частини 1 статті 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) державній реєстрації підлягає і право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Отже, дата зазначена в платіжних дорученнях, відповідає даті набрання чинності договорами суборенди (даті їх державної реєстрації).

Між сторонами не було укладено інших договорів суборенди датованих 08.11.2021, доказів протилежного позивач не надав.

Щодо покликання позивача на те, що кошти сплачувались відповідачем не на рахунок вказаний у пункті 9 договорів суборенди (ПАТ Кредобанк ), а на рахунок ПАТ КБ Приватбанк , суд зазначає наступне.

Позивач надав суду копії банківських виписок по рахунку позивача в ПАТ КБ Приватбанк де відображено оплати проведені відповідачем.

Представник позивача, в судовому засіданні 08.11.2021 підтвердив, що рахунок, на який відповідач сплачував кошти, дійсно належить ТОВ СТИР-АГРОТЕХ .

Враховуючи те, що реквізити банківського рахунку, на який сплачувались кошти, не є істотною умовою договору, а також те, що позивач не надав доказів повернення сплачених відповідачем коштів не на банківський рахунок вказаний у пункті 9 договорів суборенди, відтак вказане заперечення є безпідставним.

Отже, кошти сплачені відповідачем згідно платіжних доручень: № 3153 від 22.08.2017 на суму 213 249,22 грн.; № 3317 від 05.10.2017 на суму 159 936,77 грн.; № 3404 від 02.03.2018 на суму 159 936,91 грн.; № 3853 від 03.08.2018 на суму 159 936,91 грн.; № 4153 від 01.03.2019 на суму 159 936,77 грн.; № 4426 від 25.07.2019 на суму 26 656,13 грн. є такими, що сплачені по договорах суборенди від 03.10.2019.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування вірогідності доказів на відміну від достатності доказів , підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Надані відповідачем докази з огляду на положення статей 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України спростовують позовні вимоги.

Судові витрати.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись статтями 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повне рішення

складено 18.11.2021

Суддя Сухович Ю.О.