Рішення

від 18.11.2021 по справі 920/1003/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.11.2021м. СумиСправа № 920/1003/21 Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. за участі секретаря судового засідання Осокіної А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/1003/21 у порядку спрощеного позовного провадження

за позовом: Акціонерного товариства Райффайзен Банк (вул. Лєскова, буд. 9, м. Київ, 01011, ідентифікаційний код 14305909),

до відповідача: фізичної особи ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ),

про стягнення 120 058,90 грн,

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

14.09.2021 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 011/30650/124625 від 27.02.2013 в сумі 120 058,90 грн, в тому числі: 100 000,00 грн - заборгованість за дозволеним овердрафтом; 20 058,90 грн - заборгованість за недозволеним овердрафтом; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором № 011/30650/124625 від 27.02.2013 щодо погашення кредитної заборгованості.

У позовній заяві представник позивача посилаючись на норми статей 247, 249, 252 Господарського процесуального кодексу України, просив суд визнати справу малозначною та прийняти позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Також у позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які складаються з судового збору в сумі 2 270,00 грн.

Ухвалою від 20.09.2021 у справі № 920/1003/21 судом постановлено відкрити провадження у справі № 920/1003/21 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін про дату, час і місце судового засідання; призначити судове засідання по суті на 02.11.2021, 11:30 з повідомленням учасників справи про дату, час та місце судового засідання; встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог статей 165, 251 ГПК України протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; встановити позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив із урахуванням вимог статей 166, 251 ГПК України - до 22.10.2021; встановити відповідачу строк для подання до суду заперечення із урахуванням вимог статей 167, 251 ГПК України - до 25.10.2021.

11.10.2021 представником позивача подано до суду заяву від 07.10.2021 № 114-43/3-200820 (вх. № 3714 від 11.10.2021) про забезпечення позову у справі № 920/1003/21, у якій представник позивача просить суд накласти арешт на нерухоме майно, яке належить фізичні особі-підприємцю ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ), а саме:

- на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,5525 га, кадастровий номер 5923284400:02:001:0214;

- на 1/2 квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .Копію ухвали від 08.09.2021 про відкриття провадження у справі № 920/961/21, надіслано судом відповідачеві за повідомленою позивачем у позовній заяві, а саме: АДРЕСА_3 .

Ухвалою від 13.10.2021 у справі № 920/1003/21 судом постановлено у задоволенні заяви представника позивача - Акціонерного товариства Райффайзен Банк (вул. Лєскова, буд. 9, м. Київ, 01011, ідентифікаційний код 14305909) від 07.10.2021 № 114-43/3-200820 (вх. № 3714 від 11.10.2021) про забезпечення позову у справі № 920/1003/21 відмовити.

01.11.2021 представником позивача надіслано на електронну адресу суду заяву від 01.11.2021 № 114/5-232060 (вх. № 9137/21) про розгляд справи без участі представника позивача. У цій заяві представник позивача зазначає, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі, у разі подання відповідачем відзиву на позов просить суд відкласти розгляд справи, у зв`язку з необхідністю ознайомлення позивача з цим відзивом та надання до суду позиції позивача з урахуванням відзиву.

Копії ухвали від 20.09.2021 та від 13.10.2021 у справі № 920/1003/21 надіслано судом на адресу відповідача, що зазначена позивачем у позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1 , повернуто відділенням поштового зв`язку на адресу Господарського суду Сумської області з відмітками: адресат відсутній за вказаною адресою .

Судом у відповідності до статті 11 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за запитом від 01.11.2021 за кодом 64417964611 станом на 01.11.2021 отримано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого відповідачем у справі - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) припинено підприємницьку діяльність 20.08.2021.

Відповідно до частини шостої статті 176 Господарського процесуального кодексу у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

З метою з`ясування фактичного місця проживання (перебування) фізичної особи (відповідача у справі), а також для забезпечення здійснення судочинства на засадах змагальності сторін, справедливого, неупередженого, повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи для її правильного вирішення по суті, судом ухвалою від 02.11.2021 у справі № 920/1003/21 постановлено відкласти розгляд справи по суті в судове засідання на 18.11.2021, 12:30 та надіслати до Центр надання адміністративних послуг у місті Суми запит про надання інформації щодо фактичного місця проживання (перебування) відповідача у справі.

02.11.2021 Господарським судом Сумської області надіслано запит Центру надання адміністративних послуг у місті Суми (40004, м. Суми, вул. Горького, буд. 21) про надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ).

Згідно із частиною сьомою статті 176 ГПК України інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, повернутого відділенням поштового зв`язку на адресу суду, зазначений запит отримано уповноваженою особою Центру надання адміністративних послуг у місті Суми 11.11.2021.

Станом на 18.11.2021 Центром надання адміністративних послуг у місті Суми не повідомлено суду інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), проте під час виготовлення повного тексту рішення 23.11.2021 на адресу суду від Центру надання адміністративних послуг у місті Суми до суду надійшла довідка від 15.11.2021 № 14.03-08/197730 (вх. № 9684/21 від 23.11.2021), відповідно до якої фізичну особу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ) зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 з 13.10.2017 по теперішній час.

11.11.2021 представником позивача до суду надіслано електронною поштою заяву від 11.11.2021 № 114/5-233007 (вх. № 4032 від 11.11.2021) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 12.1.2021 у справі № 920/1003/21 постановлено заяву представника позивача - Акціонерного товариства Райффайзен Банк (вул. Лєскова, буд. 9, м. Київ, 01011, ідентифікаційний код 14305909) - адвоката Коваленко С.О. від 11.11.2021 № 114/5-233007 (вх. № 4032 від 11.11.2021) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 920/1003/21 задовольнити; провести судове засідання у справі № 920/1003/21, призначене на 18.11.2021, 12:30 за участю представника позивача - Акціонерного товариства Райффайзен Банк (вул. Лєскова, буд. 9, м. Київ, 01011, ідентифікаційний код 14305909) - адвоката Коваленко С.О. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення EasyCon (пошук в мережі Інтернет здійснюється за посиланням: https://easycon.com.ua ).

Представник позивача у судовому засіданні по суті 18.11.2021 у режимі відеоконференції не приймав участь, оскільки у зазначений час відеоконференція у справі № 920/1003/21 не відбулася у зв`язку з відсутністю технічної можливості для проведення відеоконференцзв`язку, про що Господарським судом Сумської області складено відповідний акт від 18.11.2021.

18.11.2021 представником позивача надіслано на електронну адресу суду заяву від 18.11.2021 б/н (вх. № 9595/21) про розгляд справи без участі представника позивача. У цій заяві представник позивача зазначає, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі, у разі подання відповідачем відзиву на позов просить суд відкласти розгляд справи, у зв`язку з необхідністю ознайомлення позивача з цим відзивом та надання до суду позиції позивача з урахуванням відзиву.

Представник відповідача в судове засідання по суті не з`явився, відзиву на позов та заперечень по суті позовних вимог не подав, про дату, час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином 10.11.2021, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали суду від 02.11.2021 у справі № 920/1003/21, яка надіслана судом за повідомленою позивачем адресою, а саме: АДРЕСА_1 ), повернуте відділенням поштового зв`язку на адресу суду.

Таким чином, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи Господарським судом Сумської області.

Станом на 18.11.2021 від відповідача на адресу суду не надходило відзиву на позов та письмових заперечень по суті позовних вимог.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від учасників справи до суду не надходило.

Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами у відповідності до вимог частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини третьої статті 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

27 лютого 2013 року між Публічним акціонерним товариством Райффайзен Банк Аваль , правонаступником якого є Акціонерне товариство Райффайзен Банк , що підтверджується витягом зі Статуту (надалі - позивач, банк, кредитор) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - відповідач, боржник, позичальник) укладено Кредитний договір № 011/30650/124625 (надалі - договір), відповідно до умов якого Банк надає Клієнту можливість використання кредитної лінії з поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів, № 260564618 (0855025800) шляхом здійснення платежів в межах Поточного ліміту з Рахунку у разі відсутності (недостатності) на Рахунку грошових коштів.

Максимальний ліміт Кредиту за Договором складає 100 000,00 грн. В межах Максимального ліміту встановлюється поточний ліміт. На дату укладання Договору Поточний ліміт Кредиту складає 59 000,00 грн.

Строк дії Кредиту до 27.02.2015 включно, протягом всього строку фактичного користування Кредитом Клієнт зобов`язаний сплачувати щомісяця Банку проценти, розмір яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 30 % річних. Процентна ставка за недозволеним овердрафтом - 49 % річних (Додаток № 1 до Договору про відкриття та ведення поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки).

Відповідно до пункту 1.3 Кредитного договору, без укладання додаткових угод до Договору, Кредитор має право подовжити Строк дії Кредиту на 24 календарних місяці. Використання Позичальником за рахунок Кредиту будь-якої суми коштів, розглядається сторонами як згода Позичальника на подовження Строку дії кредиту.

Позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами, комісії згідно умов Договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені Договором.

Перед укладенням та підписанням Кредитного договору, Позичальник звернувся до Банку із Заявою на відкриття поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки.

Пунктом 10.1.7 сторони погодили, що до укладання Договору Позичальник отримав всю інформацію, передбачену частиною другою статті 12 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , зазначена інформація для позичальника є доступною, повною та достатньою для правильного розуміння суті фінансових послуг, що надаються/пропонуються Банком, умови запитуваного кредитування є зрозумілими, відповідають інтересам останнього, є розумними та справедливими.

Відповідно до умов пункту 3.2. Кредитного договору, за умови наявності укладеного договору страхування, у разі ініціювання Позичальником операцій по рахунку з використанням спеціальних платіжних засобів та при їх відсутності (недостатності) на Рахунку власних коштів Позичальника, Кредитор зобов`язується надати кредитні кошти шляхом їх безготівкового переказу з позичкового рахунку на Рахунок в межах Поточного ліміту та здійснити ініційовану Позичальником операцію. З моменту здійснення таких платежів, Кредитор вважається таким, що надав Позичальнику кредит на суму здійснених Кредитором платежів.

Кредитор надав Позичальнику кредит, шляхом безготівкового перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника, відкритого в АТ Райффайзен Банк Аваль , в межах Поточного ліміту, що підтверджується копією відповідної Виписки банку по рахунку (а.с. 13-20).

Відповідно до висновку ВГС України, наведеному у постанові від 06.04.2017 у справі № 905/2009/15, банківські виписки є належними доказами на підтвердження видачі кредиту.

Таким чином, Банк виконав свої зобов`язання, надавши останньому кредитні кошти в сумі, строки та на умовах, передбачених умовами договору.

Відповідно до умов пункту 5.1 договору позичальник зобов`язаний протягом дії договору здійснювати погашення заборгованості у порядку, встановленим Договором, шляхом зарахування на Рахунок щомісячного обов`язкового платежу, розрахованого відповідно до умов пункту 5.2 договору та здійснити повне (остаточне) погашення заборгованості не пізніше дати закінчення кредитування.

Згідно з пунктом 5.2 договору Клієнт зобов`язаний до 10 (десятого) числа включно кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за першою Датою розрахунку процентних платежів, забезпечити на Рахунку наявність коштів для сплати щомісячного обов`язкового платежу в сумі не менше 15 % від залишку заборгованості за Кредитом на Дату розрахунку процентних платежів.

При цьому залишок заборгованості за Кредитом, що береться до розрахунку щомісячного обов`язкового платежу, включає використану суму кредиту, суму нарахованих процентів, комісій та штрафів за всіма видами заборгованості, зменшену на суму не внесеного Клієнтом щомісячного обов`язкового платежу попередніх місяців.

Відповідно до умов пункту 11.1. договору за невиконання або неналежне виконання умов Договору, Правил та Тарифів Сторони несуть відповідальність в порядку, визначеному законодавством України.

Крім того, відповідно до умов пункту 10 договору, позичальник засвідчив та гарантував, що:

• позичальник є суб`єктом господарювання, зареєстрованим та існуючим згідно законодавства України;

• на момент укладання договору він має належний фінансовий стан і володіє достатнім рівнем платоспроможності, кредитоспроможності, необхідними для вчасного виконання ним своїх зобов`язань за договором; на момент укладення договору не існує і йому невідомі обставини, які можуть негативним чином вплинути на його фінансовий стан, рівень його платоспроможності і кредитоспроможності;

• не існує ніякого відомого Клієнту судового провадження або розслідування/перевірки з боку державних чи інших органів, які можуть суттєво вплинути на фінансовий стан або діяльність Клієнта, обсяг його правоздатності або дієздатності та про які Банк не був попереджений до укладання договору;

• не існує будь-яких інших поточних або майбутніх зобов`язань, які можуть мати пріоритет над виконанням зобов`язань за договором;

• на момент укладання договору не існує жодної обставин, передбачених пунктом 8 договору;

• до укладання договору Клієнт отримав всю інформацію в обсязі та в порядку, що передбачені частиною другою статті 12 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг . Клієнт засвідчує, що зазначена інформація є доступною в місцях обслуговування клієнтів Банку та/або на веб-сторінці Банку в мережі Інтернет, а також є повною та достатньою для правильного розуміння суті фінансових послуг, що надаються Банком за договором (пункт 10.1.8 договору).

Також, позичальник засвідчив, що всі ризики, пов`язані з істотною зміною обставин з яких позичальник виходив при укладанні договору, Клієнт приймає на себе, і такі обставини не є підставою для зміни або розірвання договору, а також невиконання Клієнтом зобов`язань за ним (пункт 10.2 договору).

Підписуючи договір Клієнт засвідчив, що він до його підписання отримав, повністю ознайомлений та згоден із змістом договору, Правил страхування, Програми страхування, а також ознайомлений та згоден з передбаченим договором порядком зміни Правил, становлення Тарифів та лімітів.

Відповідно до пункту 12.1 договору договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до повного погашення Клієнтом грошових зобов`язань за договором, якщо інше прямо не передбачено договором.

Отже, з укладенням договором у позичальника виник обов`язок повернути Банку кредит та відсотки за договором у строки та в розмірах чітко встановлених умовами договору.

Проте, всупереч вимогам пунктів 2, 5 договору відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов`язання, не здійснював щомісячно погашення кредитної заборгованості.

Як встановлено судом, 20.08.2021 відповідачем припинена підприємницька діяльність, про що внесений відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з частиною восьмою статті 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців передбачено, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Відповідно до вимог статей 51, 52, 598-609 ЦК України однією із особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18.

25.06.2021 позивачем на адресу відповідача направлено вимогу про дострокове виконання грошових зобов`язань за Кредитним договором за вихідним № 114-43/3/173289 від 18.06.2021, надавши можливість останньому добровільно врегулювати заборгованість протягом 30 (тридцяти) днів, проте відповідачем не надіслано позивачеві відповіді на вимогу, кредитну заборгованість не погашено, таким чином станом на 03.06.2021 заборгованість відповідача перед позивачем за договором складає 120 058,90 грн, з них: заборгованість за дозволеним овердрафтом - 100 000,00 грн, заборгованість за недозволеним овердрафтом: 20 058,90 грн.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач виконав свої договірні зобов`язання, перерахувавши відповідачу кредитні кошти в 100 000,00 грн, що підтверджується відповідною випискою.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною першою статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина третя статті 1049 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор маг право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з піде гав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв дідового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 559 ЦК України).

Частинами першою та другою статті 193 ГК України закріплено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Усупереч умов договору та приписів законодавства відповідач не повернув кредитні кошти у передбачений договором термін і не сплатив в повному обсязі проценти у вигляді щомісячної комісії.

Частиною другою статті 1050 ЦК України закріплено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частий позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов. визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

На підставі викладеного, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем свого зобов`язання, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в загальній сумі 120 058,90 грн (в тому числі: заборгованість за дозволеним овердрафтом - 100 000,00 грн, заборгованість за недозволеним овердрафтом - 20 058,90 грн) правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, та достовірними доказами, у розумінні статей 76-78 ГПК України, а тому підлягають задоволенню з урахуванням вищевикладеного.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 2 270,00 грн покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Райффайзен Банк (вул. Лєскова, буд. 9, м. Київ, 01011, ідентифікаційний код 14305909) заборгованість за кредитним договором від 27.02.2013 № 011/30650/14625 в сумі 120 058,90 грн (сто двадцять тисяч п`ятдесят вісім гривень 90 коп.) (в тому числі: заборгованість за дозволеним овердрафтом - 100 000,00 грн (сто тисяч гривень 00 коп.) , заборгованість за недозволеним овердрафтом - 20 058,90 грн (двадцять тисяч п`ятдесят вісім гривень 90 коп.) та відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повні реквізити сторін зазначені у пункті 2 резолютивної частини цього рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 23 листопада 2021 року.

Суддя Ю.А. Джепа